Постанова

від 25.03.2024 по справі 911/580/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 911/580/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.03.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене Шатро"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 (суддя Черногуз А.Ф., повний текст рішення складено та підписано 31.07.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене Шатро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш ЛТД"

та Фізичної особи-підприємця Яцкової Ганни Анатоліївни

за участю третіх осіб:

1. Приватного підприємства "Техно Дім"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідо Груп"

3. ОСОБА_1 , які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів

про витребування з чужого незаконного володіння часток земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Зелене Шатро», у якій позивач просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Фреш ЛТД» 1/20 та 9/10 частини, а з незаконного володіння фізичної особи-підприємця Яцкової Ганни Анатоліївни - 1/20 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786484232109; знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чкалова, земельна ділянка 2) на користь ТОВ «Зелене Шатро».

Позовні вимоги обґрунтовані вибуттям земельної ділянки поза волею позивача, а тому в порядку статті 388 ЦК України позивачем заявлено віндикаційний позов з вимогою про витребування спірної земельної ділянки від осіб, які є останніми набувачами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його прав, посилаючись на те, що наведені відповідачами, третіми особами та у рішенні у іншій справі обставини свідчать про ймовірність того, що позивач вчиняв дії щодо відчуження свого майна, а якщо певні особи діяли всупереч інтересів юридичної особи-позивача, шляхом підроблення певних документів чи інше - вказана обставина має бути доведена позивачем належними доказами та доводами, проте позивач у справі № 911/580/23 не надав того об`єму документів, які б повністю запевнили суд про можливість задоволення віндикаційного позову і надали можливість покласти такі беззаперечні докази і твердження в основу свого рішення.

Вимоги та зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» задовольнити повністю. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» - 1/20 та 9/10 частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл.. м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чкалова, земельна ділянка 2, кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 786484232109). Витребувати з чужого незаконного володіння фізичної особи-підприємця Яцкової Ганни Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» - 1/20 частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чкалова, земельна ділянка 2, кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 786484232109). Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» понесені судові витрати.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, та з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- судом не надано оцінку тим обставинам, що позивач не приймав участі у створенні ПП «ГРІНЛАЙН КОМПАНІ», не був його засновником/учасником, не вносило до його статутного капіталу внесків, на підтвердження чого надано суду копію Статуту ПП «ГРІНЛАЙН КОМПАНІ» та виписку з ЄДР щодо підприємства, які судом не було оцінено;

- висновки суду є припущеннями та не відповідають дійсності;

- судом не здійснено процесуальних дій щодо витребування із Ірпінського міського суду Київської області копій доручення від 23.11.2015 та акту прийому-передачі земельної ділянки від 18.11.2015 зі справи №367/1518/17 на стадії підготовчого провадження, а досліджено зміст рішення суду у вказаній справі після його закриття;

- відмовивши у задоволенні позову, судом порушено такі основні засади господарського судочинства як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу, змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про витребування у Виконавчого комітету Ірпінської міської ради копії всіх документів у паперовій формі, що містяться у реєстраційній справі Приватного підприємства «Грінлайн компані», обґрунтоване неможливістю позивачем самостійно надати копії документів, які на переконання позивача необхідні для всебічного розгляду справи.

Клопотання та відзив учасників справи.

30.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- судом було розглянуто справу №637/1518/17 фактично з тим же предметом позову та з тих же підстав, а даний позов та апеляційна скарга на переконання представника третьої особи - це намагання переглянути судові рішення у справі №637/1518/17;

- апелянт хоче перекласти свій обов`язок доказування на відповідачів та третіх осіб;

- твердження апелянта про те, що він не міг брати участі у створенні ПП «ГРІНЛАЙН КОМПАНІ», не було його засновником/учасником, не вносило до його статутного капіталу внесків - спростовується положеннями статті 113 ГК України та практикою ВС у справах №904/7957/17 та №916/2813/18;

- позов у даній справі подано зі спливом строку позовної давності.

Третя особа-3 ОСОБА_1 просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

16.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ЛТД» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- обставини, встановлені у рішенні суду по справі №367/1518/17 має бути взято до уваги при розгляді даної справи, а позивачем не було спростовано такі обставини;

- позивач, заявляючи клопотання про витребування документів з Ірпінського районного суду Київської області, не враховує, що збирання доказів не є обов`язком суду в силу вимог ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України;

- позивачем не надано жодних доказів вибуття нерухомого майна з його володіння поза його волею, та не наведено доводів необґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідач-1 просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів судова колегія зазначає наступне.

В апеляційній скарзі викладено клопотання про витребування у Виконавчого комітету Ірпінської міської ради копій всіх документів у паперовій формі, що містяться у реєстраційній справі Приватного підприємства «Грінлайн компані», обґрунтоване неможливістю позивачем самостійно надати копії документів, які на переконання позивача необхідні для всебічного розгляду справи.

В обгрунтування клопотання скаржник зазначає, що суд першої інстанції таких доказів не досліджував, у зв`язку з чим представником позивача було направлено адвокатський запит 09.08.2023 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, однак у наданні таких документів було відмовлено листом від 15.08.2023 №01-04/2957.

За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Положеннями частин 1,2 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, на які позивач в обґрунтування своєї позиції, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подати такі докази разом з позовом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - на позивача).

Судова колегія враховує, що позивачем не заявлялось відповідне клопотання про витребування доказів у процесі розгляду справи в суді першої інстанції.

Натомість, апелянт стверджує, що дослідження таких документів необхідне для всебічного розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, заявлене позивачем клопотання про витребування доказів не містить належного обгрунтування причин неподання такого клопотання у встановлені процесуальним законодавством строки - на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

Самі лише посилання на невитребування судом першої інстанції необхідних на переконання позивача документів не можуть бути достатньою підставою для задоволення клопотання про витребування доказів апеляційним судом.

За викладених обставин, враховуючи відсутність належного обгрунтування причин пропуску встановленого Господарського процесуального кодексу України строку на подання клопотання про витребування доказів та з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника про витребування доказів на стадії апеляційного перегляду справи.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

25.08.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №911/580/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 30.08.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Київської області надіслати матеріали справи №911/580/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

19.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/580/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 та призначено до розгляду на 25.10.2023.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/435523 від 25.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 20.12.2023.

20.12.2023 у період з 10 год. 45 хв. до 18 год. 00 хв. внаслідок технічних проблем з судовими сервісами ВКЗ, ЕС, Портал Судова влада України, поштовими сервісами, сервісами Укрпошти була відсутня можливість авторизації в кабiнетi електронного суду, проведення технiчної фiксацiї судового засідання, здійснення відправки процесуальних документів засобами електронного суду та електронної пошти, формування поштових peєcтpiв для Укрпошти, тому судове засідання, яке призначене на 20.12.2023 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 призначено на 25.01.2024.

Суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці 25.01.2024, тому судове засідання, яке призначене на 25.01.2024 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 призначено на 28.02.2024.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 21.02.2024 по 01.03.2024, суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 27.02.2024 по 01.03.2024, тому судове засідання, яке призначене на 27.02.2024 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 призначено на 25.03.2024.

Позиція учасників справи та явка в судове засідання.

25.03.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.

Інші учасники, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, при причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, звертаючись до суду, стверджує, що у власності та володінні ТОВ «Зелене Шатро» перебувала земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786484232109. На момент звернення до суду така ділянка вже зареєстрована за відповідачами.

Також позивач зазначив, що ТОВ «Зелене Шатро» (ідентифікаційний код 30942376) зареєстроване в якості юридичної особи 17.08.2000 (дата запису: 15.09.2004, номер запису: 13571200000000110). Державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 16.01.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис № 13571390016000110 про припинення ТОВ «Зелене Шатро».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Зелене Шатро» (ідентифікаційний код 30942376), здійснену державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області від 16.01.2016 за номером запису 13571390016000110.

Позивач наголошував, що спірна земельна ділянка була придбана ТОВ «Зелене Шатро» у Гостомельської селищної ради Київської області на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 11.12.2009 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Стрельцовою І.М., зареєстровано в реєстрі за № 1995.

У подальшому на земельну ділянку ТОВ «Зелене Шатро» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 753244 від 18.03.2010, про те, що товариство є власником земельної ділянки площею 1,0044 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289, цільове призначення земельної ділянки для будівництва супермаркету будівельних - матеріалів.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 25.11.2015 ТОВ «Зелене Шатро» на земельну ділянку було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 48397825.

Позивач при поданні позову вказав, що ним було частково з`ясовано яким чином і у який спосіб спірна земельна ділянка була зареєстрована за відповідачами:

(1) 01.12.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області на земельну ділянку було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 48816575, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786484232109, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 48816773, виданий державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області 01.12.2015. Із змісту вказаних свідоцтва та витягу вбачається, що власником земельної ділянки із 01.12.2015 зазначено Приватне підприємство «Грінлайн компані» (код ЄДРПОУ 40136118). Також позивач зауважив, що з зі свідоцтва та витягу не вбачається на підставі якого правовстановлюючого документу відбувся перехід права власності на земельну ділянку від ТОВ «Зелене Шатро» до ПП «Грінлайн компані»;

(2) у подальшому, як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.02.2017 № 81360393, Земельна ділянка була зареєстрована 19.02.2016 за Приватним підприємством «Техно дім» (код ЄДРПОУ 40283662) відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Андрущенко Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 46; договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки з відстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Андрущенко Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 145;

(3) відповідач зазначив, що земельна ділянка була зареєстрована за ТОВ «Фреш ЛТД» та Яцковою Ганною Анатоліївною у відповідних частинах. Позивач у позовній заяві припустив, що договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. від 27.01.2022, зареєстровано за № 50 та договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М. 03.07.2020, зареєстровано за № 794 були укладені відповідно між Приватним підприємством «Техно дім», як продавцем, та ТОВ «Фреш ЛТД» і Яцковою Ганною Анатоліївною , як покупцями.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду позивач стверджував, що вибуття із власності ТОВ «Зелене шатро» спірної земельної ділянки відбулось у незаконний спосіб поза його волею. Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2023 приватне підприємство «Грінлайн Компані» (код ЄДРПОУ 40136118) було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.11.2015, Засновник ПП «Грінлайн Компані» - фізична особа ОСОБА_3 , розмір частки засновника (учасника): 5000,00 грн. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 5000,00 грн.

Позивач зауважив, що як вбачається із пункту 4.1.1 Статуту ПП «Грінлайн Компані» підприємство є власником майна, переданого йому власником Підприємства у власність, як вклад до Статутного (Складеного) капіталу. Згідно п. 4.12. Статуту в рахунок внесення вкладу у Статутний (Складений) капітал Власник передає Підприємству нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289, площею 1,0044 га. В свою чергу у відповідності до п. 1.2 Статуту, власником підприємства зазначено фізичну особу ОСОБА_3 що відповідає і запису у ЄДР. 30.05.2016 року до ЄДР було внесено запис № 13571110003004245 про припинення юридичної особи на підставі рішення про її припинення. Місцезнаходження реєстраційної справи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради. Отже, Земельна ділянка була зареєстрована за ПП «ГРІНЛАЙН КОМПАНІ» на підставі внесення такої як вклад у Статутний (Складений) капітал її власником ОСОБА_3 .

За твердженнями позивача, ОСОБА_3 ніколи не був власником спірної земельної ділянки, а ТОВ «Зелене Шатро» ніколи не було засновником (учасником) ПП «Грінлайн Компані», і наведені обставини підтверджують вибуття земельної ділянки від ТОВ «Зелене Шатро» у незаконний спосіб поза його волею.

Позивач підкреслив, що мати змішаний склад засновників (одночасно фізичних та юридичних осіб) для приватного підприємства діючим законодавством не передбачено, посилаючись на частину 1 статті 63 та статтю 113 ГК України.

В установчому документі приватного підприємства в обов`язковому порядку зазначається найменування власника чи перелік учасників (засновників), порядок їх спільної діяльності щодо його створення, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, умови передання підприємству майна учасників тощо. До статутного (складеного) капіталу приватного підприємства передати у власність майно підприємства. Як внесок може лише власник/засновник/учасник такого підприємства, - зауважив позивач.

Водночас, як стверджує позивач, ТОВ «Зелене Шатро» жодним чином не приймало участі у створенні приватного підприємства «Грінлайн Компані», не було його засновником/учасником, а відповідно не вправі було вносити до статутного капіталу належне йому будь-яке майно. В свою чергу власник/засновник ПП «Грінлайн Компані» не вправі вносити до статутного капіталу майно, яке не перебуває у його власності, а належить будь-яким іншим особам.

У зв`язку з наведеним позивач наголошував, що вибуття земельної ділянки відбулось поза його волею та у порядку статті 388 ЦК України заявив віндикаційний позов з вимогою про витребування спірної земельної ділянки від осіб, які є останніми набувачами.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 ЦК України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а статтею 321 цього Кодексу передбачено принцип непорушності права власності.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України визначено: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: (1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; (2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; (3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є те, що він подається власником або титульним володільцем стосовно індивідуально визначених речей, зміст позову становить вимога про повернення речі, річ перебуває у володінні іншої особи незаконно.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження того, що ним у 2009 році було набуто право власності на спірну земельну ділянку, судом взято до уваги рішення сорок шостої сесії п`ятого скликання Гостомельської селищної ради № 1218-46-V від 19.11.2009 «про продаж ТОВ «Зелене Шатро» земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 ». Зазначеним рішенням рада погодила звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1), затвердила вартість ділянки в розмірі 829634,40 грн (пункт 2), передала у власність на умовах викупу ТОВ «Зелене Шатро» земельну ділянку площею 1,0044 га (пункт 3), доручила селищному голові ОСОБА_4 від імені ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки (пункт 10).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2009, що укладено між ТОВ «Зелене Шатро» та Гостомельською селищною радою, копія якого долучена до справи, позивач набув права власності на земельну ділянку площею 1,0044 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (два), на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, що належить покупцю на підставі рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2009 та зареєстрованого в КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 04.09.2009 року за №28196331.

Позивачем також долучено до справи копію державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 753244 від 18.03.2010 та свідоцтво від 25.11.2015 про право власності на нерухоме майно (індексний номер 48397825). У свідоцтві вказано, що воно видано замість втраченого державного акта на право власності ЯД № 753244 від 18.03.2010. У свідоцтві зафіксовані відомості про об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289, площею 1,0044 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва супермаркету будівельних матеріалів; форма власності - приватна, розмір частки 1/1, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наведених рішення ради та договору купівлі-продажу земельної ділянки, акту про право власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТОВ «Зелене Шатро» набуло у власність наведену земельну ділянку на правомірних підставах.

Отже, спірна земельна ділянка дійсно належала саме позивачу до моменту її відчуження спочатку ПП «Грінлайн Компані», потім ПП «Техно дім», а зрештою і відповідачам у справі № 911/580/23 - ТОВ «Фреш ЛТД» та ФОП Яцковій Ганні Анатоліївні, у яких позивач, звертаючись до суду, просить витребувати земельну ділянку.

З наданої позивачем копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.12.2015 з індексним номером 48816575 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289, площею 1,0044 в цей час вже належала ПП «Грінлайн Компані». Аналогічні відомості зафіксовані в інформаційній довідці, що надана позивачем, що також датована 01.12.2015 16:25:13.

Відтак, досліджуючи обставини вибуття нерухомого майна з власності позивача до ПП «Грінлайн Компані», з урахуванням наведених сторонами позицій, першочерговій оцінці підлягає така підстава позову як вибуття з власності ТОВ «Зелене Шатро» земельної ділянки незаконним шляхом та не з волі позивача.

При цьому, судом враховується, що заперечуючи проти позову відповідачі вказували на обставини, що вже були встановленні рішенням суду в іншій справі, де судом відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 , яка була єдиним учасником та бенефіціарним власником ТОВ «Зелене Шатро», про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідачі та треті особи відзначали те, що відчуження відбулось законним шляхом і що така обставина вже досліджувалась при розгляді справи № 637/1518/17.

Оскільки у справі № 637/1518/17 судом розглядалися вимоги, що стосувалися земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:024:0289, відповідно в рішенні суду мають бути наведені обставини її вибуття із права власності ТОВ «Зелене Шатро» та набуття права власності на таку ділянку ПП «Техно Дім» чи іншими особами в спірний період, починаючи з листопада 2015 року, має бути наведена обґрунтована оцінка таким обставинам - а тому суд першої інстанції правильно зауважив про те, що рішення суду першої інстанції в сукупності з постановою Верховного Суду напряму впливають на оцінку доказів у справі № 911/580/23, а тому обставини викладені у судових рішення мають бути взяті до уваги господарським судом при розгляді.

Суд бере до уваги основні обставини у справі № 637/1518/17, зокрема щодо наступного: «позивач ОСОБА_6 вважає, що ПП «Грінлайн Компані» набула права власності на майно, яке є власністю позивача на підставі підробленої довіреності та підробленого акту прийому-передачі майна. Тому правочин між сторонами ПП «Грінлайн Компані» та ПП «Технодім» має бути визнано недійсним».

Крім того, у постанові Верховного Суду у справі № 637/1518/17 вказано наступне:

«Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_6 була єдиним учасником ТОВ «Зелене Шатро».

ТОВ «Зелене Шатро» було власником майна (земельної ділянки), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289 [...]

Згідно акту прийому-передачі майна до Статутного капіталу ПП «Грінлайн Компані» від 18.11.2015 року ТОВ «Зелене шатро» в особі директора ОСОБА_7 передає у якості внеску до статутного капіталу ПП «Грінлайн Компані» земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Чкалова, 2, кадастровий номер 3210945900:01:024:0289, площею 1,0044 га.».

Отже, з наданих до матеріалів справи копій судових рішень у справі № 637/1518/17 вбачається, що позивач у тій справі просила суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - Акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ПП «Грінлайн Компані» укладеного 18.11.2015, оскільки, за твердженнями позивача акт прийому-передачі майна до Статутного капіталу Приватного підприємства «Грінлайн Компані» від 18.11.2015 є нікчемним, згідно із статтею 203 ЦК України, ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки зміст правочину суперечить положенням ГК України та ЦК України і не потребує визнання його недійсним в судовому порядку.

З викладених обставин обґрунтованим є висновок, що мала місце певна реалізація волевиявлення власника майна ТОВ «Зелене Шатро» щодо передачі такого нерухомого майна, що відбулося на підставі певної довіреності та акту прийому-передачі.

При цьому, позивач наголошував суду на тому, що приватне підприємство у складі не може мати одночасно фізичних і юридичних осіб, у той час, як єдиним учасником ПП «Грінлайн Компані» була фізична особа, а ТОВ «Зелене Шатро» взагалі не мало відношення до такого підприємства, тому і не могло передавати до статутного капіталу ПП «Грінлайн Компані» свого майна.

Водночас, як зауважив суд першої інстанції, позивач не доводив до відома суду про існування зазначеної у судових рішеннях у справі № 637/1518/17 довіреності та акту прийому-передачі задля того, щоб суд мав змогу дослідити їх та оцінити у відповідності до вимог національного законодавства, не стверджував перед господарським судом, як позивачка у справі №637/1518/17 про потребу у визнанні такої довіреності та акту недійсною в силу вимог закону.

Наразі ж, звернувшись з апеляційною скаргою, скаржник стверджує про необхідність дослідження довіреності та акту прийому-передачі, у зв`язку з чим заявив клопотання про витребування у Виконавчого комітету Ірпінської міської ради копії всіх документів у паперовій формі, що містяться у реєстраційній справі Приватного підприємства «Грінлайн компані», в задоволенні якого судом апеляційної інстанції було відмовлено.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд враховує те, що позивач (ТОВ «Зелене Шатро») не був учасником справи № 637/1518/17, а за захистом майнового права звернулася ОСОБА_6 , як єдиний учасник позивача, яка стверджувала про належність їй такого майна, що було передано пізніше (14.01.2016) ніж відбулась передача майна до статутного капіталу ПП «Грінлайн Компані» (18.11.2015).

У той же час, оскільки при розгляді справи № 911/580/23 відповідач звертав увагу на вказану справу, а учасником того провадження була учасник позивача - суд не може стверджувати, що позивач не є обізнаний з наявністю певної довіреності та акту прийому-передачі, якими могло бути ініційовано перехід права власності на спірну земельну ділянку. У даному випадку можливо припустити, що такою особою був ОСОБА_7 , який підписав акт прийому-передачі майна до Статутного капіталу ПП «Грінлайн Компані» від 18.11.2015, якщо взяти до уваги текст рішень у справі № 637/1518/17, водночас, суд стверджувати цього не може, позаяк суду позивачем відповідних довіреності та акту надано не було, так само як і не було обґрунтовано їх нікчемністю позовні вимоги.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація норми ст. 81 ГПК України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

За викладених обставин, судова колегія не вбачає за можливе вважати доведеною позицію позивача про відсутність волевиявлення позивача щодо передачі спірної земельної ділянки іншій особі, оскільки суду в повній мірі не надано можливість дослідити документи, зміст яких міг би підтвердити чи спростувати певні обставини, про існування яких стає відомо з тексту інших судових рішень, зокрема, у справі № 637/1518/17, проте сторонами спору не вживалися дії щодо наповнення справи безпосередніми доказами.

При цьому, суд першої інстанції погодився з відповідачем у тому, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Однак на переконання судової колегії, у даній справі позивачем в повній мірі не доведено відсутність власної волі на відчуження майна.

Як зазначив суд першої інстанції, надання певній особі повноважень вчиняти дії щодо передачі такого майна, шляхом оформлення довіреності може мати ознаки наміру відчужити майно. Незаконність передачі, нікчемність акту, а також недійсність довіреності має встановлюватися судом після отримання усіх можливих для цього доказів.

Натомість суд не може робити вичерпних висновків щодо змісту певної довіреності чи акту доки учасниками справи не буде надано до справи належним чином завірених їх копій або не повідомлено про місцезнаходження їх оригіналів спільно з заявленням клопотання про витребування доказів, за умови, що стороною вчинено всіх можливих дій для самостійного отримання документу, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Належним чином завірені копії таких доказів можна отримати з матеріалів іншої справи для подальшого вирішення питання про вплив таких доказів на предмет спору та з`ясування їх дійсного місцезнаходження, проте позивач таким процесуальним правом не скористався.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що судом не здійснено процесуальних дій щодо витребування із Ірпінського міського суду Київської області копій доручення від 23.11.2015 та акту прийому-передачі земельної ділянки від 18.11.2015 зі справи №367/1518/17 на стадії підготовчого провадження з огляду на положення частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та враховуючи те, що позивачем не було заявлено відповідного клопотання на стадії підготовчого провадження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Основними принципами (засадами) господарського судочинства за частиною 3 статті 2 ГПК України, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу; диспозитивність та змагальність сторін;. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відтак, оскільки за наведених обставин суд не може повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо дослідити існуючі докази з підстав того, що судом було встановлено лише про їх існування, проте факт існування останніх було приховано позивачем під час подання позову та розгляду справи в суді, а на стадії апеляційного перегляду позивач безпідставно стверджує про те, що судом не було здійснено відповідних дій щодо витребування необхідних документів - колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що твердження позивача про відсутність волевиявлення є недоведеними перед судом, а наведене повністю нівелює інші твердження сторони про порушення його майнових прав за захистом яких він звернувся, оскільки прийняття таких тверджень позивача при наявності дійсних підстав вважати про існування документів, що потенційно можуть свідчити про певне волевиявлення щодо відчуження земельної ділянки буде порушенням балансу інтересів усіх учасників процесу, осіб, що мають відношення до спірної земельної ділянки та надмірне втручання в право володіння останніх набувачів спірної земельної ділянки.

Слід зупинитися на практиці Європейського суду з прав людини щодо втручання в право на мирне володіння майном. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про Захист Прав Людини та Основоположних Свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За викладених обставин, з урахуванням критерію вірогідності доказів, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено порушення його суб`єктивного права з урахуванням того, що наведені відповідачами, третіми особами та у рішенні у іншій справі обставини свідчать про ймовірність того, що позивач вчиняв дії щодо відчуження свого майна.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Отже, суд першої інстанції правильно зауважив про те, що якщо певні особи діяли всупереч інтересів юридичної особи-позивача, шляхом підроблення певних документів чи інше - вказана обставина має бути доведена позивачем належними доказами та доводами, проте позивач у справі № 911/580/23 не надав того об`єму документів, які б повністю запевнили суд про можливість задоволення віндикаційного позову і надали можливість покласти такі беззаперечні докази і твердження в основу свого рішення.

Стосовно посилань третьої особи-3 про пропуск позивачем строку позовної давності суд зазначає, що наслідки спливу позовної давності застосовуються лише у випадку обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову, проте у даному випадку суд встановив відсутність підстав для задоволення позову.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судовою колегією враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелене Шатро» на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене Шатро" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №911/580/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/580/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко