Рішення

від 18.07.2023 по справі 911/580/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р.,

м. Київ

Справа № 911/580/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Кудінової В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Пушкінська, будинок 64/68, Код ЄДРПОУ 30942376)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш ЛТД» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 2/1, корпус 2, приміщення 123 А, код ЄДРПОУ 40229265)

та Фізичної особи-підприємця Яцкової Ганни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )

за участю третіх осіб: (1) Приватного підприємства «Техно Дім» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 2/1, корпус В, приміщення 131, код ЄДРПОУ 40283662),

(2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідо Груп» (03049, місто Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 19-А/1, Код ЄДРПОУ 41744911),

(3) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів

про витребування з чужого незаконного володіння часток земельної ділянки,

за участю представників:

позивача: Здрілко Євген Євгенович;

відповідача-1: Кондибенко Олександр Володимирович;

відповідача-2: Кондибенко Олександр Володимирович;

третіх осіб 1-2: не з`явились;

третьої особи-3: Любович Ульяна Олександрівна,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ Зелене Шатро, в якій позивач просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ Фреш ЛТД 1/20 та 9/10 частини, а з незаконного володіння фізичної особи-підприємця Яцкової Ганни Анатоліївни - 1/20 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786484232109; знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ТОВ Зелене Шатро.

Разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт на спірну земельну ділянку та заборонити проводити щодо неї будь-які реєстраційні дії. Оцінюючи наведені позивачем обставини, докази та доводи про потребу в застосуванні наведених заходів забезпечення позову, суд, враховуючи принципи співмірності та адекватності заходів забезпечення позову, збалансованості інтересів учасників провадження прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки, оскільки позивачем належним чином не доведено, що є дійсні підстави припускати про ймовірність подальшого утруднення виконання рішення суду. Тож ухвалою від 28.02.2023 суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В цей же день, ухвалою, що також датована 28.02.2023, суд, перевіривши позовну заяву, відкрив розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання на 27.03.2023 на 17:50.

Крім того, в ході перевірки матеріалів позовної заяви, суд встановив, що позивач у позові заяві не зазначив інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових документів, копії яких додано до позовної заяви. Задля усунення обставини затягування розгляду справи суд зобов`язав позивача надати суду інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових документів, копії яких додано до позовної заяви.

Також судом встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

У судовому засіданні 27.03.2023 брав участь представник позивача. Суд за клопотанням позивача залучив до участі у справі ПП Техно Дім, з огляду на те, що рішення у справі може вплинути на права, інтереси та обов`язки підприємства, як вказав позивач, оскільки воно є покупцем та в подальшому продавцем спірної земельної ділянки.

З довідки № 318557995 наданої позивачем з позовною заявою вбачається, що відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Рідо Груп за договором оренди № 409 від 20.06.2019 строком на 10 років. Орендодавцем зазначається ТОВ Фреш ЛТД та ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що наявний позов стосуватиметься прав, інтересів орендаря, може вплинути на виконання його обов`язків за договором оренди, суд вважав за необхідне з власної ініціативи залучити Товариство з обмеженою відповідальністю Рідо Груп до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

Для визначення предметної юрисдикції справи виникала необхідність з`ясування характеру орендних відносин та визначити чи ОСОБА_2 виступає в них, як суб`єкт господарської діяльності, зокрема, чи здійснює використання земельної ділянки саме для підприємницької діяльності, або ж як фізична особа індивідуальний власник ділянки. Тому суд у порядку частини 4 статті 74 ГПК України витребував у сторін договору № 409 від 20.06.2019 належним чином його завірені копії зі змінами та доповненнями.

Суд відклав розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 17.04.2023 на 15:15.

В судовому засіданні були присутні представник позивача та відповідача-1. В порядку ч. 1 ст. 50 ГПК України, суд задовольнив клопотання від представника позивача про залучення третьою особою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив, який долучений до матеріалів справи. Суд зобов`язав відповідача-1 направити наведений відзив іншим учасникам справи. Суд також встановив строк для подання відповіді на відзив - до наступного судового засідання, яке у зв`язку з відкладення розгляду справи вирішено проводити 01.05.2023.

У судовому засіданні 01.05.2023 були присутні представник позивача та відповідача-1. Від позивача надійшла відповідь на відзив. З огляду на те, що відповідач не отримував відповіді на відзив, вказав, що має намір надати свою позицію у письмовому вигляді суд встановив відповідачу строк для подання заперечень до 15.05.2023. Також, суд, з метою додержання процесуальних строків, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. З цих підстав, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 22.05.2023 на 15:15.

У судовому засіданні 22.05.2023 були присутні представники позивача, відповідачів та третьої особи-2. Представник відповідача повідомив суд про подання заперечень на відповідь на відзив. Суд констатував, що вказані заперечення до суду не надходили. З огляду на це суд у судовому засіданні зобов`язав відповідача подати до суду зазначений документ з доказами направлення всім учасникам процесу, в строк до 29.05.2023. Суд в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 29.05.2023 до 14:45.

Після початку судового засідання 29.05.2023, яке відбувалось у режимі відеоконференції у місті розпочалась повітряна тривога. З огляду на її значну тривалість суд оголосив перерву в судовому засіданні, через підвищену небезпеку для працівників суду та учасників процесу. Суд призначив іншу дату судового засідання 06.06.2023 о 15:00.

У судовому засіданні 06.06.2023 були присутні представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-3. До суду надійшли письмові пояснення від представників третіх осіб Приватного підприємства Техно Дім та ОСОБА_1 . Суд прийняв вказані пояснення та долучив їх до матеріалів справи.

Враховуючи те, що всі необхідні заяви по суті спору у справі зібрані, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.07.2023 на 14:00.

У судовому засіданні 18.07.2023 представником позивача була подана заява щодо строків позовної давності, яка прийнята судом та долучена до справи. Суд, заслухавши виступи учасників справи, дослідивши надані сторонами докази у сукупності з висловленими у заявах по суті спору позиціями сторін, прийняв рішення у справі.

Передумови звернення до суду та зміст позовних вимог

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позивач, звертаючись до суду, вказав, що у власності та володінні ТОВ "Зелене Шатро" перебувала земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786484232109. На момент звернення до суду така ділянка вже зареєстрована за відповідачами.

Передусім позивач повідомив суд, що ТОВ "Зелене Шатро" (ідентифікаційний код 30942376) зареєстроване в якості юридичної особи 17.08.2000 (дата запису: 15.09.2004, номер запису: 13571200000000110). Державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 16.01.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис № 13571390016000110 про припинення ТОВ Зелене Шатро.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Зелене Шатро" (ідентифікаційний код 30942376), здійснену державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області від 16.01.2016 за номером запису 13571390016000110.

Позивач наголошував, що спірна земельна ділянка була придбана ТОВ "Зелене Шатро" у Гостомельської селищної ради Київської області на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 11.12.2009 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Стрельцовою І.М., зареєстровано в реєстрі за № 1995.

В подальшому на земельну ділянку ТОВ "Зелене Шатро" було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 753244 від 18.03.2010, про те, що товариство є власником земельної ділянки площею 1,0044 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289, цільове призначення земельної ділянки для будівництва супермаркету будівельних - матеріалів.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 25.11.2015 ТОВ Зелене Шатро на земельну ділянку було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 48397825.

Позивач при поданні позову вказав, що ним було частково з`ясовано яким чином і у який спосіб спірна земельна ділянка була зареєстрована за відповідачами:

(1) 01.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області на земельну ділянку було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 48816575, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786484232109, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 48816773, виданий державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 01.12.2015. Із змісту вказаних свідоцтва та витягу вбачається, що власником земельної ділянки із 01.12.2015 зазначено Приватне підприємство "Грінлайн компані" (код ЄДРПОУ 40136118). Також позивач зауважив, що з зі свідоцтва та витягу не вбачається на підставі якого правовстановлюючого документу відбувся перехід права власності на земельну ділянку від ТОВ "Зелене Шатро" до ПП "Грінлайн компані";

(2) в подальшому, як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.02.2017 № 81360393, Земельна ділянка була зареєстрована 19.02.2016 за Приватним підприємством "Техно дім" (код ЄДРПОУ 40283662) відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Андрущенко Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 46; договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Андрущенко Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 145;

(3) наостанок, відповідач зазначив, що земельна ділянка була зареєстрована за ТОВ "Фреш ЛТД" та ОСОБА_2 у відповідних частинах. Позивач у позовній заяві припустив, що договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. від 27.01.2022, зареєстровано за № 50 та договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М. 03.07.2020, зареєстровано за № 794 були укладені відповідно між Приватним підприємством Техно дім, як продавцем, та ТОВ "Фреш ЛТД" і ОСОБА_2 , як покупцями.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду позивач стверджував, що вибуття із власності ТОВ "Зелене шатро" спірної земельної ділянки відбулось у незаконний спосіб поза його волею. Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2023 приватне підприємство "Грінлайн Компані" (код ЄДРПОУ 40136118) було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.11.2015, Засновник ПП "Грінлайн Компані" фізична особа ОСОБА_3 , розмір частки засновника (учасника): 5000,00 грн. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 5000,00 грн.

Позивач зауважив: як вбачається із пункту 4.1.1 Статуту ПП "Грінлайн Компані" підприємство є власником майна, переданого йому власником Підприємства у власність, як вклад до Статутного (Складеного) капіталу. Згідно п. 4.12. Статуту в рахунок внесення вкладу у Статутний (Складений) капітал Власник передає Підприємству нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289, площею 1,0044 га. В свою чергу у відповідності до п. 1.2 Статуту, власником підприємства зазначено фізичну особу ОСОБА_3 що відповідає і запису у ЄДР. 30.05.2016 року до ЄДР було внесено запис № 13571110003004245 про припинення юридичної особи на підставі рішення про її припинення. Місцезнаходження реєстраційної справи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради. Отже, Земельна ділянка була зареєстрована за ПП ГРІНЛАЙН КОМПАНІ на підставі внесення такої як вклад у Статутний (Складений) капітал її власником ОСОБА_3 .

За твердженнями позивача, ОСОБА_3 ніколи не був власником спірної земельної ділянки, а ТОВ "Зелене Шатро" ніколи не було засновником (учасником) ПП "Грінлайн Компані", і наведені обставини підтверджують вибуття земельної ділянки від ТОВ "Зелене Шатро" у незаконний спосіб поза його волею.

Позивач підкреслив, що мати змішаний склад засновників (одночасно фізичних та юридичних осіб) для приватного підприємства діючим законодавством не передбачено, посилаючись на частину 1 статті 63 та статтю 113 ГК України.

В установчому документі приватного підприємства в обов`язковому порядку зазначається найменування власника чи перелік учасників (засновників), порядок їх спільної діяльності щодо його створення, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, умови передання підприємству майна учасників тощо. До статутного (складеного) капіталу приватного підприємства передати у власність майно підприємства. Як внесок може лише власник/засновник/учасник такого підприємства, зауважив позивач.

В той же час, ТОВ "Зелене Шатро" жодним чином не приймало участі у створенні приватного підприємства "Грінлайн Компані", не було його засновником/учасником, а відповідно не вправі було вносити до статутного капіталу належне йому будь-яке майно. В свою чергу власник/засновник ПП "Грінлайн Компані" не вправі вносити до статутного капіталу майно, яке не перебуває у його власності, а належить будь-яким іншим особам.

У зв`язку з наведеним позивач наголошував, що вибуття земельної ділянки відбулось поза його волею та у порядку статті 388 ЦК України заявив віндикаційний позов з вимогою про витребування спірної земельної ділянки від осіб, які є останніми набувачами.

Заперечення відповідача ТОВ "Фреш ЛТД" щодо позовних вимог

ТОВ "Фреш ЛТД" не погодилось з викладеними у позовній заяві обставинами та вказало, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач-1 вказав, що підстави набуття права власності на земельну ділянку ПП "Грінлайн компані" вже досліджувались судом при розгляді справи № 367/1518/17. Відповідач посилався у своїх доводах на рішення суду першої інстанції у наведеній справі від 07.02.2018, яке було залишено без змін постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.10.2018.

Додатково відповідач зазначав, що стосовно фактів, пов`язаних з набуттям ПП Техно дім права власності на оспорювану земельну ділянку, було порушено три кримінальних провадження: №42020100100000104, №12016110040000848, №22016101110000073, проте всі вони були закриті.

Також, посилаючись на висновки, що наведені у рішенні Другого Сенату Конституційного суду України від 16.11.2022 у справі № 3-270/2019(6302/19), відповідач стверджував, що ТОВ Фреш ЛТД та ОСОБА_2 , як добросовісні набувачі нерухомого майна, не мають нести відповідальність належним йому майном за помилки, які були допущені державним реєстратором при реєстрації статуту ПП "Грінлайн Компані. земельна ділянка була набута у власність ПП Грінлайн Компані шляхом внесення до статутного капіталу на підставі довіреності та внаслідок підписання Акту приймання-передачі, які не визнані недійсними або підробленими.

На підставі Акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ПП "Грінлайн Компані", це підприємство отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 48816575, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Максютою Д. В. 01.12.2015.

Також відповідач наголосив на тому, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності На об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Відповідач вказав, що ПП Техно Дім, як власник земельної ділянки, на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.03.2016 здійснив будівництво супермаркету 4 486,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС143163330817, виданої 10.10.2016 року Центром ДАБІ, 15 травня 2019 року державним реєстратором Гостомельської селищної ради Кириловою Наталією Миколаївною було прийняте Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46860695, яким було зареєстровано право власності ПП Техно Дім на вищевказану будівлю супермаркету.

У відзиві відповідач також посилався на те, що оскільки ТОВ Зелене Шатро видало довіреність та підписало акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ПП Грінлайн Компані, що беззаперечно свідчить про наявність волевиявлення по переходу права власності на земельну ділянку до третьої особи, а отже, оспорювана земельна ділянка в силу приписів законодавства не може бути витребувана в добросовісного набувача, якими по закону є ТОВ Фреш ЛТД та ОСОБА_2 .

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. В той же час, за переконанням відповідача, позивач не надав до суду жодних доказів, які б свідчили що нерухоме майно вибуло з його володіння поза його волею.

Позиція ФОП Яцкової Ганни Анатоліївни відповідає позиції ТОВ "Фреш ЛТД", інтереси яких у справі представляв адвокат Кондибенко О.В.

Позиції третіх осіб ПП "Техно Дім" та ОСОБА_1

ПП "Техно Дім" вважало, що підстави для задоволення позову відсутні з огляду на те, що ПП "Техно Дім" придбало у ПП "Грінлайн Компані" спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Андрущенко Л. М. від 19.02.2016 за реєстровим №46. В пункті 4 вказаного договору було зазначено, що на відчужуваній земельній ділянці споруди, будівлі, або будь-яке інше нерухоме майно відсутні. Станом на сьогодні вказаний договір купівлі-продажу не визнаний судом недійсним, спорів щодо його недійсності немає, він не є предметом кримінальних проваджень. Нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу від 19.02.2016 було перевірено, що відчужувана земельна ділянка належить ПП Грінлайн Компані як продавцю на праві приватної власності, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Третя особа також посилалась на результати розгляду справи № 367/1518/17, з матеріалів якої, за словами ПП "Техно Дім", вбачається, що набуття права власності на оскаржувану земельну ділянку ПП "Грінлайн компані" відбулось на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 18.02.2015. Такий акт зберігає свою чинність дотепер.

Також третя особа звертала увагу, що позивачем пропущено строк позовної давності

ОСОБА_1 також не погодився з позовом та заперечив проти його задоволення. Третя особа вказав, що ним 03.07.2020 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М., було придбано 1/20 частку земельної ділянки, площею 1,0044 га, кадастровий номер 3210945900:01:024:0289.

Третя особа наполягав на тому, що нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу від 03.07.2020 було перевірено, що відчужувана земельна ділянка належить ПП "Техно Дім" як продавцю на праві приватної власності, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. І відтак, ПП "Техно Дім" в розумінні ст. 658 ЦК України на законних підставах як власник мав право відчужити своє майно. У свою чергу, ОСОБА_1 на законних підставах набув право власності на частку земельної ділянки.

ОСОБА_1 вказав, що позивач вводить суд в оману, стверджуючи, що ніби-то він нещодавно вперше дізнався про обставини реєстрації права власності на земельну ділянку на іншу особу. Судова справа № 367/1518/17 розглядалась за позовом ОСОБА_4 , яка була єдиним учасником та бенефіціарним власником ТОВ "Зелене шатро". Позовними вимогами були: визнання права власності, визнання довіреності та правочину недійсними, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування свідоцтва про право власності. Оскільки на момент розгляду справи ТОВ "Зелене шатро" було ліквідовано за рішенням суду, ОСОБА_5 як його засновник була єдиною особою, яка могла звернутися із позовом.

Із цього випливає, що справа з тим же фактично позивачем, із тим же предметом позову, предметом спору та з тих же підстав вже була розглянута судом, а цей позов позивача - це намагання переглянути постанову Верховного Суду від 10.10.2018 та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2018 року, якою у прийнятті заяви ОСОБА_5 про перегляд постанови Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 було відмовлено та повернуто її заявникові.

Висновки господарського суду

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому обов`язком позивача є доведення і підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 ЦК України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України визначено: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: (1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; (2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; (3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є те, що він подається власником або титульним володільцем стосовно індивідуально визначених речей, зміст позову становить вимога про повернення речі, річ перебуває у володінні іншої особи незаконно.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд дослідив надані позивачем докази, на підтвердження того, що ним у 2009 році було набуто право власності на спірну земельну ділянку. Зокрема, судом взято до уваги рішення сорок шостої сесії п`ятого скликання Гостомельської селищної ради № 1218-46-V від 19.11.2009 "про продаж ТОВ "Зелене Шатро" земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_3 ". Зазначеним рішенням рада погодила звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1), затвердила вартість ділянки в розмірі 829634,40 грн (пункт 2), передала у власність на умовах викупу ТОВ "Зелене Шатро" земельну ділянку площею 1,0044 га (пункт 3), доручила селищному голові ОСОБА_6 від імені ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки (пункт 10).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2009, що укладено між ТОВ "Зелене Шатро" та Гостомельською селищною радою, копія якого долучена до справи, позивач набув права власності на земельну ділянку площею 1,0044 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, що належить покупцю на підставі рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2009 та зареєстрованого в КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" 04.09.2009 року за №28196331.

Позивачем також долучено до справи копію державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 753244 від 18.03.2010 та свідоцтво від 25.11.2015 про право власності на нерухоме майно (індексний номер 48397825). У свідоцтві вказано, що воно видано замість втраченого державного акта на право власності ЯД № 753244 від 18.03.2010. У свідоцтві зафіксовані відомості про об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289, площею 1,0044 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва супермаркету будівельних матеріалів; форма власності приватна, розмір частки 1/1, адреса об`єкта: АДРЕСА_3 .

Відповідно до наведених рішення ради та договору купівлі-продажу земельної ділянки, акту про право власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТОВ "Зелене Шатро" набуло у власність наведену земельну ділянку на правомірних підставах. Суд констатує, що спірна земельна ділянка дійсно належала саме позивачу до моменту її відчуження спочатку ПП "Грінлайн Компані", потім ПП "Техно дім", а зрештою і відповідачам у справі № 911/580/23 ТОВ "Фреш ЛТД" та ФОП Яцковій Ганні Анатоліївні, у яких позивач, звертаючись до суду, просить витребувати земельну ділянку.

З наданої позивачем копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.12.2015 з індексним номером 48816575 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289, площею 1,0044 в цей час вже належала ПП "Грінлайн Компані". Аналогічні відомості зафіксовані в інформаційній довідці, що надана позивачем, що також датована 01.12.2015 16:25:13.

Відтак, досліджуючи обставини вибуття нерухомого майна з власності позивача до ПП "Грінлайн Компані", з урахуванням наведених сторонами позицій, слід зупинитися на тому, що провідною підставою для задоволення позову позивач вказував вибуття з власності ТОВ "Зелене Шатро" земельної ділянки незаконним шляхом та не з його волі.

Водночас, заперечуючи проти позову відповідачі вказували обставини, що вже були встановленні рішенням суду в іншій справі, де судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 , яка була єдиним учасником та бенефіціарним власником ТОВ "Зелене Шатро", про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідачі та треті особи відзначали те, що відчуження відбулось законним шляхом і що така обставина вже досліджувалась при розгляді справи № 637/1518/17.

Оскільки у справі № 637/1518/17 судом розглядалися вимоги, що стосувалися земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289, відповідно в рішенні суду мають бути наведені обставини її вибуття із права власності ТОВ "Зелене Шатро" та набуття права власності на таку ділянку ПП "Техно Дім" чи іншими особами в спірний період, починаючи з листопада 2015 року, має бути наведена обгрунтована оцінка таким обставинам суд вважає, що рішення суду першої інстанції в сукупності з постановою Верховного Суду напряму впливають на оцінку доказів у справі № 911/580/23, а тому обставини викладені у судових рішення мають бути взяті до уваги господарським судом при розгляді. Суд бере до уваги основні обставини у справі № 637/1518/17, де зокрема йдеться про таке:

"позивач ОСОБА_5 вважає, що ПП Грінлайн Компані набула права власності на майно, яке є власністю позивача на підставі підробленої довіреності та підробленого акту прийому-передачі майна. Тому правочин між сторонами ПП Грінлайн Компані та ПП Технодім має бути визнано недійсним".

У постанові Верховного Суду у справі № 637/1518/17 вказано наступне:

"Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_5 була єдиним учасником ТОВ "Зелене Шатро".

ТОВ Зелене Шатро було власником майна (земельної ділянки), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289 [...]

Згідно акту прийому-передачі майна до Статутного капіталу ПП Грінлайн Компані від 18.11.2015 року ТОВ Зелене шатро в особі директора ОСОБА_7 передає у якості внеску до статутного капіталу ПП Грінлайн Компані земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3210945900:01:024:0289, площею 1,0044 га.

Відтак, з наданих до матеріалів справи копій судових рішень у справі № 637/1518/17 вбачається, що позивач у тій справі просила суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ПП Грінлайн Компані укладеного 18.11.2015, оскільки, за твердженнями позивача акт прийому-передачі майна до Статутного капіталу Приватного підприємства Грінлайн Компані від 18.11.2015 є нікчемним, згідно із статтею 203 ЦК України, ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки зміст правочину суперечить положенням ГК України та ЦК України і не потребує визнання його недійсним в судовому порядку.

З цього суд робить висновок, що мала місце певна реалізація волевиявлення власника майна ТОВ "Зелене Шатро" щодо передачі такого нерухомого майна, що відбулося на підставі певноїдовіреності та акту прийому-передачі. Позивач більше зосереджував увагу суду на тому, що приватне підприємство у складі не може мати одночасно фізичних і юридичних осіб, в той час, як єдиним учасником ПП "Грінлайн Компані" була фізична особа, а ТОВ "Зелене Шатро" взагалі не мало відношення до такого підприємства, тому і не могло передавати до статутного капіталу ПП "Грінлайн Компані" свого майна. Водночас позивач взагалі не доводив до відома суду про існування зазначеної у судових рішеннях у справі № 637/1518/17 довіреності та акту прийому-передачі задля того, щоб суд мав змогу дослідити їх та оцінити у відповідності до вимог національного законодавства, не стверджував перед господарським судом, як позивачка у справі №637/1518/17 про потребу у визнанні такої довіреності та акту недійсною в силу вимог закону.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд враховує те, що позивач (ТОВ "Зелене Шатро") не був учасником справи № 637/1518/17. За захистом майнового права звернулася ОСОБА_5 , як єдиний учасник позивача, яка стверджувала про належність їй такого майна, що було передано пізніше (14.01.2016) ніж відбулась передача майна до статутного капіталу ПП "Грінлайн Компані" (18.11.2015). В той же час, оскільки при розгляді справи № 911/580/23 відповідач звертав увагу на вказану справу, а учасником того провадження була учасник позивача суд не може стверджувати, що позивач не є обізнаний з наявністю певної довіреності та акту прийому-передачі, якими могло бути ініційовано перехід права власності на спірну земельну ділянку. Суд може припускати, що такою особою був ОСОБА_7 , який підписав акт прийому-передачі майна до Статутного капіталу ПП Грінлайн Компані від 18.11.2015, якщо взяти до уваги текст рішень у справі № 637/1518/17, водночас, суд стверджувати цього не може, позаяк суду позивачем відповідних довіреності та акту надано не було, так само як і не було обгрунтовано їх нікчемністю позовні вимоги.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Таким чином, суд не може прийняти, як доведену позицію позивача про відсутність волевиявлення позивача щодо передачі спірної земельної ділянки іншій особі, оскільки суду в повній мірі не надано можливість дослідити документи, зміст яких міг би підтвердити чи спростувати певні обставини, про існування яких стає відомо з тексту інших судових рішень, зокрема, у справі № 637/1518/17, проте сторонами спору не вживалися дії щодо наповнення справи безпосередніми доказами.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. В цьому провадженні позивачем в повній мірі не доведено відсутність власної волі на відчуження майна. Надання певній особі повноважень вчиняти дії щодо передачі такого майна, шляхом оформлення довіреності може мати ознаки наміру відчужити майно. Незаконність передачі, нікчемність акту, а також недійсність довіреності має встановлюватися судом після отримання усіх можливих для цього доказів. Суд не може робити вичерпних висновків щодо змісту певної довіреності чи акту доки учасниками справи не буде надано до справи належним чином завірених їх копій або не повідомлено про місцезнаходження їх оригіналів спільно з заявленням клопотання про витребування доказів, за умови, що стороною вчинено всіх можливих дій для самостійного отримання документу. Належним чином завірені копії таких доказів можна отримати з матеріалів іншої справи для подальшого вирішення питання про вплив таких доказів на предмет спору та з`ясування їх дійсного місцезнаходження, проте позивач таким правом не скористався.

Основними принципами (засадами) господарського судочинства за частиною 3 статті 2 ГПК України, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу; диспозитивність та змагальність сторін;. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відтак, оскільки за наведених обставин суд не може повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо дослідити існуючі докази з підстав того, що у судовому засідання з розгляду справи по суті було встановлено про їх існування, проте факт існування останніх було приховано позивачем під час подання позову та розгляду справи в суді суд приходить до остаточного висновку, що твердження позивача про відсутність волевиявлення є недоведеними перед судом, а наведене повністю нівелює інші твердження сторони про порушення його майнових прав за захистом яких він звернувся, оскільки прийняття таких тверджень позивача при наявності дійсних підстав вважати про існування документів, що потенційно можуть свідчити про певне волевиявлення щодо відчуження земельної ділянки буде порушенням балансу інтересів усіх учасників процесу, осіб, що мають відношення до спірної земельної ділянки та надмірне втручання в право володіння останніх набувачів спірної земельної ділянки.

Слід зупинитися на практиці Європейського суду з прав людини щодо втручання в право на мирне володіння майном. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про Захист Прав Людини та Основоположних Свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Також суд зауважує, що порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. В сукупністю наведених обставин, суд вказує, що суд не може покласти в основу рішення у справі №911/580/23 твердження що суб`єктивне право позивача зазнало протиправного порушення, оскільки наведені відповідачами, третіми особами та у рішенні у іншій справі обставини свідчать про ймовірність того, що позивач вчиняв дії щодо відчуження свого майна. Якщо певні особи діяли всупереч інтересів юридичної особи-позивача, шляхом підроблення певних документів чи інше вказана обставина має бути доведена позивачем належними доказами та доводами, проте позивач у справі № 911/580/23 не надав того об`єму документів, які б повністю запевнили суд про можливість задоволення віндикаційного позову і надали можливість покласти такі беззаперечні докази і твердження в основу свого рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз