Ухвала

від 28.07.2023 по справі 760/16002/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16002/23 2-з/760/306/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Жовноватюк В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 ; всі корпоративні права, які належать ОСОБА_3 ; всі грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_3 , відкритих в банківських установах України.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, зазначаю наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Пункт 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України визначає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 не має нерухомого майна, транспортних засобів, єдиним відомим активом відповідача є 100% частки статутного капіталу в ТОВ «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП». Додає роздруківки з кабінету водія, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, заявнику необхідно зазначити конкретно на яке саме майно необхідно накласти арешт.

Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, суд приходить до висновку про повернення її заявнику.

Керуючись ст.ст. 149-151, 153 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову - повернути заявнику.

Роз`яснити, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою, якщо перестануть існувати обставини, які стали причиною для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя В.С. Жовноватюк