Постанова

від 27.07.2023 по справі 320/835/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/835/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 17.03.2023) у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Козинської селищної ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЦИВІЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙНІР БІЗНЕС ГРУП» про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 23.07.2013 №1 «Про затвердження «Детального плану території смт. Козин Обухівського району Київської області (частини населеного пункту)»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 25.05.2016 №12 «Про затвердження містобудівної документації «Детальний план території смт. Козин Обухівського району Київської області (частини населеного пункту). Внесення змін по вулиці Старокиївська (в частині землекористування ТОВ «Сімінвест»)»;

- стягнути з Козинської селищної ради на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, який не має права на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, тобто не має адміністративної процесуальної дієздатності у даному конкретному випадку, суд вважає за необхідне позов заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.240 КАС України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що звертаючись із вказаним позовом, прокурором визначено не лише передумову спору, який потребує вирішення у судовому порядку, а й виокремлено ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку для представництва інтересів держави саме прокурором, із зазначенням, у чому полягає порушення інтересів держави. Вказує, що в даному випадку наявні всі підстави виправдання забезпечення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах саме прокурором. Вказує на бездіяльність уповноваженого суб`єкта владних повноважень в частині захисту інтересів держави.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Козинської селищної ради від 23.07.2013 №1 затверджено детальний план території смт. Козин Обухівського району Київської області.

В подальшому рішенням Козинської селищної ради від 25.05.2016 №12 затверджено детальний план території смт. Козин Обухівського району Київської області в частині землекористування ТОВ «Сімінвест».

Листом від 27.12.2022 за вих. №15/1-959вих-22 Київська обласна прокуратура просила надати ДІАМ України інформацію про вжиті заходи щодо визнання протиправними та скасування наведених рішень відповідача.

Листом від 10.01.2023 за вих. №238/03/13-23 ДІАМ України повідомило про те, що наведене питання не відноситься до компетенції останньої.

Прокурор стверджуючи про незаконність наведених рішень, звернувся до суду в інтересах держави в особі ДІАМ України із позовом про визнання їх нечинними з посиланням на те, що Державною інспекцією не вжито дієвих та достатніх заходів для скасування незаконних рішень Козинської селищної ради, що вказує на протиправну бездіяльність даного органу.

Суд першої інстанції залишаючи позов без розгляду виходи з того, що прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, який не має права на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, тобто не має адміністративної процесуальної дієздатності у даному конкретному випадку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі-Закон №1697) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 23 Закону №1697 передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (частина 4 статті 23 Закону №1697).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Публічно-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 19.02.2019 у справі №925/226/18, від 25.09.2019 у справі №201/5279/16, від 30.09.2019 у справі №802/4083/15-а.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України(службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18.

В постанові від 13.07.2022 у справі №120/1460/21-а Верховний Суд зазначив, що представництво прокурором держави в суді, по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій, спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, зокрема зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до обґрунтувань позовної заяви, подання позову прокурором пов`язане з тим, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, тривалий час не вживає передбачених законодавством заходів щодо скасування незаконних рішень органу місцевого самоврядування про затвердження ним детального плану території та містобудівної документації на місцевому рівні, відтак, цей позов поданий прокурором через бездіяльність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Визначаючи у даній справі порушення інтересів держави, прокурор зазначає про те, що незаконне затвердження детальних планів територій, що передбачає забудову нормативно встановлених меж прибережних захисних смуг р. Дніпро, порушує правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що в цілому, суперечить законодавству в сфері містобудування, а також порушує інтереси держави та територіальної громади смт. Козин Обухівського району Київської області.

Як встановлено судом першої інстанції, прокурор звернувся до суду та визначив ДІАМ України органом, який є компетентним у даних правовідносинах.

При цьому прокурором зазначено, що Державною інспекцією, як органом, завданням якого є здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, не вжито заходів, спрямованих на скасування оскаржуваних рішень відповідача, у зв`язку із чим позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав і інтересів держави.

Прокурор, звернувшись із цим позовом, визначив позивачем ДІАМ України та заявив позовні вимоги про визнання нечинними рішень Козинської селищної ради від 23.07.2013 №1 «Про затвердження «Детального плану території смт. Козин Обухівського району Київської області (частини населеного пункту)»; від 25.05.2016 №12 «Про затвердження містобудівної документації "Детальний план території смт. Козин Обухівського району Київської області (частини населеного пункту). Внесення змін по вулиці Старокиївська (в частині землекористування ТОВ «Сімінвест»)».

Водночас, згідно висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2022 (справа №826/3497/18), Законами України не віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування чи до компетенції центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, повноваження щодо здійснення нагляду за органом місцевого самоврядування при затвердженні ним містобудівної документації на місцевому рівні, а також, не передбачено повноважень скасовувати, змінювати чи зупиняти рішення органів місцевого самоврядування про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, повноваження ДІАМ України визначені чинним законодавством та звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках, встановлених законом.

Це означає, що суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 30.08.2022 у справі №П/811/1067/17, де суд зазначив: «Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом».

З вищевикладеного вбачається, що у розглянутому спорі ДІАМ України не є тим суб`єктом владних повноважень, який за законом має право звернутись до суду із цим позовом до відповідача із заявленими позовними вимогами.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 року в справі №320/1724/19, від 09.10.2019 року в справі №0440/4892/18, від 04.10.2019 року в справі №804/4728/18, від 26.02.2020 року в справі №804/4458/18, від 27.04.2020 року в справі №826/10807/16, від 20.05.2020 року в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

Колегія суддів зазначає про обґрунтований висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду згідно п.2 ч.1 ст.240 КАС України

Щодо посилання апелянта на рішення Верховного Суду, колегія суддів акцентує увагу на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 31.07.2022.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна