Рішення

від 31.07.2023 по справі 911/1419/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2023 р. Справа № 911/1419/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В.,розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтотрейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Пром Люкс

про стягнення 16348,53 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Поділлянафтотрейд (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою за вих. № 2023/05/01-1 від 08.05.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Пром Люкс (далі - відповідач) про стягнення 16348,53 грн збитків.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, всупереч пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не склав та не зареєстрував податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач поніс збитки у вигляді втраченого права на формування податкового кредиту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) щодо надіслання відзиву на позовну заяву.

При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600027049360, врученого представнику 23.05.2023.

05.06.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Поділлянафтотрейд надійшов супровідний лист про підтвердження витрат позивача на правову допомогу з додатками в ньому: копією Договору про надання правової допомоги № 38 від 01.05.2023 та копією платіжної інструкції № 275 від 12.05.2023. Вказані документи залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» (далі - постачальник) було укладено Договір поставки №Н-038-2 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - товар). Номенклатура товару, його кількість і ціна встановлюються сторонами у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 2.4, 2.5 Договору, фактична кількість поставленого товару відображається в перевізних документах та є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами. Одиниця виміру: літри/тони.

Поставка Товару в межах даного Договору здійснюється на умовах DDP міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції від 2010 року - назва підприємства, адреса. Сторони можуть погодити інші умови поставки Товару (п. 3.1).

За результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують товарно-транспортні та видаткові накладні (п. 4.3).

У відповідності до п. 5.2, 5.3 Договору, загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору.Покупець зобов`язується оплатити товар протягом 3-х банківських днів від дати його фактичного отримання

Як свідчать матеріали справи, на підставі видаткової накладної № 44 від 08.08.2022 постачальник передав, а покупець отримав товар бензин А95 Н код УКТЗЕД 2710124501 в кількості 5317 л, загальною сумою до сплати 249 899,00 грн, в т.ч. ПДВ 16348,53 грн.

Зазначений факт також підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 44 від 08.08.2022, скріплений електронними підписами сторін.

На підставі платіжних інструкцій № 9729 від 08.08.2022 на суму 245899,00 грн та № 9791 від 09.08.2022 на суму 4000,00 грн позивачем було повністю оплачено зазначений товар.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було зареєстровано податкові накладні по вказаним операціям постачання в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач втратив право на включення 16348,53 грн суми податку на додану вартість до податкового кредиту, що призвело до зайвої сплати позивачем цієї суми до бюджету. Вказані витрати позивач вважає збитками, які виникли з вини відповідача та єпорушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, застосовуючи норми Податкового кодексу України, а також умови Договору, позивач наголошує, що вказаними діями (бездіяльністю) відповідач завдав позивачеві збитки на суму 16348,53 грн, які і просить стягнути з відповідача.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків.

З урахуванням предмета позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є встановлення обставин, пов`язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факт порушення відповідачем податкового законодавства стосовно невчиненням дій з реєстрації у встановлений спосіб податкової накладної (її відсутність в ЄДРПН).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, розгляд справи суд здійснює виключно на підстав поданих позивачем доказів.

Зазначаючи про факт порушення вимог вищезазначеного законодавства, а також умов Договору, позивач в тексті позовної заяви вказує, що з боку відповідача податкова накладна на суму товару, отриманого за Договором на підставі видаткової накладної № 44 від 08.08.2022 не була складена та не зареєстрована в ЄРПН.

Аналізуючи зазначені обставини на предмет оцінки протиправності дій відповідача, достатніх для висновку про збитки позивача, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, яка діє з 19.07.2022), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно абз. 13-15 п. 201.10 реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до абз. 1 та абз. 2 п. 201.10. Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 4 та 5 п. 201.10 Податкового кодексу України визначено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (абз. 6 п. 201.10).

Таким чином, аналіз вищевказаних норм дає покупцю товарів право на повернення податкового кредиту лише у разі зареєстрованої податкової накладної продавцем таких послуг.

При цьому, факт реєстрації, як і відсутність цієї реєстрації має бути підтверджена доказами. Однак, з поданих до позовної заяви документів не вбачається, що існують об`єктивні обставини вважати, що реєстрація податкової накладної згідно видаткової накладної № 44 від 08.08.2022 не відбулась, оскільки позивачем до позову не надано доказів надіслання запиту до уповноваженого органу про надання інформації (Витягу) про надіслання до Єдиного реєстру податкових накладних видаткової накладної № 44 від 08.08.2022 та отриманої відповіді, що така реєстрація не була вчинена. Також не надано і звернень до відповідача (продавця послуг) про надання квитанції, як доказу реєстрації накладної або ж вимоги про надання інформації стосовно причин відсутності реєстрації.

Подані до позовної заяви докази лише свідчать про існування між сторонами договірних відносин з купівлі-продажу товару, підстав же заявленого позову понесених збитків позивачем не обґрунтовано.

Також слід зазначити, що правовідносини між сторонами виникли в 2022 році. Суд погоджується, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Однак, з урахуванням вказаних вимог податкового законодавства позивач для включення податку у розмірі 16348,53 грн до складу податкового кредиту повинен був подати податкову декларацію за звітний період з можливістю подати скаргу на відповідача з наданням зазначеної ним видаткової накладної. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Також зазначена декларація мала б відображати факт включення спірної суми до витрат покупця та відсутності реєстрації податкової накладної з боку відповідача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідностатті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістомст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).

Нормами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198. абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв`язок між фактом складання і реєстрацією податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту. Отже, встановленою і доведеною обставиною є наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю факту реєстрації податкової накладної на суму 249899,00 грн, в т.ч. ПДВ 16348,53 грн та невключенням сум податку до податкового кредиту позивача.

Як зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Встановивши зазначене дійшов висновку, що в даному випадку позивачем не доведено суду, шляхом подання відповідних доказів в обґрунтування, як відсутності реєстрації податкової накладної, так і факту невключення сум податку до податкового кредиту позивача, тобто понесення ним збитків.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Доводи позивача про те, що відповідач не зареєстрував податкову накладну та позивач не отримав податковий кредит ґрунтуються виключно на припущеннях позивача без відповідної доказової бази.

Господарський суд Київської області також відхиляє посилання позивача, що аналогічна правова позиція стосовно підстав заявленого позову, наведена у судовій практиці у постановах Верховного суду від 03.08.2018 по справі №917/877/17 та від 03.12.2018 по справі № 908/76/18, оскільки правовідносини у справі, на які посилається позивач та у даній справі не є подібними, різняться за змістом спірних правовідносин, що визначається відмінними обставинами, а саме встановлення наявності вини у діях відповідача, що підтверджується відсутністю самого факту виконання відповідачем обов`язку, установленого податковим законодавством щодо реєстрації податкових накладних, а відтак і наявності причинно-наслідкового зв`язку.

У спірних правовідносинах таких обставин судом установлено не було, оскільки доказів відсутності реєстрації податкової накладної не надано, відтак вина відповідача не доведена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, вини відповідача у заподіянні збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями та понесеними позивачем збитками в розмірі 16348,53 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженоювідповідальністю Поділлянафтотрейд про стягнення збитків є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 123,129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін