Рішення

від 18.07.2023 по справі 915/96/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року Справа № 915/96/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Первомайської окружної прокуратури (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, буд 18; адреса електронної пошти: pervom@myk.gp.gov.ua, zvern@myk.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі: Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; адреса електронної пошти: cancelar@mk.gov.ua; ідентифікаційний код 00022579)

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 34; адреса електронної пошти: mykolaiv@land.gov.ua; ідентифікаційний код 39825404)

до відповідача-2: Кам`яномостівської сільської ради (55232, Миколаївська обл., Первомайський район, селище Кам`яний Міст, вул. Заводська, буд. 1; адреса електронної пошти: lyahov.rada@ukr.net; ідентифікаційний код 04377233)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії «Врадіївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (56341, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Новопавлівка, вул. Лісова, буд. 26; адреса електронної пошти: vraddlg@ukr.net; ідентифікаційний код 45137713)

про: визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельних ділянок,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Григорян Е.Р., за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

24.01.2023 Керівник Первомайської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) з позовною заявою № 54-207ВИХ-23 від 13.01.2023 (з додатками), в якій визначає відповідачами - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Кам`яномостівську сільську раду, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», та просить суд:

1. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.04.2018 №2505/0/14-18-СГ про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Кам`яномостівської сільської об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області загальною площею 376,7590 га, в частині формування земельних ділянок з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047.

2. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 №3557/0/14-18-СГ в частині надання у комунальну власність територіальної громади сіл в особі Кам`яномостівської сільської ради земельних ділянок площами 21,95 га з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 та 11,5060 га з кадастровим номером 4825482200:04:000:1047.

3. Скасувати вчинену 26.04.2018 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 площею 21,95 га, розташованої в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

4. Скасувати вчинену 27.04.2018 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825482200:04:000:1047.площею 11,5060 га, розташованої в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

5. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір, сплачений за подачу даного позову.

6. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: наказів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області №2505/0/14-18-СГ від 27.04.2018, № 3557/0/14-18-СГ від 05.06.2018; витягу з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані в межах території Кам`яномостівської сільської ради); витягів з ДЗК та державного реєстру речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047; листування учасників справи; застосування норм статей 3, 116, 117, 122, 141, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, статті 11 Лісового кодексу України, статті 35 Закону України «Про землеустрій», ст. 15, 16, 24, 25, п. 7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 7 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 513 від 23.05.2012, статей 16, 21, 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, статей 2, 18, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; та мотивовані, зокрема, таким:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у області) від 27.04.2018 №2505/0/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних, ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Кам`яномостівської сільської, об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області загальною площею 376,7590 га.

На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, крім інших, земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 площею 21,95 га та 4825482200:04:000:1047 площею 11,5060 га в межах Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру (копії додаються). Вказані земельні ділянки визначені як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 №3557/0/14-18-СГ земельні ділянки кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 площею 21,95 га (п. 29 переліку) та 4825482200:04:000:1047 площею 11,5060 га (п. 39 переліку) передано в комунальну власність територіальної громади сіл в особі Кам`яномостівської сільської ради.

Відповідно до акту приймання-передачі від 06.06.2018 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 та 4825482200:04:000:1047 прийняті у комунальну власність.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право комунальної власності на земельні ділянки зареєстровано 05.11.2018 і 06.11.2018 за №28873308 і №28875963 відповідно.

Втім, прокурор зазначає, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 06.04.2021 №278 зазначені земельні ділянки накладаються на землі державного лісового фонду квартали 26, 28 Первомайського лісництва ДП «Врадіївське лісове господарство» (далі - ДП «Врадіївське ЛГ»), площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 становить 5,3 га, а з кадастровим номером 4825482200:04:000:1047 - 3,8 га. Згідно з даними ДП «Врадіївське ЛГ» від 28.12.2020 №322 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 і 4825482200:04:000:1047 станом на 05.06.2018 входили в межі земель державного лісового фонду, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії МК №37 від 13.12.1994, планшетом №3 лісовпорядкування 1993 року та матеріалами лісовпорядкування 2013 року. Аналогічну інформацію надано Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства від 24.12.2020 за №1087. Крім того, за даними управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 24.12.2020 №2253-01-21 земельна ділянка з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 згідно зі схемою планування Первомайського району розташована на території лісів державних сільськогосподарських підприємств.

Вказане, на переконання прокурора свідчить про те, що спірні земельні ділянки на час їх інвентаризації, передачі у комунальну власність та на теперішній час частково належать до земель державного лісового фонду та не вилучались з постійного користування ДП «Врадіївське ЛГ».

Таким чином, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в області від 27.04.2018 №2505/0/14-18-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 та 4825482200:04:000:1047 і віднесені до земель сільськогосподарського призначення та наказу від 05.06.2018 №3557/0/14-18-СГ про передачу таких земельних ділянок у комунальну власність територіальної громади сіл в особі Кам`яномостівської сільської ради, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Кабінету Міністрів України - та постійного землекористувача ДП «Врадіївське ЛГ» спірні земельні ділянки в межах їх накладення на землі державного лісового фонду з земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення (землі запасу).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/96/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28 лютого 2023 року о 10:20; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

01.02.2023 на офіційну електронну пошту суду від Кам`яномостівської сільської ради надійшов лист б/н та без дати (вх. № 1153/23) за змістом якого відповідач-2 визнає позовні вимоги прокурора у повному обсязі та просить суд зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з Кам`яномостівської сільської ради у разі задоволення позову на 50 %.

Вказаний лист додатково надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку 09.02.2023.

27.02.2023 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву б/н від 23.02.2023 (вх. № 2263/23), у якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на такому:

Прийнятий Наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.04.2018 №2505/0/14-18-СГ, який є предметом оскарження за позовом Миколаївської окружної прокуратури, це результат дій Відповідача-1, вчинюваних згідно законодавчо визначеного алгоритму. Даний наказ не є самоініційованим актом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. Спірний наказ прийнятий з метою дотримання виконавської дисципліни відносно розпорядчих актів вищестоящих суб`єктів виконавчої влади, які на момент їх виконання Головним Управлінням були чинними і не оспорювалися до суду. Прийняття Наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області «Про затвердження документації із землеустрою» від 27.04.2018 №2505/0/14-18-СГ не спричинило настання прав та обов`язків, оскільки за своєю суттю не є рішенням уповноваженого органу у розумінні ст.116 га 117 ЗК України, на підставі якою заінтересовані особи набувають право власності або право постійного користування земельною ділянкою. Вказане, на переконання відповідача, дає підстави стверджувати, що підстави для визнання Наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області «Про затвердження документації із землеустрою» від 27.04.2018 №2505/0/14-1 8-СГ незаконним, так само як і його скасування, відсутні.

Що ж до визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 05.06.2018 №3557/014-18-СГ відповідач-1 просить суд звернути увагу на те, що вказаний наказ мав своїм наслідком настання прав та обов`язків саме для Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, дія якого вичерпалася з моменту підписання акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до цього Наказу. Відтак, на переконання відповідача, Наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 05.06.2018 №3557/0/14-18-СГ, який є предметом оскарження за позовом Миколаївської окружної прокуратури, це результат дій Відповідача-1, вчинюваних згідно законодавчо визначеного алгоритму. Спірний наказ прийнятий у межах повноважень та на підставі законодавчих приписів. Викладене свідчить, що Відповідач-1 під час вчинення дій з приводу яких подано позов, діяв па підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо підстав скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 площею 21.95 га та з кадастровим номером 4825482200:04:000:1047 площею 1 1.5060 га Головне управління, з посиланням на норми закону, просить суд взяти до уваги те, що станом на момент здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок у державного кадастрового реєстратора були відсутні встановлені законом підстави для відмови в їх державній реєстрації. При цьому, поданий позов не містить будь-яких посилань на порушення з боку Головного управління положень законодавства (вчинення правопорушення яке вказує на наявність спору між ним та позивачем) при здійсненні реєстраційних дій, що в свою чергу впливає на наявність підстав для скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Відповідач-1 у відзиві також посилається на неналежність та недопустимість поданих прокурором доказів.

Крім наведеного, за текстом відзиву, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наводить обґрунтування щодо строків позовної давності.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 20.02.2023 по 01.03.2023, ухвалою суду від 02.03.2023 підготовче засідання було призначено на 28 березня 2023 року о 10:20.

13.03.2023 до суду від Первомайської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 54-1010вих-23 від 06.03.2023, за змістом якої прокурор не погоджується з викладеним у відзиві на позовну заяву та наполягає на задоволенні позовних вимог.

28.03.2023 до на офіційну електронну пошту суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н та без дати (вх. № 3819/23), в яких Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області заперечує проти аргументів прокурора та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд зауважує, що вказані заперечення додатково надійшли до суду засобами поштового зв`язку 31.03.2023.

Ухвалою суду від 28.03.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25 квітня 2023 року о 10:30.

04.04.2023 на офіційну електронну пошту суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли доповнення до заперечення б/н та без дати (вх. № 4147/23).

Суд вважає за необхідне зауважити, що вказаний документ, який надійшов на електронну пошту суду та скріплений електронним підписом представника відповідача-1, оформлений не належним чином, оскільки всупереч вимог п.п. 4, 4.4, 5.22 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020, не містить такого реквізиту документу, як підпис.

12.04.2023 до суду від Первомайської окружної прокуратури надійшли пояснення на заперечення № 54-1644вих-23 від 06.04.2023.

13.04.2023 на офіційну електронну пошту суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Врадіївське лісове господарство» надійшов лист № 178 від 12.04.2023 за змістом якого заявник повідомив суд, що підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Вказаний лист додатково надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку 20.04.2023.

У зв`язку з участю головуючого у даній справі судді - Смородінової О.Г. у підготовці суддів місцевих господарських судів (наказ Господарського суду Миколаївської області № 13-в від 18.04.2023) в період з 24.04.2023 по 28.04.2023, ухвалою суду від 20.04.2023 підготовче засідання у даній справі було відкладено на 23 травня 2023 року о 10:30.

28.04.2023 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшла така кореспонденція:

- заперечення на відповідь на відзив № 1099 від 14.04.2023;

- доповнення до заперечення № 1101 від 14.04.2023.

19.05.2023 до суду від Філії «Врадіївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшло клопотання № 221 від 19.05.2023 про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 23.05.2023 було залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Врадіївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов`язано Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури у строк до 31.05.2023 направити Філії «Врадіївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» копію позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, докази чого надати суду; запропоновано Філії «Врадіївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в 15-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо позову державною мовою з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до них: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів іншим учасникам справи; відкладено підготовче засідання на 20 червня 2023 року о 10:00.

05.06.2023 Первомайська окружна прокуратура на виконання ухвали від 23.05.2023 надала суду докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

Ухвалою суду від 20.06.2023 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 18 липня 2023 року о 10:00.

11.07.2023 на офіційну електронну пошту суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Врадіївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшов лист № 312 від 11.07.2023 за змістом якого третя особа зазначає, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

18.07.2023 в судове засідання з`явився лише прокурор, якого суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за участю прокурора та за відсутності представників позивача, відповідачів та третьої особи.

В засіданні 18.07.2023 суд заслухав прокурора у справі, та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Після виходу з нарадчої кімнати, за відсутності представників учасників справи, відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях прокурора, суд -

В С Т А Н О В И В

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для ведення сільського господарства та розташування громадських пасовищ.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, не може відповідати суспільному, інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Незаконна реєстрація права комунальної власності на спірні земельні ділянки порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 13, 19 Конституції України).

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі у комунальну власність земель державного лісового фонду, недопущення можливості розпорядження спірною ділянкою не уповноваженим суб`єктом - Кам`яномостівською сільською радою. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісового фонду, захист такого права шляхом припинення права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку у зв`язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), враховуючи наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час пред`явлення позову) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, на цей час Миколаївська обласна державна адміністрація, відповідно до ст. ст. 84, 122, 149 ЗК України, є розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності.

Враховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства до моменту звернення прокурора до суду з відповідним позовом не було вжито.

Первомайською окружною прокуратурою 23.10.2021, 22.11.2021, 07.12.2021 та 23.12.2022 скеровувалися до Миколаївської обласної державної адміністрації листи за №54-3824вих-21, №54-4254вих-21, №54-4552вих-21 та №544-4882вих-22, у яких вказано про конкретні порушення законодавства при прийнятті Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області спірних наказів та звернуто увагу на необхідність вжиття облдержадміністрацією, як розпорядником земель державного лісового фонду, заходів до скасування таких рішень.

Водночас, листами облдержадміністрації від 10.11.2021 №05-67/4468/5-21, від 01.12.2021 №05-67/4747/5-21, від 13.12.2021 №05-67/4890/5-21, від 30.12.2022 №05-67/2875/5-22 прокурора повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись з відповідним позовом до суду через відсутність у кошторисі витрат коштів на сплату судового збору.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Про подачу позовної заяви Первомайською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію (Миколаївську обласну військову адміністрацію) листом за №54-88вих-23 від 05.01.2023.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у області) від 27.04.2018 №2505/0/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних, ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Кам`яномостівської сільської, об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області загальною площею 376,7590 га.

На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, крім інших, земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 площею 21,95 га та 4825482200:04:000:1047 площею 11,5060 га в межах Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру (копії додаються). Вказані земельні ділянки визначені як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 №3557/0/14-18-СГ земельні ділянки кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 площею 21,95 га (п. 29 переліку) та 4825482200:04:000:1047 площею 11,5060 га (п. 39 переліку) передано в комунальну власність територіальної громади сіл в особі Кам`яномостівської сільської ради.

Відповідно до акту приймання-передачі від 06.06.2018 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 та 4825482200:04:000:1047 прийняті у комунальну власність.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право комунальної власності на земельні ділянки зареєстровано 05.11.2018 і 06.11.2018 за №28873308 і №28875963 відповідно.

Прокурор зазначає, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 06.04.2021 №278 зазначені земельні ділянки накладаються на землі державного лісового фонду квартали 26, 28 Первомайського лісництва Державного підприємства «Врадіївське лісове господарство», площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 становить 5,3 га, а з кадастровим номером 4825482200:04:000:1047 - 3,8 га.

Згідно з листом Державного підприємства «Врадіївське лісове господарство» №322 від 28.12.2020 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 та 4825482200:04:000:1047 станом на 05.06.2018 входили в межі земель державного лісового фонду, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії МК №37 від 13.12.1994, планшетом №3 лісовпорядкування 1993 року та матеріалами лісовпорядкування 2013 року.

Аналогічну інформацію надано Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства від 24.12.2020 за №1087.

Крім того, за даними управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 24.12.2020 №2253-01-21 земельна ділянка з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 згідно зі схемою планування Первомайського району розташована на території лісів державних сільськогосподарських підприємств.

Вказане, на переконання прокурора свідчить про те, що спірні земельні ділянки на час їх інвентаризації, передачі у комунальну власність та на теперішній час частково належать до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування Державного підприємства «Врадіївське лісове господарство».

З урахуванням наведеного, предметом даного позову виступають немайнові вимоги прокурора в інтересах держави щодо визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про затвердження технічної документації із землеустрою та щодо надання у комунальну власність спірних земельних ділянок, а також щодо скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Прокурор підтверджує власну правову позицію щодо суті спору такими доказами:

- накази Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області №2505/0/14-18-СГ від 27.04.2018, № 3557/0/14-18-СГ від 05.06.2018;

- витяг з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані в межах території Кам`яномостівської сільської ради);

- витяги з ДЗК та державного реєстру речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047;

- Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 318489770 від 22.12.2022, № 318489663 від 22.12.2022;

- лист Виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України № 278 від 06.04.2021;

- листи Державного підприємства «Врадіївське лісове господарство» № 322 від 28.12.2020, № 424 від 26.11.2021;

- листи Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1087 від 24.12.2020, № 1125 від 13.12.2021;

- лист Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації № 2253-01-21 від 24.12.2020;

- лист Секретаріату Кабінету Міністрів України № 8218/0/2-21 від 16.03.2021;

- листи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 10-14-0.2-178/2-21 від 12.01.2021, № 10-14-0.2-1621/2-21 від 09.03.2021, № 8-14-0.32-1868/2-20 від 12.03.2020;

- лист Миколаївської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» № 11/90 від 27.04.2018;

- лист Первомайської місцевої прокуратури № 35-6931вих-20 від 17.12.2020;

- листи Первомайської окружної прокуратури №54-3824вих-21 від 23.10.2021, №54-4254вих-21 від 22.11.2021, №54-4552вих-21 від 07.12.2021, № №544-4882вих-22 від 23.12.2022, №54-88вих-23 від 05.01.2023;

- листи Миколаївської обласної державної адміністрації № 05-67/3915/5-20 від 24.12.2020, № 05-67/4468/5-21 від 10.11.2021, № 05-67/4747/5-21 від 01.12.2021, № 05-67/4890/5-21 від 13.12.2021, № 05-67/2875/5-22 від 30.12.2022;

- накази Державного агентства лісових ресурсів № 924 від 28.10.2022, № 804 від 26.10.2022.

Відповідач-1 на підтвердження власної правової позиції по суті спірних правовідносин надав суду такі докази:

- лист Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 8-14-0.32-1868/2-20 від 12.03.2020.

Інші учасники справи доказів на підтвердження власних правових позицій по суті спору суду не надавали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, щодо наведених у відзиві аргументів відповідача про неналежність та недопустимість наданих прокурором до матеріалів справи доказів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

За змістом абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до п. 1 абз. 5 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом, у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави.

Як уже зазначалося, за приписами ч.1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відтак, скеровуючи запити до Кабінету Міністрів України, Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ДП «Врадіївське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект», з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, прокурор діяв на виконання конституційної функції та з дотриманням вимог закону. Водночас зазначені суб`єкти, маючи законні повноваження та володіючи на законних підставах інформацією, яка стосується предмета спору, надали відповіді, які прокурором в подальшому правомірно подано до суду разом з позовною заявою на підтвердження обставин справи.

Таким чином, усі надані прокурором до позовної заяви докази є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, а відтак дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі ст. 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст. 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

За змістом ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Пунктом 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до листа Виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України № 278 від 06.04.2021, з яким на запит прокурора було надано фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 26-28 Первомайського лісництва ДП «Врадіївський лісгосп» і межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування станом на 01.01.2014 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами. Орієнтовна площа накладання на землі лісового фонду становить:

- земельної ділянки з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 - 5,3 га,

- земельної ділянки з кадастровим номером 4825482200:04:000:1047 - 3,8 га.

Із вказаного листа також вбачається, що координати земельних ділянок лісового фонду ДП «Врадіївський лісгосп» у ВО «Укрдержліспроект» відсутні. Інформація про вилучення, припинення права постійного користування або добровільної відмови протягом 2014-2020 років вказаних земельних ділянок зі складу земель лісового фонду у ВО «Укрдержліспроект» відсутня.

Крім того, відповідно до листа Державного підприємства «Врадіївське лісове господарство» №322 від 28.12.2020 земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1047 площею 11,506 га та 4825482200:04:000:1041 площею 21,95 га в межах Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району станом на 05.06.2018 згідно Державного акту на право постійного користування землею серії МК №37 від 13.12.1994 та матеріалів лісовпорядкування 1993 року та 2013 року входили в межі Державного лісового фонду (квартал 26, квартал 28) Первомайського лісництва Державного підприємства «Врадіївське лісове господарство», яке в подальшому було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», утвореного наказом Державного лісового агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 №804 «Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси «України».

Таким чином, вказане свідчить про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041 та 4825482200:04:000:1047 на час їх інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі частково належали до земель державного лісового фонду.

Зі змісту ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних наказів) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних наказів) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З огляду на наведені норми законодавства, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України (лист № 8218/0/2-21 від 16.03.2021) вбачається, що Кабінет Міністрів України рішень про добровільну відмову, погодження вилучення, припинення права постійного користування та зміну цільового призначення щодо земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні Державного підприємства «Врадіївське лісове господарство» не приймав.

Питання вилучення земель лісогосподарського призначення та зміни їх цільового призначення регулювалось ст. ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) та було виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Документи, на підставі яких прийняті спірні накази Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області не містять будь яких рішень Кабінету Міністрів України щодо передачі зазначеної земельної ділянки з державної власності у комунальну.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відтак, відповідні земельні ділянки спірними наказами відповідача неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано сільській раді у той час, коли уповноваженим органом рішення щодо таких дій не приймалося.

Таким чином, оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області стосуються спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, розпоряджатися якими не уповноважений вказаний орган державної влади не міг та які не могли бути передані у комунальну власність поза волею власника в особі Кабінету Міністрів України та без згоди постійного користувача таких земель ДП «Врадіївське лісове господарство», суперечать вимогам ст. 13 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 117, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 11, 27 Лісового кодексу України, та порушують інтереси держави, а тому відповідно до вимог ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо визнання їх судом незаконними та скасування в частині в частині формування земельних ділянок з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047 та передання вказаних земельних ділянок у комунальну власність.

Також суд враховує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п. 4 Положення).

Таким чином, уповноваженим органом в частині скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок є Відповідач-1.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 статті 24 наведеного Закону передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047 частково накладаються на землі державного лісового фонду, а отже не можуть у цій частині відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Оскільки допустимі види використання земельної ділянки і її правовий режим тісно пов`язані із цільовим призначенням, навіть формального зазначення у документації із землеустрою, Державному земельному кадастрі і Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047 мають сільськогосподарське призначення, достатньо для подальшого знищення природних якостей лісових культур та інших об`єктів лісової екосистеми, розташованих на вказаних землях.

Водночас, особливий режим земель лісогосподарського призначення характеризується тим, що усі заходи з їх охорони спрямовані на попередження та недопущення вилучення цих земель для інших потреб. Отже залишення вказаним земельним ділянкам цільового призначення для сільськогосподарського призначення, фактично може призвести до знищення лісу.

Більше того, згідно з положеннями статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про права на земельну ділянку підлягають реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також усі відомості про земельну ділянку, у тому числі її цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), вносяться до Державного земельного кадастру (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає державну реєстрацію як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав та їх обтяжень, а тому реєстрація цільового призначення земельних ділянок засвідчує визнання державою того режиму їх оборотоздатності і використання, який є властивим для відповідного цільового призначення.

У ст. 373 Цивільного кодексу України, якою встановлено права власника земельної ділянки, та у ст. 415 Цивільного кодексу України, якою визначені права землекористувача, вказано на можливість використання земельної ділянки виключно за цільовим призначенням.

Тобто реєстрація у державних реєстрах спірних земельних ділянок як таких, що належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, засвідчує перед державою їх відповідний режим, наділяє власника та землекористувача правом здійснювати на них відповідні сільськогосподарські роботи та унеможливлює їх використання як земель лісогосподарського призначення, оскільки будь-які вимоги та обмеження, спрямовані на захист цих територій, спростовуватимуться зареєстрованим цільовим призначенням ділянок як призначених для сільськогосподарських потреб.

Крім цього, виходячи із приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у межах земельних ділянок із кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047 не можуть існувати різні об`єкти речових прав, тобто різні земельні ділянки за категорією, цільовим використанням та межами та площею.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц роз`яснила, що права володіючого власника на повноцінне розпорядження та/чи користування належним йому майном, порушені протиправним вчиненням третіми особами перешкод у їх реалізації, підлягають захисту шляхом подання негаторного позову.

Разом з тим, відповідні перешкоди можуть полягати не лише у неправомірній державній реєстрації прав власності на земельні ділянки за приватними особами, їх самовільному зайнятті, використанні тощо, а й у встановленні земельним ділянкам цільового і функціонального призначення, яке не відповідає їх справжнім природним якостям та характеристикам, унеможливлює виконання ними функцій, притаманних з огляду на такі характеристики, та позбавляє державу благ, які б вона могла отримати у разі їх належного використання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047 не можуть існувати у встановлених межах, їх державна реєстрація повинна бути скасована, а в подальшому в установленому законом порядку мають бути створені нові об`єкти речових прав з іншими межами та кадастровими номерами.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Також відповідно до вимог ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже, позовні вимоги прокурора в частині скасування вчиненої в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо аргументів відповідача стосовно строків позовної давності, суд вважає за необхідне зауважити, що зі змісту відзиву не вбачається чітко викладеного прохання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Разом із тим, суд звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., було запроваджено на усій території України карантин, який, з урахуванням неодноразових продовжень, тривав до 30.06.2023 (постанова Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023).

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який станом на даний час ще триває.

Вказане свідчить про те, що строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), у спірних правовідносинах були продовжені з 12.03.2020 та тривають станом на даний час.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, з огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, суд вважає за доцільне покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.04.2018 №2505/0/14-18-СГ про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Кам`яномостівської сільської об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області загальною площею 376,7590 га, в частині формування земельних ділянок з кадастровими номерами 4825482200:04:000:1041, 4825482200:04:000:1047.

3. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 №3557/0/14-18-СГ в частині надання у комунальну власність територіальної громади сіл в особі Кам`яномостівської сільської ради земельних ділянок площами 21,95 га з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 та 11,5060 га з кадастровим номером 4825482200:04:000:1047.

4. Скасувати вчинену 26.04.2018 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825482200:04:000:1041 площею 21,95 га, розташованої в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

5. Скасувати вчинену 27.04.2018 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825482200:04:000:1047 площею 11,5060 га, розташованої в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 10 736,00 грн судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Керівник Первомайської окружної прокуратури (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, буд 18).

Позивач: Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579).

Відповідач-1: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404).

Відповідач-2: Кам`яномостівська сільська рада (55232, Миколаївська обл., Первомайський район, селище Кам`яний Міст, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 04377233).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії «Врадіївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (56341, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Новопавлівка, вул. Лісова, буд. 26; ідентифікаційний код 45137713).

Повне рішення складено та підписано судом 28.07.2023.

Суддя О.Г. Смородінова