Рішення

від 31.07.2023 по справі 380/13680/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/13680/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кавуля до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Кавуля код ЄДРПОУ 43157668, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Рубчака, 23 (далі позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул. Костюшка, 1 (далі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900296/1 від 02.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001474;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001576.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та фірмою Coffe Promotion Sp. Z o.o. укладено контракт №1 від 02.12.2021, відповідно до умов якого продавець постачає і передає у власність товар (каву), а покупець приймає та оплачує товар.

Позивач з метою митного оформлення товару 16.02.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170030799U6, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: кава натуральна мелена, смажена з кофеїном, в первинній упаковці різного фасування. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла з 58320,00 євро до 69491,52 євро.

Також між позивачем та фірмою APRA PRODUCT sp. z o.o. укладено контракт №1 від 08.01.2021, відповідно до умов якого продавець постачає і передає у власність товар (каву), а покупець приймає та оплачує товар.

Позивач з метою митного оформлення товару 29.04.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170033223U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: смакові добавки, продукт з концентрату голови соку лимона, соку лайму та соку апельсину, концентрований; готові харчові продукти зі вмістом какао та начинкою, шоколадні вироби; кондитерські вироби з цукру, карамель з вареного цукру; хлібобулочні, борошняні картопляні вироби. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла з 15340,88євро до 32868,78 євро.

Позивач звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та картки відмови такими, що підлягають скасуванню.

04.07.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю за декларацією №23UA209170030799U6 відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що в рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг від 21.04.2023 №СФ-0019 в полі замовлення зазначена заявка №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023, яка не була надана до митного оформлення. В той же час, Договором перевезення від 17.07.19 №МЛП-190717-001 передбачено такий обов`язок як надання заявки на перевезення, яка є невід`ємною частиною договору та містить погоджені сторонами умови і вимоги до кожного конкретного перевезення та/або групи перевезень, які необхідно виконати. У пункті 4.1 договору перевезення від 17.07.19 №МЛП-190717-001 між ТзОВ «Морітан Логістик» та ФОП ОСОБА_1 вказано, що згода сторін щодо кожного конкретного перевезення оформляється в заявці, в якій вказується вид, найменування вантажу, терміни/строки, в тому числі вартість перевезення.

У заявці на перевезення від 18.04.2023 №220504-001-46, укладеній між експедитором ТОВ «Морітан Логістик» та ТОВ «Кавуля» у п.12 наявні підчищення, затертості, видимі зміни, а також інакший шрифт тексту. Оскільки разом із митною декларацією №23UA209170030799U6 не подавалась заявка №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023, яка є невід`ємною частиною договору, можна вважати, що договір на перевезення наданий не в повному обсязі.

У зв`язку з відсутністю інформації щодо місця завантаження та розвантаження товару (мала б міститись у заявці відповідно до договору перевезення), у митного органу виникли сумніви щодо включення декларантом всіх складових митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.

Також зазначає, що в експортній декларації від 19.04.2023 №23PL322010E0210947 зазначена вартість 276733 PLN. Задекларована фактурна вартість 58320 євро, курс євро до злотих на квітень становив 4,6888 відповідно до курсу валют NBP (www.money.pl), отже фактурна вартість становить 58320*4,6888=273450,82 злотих. Різниця в ціні між експортною декларацією і заявленою фактурною вартістю становить 276733- 273450,82=3282,18 злотих.

Також, в експортній декларації зазначений документ №9DK8O swiadczenie kosztow transportu, таким чином, згідно з наданими документами транспортні витрати до кордону становили 3282,18 злотих (або 3282,18*8,6911=28525,75 грн (курс злотого згідно з НБУ становив 8,6911 станом на 21.04.23 на дату оформлення рахунку на оплату транспортних послуг №№СФ-0019 ). Проте відповідно до рахунку на оплату транспортних послуг від 20.04.2023 №МЛ0420-0006 транспортні витрати до кордону зазначені 24000 грн.

Рахунок-фактура від 20.04.2023 № МЛ0420-0006 виписаний ТзОВ «Морітан Логістик» - ТзОВ Кавуля пізніше ніж рахунок від 21.04.23 №СФ-0019 безпосередньо від виконавця послуг ФОП ОСОБА_1 - ТзОВ «Морітан Логістик».

Під час здійснення митного контролю за декларацією №23UA209170033223U4 відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що у рахунку-фактурі від 26.04.2023 №FS/3/04/2023 зазначено термін оплати 26.04.2023 проте декларантом жодних платіжних документів не надано. Також відповідно до пункту 2.2 контракту від 08.01.2021 №1 зазначено умови поставки CIP Львів, проте в рахунку-фактурі зазначено умови поставки CPT. Крім того, відповідно до пункту 3.2 контракту вказано, що фактури виставляються на підставі замовлень, проте замовлення до митного оформлення не подавались.

17.07.2023 суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій звертає увагу на те, що подані декларантом документи в повній мірі підтверджують митну вартість товару. А згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у згаданій статті.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 19.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 31.07.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення доказів чи позову у справі не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Позивач ТзОВ «КАВУЛЯ» код ЄДРПОУ 43157668, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Рубчака, 23.

Між позивачем та фірмою Coffe Promotion Sp. Z o.o. укладено контракт №1 від 02.12.2021, відповідно до умов якого продавець постачає і передає у власність товар (каву), а покупець приймає та оплачує товар.

Згідно з пунктом 1.2. контракту перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент його фактичної передачі (відвантаження) покупцю.

Кількість та асортимент товару, що поставляється, буде наведена в фактурах (фактурах-проформах), що становлять невід`ємну частину контракту (пункт 2.1. контракту).

Відповідно до пункту 3.1. контракту платежі здійснюються в польських злотих та євро. Загальна вартість контракту складається з вартості усіх поставок.

Ціна товару зазначається в фактурах (фактурах-проформах) до згаданого контракту і становить його невід`ємну частину. Фактури складаються на підставі замовлень (пункт 3.2. контракту).

Згідно з пунктом 3.4. всі платежі будуть здійснюватися шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця: - по 100% передоплаті згідно з контрактом у відповідності до виставленого продавцем рахунку-фактури.

Термін дії згаданого контракту закінчується 31.12.2023, проте може бути продовжений обопільно підписаною додатковою угодою (пункт 6.4. контракту).

29.12.2021 між ТОВ Кавуля та фірмою Coffe Promotion Sp. Z o.o. укладено додаткову угоду №1, згідно з якою пункт 3.4. контракту викладено у новій редакції, а саме: всі платежі будуть здійснюватися шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця: - по 100% передоплаті згідно з контрактом у відповідності до виставленого продавцем рахунку-фактури або оплата з відтермінуванням 15 днів після доставки товару покупцю.

На виконання вимог Контракту №1 від 02.12.2021 згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №FM/EX/0003/04/2023 від 19.04.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 58320,00 євро; страхування вантажу не проводилося.

Позивач з метою митного оформлення товару 16.02.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170030799U6, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: кава натуральна мелена, смажена з кофеїном, в первинній упаковці різного фасування. Разом із декларацією позивач подав документи, які містять відомості щодо ціни товару.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів.

На вимогу митного органу позивач подав додаткові документи, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 02.12.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.12.2021 (додаткова угода №1 від 02.12.2021); проформу-інвойс № МО/ЕХ/43/2023 від 17.04.2023; інвойс №ЕМ/ЕХ/0003/04/2023 від 19.04.2023: накладну інвойс №ЕМ/ЕХ/0003/04/2023 від 19.04.2023; сертифікат якості №01/2023 від 18.04.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну б/н від 19.04.2023; сертифікат на перевезення товару форми EUR.1 № РL/МЕ/АS 0206750 від 19.04.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті №285 від 19.04.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 19.04.2023; довідку про транспортно-експедиційні витрати №МЛЗ-220504-001-46 від 20.04.2023; рахунок-фактуру про падання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № МЛ0420-0006 від 20.04.2023; рахунок-фактуру № СФ-0019 від 21.04.2023; договір перевезення № МЛП-190717-001 від 17.07.2019; договір транспортного експедирування № МЛЗ- 220504-001 від 04.05.2022; заявку № МЛЗ-220504-001-46 від 18.04.2023; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 21.04.2023; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9818964; інші некласифіковані документи (лист) № 21/04 від 21.04.2023; інші некласифіковані документи (перепустка) від 20.04.2023; розрахунок ціни (калькуляція) від 25.04.2023; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 у справі №380/1951/23; митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів №23UА209170030799U6 від 21.04.2023, експортну декларацію від 19.04.2023 №23PL322010Е0210947, висновок експерта Білобрана С.З. за результатами проведення товарознавчого дослідження до договору про надання послуг від 01.05.2023 №23/1/211.

02.05.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900296/1 від 02.05.2023 (МД за якою відмовлено №23UA209170030799U6). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA305160/2023/3783 від 06.02.2023.

Також щодо вказаної партії товару складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001474.

Між позивачем та фірмою APRA PRODUCT sp. z o.o. укладено контракт №1 від 08.01.2021, відповідно до умов якого продавець постачає і передає у власність товар (каву), а покупець приймає та оплачує товар.

Позивач з метою митного оформлення товару 29.04.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170033223U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: смакові добавки, продукт з концентрату голови соку лимона, соку лайму та соку апельсину, концентрований; готові харчові продукти зі вмістом какао та начинкою, шоколадні вироби; кондитерські вироби з цукру, карамель з вареного цукру; хлібобулочні, борошняні картопляні вироби. Разом із декларацією позивач подав документи, які містять відомості щодо ціни товару.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів.

На вимогу митного органу позивач подав додаткові документи, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 08.01.2021; рахунок-фактуру від 26.04.2023 №ЕБ/3/04/2023 до Контракту №1 від 08.01.2021; бланк № КМ8Е48НМ; специфікацію товару до рахунку-фактури від 26.04.2023 № Е8/3/04/2023; міжнародну транспортну накладну б/п від 27.04.2023; сертифікат па перевезення товару форми EUR.1 № РЕ/МЕ/А8 0574896 від 28.04.2023; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, то товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/п від 29.04.2023; інформацію про позитивні результати державних видів кон тролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9854881: інші некласифіковані документи (перепустка) від 29.04.2023; експортна декларація від 28.04.2023 №23РБ402010Е0630985.

10.05.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 (МД за якою відмовлено №23UA209170033223U4). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № UA209230/2023/21390 від 02.03.2023. UA209170/2023/9324 від 06.02.2023, UA209230/2023/45344 від 02.05.2023, UA209230/2023/29041 від 21.03.2023.

Також щодо вказаної партії товару складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001576.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої згаданої статті МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених згаданим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій згаданої статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з такою обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з такою обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Оцінюючи правомірність рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900296/1 від 02.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001474, суд враховує таке.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем до митного оформлення заявки №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023, оскільки на підтвердження понесених витрат на транспортування товару уповноваженою особою декларанта надано митному органу копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 19.04.2023, копію сертифікату на перевезення товару форми EUR.1 № PL/MF/АS 0206750 від 19.04.2023, копію довідки про транспортно-експедиційні витрати №МЛЗ-220504-001-46 від 20.04.2023, копію рахунку на оплату № МЛ0420-0006 від 20.04.2023, копію рахунку-фактури № СФ-0019 від 21.04.2023, копію договору перевезення № МЛП-190717-001 від 17.07.2019, копію договору транспортного експедирування № МЛЗ-220504-001 від 04.05.2022, копію заявки № МЛЗ-220504-001-46 від 18.04.2023. копію перепустки № Е-123389 від 20.04.2023.

Крім того, згідно з поясненнями позивача заявка №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023 до митного оформлення не подавалась, оскільки така була укладена між ТОВ «Морітан Логістик» та ФОП ОСОБА_1 . Водночас, уповноважена особа позивача подала до митного оформлення заявку № МЛЗ-220504-001-46 від 18.04.2023 згідно з договором транспортного експедирування №МЛЗ-220504-001, укладеного між ТОВ «КАВУЛЯ» та ТОВ «Морітан Логістик».

Вказані документи у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують витрати на транспортування.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у заявці на перевезення від 18.04.2023 №220504-001-46, укладеній між експедитором ТОВ «Морітан Логістик» та ТОВ «Кавуля» у пункті 12 наявні підчищення, затертості, видимі зміни, а також інакший шрифт тексту, оскільки такі спростовуються копією належної якості заявки № МЛЗ-220504-001-46 від 18.04.2023, долученої до матерів справи.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо неможливості встановити, що завантаження здійснено на майданчиках продавця, і такі витрати поніс продавець, а тому відсутнє документальне підтвердження вартості витрат на завантаження товару.

Згідно з пунктом 3.3 Контракту № 1 від 02.12.2021, укладеного між позивачем та фірмою Coffe Promotion Sp. Z o.o., ціна включає вартість пакування, завантаження та транспортування на умовах згаданого контракту. Отже, обрані сторонами Контракту стандартизовані умови поставки ЕСА згідно з правилами Інкотермс в частині розподілу обов`язків сторін за договором передбачають, зокрема, що витрати з навантаження товару покладені на продавця.

З наведеного вбачається, що позивач не поніс виграти з навантаження товару, за умовами договору ціна товару включає його завантаження, а тому такі витрати не підлягають додаванню у якості складової митної вартості. Частина одинадцята статті 58 МК України містить імперативну норму, яка не допускає включення інших витрат, крім прямо передбачених згаданою статею МК України.

Суд не беред до уваги відповідача щодо розбіжності вартості товару між експортною декларацією від 19.04.2023 №23РL322010Е0210947. Так, аналізуючи числові значення, вказані у митній декларації країни експорту від 19.04.2023 №23РL322010Е0210947 та рахунку-фактурі (інвойс) від 19.04.2023 №ЕМ/ЕХ/0003/04/2023, в експортній декларації вказано статистичну вартість 276733.00євро, тоді як в інвойсі № ЕМ/ЕХ/0003/04/2023 від 19.04.2023 вказано загальну суму платежу 58 320.00 євро.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №140/6689/20, згідно з якою оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії.

Оцінюючи правомірність рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001576, суд враховує таке.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем платіжних документів на підтвердження оплати за товар. Згідно з пунктом 3.4. контракту №1 від 08.01.2021, укладеного між ТзОВ «КАВУЛЯ» та фірмою APRA PRODUCT sp. z o.o. всі платежі будуть здійснюватися шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням 60 календарних днів після одержання товару.

Відповідно до листа APRA PRODUCT sp. z o.o. від 17.05.2023 при складанні рахунку-фактури №Е8/3/04/2023 до Контракту №1 від 08.01.2021 у бланку KNSE48HN від 26.04.2023 було допущено технічну помилку, а саме в рядку «Строк оплати до» невірно зазначено « 26.04.2023» замість « 26.06.2023».

Таким чином, вартість товару, зазначена в рахунку-фактурі № Е8/3/04/2023 до Контракту №1 від 08.01.2021 бланк № KNSE48HN від 26.04.2023, мала б бути оплачена до 26.06.2023.

13.06.2023 позивач на користь продавця сплатив кошти в сумі 15340,88 Євро за товар за контрактом №1 від 08.01.2021 згідно з митною декларацією №23ЕІА209170036197166 від 10.05.2023, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 22 від 13.06.2023.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що існує ймовірність невключення страхування до ціни товару, оскільки при ввезенні товару застосувались умови поставки Інкотермс СРТ (відображено в рахунку-фактурі № FS/3/04/2023 до Контракту №1 від 08.01.2021 бланк №KNSE48HN), відповідно до яких продавець доставляє товари за свій рахунок перевізнику або іншій особі, призначеній продавцем. Він сплачує за митне оформлення експортеру та несе відповідальність за передачу товару призначеному продавцем товару.

Крім того, норми частини другої статті 53 МК України визначають обов`язок надання страхових документів у разі здійснення такого, оскільки страхування не проводилось, тому відповідні документи до митного органу не подавались.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем митному органу замовлення, то суд зазначає, що замовлення на поставку не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, а тому не має жодного значення для числових визначень митної вартості.

Більш того, стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості і в цьому переліку не має замовлень чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у згаданій статті.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900296/1 від 02.05.2023, №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023, у зв`язку з чим такі необхідно скасувати.

З урахуванням того, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001474, №UА209170/2023/001576 є похідними від рішень про коригування митної вартості, то такі також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3385,60 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов товариства з обмеженою відповідальністю Кавуля до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900296/1 від 02.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001474.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001576.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кавуля код ЄДРПОУ 43157668, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Рубчака, 23 судовий збір у розмірі 3385 (три тисячі триста вісімдесят п`ять)грн 60коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя А.Г. Гулик