Рішення

від 28.07.2023 по справі 140/10934/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року ЛуцькСправа № 140/10934/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради, Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкур» про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури (далі позивач) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради, Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкур» (далі ТОВ «Конкур») про зобов`язання ТОВ «Конкур» протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, укласти з Виконавчим комітетом Луцької міської ради охоронний договір на об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, торгові та офісні приміщення А-3 площею 1451,7 кв. м., реєстраційний номер майна 12465605, який відноситься до щойно виявлених об`єктів культурної спадщини «Житлово-торгівельний будинок, кін. ХІХ ст. по вул. Лесі Українки, 53 в м. Луцьку».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що, на підставі наказу Упрвління культури Волинської ОДА від 11.05.2017 № 61 «Про доповнення переліку нововиявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області» Житлово-торгівельний будинок кінця ХІХ століття по вулиці Лесі Українки, 53 в місті Луцьку внесено до переліку нововиявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області, як пам`ятку архітектури місцевого значення, розташовану на території міста Луцька. Даний об`єкт нерухомого майна перебуває у приватній власності ТОВ «Конкур».

Відповідно до Історико-архітектурного опорного плану міста Луцька, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.04.2021 № 242, вказана будівля знаходиться в межах історичного ареалу № 2 «Заглушецьке передмістя» в межах комплексної охоронної зони № 3, зоні охорони археологічного культурного шару І-ї категорії міста Луцька.

У зв`язку з віднесенням до пам`ятки архітектури місцевого значення об`єкту культурної спадщини вказаного нерухомого майна, Департамент культури Луцької міської ради, Відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради неодноразово зверталися до ТОВ «Конкур», як власника цього майна з інформуванням про необхідність укладення охоронного договору, надсипавши відповідачу відповідні листи, однак останні залишилися без належного реагування.

У листі від 22.10.2018 засновником ТОВ «Конкур» зазначено, що вказаний об`єкт нерухомого майна за своєю історичною та культурною цінністю не підлягає під регулювання Закону України «Про охорону культурної спадщини», тому укладати охоронний договір не будуть.

У зв`язку з не укладенням охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся до суду з вказаним позовом, оскільки відсутність такого договору порушує інтереси держави, не вживаються заходи для збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

У відзиві на позовну заяву, зареєстрованим 21.06.2023 за вхідним номером канцелярії суду 45143/23 відповідач не погодився з позовними вимогами, посилаючись на те, що об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 12465605) створений шляхом об`єднання, реконструкції і розширення двох нежитлових будинків по вулиці Лесі Українки під номерами 51 та 53. Будівельні роботи були проведені у період з 2006 по 20 січня 2011 року.

Відповідач зазначає, що будівля по вулиці Лесі Українки, 53 не відповідає критеріям, визначених Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760. Зокрема позивачем не доведено, що вказаний об`єкт нерухомого майна: - мав вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; - пов`язаний з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; - є твором відомих архітекторів або інших митців; - є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

З огляду на вказані обставини просив у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 100 - 102).

У відповіді на відзив № 53-5673ВИХ-23 від 22.06.2023 позивач не погоджується з доводами позивача про те, що Житлово-торгівельний будинок кінця ХІХ століття по вулиці Лесі Українки, 53 в місті Луцьку не є об`єктом культурної спадщини, оскільки на підставі наказу Упрвління культури Волинської ОДА від 11.05.2017 № 61 даний об`єкт нерухомості внесено до Переліку нововиявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області, як пам`ятку архітектури місцевого значення, розташовану на території міста Луцька. Вказаний наказ є чинним, водночас відповідач не зазначив про вжиті заходи щодо його оскарження.

Також не погоджується з позицією відповідача щодо невідповідності нерухомого майна критеріям Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, оскільки посадові особи ТОВ «Конкур» не є спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, які відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» наділені повноваженнями щодо визнання таких пам`яток об`єктами культурної спадщини.

Звертає увагу суду, що відповідність чи невідповідність Житлово-торгівельного будинок кінця ХІХ століття по вулиці Лесі Українки, 53 в місті Луцьку відповідним критеріям не є предметом спору у даній справі, тому такі доводи відповідача не підлягають розгляду.

З огляду на вказане позивач просив наведені відповідачем доводи у відзиві на позовну заяву відхилити та задовольнити позовну заяву (арк. спр. 110 - 113).

У запереченнях, зареєстрованих 12 липня 2023 року за вхідним номером канцелярії суду 53107/23 відповідач звертає увагу, що ТОВ «Конкур» не є правопорушником, тому строк звернення до суду позивачем пропущено. Також вказує фальсифікацію позивачем акта технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини № 10 від 11.04.2013 року, оскільки з нього виключено обов`язковий запис про власника об`єкта нерухомого майна, що передбачено у додатку 1 до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури № 158 від 11.03.2013. Наполягає на проведенні судового засідання з метою з`ясування обставин справи. Просить взяти до уваги доводи, викладені у відзиві та витребувати у прокурора та позивачів оригінал акту технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини № 10 від 11 квітня 2013 року та дослідити його в судовому засіданні, якщо суд буде вважати, що прокурор не пропустив строки звернення до суду (арк. спр. 122 - 123).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 КАС України (арк. спр. 94).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та розгляд справи у судовому засіданні відмовлено (арк. спр. 131 - 132).

Суд, перевіривши доводи учасників справи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у власності ТОВ «Конкур» з 01.02.2011 перебуває нежитлова будівля, торгові та офісні приміщення А-3 площею 1451,7 кв. м., що розташована за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, будинок 53 (арк. спр. 21 - 25).

Відповідно до наказу Управління культури Волинської обласної державної адміністрації № 61 від 11.05.2017 та додатку до нього, «Житлово-торгівельний будинок, кін. ХІХ ст. вул. Лесі Українки, 53, м. Луцьк» внесено до Переліку нововиявлених (щойно виявлених) об`єктів культурної спадщини Волинської області пам`ятки архітектури місцевого значення, розташованої на території міста Луцька (арк. спр. 40 41, 42).

На запит Луцької окружної прокуратури Луцька міська рада у листі № 1.1-9/1790/2023 від 26.04.2023 інформує, що охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення за адресою: вул. Лесі Українки, 53 з власником не укладено. Відділ охорони культурної спадщини неодноразово звертався до власника і користувача пам`ятки про укладення охоронного договору. Припис щодо охорони пам`ятки місцевого значення відносно ТОВ «Конкур» та акт про вчинення правопорушення згідно з вимогами статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради не складалися (арк. спр. 38).

Засновник ТОВ «Конкур» ОСОБА_1 у листі від 22.10.2018 на адресу директора Департаменту культури Луцької міської ради повідомив, що будинок за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 53, за своєю історичною та культурною цінністю не підпадає під регулювання Законом України «Про охорону культурної спадщини», а тому запропонований договір підписати не може з підстав вказаних у згаданому законі.

У цьому ж листі повідомляє, що вживає всіх залежних від нього заходів для утримання вказаного нерухомого майна у належному та достойному вигляді для центру Луцька як європейського міста. У майбутньому не буде відмовлятись від співпраці з органами місцевого самоврядування, якщо місцевою владою будуть вживатись будь-які активні заходи для покращення стану згаданої будівлі з метою збереження історичної та культурної спадщини (арк. спр. 58).

Оскільки, пам`ятка архітектури місцевого значення, що становить культурну цінність, залишається без захисту та укладеного охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради, Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

В частині четвертій статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать в тому числі виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. В даному випадку виконавчим органом Луцької міської ради є її виконавчий комітет, який є стороною типового охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.

За таких обставин пред`явлення заступником керівника Луцької окружної прокуратури позову зобов`язального характеру щодо укладення охоронного договору є єдиним ефективним способом захисту інтересів держави та важелем впливу на власника пам`ятки архітектури, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону України по збереженню об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІ (далі Закон № 1805-ІІ).

Згідно з Преамбулою цього Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно частиною другою статті 14 Закону № 1805-ІІІ переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

З матеріалів справи убачається, що наказом Управління культури Волинської обласної державної адміністрації № 61 від 11.05.2017 та додатку до нього, «Житлово-торгівельний будинок, кін. ХІХ ст. вул. Лесі Українки, 53, м. Луцьк» внесено до Переліку нововиявлених (щойно виявлених) об`єктів культурної спадщини Волинської області пам`ятки архітектури місцевого значення, розташованої на території міста Луцька (арк. спр. 40 41, 42).

Таким чином, вказаний об`єкт нерухомого майна набув статусу щойно виявленого об`єкту культурної спадщини із внесенням його до відповідного Переліку, як це передбачено наведеними нормами Закону № 1805-ІІІ.

За змістом пункту 17 частини першої статті 6 Закону № 1805-ІІІ доповноваженьоргануохороникультурної спадщини Радиміністрів Автономної Республіки Крим,органів охороникультурноїспадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (частина 1 статті 24 Закону № 1805-ІІІ).

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час прийняття постанови від 28.12.2019 справа №806/1536/18 сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок №1768) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (пункт 1 Порядку №1768).

Водночас, у пункті 5 Порядку № 1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, з аналізу положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку №1768 слідує, що власник пам`ятки культурної спадщини чи її частини або уповноважений ним орган (особа) незалежно від форми власності зобов`язаний укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки або уповноважений ним орган, і саме власник, а за наявності уповноваженого органу такий орган, повинен бути його ініціатором.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16, у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 та у постанові від 19.02.2021 року у справі № 826/25854/15.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву, як на підставу заперечень проти позову, про те, що об`єкт вказаного нерухомого майна створений шляхом об`єднання, реконструкції і розширення двох нежитлових будинків по вулиці Лесі Українки під номерами 51 та 53, проведення будівельних робіт у період з 2006 по 20 січня 2011 року та невідповідність вказаного нерухомого майна критеріям, визначених Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, суд зазначає, що Житлово-торгівельний будинок, кін. ХІХ ст., вул. Лесі Українки, 53 з 11.05.2017 набув статусу щойно виявленого об`єкту культурної спадщини із внесенням його до відповідного Переліку, відповідно до наказу Управління культури Волинської обласної державної адміністрації № 61.

Вказаний наказ є чинним та неоскаржений в тому числі у судовому порядку, оскільки матеріали справи не містять протилежного, відтак статус щойно виявленого об`єкту культурної спадщини щодо вказаного об`єкту нерухомого майна зберігається за останнім.

Крім того на такий статус жодним чином не впливає створення цього об`єкту у сучасний період історії шляхом його об`єднання, реконструкції, розширення двох нежитлових будинків тощо.

Щодо відсутності у акті технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини № 10 від 11.04.2013 (арк. спр. 56 - 57) відомостей про власника об`єкта нерухомого майна (фальсифікацію акту шляхом виключення з нього цих відомостей, як про це вказує відповідач у запереченнях арк. спр. 122), суд зауважує, що відсутні підстави ставити під сумнів достовірність наданої позивачем копії вказаного акту.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи відповідача в даному випадку про фальсифікацію (підробку) акту технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини № 10 від 11.04.2013 може бути підтверджена лише вироком суду, який набрав законної сили, оскільки за такі дії передбачена кримінальна відповідальність (стаття 358 Кримінального кодексу України). Натомість належних доказів цих обставин в силу приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надано.

Відсутність відомостей про власника нерухомого майна у згаданому акті не впливає на статус цього об`єкту нерухомості, а саме - щойно виявленого об`єкту культурної спадщини. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Конкур» з 01.02.2011 є власником цього майна (арк. спр. 21 - 25).

Клопотання відповідача, заявлене у запереченнях, про витребування у прокурора та позивачів оригіналу акту технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини № 10 від 11 квітня 2013 року та дослідження його в судовому засіданні не може бути задоволено, оскільки розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів для такого розгляду.

Крім того, за змістом статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України у запереченні відповідач викладає виключно свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, заперечення не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у обраний позивачем спосіб.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Конституції України, Закону України «Про охорону культурної спадщини», суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 04051327), Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 40а) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкур» (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 53, ідентифікаційний код юридичної особи 21753717) про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкур» протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001, укласти з Виконавчим комітетом Луцької міської ради охоронний договір на об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля, торгові та офісні приміщення А-3 площею 1451,7 кв. м., реєстраційний номер майна 12465605, який відноситься до щойно виявлених об`єктів культурної спадщини «Житлово-торгівельний будинок, кін. ХІХ ст. по вул. Лесі Українки, 53 в м. Луцьку».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

31 липня 2023 року