Постанова

від 16.11.2023 по справі 911/1419/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. Справа№ 911/1419/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2023

у справі № 911/1419/23 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс»

про стягнення 16 348,53 грн.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою за вих. № 2023/05/01-1 від 08.05.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» (далі - відповідач) про стягнення 16348,53 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, всупереч пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не склав та не зареєстрував податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач поніс збитки у вигляді втраченого права на формування податкового кредиту.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд» 15.08.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2023 у справі № 911/1419/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким стягнути збитки загальною сумою 16348,53 грн. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1419/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1419/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2023 у справі № 911/1419/23.

14.09.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2023 у справі №911/1419/23. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 14 лютого 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №911/1419/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 03.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Пром Люкс» (далі - постачальник) було укладено Договір поставки №Н-038-2 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - товар). Номенклатура товару, його кількість і ціна встановлюються сторонами у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 2.4, 2.5 Договору, фактична кількість поставленого товару відображається в перевізних документах та є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами. Одиниця виміру: літри/тони.

Поставка товару в межах даного Договору здійснюється на умовах DDP міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції від 2010 року - назва підприємства, адреса. Сторони можуть погодити інші умови поставки товару (п. 3.1).

За результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують товарно-транспортні та видаткові накладні (п. 4.3).

У відповідності до п. 5.2, 5.3 Договору, загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Покупець зобов`язується оплатити товар протягом 3-х банківських днів від дати його фактичного отримання/

Відповідно до п.5.4. договору датою поставки товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п.6.7. договору постачальник гарантує своєчасність подання податкової звітності, що буде відображати правовідносини, що є предметом даного договору, до контролюючих органів, правильність та коректність цієї звітності.

Як свідчать матеріали справи, на підставі видаткової накладної №44 від 08.08.2022 постачальник передав, а покупець отримав бензин А95 Н код УКТЗЕД 2710124501 в кількості 5317 л, загальною вартістю 249 899,00 грн, в т.ч. ПДВ 16348,53 грн.

Зазначений факт також підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №44 від 08.08.2022, скріплений електронними підписами сторін.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти в сумі 249 899,00 грн. як оплата за паливо згідно з договором №Н-038-2 від 03.08.2022, що підтверджується платіжними інструкціями №9729 від 08.08.2022 на суму 245899,00 грн та №9791 від 09.08.2022 на суму 4000,00 грн, копі яких наявні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було зареєстровано податкові накладні по вказаним операціям постачання в Єдиному реєстрі податкових накладних, що на думку позивача позбавляє його права на податковий кредит у розмірі 16348,53 грн. і фактично є його збитками, у зв`язку з чим він звернувся з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що порушення відповідачем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту та зумовлювало її нарахування, з необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника.

Отже, предметом даного спору є стягнення збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У ст. 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз 6, 7 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Також, пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Але, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Граничні строки для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних встановлені пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України і відповідно реєстрація має здійснюватись:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Як зазначено вище, положення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи), при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами, згідно видаткової накладної №44 від 08.08.2022 відповідач передав, а позивач отримав бензин А95 Н код УКТЗЕД 2710124501 в кількості 5317 л, загальною вартістю 249 899,00 грн, в т.ч. ПДВ 16348,53 грн. Зазначений товар був оплачений позивачем частинами 08.08.2022 та 09.02.2022.

Матеріали справи не містять доказів реєстрації відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, місцевий господарський суд вірно звернув увагу, що з поданих до позовної заяви документів не вбачається, що існують об`єктивні обставини вважати, що реєстрація податкової накладної згідно видаткової накладної №44 від 08.08.2022 не відбулась, оскільки позивачем до позову не надано доказів надіслання запиту до уповноваженого органу про надання інформації (Витягу) про надіслання до Єдиного реєстру податкових накладних видаткової накладної №44 від 08.08.2022 та отриманої відповіді, що така реєстрація не була вчинена. Також не надано і звернень до відповідача (продавця послуг) про надання квитанції, як доказу реєстрації накладної або ж вимоги про надання інформації стосовно причин відсутності реєстрації. А подані до позовної заяви докази лише свідчать про існування між сторонами договірних відносин з купівлі-продажу товару, підстав же заявленого позову понесених збитків позивачем не обґрунтовано.

Крім того, з урахуванням вказаних вимог податкового законодавства позивач для включення податку у розмірі 16348,53 грн. до складу податкового кредиту повинен був подати податкову декларацію за звітний період з можливістю подати скаргу на відповідача з наданням зазначеної ним видаткової накладної. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Також зазначена декларація мала б відображати факт включення спірної суми до витрат покупця та відсутності реєстрації податкової накладної з боку відповідача.

Колегія суддів не може прийняти до уваги докази надані позивачем разом з апеляційною скаргою, а саме, скірншот екрану з електронного кабінету платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд», оскільки в силу вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 918/237/20).

Докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Оскільки вказаний доказ не був предметом розгляду місцевим господарським судом, при цьому, винятковості випадку, що є підставою для прийняття такого доказу, у розумінні положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, із підтвердженням цього документально, позивачем не наведено, апеляційний суд не приймає його.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

При цьому, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків з недобросовісного контрагента, який не здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання) у вигляді нереєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних;

2) шкідливого результату такої поведінки збитків у вигляді втраченого податкового кредиту;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками - право на відображення податкового кредиту безпосередньо залежить від факту реєстрації податкової накладної;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду бездіяльність контрагента у виконанні обов`язку з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відсутності хоча б одного із вищезазначених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків настати не може.

Так, з врахуванням положень абз. 5 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України одержувачем товарів право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, зареєстрованій, зокрема, із запізненням у Єдиному реєстрі податкових накладних, зберігається протягом 365 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Разом з тим, відповідно до п. 102.9 ст.102 Податкового кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що запроваджується в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Це положення зупиняло у тому числі перебіг строків і для формування податкового кредиту.

Але, п. 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України та пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що встановлював окремі особливості зупинення перебігу строків, діяли тільки до 01.08.2023, в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 №3219-IX. Тому перебіг строків для формування податкового кредиту, визначених п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (365 календарних днів з дати складання та реєстрації податкової накладної), відновлюється з 01.08.2023.

Таким чином, строк на включення до податкового кредиту сум ПДВ, встановлений п. 198.6 ст. 198 та п. 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, починаючи з 01.08.2023 продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період починаючи з дати запровадження воєнного стану на території України і до 01.08.2023.

Враховуючи, що на дату звернення Позивача до суду, а саме 11.05.2023 строк 365 днів для включення до податкового кредиту суми ПДВ на отриманий товар ще не пройшов, колегія суддів вважає доводи Позивача про втрату ним права на податковий кредит передчасними.

В матеріалах справи відсутні докази, а Позивачем не доведено заподіяння прямої шкоди у вигляді збитків на момент винесення рішення судом першої інстанції.

З огляду на дану обставину, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність всіх елементів господарського правопорушення, адже відсутній один з обов`язкових елементів, а відтак стягнути з Відповідача 16348,53 грн збитків є на даний момент неможливим.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтотрейд» на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2023 у справі №911/1419/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2023 у справі № 911/1419/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №911/1419/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік