Постанова

від 22.01.2024 по справі 380/13680/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13680/23 пров. № А/857/15585/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (головуючий суддя Гулик А.Г., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВУЛЯ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Кавуля» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900296/1 від 02.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001474;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001576.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900296/1 від 02.05.2023 і №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001474, №UА209170/2023/001576.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (далі - МКУ), митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ.

Декларант або уповноважена особа зобов`язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості №UА209000/2023/900296/1 від 02.05.2023 (МД за якою відмовлено №23UА209170030799U6).

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

1)Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

-однак, в рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг від 21.04.2023 №СФ-0019 в полі замовлення зазначена заявка №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023, яка не була надана до митного оформлення.

-в той же час, Договором перевезення від 17.07.19 №МЛП-190717-001 передбачено такий обов`язок як надання заявки на перевезення, яка є невід`ємною частиною договору та містить погоджені сторонами умови і вимоги до кожного конкретного перевезення та/або групи перевезень, які необхідно виконати.

В п. 4.1 договору перевезення від 17.07.19 №МЛП-190717-001 між ТзОВ «Морітан Логістик» та ФОП ОСОБА_1 вказано, що згода сторін щодо кожного конкретного перевезення оформляється в заявці, в якій вказується вид, найменування вантажу, терміни/строки, в тому числі вартість перевезення.

-в заявці на перевезення від 18.04.2023 №220504-001-46 укладеної між експедитором ТОВ «Морітан Логістик» та ТОВ «Кавуля» у п.12 наявні підчищення, затертості, видимі зміни, а також інакший шрифт тексту.

Оскільки разом із митною декларацією №23UА209170030799U6 не подавалась заявка №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023, яка є невід`ємною частиною договору, можна вважати, що договір на перевезення наданий не в повному обсязі.

Відповідно до відомостей, наявних в графі 20 «Умови поставки» митної декларації №23UА209170030799U6, умовами поставки є «FСА РL Кwіdzіn».

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), FСА (Fгее Саrrіеr (...nаmеd рlасе) Франко перевізник (... назва місця)), термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Таким чином, витрати на транспортування та завантаження товару є складовою митної вартості товарів і від умов поставки залежить розмір цих складових та особа, яка їх сплачує (продавець чи покупець).

Оскільки з вказаних документів неможливо встановити, що завантаження здійснено на площадках продавця, і ці витрати поніс продавець, то відсутнє документальне підтвердження вартості витрат на завантаження товару.

Згідно з п. 5. ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті :

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

У зв`язку з відсутністю інформації щодо місця завантаження та розвантаження товару (мала б містить в заявці відповідно до договору перевезення), у митного органу виникли сумніви щодо включення декларантом всіх складових митної вартості відповідно до ч.10 ст. 58 МК України.

З огляду на вищезазначене, твердження представника позивача про наявність усіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості та ціни, що підлягає сплаті за товар, відсутність розбіжностей у документах наданих під час митного оформлення не заслуговують уваги суду.

В експортній декларації від 19.04.2023 № 23РL322010Е0210947 зазначена вартість 276733 РLN. Задекларована фактурна вартість 58320 євро, курс євро до злотих на квітень становив 4,6888 відповідно до курсу валют NВР, отже фактурна вартість становить 58320*4,6888=273450,82 злотих. Різниця в ціні між експортною декларацією і заявленою фактурною вартістю становить 276733- 273450,82=3282,18 злотих.

Також, в експортній декларації зазначений документ №9DК80swіаdсzеnіе коsztоv trаnsроrtu, таким чином, згідно наданих документів транспортні витрати до кордону становили 3282,18 злотих (або 3282,18*8,6911=28525,75 грн (курс злотого згідно з НБУ становив 8,6911 станом на 21.04.23 на дату оформлення рахунку на оплату транспортних послуг №№СФ-0019 ).

Проте відповідно до рахунку на оплату транспортних послуг від 20.04.2023 № МЛ0420-0006 транспортні витрати до кордону зазначені 24000 грн.

Рахунок фактура від 20.04.2023 № МЛ0420-0006 виписаний ТзОВ «Морітан Логістик» - ТОВ «Кавуля» пізніше ніж рахунок від 21.04.23 №СФ-0019 безпосередньо від виконавця послуг ФОП ОСОБА_1 - ТзОВ ««Морітан Логістик»;

Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу надіслано: видаткові накладні, транспортні документи, розрахунок ціни, експортну декларацію, рахунок-проформу, висновок експерта.

Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UА305160/2023/3783 від 06.02.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Рішення про коригування митної вартості №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 (МД за якою відмовлено №23UА209170033223U4).

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: у рахунку Фактурі від 26.04.2023 №FS/3/04/2023 зазначено термін оплати 26.04.2023 проте декларантом жодних платіжних документів не надано.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Тобто, позивачем не надано до митного оформлення основний документ, що підтверджує митну вартість - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідно до ч.4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Статтею 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Всі платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, про що вказувалося вище, тому, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.

Встановивши неналежність платіжних доручень вимогам пункту 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідно до яких, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, митним органом було виставлено вимогу про надання, зокрема, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Тобто, по даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування та витребував саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути.

Оскільки ж відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті, то не підтвердження саме цієї ціни платіжними дорученнями, які можливо ідентифікувати саме з оцінюваними товарами за конкретною фактурою є обґрунтованим сумнівом у митній вартості.

Відповідно до п. 2.2 контракту від 08.01.2021 №1 зазначено умови поставки СІР Львів, проте в рахунку фактурі зазначено умови поставки СРТ.

СРТ (Саrrіаgе раіd tо (... nаmеd рlасе оf dеstіnаtіоn) Фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення), термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

В свою чергу, згідно з умовами поставки СІР, окрім зазначених вище зобов`язань, у зоні відповідальності продавця - оплата страхування вантажу.

З огляду на це апелянт вважає, що умови поставки прямо впливають на визначення митної вартості товару. У випадку поставки товару на умовах СРТ (як це передбачено в рахунку фактурі), витрати на страхування товару несе покупець, в той же час, якщо застосовуються умови поставки СІР (як це зазначено, у п. 2.2 контракту від 08.01.2021 №1), витрати на страхування вантажу покладаються на продавця.

Таким чином існує ймовірність не включення страхування до ціни товару.

Крім того, відповідно до п. 3.2 контракту вказано, що фактури виставляються на підставі замовлень, проте замовлення до митного оформлення не подавались.

Отже наведені вище факти є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України.

У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Декларанту була скеровано вимога наступного змісту:

«Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вар тості товару.»

На вимогу декларантом додаткових документи не надано.

Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № UA209230/2023/21390 від 02.03.2023, UA209170/2023/9324 від 06.02.2023, UA209230/2023/45344 від 02.05.2023, UA209230/2023/29041 від 21.03.2023.

Коригування на обсяг партії не проводилось.

Відповідачем не прийнято жодного рішення без дотримання вимог чинного законодавства.

Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів оформлені у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 55 Митного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» містять причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерела , які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Крім того, оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею Держмитслужби за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації в рішенні також вказані.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15, вказано наступне: «При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом .., суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

Митні декларації, на які посилаються рішення про коригування митної вартості, були оформлені митним органом, на момент прийняття рішення про коригування митної вартості посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що: товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідними митними деклараціями не були в подальшому відкориговані; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалися.

Більше того, митні декларації, на які посилаються рішення про коригування митної вартості містять конкретний опис товару та розпізнавальні особливості, якого стосується цінова інформація, а також інші обставини зовнішньоекономічної операції, зокрема такі як «Код товару», «Код країни походження» та інших характеристики товару, а також і часу імпорту.

Отже, зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UА 209000/2023/900296/2 від 02.05.2023 року, №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 року прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Частина. 3 ст. 53 МК України чітко обумовлює право митного органу на витребування додаткових документів за наявності відповідних умов:

1.наявність розбіжностей;

2.наявність підробки;

3.відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості;

4.відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перші дві умови, зумовлені наявністю у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які на думку митного органу можуть вплинути на правильність здійсненого декларантом розрахунку митної вартості товарів, або ж наявності у поданих до митного оформлення документах ознак підробки.

Поряд з тим, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу наведеної вище норми, а саме п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, слідує, що у випадку якщо на момент здійснення митного ціна поставленого товару сплачена, то надання до митного оформлення платіжного документа, що стосується оцінюваного товару є обов`язковим.

Однак, під час розгляду поданих декларантом документів було виявлено, що у рахунку фактурі від 26.04.2023 №Р8/3/04/2023 зазначено термін оплати 26.04.2023 проте декларантом жодних платіжних документів не надано.

Тобто, позивачем не надано до митного оформлення основний документ, що підтверджує митну вартість - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Також, виявлено розбіжність в умовах поставки в контракті від 08.01.2021 №1, де зазначено умови поставки СІР Львів та в рахунку фактурі, де зазначено умови поставки СРТ.

Окрім цього існує ймовірність не включення страхування до ціни товару. (МД за якою відмовлено №23UА209170033223U4)

Також, в рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг від 21.04.2023 №СФ-0019 в полі замовлення зазначена заявка №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023, яка не була надана до митного оформлення. Договором перевезення від 17.07.19 №МЛП-190717-001 також передбачено такий обов`язок як надання заявки на перевезення, яка є невід`ємною частиною договору та містить погоджені сторонами умови і вимоги до кожного конкретного перевезення та/або групи перевезень, які необхідно виконати. (МД за якою відмовлено №23UА209170030799U6)

По даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування та витребував саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «КАВУЛЯ» та фірмою Coffe Promotion Sp. Z o.o. укладено контракт №1 від 02.12.2021, відповідно до умов якого продавець постачає і передає у власність товар (каву), а покупець приймає та оплачує товар.

Згідно з пунктом 1.2. контракту перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент його фактичної передачі (відвантаження) покупцю.

Кількість та асортимент товару, що поставляється, буде наведена в фактурах (фактурах-проформах), що становлять невід`ємну частину контракту (пункт 2.1. контракту).

Відповідно до пункту 3.1. контракту платежі здійснюються в польських злотих та євро. Загальна вартість контракту складається з вартості усіх поставок.

Ціна товару зазначається в фактурах (фактурах-проформах) до згаданого контракту і становить його невід`ємну частину. Фактури складаються на підставі замовлень (пункт 3.2. контракту).

Згідно з пунктом 3.4. всі платежі будуть здійснюватися шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця: - по 100% передоплаті згідно з контрактом у відповідності до виставленого продавцем рахунку-фактури.

Термін дії згаданого контракту закінчується 31.12.2023, проте може бути продовжений обопільно підписаною додатковою угодою (пункт 6.4. контракту).

29.12.2021 між ТОВ «Кавуля» та фірмою Coffe Promotion Sp. Z o.o. укладено додаткову угоду №1, згідно з якою пункт 3.4. контракту викладено у новій редакції, а саме: всі платежі будуть здійснюватися шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця: - по 100% передоплаті згідно з контрактом у відповідності до виставленого продавцем рахунку-фактури або оплата з відтермінуванням 15 днів після доставки товару покупцю.

На виконання вимог Контракту №1 від 02.12.2021 згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №FM/EX/0003/04/2023 від 19.04.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 58320,00 євро; страхування вантажу не проводилося.

Позивач з метою митного оформлення товару 16.02.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170030799U6, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: кава натуральна мелена, смажена з кофеїном, в первинній упаковці різного фасування. Разом із декларацією позивач подав документи, які містять відомості щодо ціни товару.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів.

На вимогу митного органу позивач подав додаткові документи, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 02.12.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.12.2021 (додаткова угода №1 від 02.12.2021); проформу-інвойс № МО/ЕХ/43/2023 від 17.04.2023; інвойс №ЕМ/ЕХ/0003/04/2023 від 19.04.2023: накладну інвойс №ЕМ/ЕХ/0003/04/2023 від 19.04.2023; сертифікат якості №01/2023 від 18.04.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну б/н від 19.04.2023; сертифікат на перевезення товару форми EUR.1 № РL/МЕ/АS 0206750 від 19.04.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті №285 від 19.04.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 19.04.2023; довідку про транспортно-експедиційні витрати №МЛЗ-220504-001-46 від 20.04.2023; рахунок-фактуру про падання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № МЛ0420-0006 від 20.04.2023; рахунок-фактуру № СФ-0019 від 21.04.2023; договір перевезення № МЛП-190717-001 від 17.07.2019; договір транспортного експедирування № МЛЗ- 220504-001 від 04.05.2022; заявку № МЛЗ-220504-001-46 від 18.04.2023; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 21.04.2023; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9818964; інші некласифіковані документи (лист) № 21/04 від 21.04.2023; інші некласифіковані документи (перепустка) від 20.04.2023; розрахунок ціни (калькуляція) від 25.04.2023; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 у справі №380/1951/23; митну декларацію, за якою відмовлено у випуску товарів №23UА209170030799U6 від 21.04.2023, експортну декларацію від 19.04.2023 №23PL322010Е0210947, висновок експерта Білобрана С.З. за результатами проведення товарознавчого дослідження до договору про надання послуг від 01.05.2023 №23/1/211.

02.05.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900296/1 від 02.05.2023 (МД за якою відмовлено №23UA209170030799U6). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA305160/2023/3783 від 06.02.2023.

Також, щодо вказаної партії товару складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001474.

Між позивачем та фірмою APRA PRODUCT sp. Z o.o. укладено контракт №1 від 08.01.2021, відповідно до умов якого продавець постачає і передає у власність товар (каву), а покупець приймає та оплачує товар.

Позивач з метою митного оформлення товару 29.04.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170033223U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: смакові добавки, продукт з концентрату голови соку лимона, соку лайму та соку апельсину, концентрований; готові харчові продукти зі вмістом какао та начинкою, шоколадні вироби; кондитерські вироби з цукру, карамель з вареного цукру; хлібобулочні, борошняні картопляні вироби. Разом із декларацією позивач подав документи, які містять відомості щодо ціни товару.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів.

На вимогу митного органу позивач подав додаткові документи, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 08.01.2021; рахунок-фактуру від 26.04.2023 №ЕБ/3/04/2023 до Контракту №1 від 08.01.2021; бланк № КМ8Е48НМ; специфікацію товару до рахунку-фактури від 26.04.2023 № Е8/3/04/2023; міжнародну транспортну накладну б/п від 27.04.2023; сертифікат па перевезення товару форми EUR.1 № РЕ/МЕ/А8 0574896 від 28.04.2023; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, то товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/п від 29.04.2023; інформацію про позитивні результати державних видів кон тролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9854881: інші некласифіковані документи (перепустка) від 29.04.2023; експортна декларація від 28.04.2023 №23РБ402010Е0630985.

10.05.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 (МД за якою відмовлено №23UA209170033223U4). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № UA209230/2023/21390 від 02.03.2023. UA209170/2023/9324 від 06.02.2023, UA209230/2023/45344 від 02.05.2023, UA209230/2023/29041 від 21.03.2023.

Також, щодо вказаної партії товару складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001576.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої згаданої статті МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

З огляду на це суд слушно зауважив, що митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин слід дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору.

Вище зазначене твердження суду першої інстанції узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Крім того судом вірно враховано, що стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених згаданим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій згаданої статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З огляду на наведені норми, суд першої інстанції вірно вважав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з такою обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з такою обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд слушно зауважив, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції підставно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відтак, помилковими є доводи відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

При цьому, суд правильно зауважив, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Також, суд підставно відхилив доводи відповідача щодо неподання позивачем до митного оформлення заявки №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023, оскільки на підтвердження понесених витрат на транспортування товару уповноваженою особою декларанта надано митному органу копію міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 19.04.2023, копію сертифікату на перевезення товару форми EUR.1 № PL/MF/АS 0206750 від 19.04.2023, копію довідки про транспортно-експедиційні витрати №МЛЗ-220504-001-46 від 20.04.2023, копію рахунку на оплату № МЛ0420-0006 від 20.04.2023, копію рахунку-фактури № СФ-0019 від 21.04.2023, копію договору перевезення № МЛП-190717-001 від 17.07.2019, копію договору транспортного експедирування № МЛЗ-220504-001 від 04.05.2022, копію заявки № МЛЗ-220504-001-46 від 18.04.2023. копію перепустки № Е-123389 від 20.04.2023.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що згідно з поясненнями позивача заявка №МЛП-190717-001-2 від 18.04.2023 до митного оформлення не подавалась, оскільки така була укладена між ТОВ «Морітан Логістик» та ФОП ОСОБА_1 . Водночас, уповноважена особа позивача подала до митного оформлення заявку № МЛЗ-220504-001-46 від 18.04.2023 згідно з договором транспортного експедирування №МЛЗ-220504-001, укладеного між ТОВ «КАВУЛЯ» та ТОВ «Морітан Логістик».

Відтак вказані документи у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують витрати на транспортування.

Суд також підставно відхилив доводи відповідача щодо неможливості встановити, що завантаження здійснено на майданчиках продавця, і такі витрати поніс продавець, а тому відсутнє документальне підтвердження вартості витрат на завантаження товару, бо згідно з пунктом 3.3 Контракту № 1 від 02.12.2021, укладеного між позивачем та фірмою Coffe Promotion Sp. Z o.o., ціна включає вартість пакування, завантаження та транспортування на умовах згаданого контракту. Отже, обрані сторонами Контракту стандартизовані умови поставки ЕСА згідно з правилами Інкотермс в частині розподілу обов`язків сторін за договором передбачають, зокрема, що витрати з навантаження товару покладені на продавця.

Відтак, з огляду на наведене, суд правильно вважав, що позивач не поніс виграти з навантаження товару, за умовами договору ціна товару включає його завантаження, а тому такі витрати не підлягають додаванню у якості складової митної вартості. Частина одинадцята статті 58 МК України містить імперативну норму, яка не допускає включення інших витрат, крім прямо передбачених згаданою статтею МК України.

При цьому, судом також вірно зазначено, що аналізуючи числові значення, вказані у митній декларації країни експорту від 19.04.2023 №23РL322010Е0210947 та рахунку-фактурі (інвойс) від 19.04.2023 №ЕМ/ЕХ/0003/04/2023, в експортній декларації вказано статистичну вартість 276733.00євро, тоді як в інвойсі № ЕМ/ЕХ/0003/04/2023 від 19.04.2023 вказано загальну суму платежу 58 320.00 євро.

Згідно ж висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №140/6689/20, якщо конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії.

Надаючи оцінку правомірності рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209170/2023/001576, суд першої інстанції підставно відхилив доводи відповідача щодо неподання позивачем платіжних документів на підтвердження оплати за товар, бо згідно з пунктом 3.4. контракту №1 від 08.01.2021, укладеного між ТзОВ «КАВУЛЯ» та фірмою APRA PRODUCT sp. z o.o. всі платежі будуть здійснюватися шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням 60 календарних днів після одержання товару.

Відповідно до листа APRA PRODUCT sp. z o.o. від 17.05.2023 при складанні рахунку-фактури №Е8/3/04/2023 до Контракту №1 від 08.01.2021 у бланку KNSE48HN від 26.04.2023 було допущено технічну помилку, а саме в рядку «Строк оплати до» невірно зазначено « 26.04.2023» замість « 26.06.2023».

А отже, вартість товару, зазначена в рахунку-фактурі № Е8/3/04/2023 до Контракту №1 від 08.01.2021 бланк № KNSE48HN від 26.04.2023, мала б бути оплачена до 26.06.2023.

Судом з`ясовано, що 13.06.2023 позивач на користь продавця сплатив кошти в сумі 15340,88 Євро за товар за контрактом №1 від 08.01.2021 згідно з митною декларацією №23ЕІА209170036197166 від 10.05.2023, що підтверджується відповідним платіжним дорученням в іноземній валюті № 22 від 13.06.2023.

Крім того, суд вірно відхилив доводи відповідача про те, що існує ймовірність невключення страхування до ціни товару, оскільки при ввезенні товару застосувались умови поставки Інкотермс СРТ (відображено в рахунку-фактурі № FS/3/04/2023 до Контракту №1 від 08.01.2021 бланк №KNSE48HN), відповідно до яких продавець доставляє товари за свій рахунок перевізнику або іншій особі, призначеній продавцем. Він сплачує за митне оформлення експортеру та несе відповідальність за передачу товару призначеному продавцем товару.

При цьому, суд слушно зауважив, що норми частини другої статті 53 МК України визначають обов`язок надання страхових документів у разі здійснення такого, оскільки страхування не проводилось, тому відповідні документи до митного органу не подавались.

Аналогічно не заслуговують на увагу доводи відповідача про неподання позивачем митному органу замовлення, то суд зазначає, що замовлення на поставку не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, а тому не має жодного значення для числових визначень митної вартості. Крім того, стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості і в цьому переліку не має замовлень чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у згаданій статті.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірних рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/900296/1 від 02.05.2023, №UА209000/2023/900329/1 від 10.05.2023, а оскільки картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідними від рішень про коригування митної вартості, то такі також є протиправними, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №380/13680/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула