Постанова

від 25.07.2023 по справі 280/12088/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/12088/21Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу: Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2023р. у справі №280/12088/21за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» до: про:Головного управління ДПС у Запорізькій області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

08.12.2021р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (далі ТОВ «АЕРЛАЙН») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення /а.с. 1-8 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/12088/21 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 55 том 1/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що ГУ ДПС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АЕРЛАЙН» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за листопад 2020р. при здійсненні фінансового господарських операцій із ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» у ході якої податковим органом зроблено висновок про порушення п.п.14.1181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету за період листопад 2020р. на загальну суму 149420 грн. через безпідставність формування підприємством показників податкової звітності з урахуванням результатів взаємовідносин протягом перевіряємого періоду з ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» через нереальність, на думку податкового органу, вчинення господарських операцій із цим контрагентом, через наявність податкової інформації щодо віднесення контрагента позивача до ризикових платників податків, відсутності контрагента матеріально-технічної бази, виробничих активів, персоналу для виконання зобов`язань за укладеними з позивачем договорами, відсутність підтвердження транспортування товару від ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» до позивача, що було відображено у складеному за результатами перевірки акті №4483/08-01-07-22/36465159 від 08.06.2021р., на підставі якого відповідачем 20.07.2021р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №00098750722, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі на 186775грн. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятим за результатами перевірки рішенням з огляду на те, висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача із вищезазначеним контрагентами ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, тоді як усі господарські операції з ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» протягом перевіряємого періоду виконані у повному обсязі і позивачем під час перевірки було надано належні первинні документи які свідчать про фактичне виконання зобов`язань і подальше використання позивачем отриманих від цих контрагентів товарів, робіт та послуг у власній господарській діяльності, що призвело до зміни активів підприємства та надавало підприємству право на формування податкової звітності у відповідних звітних періодах з урахуванням результатів господарської діяльності підприємства з цими контрагентами. Тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00098750722 від 20.07.2021р. .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2023р. у справі №280/12088/21 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Запорізькій області №00098750722 від 20.07.2021р. /а.с. 69-74 том 2/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, за допомогою засобів поштового зв`язку подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу / а.с. 79-88 том 2/.

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023р. з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №280/12088/21 /а.с. 90 том 2/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 22.06.2023р. /а.с. 92 том 2/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023р. у справі №280/12088/21 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2023р. у справі №280/12088/21 залишено без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 93 том 15/.

У межах встановленого судом строку на усунення недоліків заявником зазначені судом недоліки апеляційної скарги було усунуто /а.с. 95-100 том 2/.

У зв`язку з тим, що суддя Панченко О.М., яка входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №280/12088/21 , станом на 07.07.2023р. відрахована із штату Третього апеляційного адміністративного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку, із застосуванням системи автоматизованого документообігу суду, у цій справі здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи та визначено склад колегії суддів, що розглядає справу у складі: головуючий суддя Коршун А.О. (доповідач), судді Чередниченко В.Є., Іванов С.М / а.с. 101,102 том 2/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023р. у справі №280/12088/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2023р. у справі №280/12088/21 /а.с. 103 том 2/ і справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні о 13-00 годин 25.07.2023р. /а.с. 104 том 2/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи /а.с. 105-110 том 2/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023р. у справі №280/12088/21 клопотання представників учасників справи про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволено та проведення судового засідання у цій справі о 13-00 годин 25.07.2023р. призначено в режимі відеоконференції / а.с. 122,123 том 2/, про що повідомлено учасників справи / а.с. 124,125 том 2/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 79-84 том 2/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не надано належної правової оцінки усім аргументам податкового органу, зроблено висновки, які суперечать фактичним обставин справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 04.04.2023р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 127-132 том 2/ , заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом у цій справі постановлено обґрунтоване рішення просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 04.04.2023р. у цій справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні в режимі відеоконференції:

- представника відповідача, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 04.04.2023. у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі;

- представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу і просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 04.04.2023р. у цій справі залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «АЕРЛАЙН», позивач у цій адміністративній справі, зареєстровано в якості юридичної особи 10.04.2009р., код ЄДРПОУ 36465159, основним видом діяльності підприємства є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, також неосновними видами діяльності позивача (крім іншого) є: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування, підприємство є платником податків, у тому числі податку на додану вартість (далі - ПДВ) / а.с. 43 том 1/

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період 26.05.2021р. по 01.06.2021р. ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АЕРЛАЙН» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за листопад 2020р. при здійсненні фінансового господарських операцій із ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» з метою встановлення достовірності нарахування податкового кредиту за результатами якої складено акт №4483/08-01-07-22/36465159 від 08.06.2021р. (далі акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки /а.с. 12-37 том 1/ податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством положень п.14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п. 198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст. 198, ПК України що призвело до заниження податку на додану вартість (далі ПДВ), що підлягає сплаті за період листопад 2020р. на загальну суму 194420грн..

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до дослідженого під час розгляду справи судом акту перевірки вищенаведений висновок податковим органом зроблено з огляду на нереальність здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів із ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА», оскільки за результатами опрацювання наявної в податкового органу інформації податкових баз контрагент позивача не має матеріально-технічної бази, транспорту, персоналу необхідного для здійснення господарських операцій з позивачем, крім цього контрагента позивача віднесено до переліку ризикових підприємств, тому не підтверджено реальність здійснення господарських операції позивача із цим контрагентом, тому господарські спрямовані на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту.

20.07.2021р. на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00098750722, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі на 186775грн. / а.с. 10,11 том 1/, і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі з тих обставин, що позивач вважає, що висновки перевірки, які стали підставою для прийняття спірного рішення, ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги предмет оскарження у цій адміністративній справі, яким є рішення податкового органу щодо визначення платнику податків податкових зобов`язань з ПДВ , та фактичні обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуємого рішення відповідача, колегія суддів вважає що суд першої інстанції обґрунтовано під час з`ясування фактичних обставин справи зосередився на дослідженні питання реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» протягом перевіряємого періоду, враховуючи, що вирішальним під час розгляду цієї адміністративної справи, з огляду на положення ст. ст. 14,44,198 ПК України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), є встановлення правомірності/неправомірності формування позивачем у справі протягом перевіряємого періоду податкового кредиту та витрат, які враховуються під час визначення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням розрахунків по господарським операціям із цими контрагентами.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що протягом перевіряємого періоду ( вересень, жовтень 2021р.) внаслідок укладеного договору поставки №1610/7 від 16.10.2020р./ а.с. 121-122 том 1/ на постачання товарів мав фінансово-господарські відносини із ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА», при цьому господарські зобов`язання за цим договором виконані сторонами у повному обсязі, а саме контрагентом позивача у визначені умовами договору строки поставлено товар відповідної кількості та якості, а позивачем використано отриманий від цього контрагенту товар у власній господарській діяльності з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних та інших транспортних засобів та ремонту і технічного обслуговування інших машин і устаткування, при цьому контрагент позивача під час укладання договорів із позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов`язань за цим правочином май податкову правосуб`єктність - був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та платників податків, у тому числі ПДВ, і позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу, відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду цієї адміністративної справи, усі первинні документи за вищезазначеним господарським зобов`язанням (правочином), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, свідчать про рух активів позивача та зміну результатів фінансово-господарської діяльності підприємства протягом перевіряємого періоду, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи. /а.с. 115-251 том 1, а.с. 1-58 том 2/.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача, то викладені у цьому акті обставини щодо порушень позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання товару, але така інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а підприємство не може автоматично бути визнано правопорушником лише на тій підставі, що його контрагентів по усьому ланцюгу постачання товару не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків ( або його контрагентами по усьому ланцюгу постачання) нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Так, аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сукупний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з позивача із ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА», які були вчинені протягом перевіряємого періоду, у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання від цих контрагентів товарів, перелік (кількість, якість, вартість) яких визначених умовами укладених господарських договорів, і подальше використання цього товару у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання - позивача у справі, ділової мети - одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання контрагентами вимог чинного законодавства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо посилань податкового органу у акті перевірки та під час розгляду цієї справи на те, що контрагент позивача - ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА», має ознаки ризикового платника податків і є відповідне рішення про відповідність цього підприємства критеріям ризиковості платника податків, то такі твердження не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2021р. у справі №140/762/21, яке набрало законної сили 28.04.2021р., визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такий реєстрації №100524 від 18.12.2020р. про внесення ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості та зобов`язано Головне управління ДПС у Волинській області виключити ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості / а.с. 60-64 том 2/.

Також необхідно зазначити, що висновок податкового органу стосовно відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018р. у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018р. у справі №826/7704/16, а відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018р. у справі № 802/1155/17-а відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі не доведено, а судом під час розгляду цієї справи, не встановлено наявності факту узгодженості дій платника податків (позивача у цій справі) з недобросовісним постачальником (якими на думку відповідача є вищезазначені контрагенти позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань, яке може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, як і не надано відповідачем суду під час розгляду цієї справи належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб, тоді як позивачем у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та спосіб доведено факт виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами укладеними між позивачем та його контрагентом ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» протягом перевіряємого періоду і використання позивачем товару отриманого від цих контрагентів у власній господарській діяльності, що призвело до зміни в структурі активів, зобов`язань позивача у справі.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди, а саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків, тоді як лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

І Верховний Суд неодноразово робив такі висновки у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (зокрема постанова Верховного Суду від 25.11.2022р. у справі №826/22832/15), а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022р. у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію стосовно того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем протягом перевіряємого періоду господарських операцій з контрагентом ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» , що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за період листопад 2020р. на загальну суму 149420грн., тому приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування показників податкової звітності та податкового кредиту урахуванням сум, які ним були сплачені протягом перевіряємого періоду у вартості отриманого від його контрагента - ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА», товарів, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з вищезазначеним суб`єктом господарювання протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення та зміни позивачу грошових зобов`язань не відповідають вимогам ПК України, і висновок податкового органу про заниження ПДВ по операціям з вищезазначеним контрагентом є безпідставним, що свідчить про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0009875722 від 20.07.2021р., яке є предметом оскарження у цій справі, діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, та в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності прийнятих ним рішень під час розгляду справи судом, та не надав належних та допустимих доказів правомірності таких рішень, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог і зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 04.04.2023р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2023р. у справі №280/12088/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 31.07.2023р..

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов