Постанова

від 18.07.2023 по справі 340/4197/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2023 року м. Дніпросправа № 340/4197/21Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській областіна рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2022р. у справі №340/4197/21за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагонкомплектсервіс» до: про:Головного управління ДПС у Кіровоградській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021р. до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагонкомплектсервіс» (далі - ТОВ «Вагонкомплектсервіс») до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі ГУ ДПС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. /а.с. 4-75 том 1/

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2021р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі № 340/4197/21 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 1-2 том 1/.

Позивач, посилаючись адміністративному позові / а.с. 4-75 том 1/ на те, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Вагонкомплектсервіс» за результатами якої складено акт №21/11-28-05-11/38380381 від 30.03.2021р. у якому відображено встановлені у ході перевірки порушення податкового законодавства серед яких : - п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі на 11739145 грн. за період 2016-2018рр.; - п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі ПДВ) у загальному розмірі на 10338761 грн за період 2016-2018рр. та на підставі цього акту за результатами перевірки податковим органом 20.04.2021р прийнято низку податкових повідомлень-рішень у тому числі податкові повідомлення-рішення: - №00013470712, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 12986081грн.; - №00013460712, яким збільшено податкове зобов`язання ПДВ у загальному розмірі на 11360626грн. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення відповідача №00013470712 та №00013460712 від 20.04.2021р. необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Податковим органом в ході перевірки зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем протягом перевіряємого періоду до витрат та до складу податкового кредиту сум, які сплачені ним підприємствам постачальникам товарів та послуг: ТОВ «СМК «Інженерно-технологічні системи», ТОВ «АЙРОНКЕМ», ТОВ «РЕАЛ ЮА», ТОВ «Фірма «Ордос»/ТОВ «Лівейр», ТОВ «Інвестіон Сервіс» («Арквест»), ТОВ «Прайд Інвест Груп», ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «Емілія груп», ТОВ «Укрпром-Обладнання», ТОВ «ЛЕКС БРАНЧ ГРУП», ТОВ «Скрол Буд», ТОВ «Сінтум Інвест», ТОВ «Галион-Д», ТОВ «Милавица», ТОВ «Телайн Буд», ТОВ «Лінева», ТОВ «ТГ Донторг», ТОВ «Абсолютний Баланс», ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Вектор», ТОВ «Файлекомп» , ТОВ «Бтлпро», ТОВ «Мілт», ТОВ «Артлайн Ком», ТОВ «Вілінс Груп», ТОВ «Юзі Груп», ТОВ «Укрбуд-Холдинг», ТОВ «Азот Трейдінг», ТОВ «Відіант», ТОВ «Мастерс-К», ТОВ «Автотрансіндустріал», ТОВ «Тотал Енерджік», ТОВ «Брікмап», ТОВ «Україна-2000», ТОВ «Трейдінг Портал Україна», ТОВ «Азимут Лімітед», ТОВ «Лонг Трейдінг», ТОВ «Інвест-Люкс-Союз», ТОВ «Анітас», ТОВ «Вантажтранспівдень», ТОВ «Еліт-техно», ТОВ «Делора Інвест», ТОВ «Облприлад90», ТОВ «Люкс Тайм», ТОВ «Стандарт Єволюшн Плюс», ТОВ «Інфо Агро Строй», ТОВ «Орбитай», ТОВ «Ватербрік», через не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з цими контрагентами по усьому ланцюгу постачання товарів, робіт та послуг, але такі висновки податкового органу за результатами перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджені жодними доказами, тоді як позивачем під час перевірки було надано належні первинні документи , які підтверджують фактичне виконання господарських операцій позивачем з вищезазначеними контрагентами протягом перевіряємого періоду і подальше використання позивачем отриманих від контрагентів товарів, робіт та послуг у власній господарській діяльності, що призвело до зміни активів підприємства та надавало підприємству право на формування податкової звітності у відповідних звітних періодах з урахуванням результатів господарської діяльності підприємства, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00013470712 та №00013460712 від 20.04.2021р..

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2022р. у справі № 340/4197/21 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №00013470712 та №00013460712 від 20.04.2021р.. /а.с. 10-22 том 27/.

Відповідач, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 01.02.2022р. подав апеляційну скаргу, у якій також міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, /а.с. 25-44 том 27/ та 04.08.2022р. ця апеляційна скарга, разом із матеріалами адміністративної справи №340/4197/21 надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду /а.с. 24 том 27/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022р. у справі №340/4197/21 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2022р. у справі №340/4197/21 /а.с. 75 том 27/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 13 годин 30 хвилин 13.09.2022р. /а.с. 76 том 27/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 78-80 том 27/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 25-44 том 27/, з урахуванням додаткових письмових заперечень та пояснень /а.с.124-138 том 27, а.с3-66 том 28/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 01.02.2022р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу /а.с. 83-92 том 27/ з урахуванням додаткових письмових заперечень та пояснень / а.с. 73-82 том 28/, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом під час розгляду справи було встановлено усі обставини справи, які мали значення для її вирішення та постановлено правильне рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 01.02.2022р. у цій справі залишити без змін.

22.11.2022р. у розгляді цієї справи в режимі відеоконференції оголошено перерву до 15 годин 30 хвилин 20.12.2022р. через відсутність зв`язку із представниками учасників справи / а.с. 146 том 28/. Позивач та відповідач про день годину та місце розгляду справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції о 15 годин 30 хвилин 20.12.2022р. судом повідомлені / а.с. 147,148 том 28/.

30.11.2022р. до суду апеляційній інстанції надійшли додаткові письмові пояснення відповідача / а.с. 149-154 том 28/, а 15.12.2022р. судом зареєстровано заперечення позивача на надані відповідачем додаткові пояснення / а.с. 156157 том 28/.

20.12.2022р. через те, що головуючий суддя Коршун А.О. перебуває у відрядженні справу №340/4197/21 з розгляду знято та розгляд цієї справи в режимі відеоконференції перенесено на 15-00 годин 24.01.2023р. / а.с. 190 том 28/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с.190-193 том 28/.

У судовому засіданні 24.01.2023р. у розгляді цієї справи в режимі відеоконференції оголошено перерву до 15-00 годин 21.02.2023р. через відсутність зв`язку із учасниками справи через повітряну тривогу, яка була оголошена в Кіровоградській області / а.с. 194 том 28/, позивач та відповідач про день годину та місце розгляду справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції о 15-00 годин 21.02.2023р. повідомлені /а.с. 195-196 том 28/.

21.02.2023р. через відпустку головуючого судді Коршуна А.О. справу №340/4197/21 з розгляду знято та розгляд цієї справи в режимі відеоконференції перенесено на 16-00 годин 07.03.2023р. / а.с. 200 том 28/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 201-203 том 28/.

07.03.20223р. у зв`язку з тим, що судді Сафронова С.В. та Чепурнов Д.В., які входять до складу колегії суддів, що розглядає справу №340/4197/21, перебувають у відпустці справу №340/4197/21 з розгляду знято та розгляд цієї справи в режимі відеоконференції перенесено на 15-годин 30 хвилин 11.04.2023р. / а.с. 207 том 28/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 208,209 том 28/.

У судовому засідання 11.04..2023р. у розгляді цієї справи оголошено перерву до 14-00 годин 16.05.2023р. та зобов`язано відповідача надати розрахунки сум по спірним податковим повідомленням-рішенням / а.с. 210-213 том 28/.

10.05.2023р. судом апеляційної інстанції зареєстровано деталізований розрахунок штрафних санкцій, які визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями /а.с.214-220 том 28/.

16.05.2023р. у розгляді цієї справи оголошено перерву до 16-00 годин 13.06.2023р. /а.с. 233-234 том 28/, а 13.06.2023р. через технічні проблеми сервісу відеоконференцзв`язку у судовому засіданні в режимі відеоконференції оголошено перерву до 14-00 годин 27.06.2023р. / а.с. 235 том 28/, про що повідомлено учасників справи / а.с. 236-237 том 2/.

27.06.2023р. у розгляді цієї справи в режимі відеоконференції оголошено перерву до 13-00 годин 18.07.2023р. / а.с. 239-240 том 28/.

Заслухавши у судових засіданнях в режимі відеоконференції:

-представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та письмових пояснень відповідача і заперечував проти доводів, які викладені позивачем у відзиві на апеляційну скарги та письмових поясненнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інституції від 01.02.2022р. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі;

-представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та доводів відповідача, які викладені у письмових поясненнях, підтримав доводи викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях, які надавались позивачем під час апеляційного розгляду цієї справи, і просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 01.0.2022р. залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Вагонкомплектсервіс», позивач у справі, зареєстровано як юридична особа, код ЄДРПОУ 38380381, підприємство є платником податків, у тому числі податку на додану вартість (далі ПДВ).

Під час розгляду справи встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Вагонкомплектсервіс» з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2018р. за результатами якої складено акт №21/11-28-05-11/38380381 від 27.08.2021р. (далі акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. а.с.79-252 том 1, а.с.1-247 том 2/ вбачається, що у ході перевірки податковим органом зроблено висновки про певні порушення позивачем у справі вимог податкового законодавства, у тому числі ( з урахуванням обсягу та змісту заявлених позовних вимог):

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, п.5, п.6, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р., п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 11739145 грн., у тому числі: за 2016 рік в сумі 1350280 грн.; за 2017 рік в сумі 3211332 грн.; за 2018 рік в сумі 7177533 грн., (вт. ч. І квартал 2018 року -1710750 грн., півріччя 2018 року -3531955 грн., три квартали 2018 року - 5305315 грн.);

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі ПДВ) всього в сумі 10338761 грн., в тому числі: за січень 2016 р. у сумі 22333 грн.; за лютий 2016 р. у сумі 37250 грн.; за березень 2016 р. у сумі 96225 грн.; за квітень 2016 р. у сумі 98367 грн.; за травень 2016 р. у сумі 62667 грн.; за червень 2016р. у сумі 148322 грн.; за липень 2016 р. у сумі 309325 грн.; за серпень 2016 р. у сумі 115300 грн.; за вересень 2016р. у сумі 174174 грн.; за жовтень 2016р. у сумі 41417 грн.; за листопад 2016 р. у сумі 95967 грн.; за грудень 2016 р. у сумі 48913грн.; за березень 2017 р. у сумі 114300 грн.; за квітень 2017 р. у сумі 206533 грн.; за травень 2017 р. у сумі 44000 грн.; за червень 2017 р. у сумі 329573 грн.; за липень 2017 р. у сумі 403967 грн.; за серпень 2017 р. у сумі 280505 грн.; за вересень 2017 р. у сумі 345775 грн.; за жовтень 2017 р. у сумі 363652 грн.; за листопад 2017 р. у сумі 173483 грн.; за грудень 2017 р. у сумі 65658 грн.; за січень 2018 р. у сумі 413567 грн.; за лютий 2018 р. у сумі 208833 грн.; за березень 2018 р. у сумі 640367 грн.; за квітень 2018 р. у сумі 653433 грн.; за травень 2018 р. у сумі 417067 грн.; за червень 2018 р. у сумі 729233 грн.; за липень 2018 р. у сумі 654341 грн.; за серпень 2018 р. у сумі 264063 грн.; за вересень 2018 р. у сумі 646600 грн.; за жовтень 2018 р. у сумі 348657 грн.; за листопад 2018 р. у сумі 982051 грн.; за грудень 2018 р. у сумі 211917 грн. за рахунок завищення податкового кредиту, в зв`язку з проведенням нереальної (безтоварної) господарської операції з придбання ідентифікованого товару/послуг у постачальників, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів/послуг (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу та заниження податкового зобов`язання.

Та на підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 20.04.2021р. прийнято податкові повідомлення-рішення, у тому числі:

-№00013470712, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток у загальному розмірі на 12986081грн.. /а.с. 21 том 3/;

-№00013460712, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ у загальному розмірі на 11360626грн. / а.с. 22 том 3/;

і саме ці рішення відповідача у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Висновок про порушення підприємством (позивачем у справі) норм чинного ПК України, яке призвело до заниження доходу протягом перевіряємого періоду, відповідно до наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 37 -178 том 1/, зроблено податковими органом через те, що на його думку ТОВ «Вагонкомплектсервіс» безпідставно протягом перевіряємого періоду сформовано витрати та безпідставно віднесено суми ПДВ, який сплачено позивачем у складі вартості товарів (робіт, послуг) підприємствам-контрагентам- ТОВ «СМК «Інженерно-технологічні системи», ТОВ «АЙРОНКЕМ», ТОВ «РЕАЛ ЮА», ТОВ «Фірма «Ордос»/ТОВ «Лівейр», ТОВ «Інвестіон Сервіс» («Арквест»), ТОВ «Прайд Інвест Груп», ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «Емілія груп», ТОВ «Укрпром-Обладнання», ТОВ «ЛЕКС БРАНЧ ГРУП», ТОВ «Скрол Буд», ТОВ «Сінтум Інвест», ТОВ «Галион-Д», ТОВ «Милавица», ТОВ «Телайн Буд», ТОВ «Лінева», ТОВ «ТГ Донторг», ТОВ «Абсолютний Баланс», ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Вектор», ТОВ «Файлекомп» , ТОВ «Бтлпро», ТОВ «Мілт», ТОВ «Артлайн Ком», ТОВ «Вілінс Груп», ТОВ «Юзі Груп», ТОВ «Укрбуд-Холдинг», ТОВ «Азот Трейдінг», ТОВ «Відіант», ТОВ «Мастерс-К», ТОВ «Автотрансіндустріал», ТОВ «Тотал Енерджік», ТОВ «Брікмап», ТОВ «Україна-2000», ТОВ «Трейдінг Портал Україна», ТОВ «Азимут Лімітед», ТОВ «Лонг Трейдінг», ТОВ «Інвест-Люкс-Союз», ТОВ «Анітас», ТОВ «Вантажтранспівдень», ТОВ «Еліт-техно», ТОВ «Делора Інвест», ТОВ «Облприлад90», ТОВ «Люкс Тайм», ТОВ «Стандарт Єволюшн Плюс», ТОВ «Інфо Агро Строй», ТОВ «Орбитай», ТОВ «Ватербрік», до складу податкового кредиту через не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з цими контрагентами, не можливість встановити походження товарів, робіт (послуг) за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних господарських операцій, у підприємств-контрагентів позивача фактично відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутність виробничої бази та необхідної кількості найманих працівників, що унеможливлює здійснення господарської діяльності цих контрагентів по взаємовідносинам з позивачем протягом перевіряємого періоду, а також через наявну у податкового органу податкову інформацію (АІС «Податковий блок) щодо визначення вищезазначених контрагентів позивача суб`єктами фіктивного підприємництва, учасниками транзитно-конвертаційних груп.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями п. 44.6. ст. 44 цього ж Кодексу встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

До податкового кредиту, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, а визначається податковий кредит звітного періоду, з огляду на п. 198.3 ст. 198 ПК України, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До складу податкового кредиту, відповідно до положень п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Нормами п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 4 вищезазначеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ч. 1 ст.9 Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, і для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону , можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже аналіз наведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, такі господарські операції пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції, а наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податку повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Щодо висновків податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «СМК «Інженерно-технологічні системи», ТОВ «АЙРОНКЕМ», ТОВ «РЕАЛ ЮА», ТОВ «Фірма «Ордос»/ТОВ «Лівейр», ТОВ «Інвестіон Сервіс» («Арквест»), ТОВ «Прайд Інвест Груп», ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «Емілія груп», ТОВ «Укрпром-Обладнання», ТОВ «ЛЕКС БРАНЧ ГРУП», ТОВ «Скрол Буд», ТОВ «Сінтум Інвест», ТОВ «Галион-Д», ТОВ «Милавица», ТОВ «Телайн Буд», ТОВ «Лінева», ТОВ «ТГ Донторг», ТОВ «Абсолютний Баланс», ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Вектор», ТОВ «Файлекомп» , ТОВ «Бтлпро», ТОВ «Мілт», ТОВ «Артлайн Ком», ТОВ «Вілінс Груп», ТОВ «Юзі Груп», ТОВ «Укрбуд-Холдинг», ТОВ «Азот Трейдінг», ТОВ «Відіант», ТОВ «Мастерс-К», ТОВ «Автотрансіндустріал», ТОВ «Тотал Енерджік», ТОВ «Брікмап», ТОВ «Україна-2000», ТОВ «Трейдінг Портал Україна», ТОВ «Азимут Лімітед», ТОВ «Лонг Трейдінг», ТОВ «Інвест-Люкс-Союз», ТОВ «Анітас», ТОВ «Вантажтранспівдень», ТОВ «Еліт-техно», ТОВ «Делора Інвест», ТОВ «Облприлад90», ТОВ «Люкс Тайм», ТОВ «Стандарт Єволюшн Плюс», ТОВ «Інфо Агро Строй», ТОВ «Орбитай», ТОВ «Ватербрік», протягом перевіряємого періоду, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що протягом перевіряємого періоду позивач, в межах здійснення фінансово-господарської діяльності, яка пов`язана із наданням послуг з технічного обслуговування та ремонтів залізничних вагонів вагонними депо ДП «Укрзалізниця», внаслідок укладених фінансово-господарських договорів мав господарські взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «СМК «Інженерно-технологічні системи», ТОВ «АЙРОНКЕМ», ТОВ «РЕАЛ ЮА», ТОВ «Фірма «Ордос»/ТОВ «Лівейр», ТОВ «Інвестіон Сервіс» («Арквест»), ТОВ «Прайд Інвест Груп», ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «Емілія груп», ТОВ «Укрпром-Обладнання», ТОВ «ЛЕКС БРАНЧ ГРУП», ТОВ «Скрол Буд», ТОВ «Сінтум Інвест», ТОВ «Галион-Д», ТОВ «Милавица», ТОВ «Телайн Буд», ТОВ «Лінева», ТОВ «ТГ Донторг», ТОВ «Абсолютний Баланс», ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Вектор», ТОВ «Файлекомп» , ТОВ «Бтлпро», ТОВ «Мілт», ТОВ «Артлайн Ком», ТОВ «Вілінс Груп», ТОВ «Юзі Груп», ТОВ «Укрбуд-Холдинг», ТОВ «Азот Трейдінг», ТОВ «Відіант», ТОВ «Мастерс-К», ТОВ «Автотрансіндустріал», ТОВ «Тотал Енерджік», ТОВ «Брікмап», ТОВ «Україна-2000», ТОВ «Трейдінг Портал Україна», ТОВ «Азимут Лімітед», ТОВ «Лонг Трейдінг», ТОВ «Інвест-Люкс-Союз», ТОВ «Анітас», ТОВ «Вантажтранспівдень», ТОВ «Еліт-техно», ТОВ «Делора Інвест», ТОВ «Облприлад90», ТОВ «Люкс Тайм», ТОВ «Стандарт Єволюшн Плюс», ТОВ «Інфо Агро Строй», ТОВ «Орбитай», ТОВ «Ватербрік», при цьому необхідно зазначити, що предметом договорів, які були укладені позивачем у справі з цими контрагентами було постачання товарів, виконання послуг (робіт) які необхідні для наданням послуг з технічного обслуговування та ремонтів залізничних вагонів, і ці господарські зобов`язання виконані сторонами у повному обсязі, а саме контрагентами позивача у визначені умовами договорів строки виконано визначений умовами кладених договорів обсяг послуг (робіт) та поставлені обумовлені договорами товари (у визначеній умовами договорів кількості та якості) , а позивачем у повному обсязі сплачена вартість цих товарів, робіт (послуг) у безготівковій формі згідно платіжних доручень та у подальшому використано отримані від цих контрагентів товари та послуги (роботи) у власній господарській діяльності, яка здійснювалась позивачем на підставі укладених ним договорів із замовниками ТОВ «Рейлтранс», ТОВ «Капітал Стратегія Лідерство», ПрАТ «Вінницький ОЖК», ТОВ «Ватербрік», ТОВ «ТЕМП-ТРАНС», ТОВ «ТК-Логістик», ТОВ «Агроінтер» та інші, при цьому вищезазначені контрагенти позивача під час укладання договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов`язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників податків, у тому числі ПДВ, і позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу, відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за вищезазначеними господарськими зобов`язаннями (правочинами), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем товарів та робіт (послуг) у власній господарський діяльності позивача, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи. /а.с. 59-73 том 3, а.с. 1-250 том 4, а.с.1-249 том 5, а.с. 1-250 том 6, а.с. 1-253 том 7, а.с. 1-250 том 8, а.с. 1-247 том 9, а.с. 1-250 том 10, а.с. 1-268 том 11, а.с. 1-250 том 12, а.с. 1-252 том 13, а.с. 1-250 том 14, а.с. 1-250 том 15, а.с. 1-250 том 16, а.с. 1-250 том 17, а.с. 1-250 том 18, а.с. 1-245 том 19, а.с. 1-250 том 20, а.с. 1-250 том 21, а.с. 1-250 том 22, а.с. 1-240 том 23,а.с. 156-194 том 27, а.с. 85-145,159-187 том 28/.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача, викладені у цьому акті обставини щодо порушень позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача, але така інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а підприємство не може автоматично бути визнано правопорушником лише на тій підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Так, аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з контрагентами - ТОВ «СМК «Інженерно-технологічні системи», ТОВ «АЙРОНКЕМ», ТОВ «РЕАЛ ЮА», ТОВ «Фірма «Ордос»/ТОВ «Лівейр», ТОВ «Інвестіон Сервіс» («Арквест»), ТОВ «Прайд Інвест Груп», ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «Емілія груп», ТОВ «Укрпром-Обладнання», ТОВ «ЛЕКС БРАНЧ ГРУП», ТОВ «Скрол Буд», ТОВ «Сінтум Інвест», ТОВ «Галион-Д», ТОВ «Милавица», ТОВ «Телайн Буд», ТОВ «Лінева», ТОВ «ТГ Донторг», ТОВ «Абсолютний Баланс», ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Вектор», ТОВ «Файлекомп» , ТОВ «Бтлпро», ТОВ «Мілт», ТОВ «Артлайн Ком», ТОВ «Вілінс Груп», ТОВ «Юзі Груп», ТОВ «Укрбуд-Холдинг», ТОВ «Азот Трейдінг», ТОВ «Відіант», ТОВ «Мастерс-К», ТОВ «Автотрансіндустріал», ТОВ «Тотал Енерджік», ТОВ «Брікмап», ТОВ «Україна-2000», ТОВ «Трейдінг Портал Україна», ТОВ «Азимут Лімітед», ТОВ «Лонг Трейдінг», ТОВ «Інвест-Люкс-Союз», ТОВ «Анітас», ТОВ «Вантажтранспівдень», ТОВ «Еліт-техно», ТОВ «Делора Інвест», ТОВ «Облприлад90», ТОВ «Люкс Тайм», ТОВ «Стандарт Єволюшн Плюс», ТОВ «Інфо Агро Строй», ТОВ «Орбитай», ТОВ «Ватербрік», які були вчинені протягом перевіряємого періоду, у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання від цих контрагентів послуг/робіт (товарів), перелік (кількість, якість, вартість) яких визначених умовами укладеного господарського договору, і подальше використання цих послуг/робіт (товарів) у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання- позивача у справі, ділової мети одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і позивач у даному випадку не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання контрагентом вимог чинного законодавства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на досліджені судом під час розгляду цієї справи належні письмові докази колегія суддів вважає, що висновки відповідача за результатами проведеної перевірки ґрунтуються лише на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи, а отже контролюючий орган не навів достатніх обставин, які б вказували на безтоварність господарських операцій.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018р. у справі № 802/1155/17-а відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Також необхідно зазначити, що висновок податкового органу стосовно відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018р. у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018р. у справі №826/7704/16.

Щодо посилань відповідача під час розгляду цієї справи, як судом першої так і апеляційної інстанції, в обґрунтування висновку щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача із вищезазначеними контрагентами на те, що ці контрагенти є фігурантами кримінальних проваджень, то колегія суддів вважає, що наявність порушених кримінальних проваджень фігурантами яких є контрагенти позивача, або їх контрагенти по ланцюгу постачання, не може бути визнано єдиним доказом нереальності здійснення позивачем протягом перевіряємого періоду господарських зобов`язань із цими суб`єктами господарювання, оскільки сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

І така позиція узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який висловлено ним під час вирішення подібних відносин та викладено у постановах від 29.03.2018р. у справі №826/3498/15, від 04.09.2018р. у справі №826/18952/14.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі не доведено, а судом під час розгляду цієї справи, не встановлено наявності факту узгодженості дій платника податків (позивача у цій справі) з недобросовісним постачальником (якими на думку відповідача є вищезазначені контрагенти позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань, яке може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, як і не надано відповідачем суду під час розгляду цієї справи належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб, тоді як позивачем у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та спосіб доведено факт виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами укладеними між позивачем та контрагентами - ТОВ «СМК «Інженерно-технологічні системи», ТОВ «АЙРОНКЕМ», ТОВ «РЕАЛ ЮА», ТОВ «Фірма «Ордос»/ТОВ «Лівейр», ТОВ «Інвестіон Сервіс» («Арквест»), ТОВ «Прайд Інвест Груп», ТОВ «БРУТЕКС», ТОВ «Емілія груп», ТОВ «Укрпром-Обладнання», ТОВ «ЛЕКС БРАНЧ ГРУП», ТОВ «Скрол Буд», ТОВ «Сінтум Інвест», ТОВ «Галион-Д», ТОВ «Милавица», ТОВ «Телайн Буд», ТОВ «Лінева», ТОВ «ТГ Донторг», ТОВ «Абсолютний Баланс», ТОВ «Торгово-Виробнича Компанія «Вектор», ТОВ «Файлекомп» , ТОВ «Бтлпро», ТОВ «Мілт», ТОВ «Артлайн Ком», ТОВ «Вілінс Груп», ТОВ «Юзі Груп», ТОВ «Укрбуд-Холдинг», ТОВ «Азот Трейдінг», ТОВ «Відіант», ТОВ «Мастерс-К», ТОВ «Автотрансіндустріал», ТОВ «Тотал Енерджік», ТОВ «Брікмап», ТОВ «Україна-2000», ТОВ «Трейдінг Портал Україна», ТОВ «Азимут Лімітед», ТОВ «Лонг Трейдінг», ТОВ «Інвест-Люкс-Союз», ТОВ «Анітас», ТОВ «Вантажтранспівдень», ТОВ «Еліт-техно», ТОВ «Делора Інвест», ТОВ «Облприлад90», ТОВ «Люкс Тайм», ТОВ «Стандарт Єволюшн Плюс», ТОВ «Інфо Агро Строй», ТОВ «Орбитай», ТОВ «Ватербрік», протягом перевіряємого періоду і використання позивачем послуг/робіт (товарів) отриманих від цих контрагентів у власній господарській діяльності, що призвело до зміни в структурі активів, зобов`язань позивача у справі.

Стосовно посилань відповідача, у акті перевірки та під час розгляду справи, на наявну в нього податкову інформацію щодо дефектності ланцюга постачання через відсутність постачання товару, послуг по усьому ланцюгу постачання, як на обґрунтування зроблено ними висновку про нереальність здійснення протягом перевіряємого періоду операцій між позивачем та зазначеними у акті перевірки контрагентами, то такі посилання не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і сама по собі податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому необхідно враховувати, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією, що висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018р. у справі №818/418/17, від 21.02.2018р. у справі №813/1497/17 та від 02.04.2019р. у справі №826/6245/18.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом та долучені до матеріалів цієї справи, та приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення п.44.1 ст. 44, пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 ст.77 КАС України, не було доведено правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень №00013470712 та №00013460712 від 20.04.2021р., тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив у справі правильне рішення про визнання протиправним та скасування таки рішень відповідача у справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини справи, які стосуються прийняття відповідачем у справі податкових повідомлень рішень №00013470712 та №00013460712 від 20.04.2021р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції у цій висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень відповідача №00013470712 та №00013460712 від 20.04.2021р. то колегія суддів вважає за необхідне у цій частині рішення суду першої інстанції від 01.02.2022р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги у цій частині не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, не містять інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного відповідачем аргументу, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень відповідача №00013470712 та №00013460712 від 20.04.2021р..

Крім вищенаведеного рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2022р. у справі №340/4197/21 також вирішено питання розподілу судових витрат, які понесені позивачем під час розгляду цієї справи та присуджено на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України - Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, судовий збір у сумі - 22700,00 грн. та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 110000,00 грн., а відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 110000грн. через те, що ця сума не є співрозмірною з обсягом наданої правової допомоги у межах цієї справи, та факт надання саме такої правової допомоги позивачу не підтверджено належними доказами, у зв`язку із чим відповідач просив у цій частині рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, тому колегія суддів, заслухавши представників учасників справи та перевіривши у цій частині доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, використовуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи суду першої інстанції було надано: договір про надання правничої допомоги №13 від 26.12.2019р. з додатком № 2 до нього, якими визначено, серед іншого загальну вартість наданих позивачу послуг з правничої допомоги, яка пов`язана із розглядом цієї адміністративної справи у розмірі 110000грн., ордер, рахунки на оплату за надані послуги у загальному розмірі на 100000грн., акт виконаних робіт та платіжні доручення про оплату позивачем за надані послуги з правничої допомоги у загальному розмірі 100000грн. / а.с.136-151 том 26/, а також приймаючи до уваги що заявлені позивачем у справі в позовні вимоги задоволено суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі, а саме у розмірі 110000грн., але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на не недотримання у даному випадку визначеного ч. 5 ст. 134 КАС України принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приймаючи до уваги , що для вирішення питання стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у випадку задоволення позовних вимог визначальним є встановлення критеріїв, які визначені ч. 5 ст. 134 КАС України, колегія суддів ознайомившись з матеріалами цієї справи, враховуючи обсяг та зміст заявлених позовних вимог, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг з правничої допомоги під час розгляду судом першої інстанції цієї адміністративної справи, вважає що заявлена до відшкодування сума 110000грн. не є співмірною , тому вимоги щодо відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції від 01.02.2022р. у справі №340/4197/21 скасувати в частині стягнення на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 110000,00грн. та постановити у цій частині нове рішення яким стягнути на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000 грн., а в решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2022р. у справі №340/4197/21 залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,317,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2022р. у справі №340/4197/21 скасувати в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагонкомплектсервіс» з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України - Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 110000,00грн. та постановити у цій частині нове рішення яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагонкомплектсервіс» (код ЄДРПОУ 38380381) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.02.2022р. у справі №340/4197/21 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 31.07.2023р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов