Постанова

від 31.07.2023 по справі 200/9067/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року справа №200/9067/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лікоіл" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 200/9067/21 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лікоіл" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням доповнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 27 листопада 2020 року № 0000942/0901, яким йому визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 2117228 грн.

В обгрунтування зазначив, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом не враховане, що після закінчення строку дії реєстрації реєстратора розрахункових операцій "Марія-ЛТ-МТМ" позивач відразу, 25 липня 2019 року, подав до податкового органу заяву про скасування реєстратора розрахункових операції та заяву про реєстрацію нового реєстратора розрахункових операцій "Марія-303А1", фіскальний номер 3000722829, реєстраційний номер 000698658.

Цього ж дня новий реєстратор розрахункових операції зареєстровано (реєстраційне посвідчення № 2216), і позивач продовжив працювати з ним з 25 липня 2019 року, а на наступний день - 26 липня 2019 року реєстрацію старого реєстратора розрахункових операцій податковим органом скасовано.

В червні 2020 року відповідачем повідомлено, що для внесення змін до ліцензії щодо нового реєстратора розрахункових операції, крім раніше нами поданих, потрібно ще додатково подати заяву, і така заява позивачем була подана 30 червня 2020 року.

Між тим, подана позивачем у липні 2019 року заява про реєстрацію нового реєстратора розрахункових операцій була повідомленням для Головного управління ДПС у Донецькій області, яке в одній особі є контролюючим органом та ліцензійним органом, не тільки для внесення змін до інформаційно-телекомунікаційної системи податкового органу, а ще й для внесення змін до ліцензії.

Проте, як з`ясувалося під час проведення перевірки, що Головне управління ДПС у Донецькій області не внесло надані позивачем з такою заявою нові дані щодо реєстратора розрахункових операції в ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі пальним. Отже, вина позивача у невнесенні змін до ліцензії відсутня.

Крім того, робітниками податкового органу не надано позивачу наказ на проведення перевірки, а в акті про проведення перевірки не вказано підстав для її проведення.

У податкового органу були відсутні підстави для призначення саме фактичної перевірки, оскільки перевірка реєстратора розрахункових операцій за минулий період носить характер документальної перевірки.

Оскільки перевірка контролюючим органом позивача проводилася безпідставно та незаконно, а тому податкове повідомлення-рішення, що прийнято за наслідками такої перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Правопорушення, на яке посилається податковий орган, мало місце у період з 25.07.2019 по 30.06.2020, а фактична перевірка проведена 27.10.2020.

При цьому відповідачу було відомо, що у вищезазначений період підприємство працювало з використанням нового РРО, дані якого відповідач з невідомих причин не вніс до ліцензії.

Отже, отримання інформації з власних програм контролюючого органу не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності суб`єкта господарювання, а є предметом документальної перевірки за місцем знаходження відповідача.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки, відповідач обмежився посилання на норми законодавства та не визначив підстав для її проведення.

Висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки відповідачем порушено підстави та порядок проведення фактичної перевірки, тому така перевірка є незаконною, а прийняті за її наслідками податкові повідомлення-рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ТОВ "Лікоіл" перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Костянтинівсько-Дружківське управління, Торецька ДПІ).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 31015242) основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

Для здійснення вказаної діяльності позивач отримав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер № 05050314201900199, термін дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року.

Ліцензія містить додаток, який є його невід`ємною частиною, в якому зазначена наступна інформація щодо переліку реєстраторів розрахункових операцій позивача:

- "Марія-ЛТ-МТМ", фіскальний номер 505001100, реєстраційний номер 00514788, заводський номер ВЗ1212002150, виробник ПРАТ "Резонанс", дата реєстраційного посвідчення - 24 липня 2012 року. Скасовано з 01 липня 2020 року згідно із заявою суб`єкта господарювання;

- внесено з 01 липня 2020 року згідно із заявою суб`єкта господарювання реєстратор розрахункових операцій "Марія-303А1", фіскальний номер 3000722829, заводський номер ЗВ1991026608, виробник ПРАТ "Резонанс", дата реєстраційного посвідчення - 25 липня 2019 року.

23 жовтня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято наказ від 23 жовтня 2020 року № 1382, яким вирішено на підставі вимог ст. 191, ст. 20, ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" за наявністю інформації про відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі № 1008481; незабезпечення своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі № 1008481 провести фактичну перевірку ТОВ "Лікоіл" за адресою: Донецька обл., м. Торецьк, с.м.т. Новгородське, вул. Зарічна, 24, з 26 жовтня 2020 року тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 01 липня 2019 року по 04 листопада 2020 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, що затверджені наказом Міністерства економіки та з питань інтеграції України від 24 липня 2002 року № 218, та інших законодавчих актів.

В період з 27 жовтня 2020 року (початок об 11 год. 23 хв.) по 03 листопада 2020 року службовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області на підставі наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 23 жовтня 2020 року № 1382, направлень на перевірку від 23 жовтня 2020 року № 1563 та № 1564, ст.ст. 20 та 80 Податкового кодексу України, в присутності оператора АЗС ОСОБА_1 , проведено фактичну перевірку господарської одиниці - акцизного складу, що розташований за адресою: Донецька обл., м. Торецьк, с.м.т. Новгородське, вул. Зарічна, 24, суб`єкта господарської діяльності ТОВ "Лікоіл", з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці.

За результатом перевірки складено акт від 03 листопада 2020 року № 0024/05/99/05/09/31015242.

В акті зазначено, що 01 березня 2016 року ТОВ "Лікоіл" зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального, номер запису у Реєстрі 2001.

27 червня 2019 року ТОВ "Лікоіл" зареєстровано акцизний склад за адресою: Донецька обл., м. Торецьк, смт Новгородське, вул. Зарічна буд. 24; уніфікований номер акцизного складу 1008481.

ТОВ "Лікоіл" в період з 25 липня 2019 року по 30 червня 2020 року на акцизному складі (автогазозаправна станція) за адресою: Донецька обл., м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Зарічна, буд. 24, здійснював роздрібну торгівлю пальним через реєстратор розрахункових операцій (скорочено - РРО) моделі "Марія-303А1", фіскальний номер 3000722829, заводський номер ЗВ1991026608 (зареєстровано 25 липня 2019 року), не зазначений у додатку до ліцензії № 05050314201900199 на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

Так, реєстратор розрахункових операцій "Марія-303А1", фіскальний номер 3000722829, заводський номер ЗВ1991026608, зареєстрований у Головному управлінні ДПС у Донецькій області 25 липня 2019 року, було внесено у додаток до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 05050314201900199 з 01 липня 2020 року на підставі заяви ТОВ "Лікоіл", яку ним надано до Головного управління ДПС у Донецькій області разом із заявою про продовження терміну дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер № 05050314201900199, 30 червня 2020 року (вх. № 86467/10).

Вартість реалізованого пального через вказаний реєстратор розрахункових операцій, що не зазначений у додатку до ліцензії, в період з 25 липня 2019 року по 30 червня 2020 року склала 1058613,96 грн., що підтверджується даними повного періодичного звіту фіскальної пам`яті вказаного реєстратора розрахункових операцій, фіскальний номер 3000722829, за зазначений період (роздрукований під час перевірки 27 жовтня 2020 року о 12 год. 02 хв.), та фіскальними звітними чеками цього ж реєстратора розрахункових операцій з номеру 0175 (від 25 липня 2019 року) по номер 0511 (від 30 червня 2020 року), які зберігаються у КОРО до зазначеного реєстратора розрахункових операцій.

Факт здійснення щоденної діяльності з отримання, зберігання, реалізації пального на акцизному складі № 1008481 підтверджуються наступними документами ТОВ "Лікоіл" за період з 01 квітня 2020 року по 27 жовтня 2020 року:

- виданими та отриманими акцизними накладними з датою складання у період з 01 квітня 2020 року по 27 жовтня 2020 року та зареєстрованих у СЕАРПСЕ ТОВ "Лікоіл" на акцизний склад № 1008481 (витяг додано до ату перевірки);

- фіскальними звітними чеками (за звітами) що роздруковані на РРО ф.н. 300072282, з.н. № ЗВ1991026608 та зберігаються у КОРО, де зазначено рро з Z-звіту № 0417 (від 01 квітня 2020 року) по Z-звіт № 0632 (від 26 жовтня 2020 року);

- фіскальними чеками рро № 300722829, які щоденно друкувалися на РРО у зазначений період з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року (з чеку № 6848 від 01 квітня 2020 року по чек № 8427 від 30 червня 2020 року);

- додатками 11 до декларацій акцизного податку, що надані ТОВ "Лікоіл" до податкового органу за наступні місяці: за 04.2020 року надано 18.05.2020 року, вх. 910909025; за 05.2020 року надано 19.06.2020 року, вх. 219140438351; за 06.2020 року надано 16.07.2020 року, вх. 9169315072; за 07.2020 року надано 17.08.2020 року, вх. 9203024967; за 08.2020 року надано 21.09.2020 року, вх. 9238086186;

- X-звітом № 0633 за 27 жовтня 2020 року РРО ф.н. 3000722829, роздрукований 27.10.2020 року о 11 год.23 хв.;

- повним періодичним звітом РРО ф.н. 300722829 за період з 25 липня 2019 року по 30 червня 2019 року, що роздрукований 27 жовтня 2020 року о 12 год.02 хв.

Таким чином, позивача порушив вимоги ч. 37 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: здійснив роздрібну торгівлю пальним через реєстратор розрахункових операцій, не зазначений у ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

В акті перевірки відображено, що журнал реєстрації перевірок контролюючих органів на прохання працівників Головного управління ДПС у Донецькій області не надано; зауваження до акту перевірки під час перевірки та складання акту перевірки не надходили.

Перед початком проведення фактичної перевірки (27 жовтня 2020 року об 11 год. 23 хв.) особі, яка фактично проводила розрахункові операції на акцизному складі (АЗС), - оператору АЗС ОСОБА_1, були пред`явлені службові посвідчення працівників ДПС та направлення на перевірку, вручено копію наказу на перевірку (що також відображено в акті перевірки), про що вона особисто зробила відповідні записи та підписалася в направленнях (розрахункові операції вказаною особою проводилися, як зазначено в акті перевірки, зокрема 27 жовтня 2020 року об 11 год. 26 хв., що підтверджується фіскальним чеком від 27 жовтня 2020 року об 11 год. 26 хв. на суму 126,50 грн. на покупку 5 л бензину).

В перший же день перевірки ОСОБА_1 вручено перелік документів, які слід надати до перевірки, про що вона розписалася в ньому (додаток № 1 до акту перевірки).

Від підписання акту перевірки оператор АЗС ОСОБА_1 (особа, що фактично здійснювала розрахункові операції на акцизному складі на час перевірки) та головний бухгалтер ТОВ "Лікоіл" ОСОБА_2 відмовилися.

03 листопада 2020 року відповідачем складено акти № 0024/05/99/05/09/1/ 31015242 та № 0024/05/99/05/09/2/ 31015242 відмови від підписання та отримання акту перевірки.

03 листопада 2020 року акт перевірки надісланий позивачу по пошті рекомендованим листом з повідомленням про вручення (код повідомлення № 8451113816490), та отриманий ним 06 листопада 2020 року.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2020 року № 0000942/0901, яким за порушення ч. 37 та ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 2117228 грн.

Згідно з розрахунком до вказаного податкового повідомлення-рішення штраф розраховано виходячи з розміру 200 відсотків вартості реалізованої через електронний контрольно-касовий апарат, що не зазначений у ліцензії, 1058613,96 грн (1058613,96 грн х 200 % = 2117228 грн).

Податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 25 квітня 2021 року № 4481/6/99-000605-206 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що актом перевірки, як носієм доказової інформації, підтверджено факт дотримання відповідачем положень законодавства, що регулюють проведення фактичної перевірки платника податків, та порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо доводів апелянта про незаконність призначення фактичної перевірки (перевірка здійснена без наявних законних підстав) суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як визначено пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Тобто, норма зазначеного підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.54. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України.

Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, викладеними Верховним Судом в постановах від 19.04.2023 у справі № 360/2657/20, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами.

Тобто саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, а саме наказ № 1382 від 23.10.2020, контролюючий орган призначив перевірку за наявності інформації про відсутність у позивача реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі № 1008481; незабезпечення своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі № 1008481 та з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Таким чином, є неприйнятними доводи апелянта, що відсутні підстави для призначення саме фактичної перевірки, бо перевірка реєстратора розрахункових операцій за минулий період носить характер документальної перевірки, оскільки в даному випадку фактична перевірка проводилася з підстав, визначених пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тобто в межах виконання функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спиртного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, та в зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом додержано вищезазначені умови проведення фактичної перевірки та порушень вимог законодавства з боку відповідача не встановлено.

Є безпідставними доводи позивача, що перед початком фактичної перевірки документи щодо перевірки не були пред`явлені та вручені позивачу або його уповноваженій особі, оскільки такі документи пред`явлені та вручені оператору АЗС ОСОБА_1 , яка фактично проводила розрахункові операції, а тому податковий орган, відповідно до п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, пред`явив та вручив оператору АЗС ОСОБА_1 відповідні документи.

Є неприйнятними є доводи позивача, що наказ про проведення перевірки не було надано до проведення самої перевірки, оскільки ці доводи спростовуються наступними доказами по справі:

1) направленнями на перевірку від 23 жовтня 2020 року № 1563 та № 1564, в яких особа, яка фактично проводила розрахункові операції на акцизному складі оператор АЗС ОСОБА_1 особисто зробила відповідні записи та поставила власний підпис про те, що їй 27 жовтня 2020 року об 11 год. 23 хв. посадовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області Ю. Бріжахіним та С. Петренком пред`явлені службові посвідчення працівників ДПС та направлення на перевірку, і вручено копію наказу на перевірку.

Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_1 підтвердила свій підпис в направленнях на перевірку від 23 жовтня 2020 року № 1563 та № 1564;

2) актом перевірки, де зазначено, що перевірку розпочато 27 жовтня 2020 року об 11 год. 23 хв.

Суд зауважує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 13 березня 2018 року (провадження № П/811/4342/14), особиста присутність суб`єкта господарської діяльності під час проведення фактичної перевірки не є обов`язковою.

Щодо направлення позивачу акту фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. (…)

На підставі пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Згідно пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як визначено пунктом 42.2 статті ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно пункту 42.4 статті ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як свідчать матеріали справи, представник позивача відмовилася від підписання акту перевірки, про що 03 листопада 2020 року відповідачем складено акти відмови від підписання та отримання акту перевірки.

03 листопада 2020 року акт перевірки надісланий позивачу по пошті рекомендованим листом з повідомленням про вручення (код повідомлення № 8451113816490), та отриманий ним 06 листопада 2020 року.

Отже, надіслання акту перевірки позивачу поштою відповідало вимогам законодавства.

Акт був отриманий позивачем, що дозволяло йому, в разі бажання, реалізувати право на подання заперечень на нього. Проте реалізацією такого права позивач не скористався.

Таким чином, відповідачем не допущено порушень податкового законодавства при надісланні акту фактичної перевірки позивачу.

Щодо доводів апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 37 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирта етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суд зазначає наступне.

Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до частини тридцять сьомої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою подаються завірені заявником копії документів (…)

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник (…)

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Аналіз наведених положень свідчить, що як ліцензія (зокрема на роздрібну пальним) , так і будь-які зміни до неї, в тому числі щодо відображення в додатку іншого реєстратора розрахункових операцій, вносяться податковим органом за відповідною заявою суб`єкта господарювання - платника податків.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, після закінчення строку дії реєстрації реєстратора розрахункових операції "Марія-ЛТ-МТМ", який був відображений в додатку до отриманої позивачем ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, 25 липня 2019 року позивач подав до відповідача заяву про скасування такого реєстратора розрахункових операції, та заяву про реєстрацію нового реєстратора розрахункових операції "Марія-303А1", фіскальний номер 3000722829, реєстраційний номер 000698658.

Цього ж дня новий реєстратор розрахункових операції у встановленому порядку було зареєстровано (реєстраційне посвідчення № 2216), і позивач використовував його в своїй господарській діяльності, починаючи з 25 липня 2019 року, а на наступний день - 26 липня 2019 року реєстрацію старого реєстратора розрахункових операції податковим органом було скасовано.

Проте, заяву про внесення змін до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним в частині відображення в додатку до неї нового реєстратора розрахункових операцій, позивачем було подано до податкового органу лише 30 червня 2020 року (вх. № 86467/10) - разом із заявою про продовження терміну дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

З 01 липня 2020 року - у встановлений законом строк податковим органом внесені зміни до додатку до ліцензії.

Таким чином, в період з 25 липня 2019 року по 30 червня 2020 року (до внесення змін до ліцензії) позивач, в порушення вимог законодавства, здійснював роздрібну торгівлю пальним через реєстратор розрахункових операцій моделі "Марія-303А1", фіскальний номер 3000722829, заводський номер ЗВ1991026608, не зазначений у додатку до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

Згідно абзацу 10 частини другої ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (в редакції, яка була чинною на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Оскільки позивач вчинив порушення ч. 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", тому податковим органом правомірно, відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в порядку та розмірі, що відповідали вимогам законодавства.

Суд не приймає посилання позивача про відсутність вини у невнесенні змін до ліцензії в зв`язку з поданням ним заяви про реєстрацію нового реєстратора розрахункових операції ще 25 липня 2019 року, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, а саме заявою про внесення змін до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним в частині відображення в додатку до неї нового реєстратора розрахункових операцій, яку позивачем подано лише 30 червня 2020 року разом із заявою про продовження терміну дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

Крім того, заява, подана 25 липня 2019 року подана на бланку (форма № 1-РРО), затвердженим додатком 1 до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), який не регулює питання подання заяви про внесення змін до ліцензії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лікоіл" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 200/9067/21 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 200/9067/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 31 липня 2023 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 31 липня 2023 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв