Рішення

від 01.08.2023 по справі 454/1220/20

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1220/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 140 491,91 грн., 3000грн. - витрат на проведення судової авто-товарознавчої експертизи, 20000грн. заподіяної моральної шкоди та судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

23.10.2019р. о 19.00год. в с.Бендюга Червоноградського району ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Шевроле Лачетті» д.н.з. НОМЕР_1 при в`їзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі автомобілю марки «Фольцваген ЛТ 35» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв зіткнення, внаслідок чого завдав автомобілям механічних пошкоджень.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2019р. ОСОБА_2 визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн..

Відразу після ДТП позивач звернувся в страхову компанію ПрАТ СК «ПЗУ Україна», з якою у відповідача було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

16.01.2020р. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 94 598,56грн. Однак, цього було недостатньо для покриття витрат на ремонт автомобіля. Тому він вирішив провести експертизу та уклав договір з експертом для проведення експертного дослідження. З висновку судової авто товарознавчої експертизи №5 від 20.01.2020р. встановлено, що вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля становить 235 090,47грн.

Отже відповідачем завдана позивачу матеріальної шкоди в розмірі 143 491,91грн. (вартість матеріального збитку + вартість експертизи відшкодування страхового відшкодування 945989,56грн.)

Зазначає, що звертався до відповідача з вимогою відшкодувати заподіяні збитки, однак відповідач відмовив.

Позивач був змушений самостійно ремонтувати власний автомобіль.

Крім цього зазначає, що протиправною поведінкою відповідача йому заподіяно моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та членів його сім`ї, та у зв`язку з пошкодженням його майна.

17.08.2020р. відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Свої заперечення мотивує наступним.

Вважає, що розмір шкоди заявлений до стягнення позивачем не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Зазначає, що вартість матеріального збитку визначена невірно, а сам висновок містить суттєві недоліки, виконаний з грубим порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Мінюсту та Фонду Держмайна України 24.11.2003р. №142/5/20922.

Крім цього у вказаному висновку не визначена вартість утилізації транспортного засобу.

Також, зазначає, що належний позивачу транспортний засіб є вантажний, а не пасажирський.

Щодо суми відшкодування моральної шкоди просить врахувати, що вина відповідача у спричиненні ДТП є у формі необережності, шкода здоров`ю позивачу не заподіяно.

Крім цього, позивач не обгрунтовує чому саме такий розмір моральної шкоди ним заявлено.

Ухвалою від 17.08.2020р. до участі у даній справі в якості співвідповідача залучено ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

02.12.2020р. представник співвідповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» надав відзив на позовну заяву.

Свої заперечення обгрунтовує наступним.

На час даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів водія автомобіля «Шевроле» була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Відповідно до аварійного сертифіката №759/11/19 розрахунку визначення заподіяної шкоди від 20.11.2019р.: ринкова вартість транспортного засобу «Фольцваген» до пошкодження 183 824,71грн.; вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля 352 546,17грн. з ПДВ на матеріали і запасні частини; вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням зносу 163 772,72грн. з ПДВ на матеріали і запасні частини.

Також, згідно аварійного сертифіката №759/12/19 розрахунку визначення заподіяної шкоди виготовленим ТОВ «СОС Сервіс Україна» ринкова вартість пошкодженого автомобіля у після аварійному стані 87 226,15грн.

Таким чином, відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заподіяна шкода становить 183 824,71грн. - 87226,15грн. =96 598,56грн.

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок позивача у сумі 94598,56грн.

Тому, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» вважає, що будь-які вимоги до страховика безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 07.08.2020р. у даній справі призначено судову товарознавчу експертизу.

Ухвалою від 05.01.2022р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 15.11.2022. у даній справі призначено повторну судову товарознавчу експертизу.

Ухвалою від 04.05.2023р. поновлено провадження у справі.

Представник позивача адвокат Семенюк А.В. подав заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача адвокат Гай О.О. подав додаткові пояснення в яких просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позовна вимога про стягнення вартості знищеного транспортного засобу не відповідає зібраним по справі доказам, і в цьому випадку належним способом захисту буде вимога про відшкодування вартості відновлювального ремонту.

Представник співвідповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).

За приписами ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн.

З цієї постанови видно, що 23.10.2019р. о 19.00год. в с.Бендюга Червоноградського району ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Шевроле Лачетті» д.н.з. НОМЕР_1 при в`їзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі автомобілю марки «Фольцваген ЛТ 35» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв зіткнення, внаслідок чого завдав автомобілям механічних пошкоджень.

Відповідно до повідомлення про виплату № 1595690 від 14.01.2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомила ОСОБА_1 про те, що страхова виплата події від 23.10.2019р. у, в якій пошкоджений автомобіль ««Фольцваген ЛТ 35» д.н.з. НОМЕР_2 та забезпеченого транспортного засобу «Шевроле Лачетті» д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 94 598,56 грн. буде перерахована протягом 5 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.

Також, судом встановлено та визнається сторонами, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок позивача у сумі 94598,56грн.

У висновку судового експерта Галамай Я.І. № 5 від 20.01.2020р судовий експерт дійшов наступних висновків: пошкодження автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , виявлені після ДТП 23.10.2019 року, які визначені при його обстеженні 14.01.2020 року - зазначені у пункті 1.2 дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фототаблиць додатку;

вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , від виявлених при обстеженні 14.01.2020 року його пошкоджень внаслідок ДТП в цінах на вказану дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить: 576044,53 грн. (п`ятсот сімдесят шість тисяч сорок чотири гривни 53 коп.);

ринкова вартість автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на 23.10.2019 року до моменту пошкодження у ДТП, становить: 235090,47 грн. (двісті тридцять п`ять тисяч дев`яносто гривень 47 коп.)

коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент його пошкодження у ДТП 23.10.2019 року, становить: Е3=0,7;

вартість матеріального збитку, завданого власнику складових автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження у ДТП 23.10.2019 року, з врахуванням результатів його обстеження 14.01.2020 року, в цінах на дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить: 235090,47грн.

Крім цього, за клопотанням відповідача ОСОБА_2 у праві було призначено судову автотехнічну експертизу та згідно висновку експерта №6021 від 10.11.2021р. встановлено, що ринкова вартість автомобіля Volkswagen LT 35 станом на момент ДТП 23.10.2019р. без огляду автомобіля по даних матеріалах справи становила 235 090,47грн.;

автомобіль Volkswagen LT 35 внаслідок ДТП 23.10.2019р. отримав значні механічні пошкодження (які описані в п.2 Дослідження);

вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen LT 35 внаслідок його пошкоджень у ДТП 23.10.2019р. без огляду автомобіля по даних матеріалах справи становила 675 416,04грн.;

встановити утилізаційну вартість автомобіля Volkswagen LT 35 внаслідок його пошкодження у ДТП 23.10.2019р. не вдається можливим з причин вказаних у п.4 дослідницької частини;

вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen LT 35 на момент ДТП 23.10.2019р., без огляду автомобіля по даних матеріалах справи становила 235090,47грн.

у розділі 4 дослідницької частини висновку зазначено, що відповідно до п.7.17 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України№142/5/2092від 24листопада 2003року (далі-Методика), якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розкомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Вартість утилізації пошкодженого автомобіля («Сзал.») визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися . Вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностики на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності дефектування. Також, до розрахунку може прийматись аналог. Оскільки замовником дослідження не представлено об`єкт дослідження та не забезпечено відповідні умови діагностування дефектування і не представлено документи щодо такої діагностики, а також, не знайдено пропозицій-продажу ідентичного автомобіля, з такими ж аварійними пошкодженнями, то встановити утилізаційну вартість досліджуваного автомобіля не видається можливим.

У висновку за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №3615/22-28 від 17.04.2023р. встановити утилізаційну вартість автомобіля Volkswagen LT 35 внаслідок його пошкодження у ДТПП 23.10.2019р. на момент ДТП не представилось можливим, оскільки автомобіль було відновлено після ДТП.

Згідно ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що діяльність судових експертів, пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.

Статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Покликання відповідача про те, що висновок судового експерта Галамай Я.І. № 5 від 20.01.2020р. та висновок судової автотехнічної експертизі №6021 від 10.11.2021р. не є належними доказом розміру збитків, оскільки не містить даних утилізаційної вартості, тому неможливо визначити дійсного матеріального збитку суд вважає спростованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

За приписами п.п. 7.16, 7.16 Методики ринкова вартість технічно несправного, розукомплектованого КТЗ (зокрема КТЗ, що ввозиться на митну територію України) не може бути меншою за вартість металобрухту складників, що залишилися, з урахуванням витрат на його утилізацію. Якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Згідно з п. 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.

Вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності дефектування (п. 7.20 Методики).

Суд вважає, що у висновку судового експерта Галамай Я.І. № 5 від 20.01.2020р. визначено розрахункову дійсну ринкову вартість автомобіля позивача у пошкодженому стані, а не його утилізаційну вартість, з урахуванням акту дефектування.

Крім того, твердження відповідача про те, що висновок судово автотехнічної експертизі №6021 від 10.11.2021р. є неналежним та недопустимим доказом у зв`язку з тим, що експертиза була проведена без огляду КТЗ, на підставі матеріалів експертизи від 20.01.2020р. року, суд вважає безпідставними, оскільки за приписами Методики проведення судової експертизи за наявними даними, необхідними для оцінки, є нормативно допустимим.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, стаття 1166 ЦК України визначає, що за зобов`язанням, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, діє презумпція вини завдавача шкоди, тобто на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодовувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За приписами ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року в справі № 908/1108/17 вказано, що «при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.».

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Твердження відповідача про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, суд вважає необґрунтованими, оскільки, з урахуванням презумпції вини завдавача шкоди, застосовуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений у ст. 13 ЦПК України, враховуючи, що саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються її заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість, ОСОБА_2 не надав суду жодного належного та допустимого доказу на спростування заявленого позивачем розміру майнової шкоди, завданої власнику автомобіля «Volkswagen LT 35».

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять альтернативного висновку експертизи щодо розміру шкоди, заподіяної позивачу, інших доказів, які б ставили під сумнів проведені у справі експертні дослідження, а відповідач та його адвокат, заперечуючи проти висновків експертних досліджень, не надали суду доказів на їх спростування. За їх клопотанням судом двічі призначались судові товарознавчі експертизи, висновком судово автотехнічної експертизи №6021 від 10.11.2021р. визначено вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen LT 35 на момент ДТП 23.10.2019р., який становив 235 090,47грн., а згідно у висновку №3615/22-28 від 17.04.2023р. встановити утилізаційну вартість автомобіля Volkswagen LT 35 внаслідок його пошкодження у ДТПП 23.10.2019р. на момент ДТП не представилось можливим, оскільки автомобіль було відновлено після ДТП.

Таким чином, на підставі викладеного вище та встановлених у справі обставин, враховуючи необхідність відшкодування потерпілому шкоди, завданої його майну, доведеність вини відповідача у вчиненні ДТП, внаслідок якого автомобілю «Volkswagen LT 35», державний номерний знак НОМЕР_2 , завдано технічні ушкодження, а відтак власнику цього автомобіля ОСОБА_1 майнову шкоду, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди (збитків), заподіяної внаслідок пошкодження вказаного автомобіля, в розмірі 140491,91грн.

Разом з цим, частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортом.

Протиправні дії відповідача спричинили позивачу не тільки матеріальну, але і моральну шкоду, якими позивачу пошкоджено майно. Також, моральна шкода полягає у переживаннях у зв`язку з пошкодженням автомобіля; в порушенні права власності та інших негативних наслідках, які потягнули протиправні дії ОСОБА_2 .

Як роз`яснино в п.п. З, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому суд враховує, що моральну шкоду зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд враховує характер вчиненого діяння, яке характеризується необережною формою вини, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000грн., суд задовольняє частково в сумі 5 000грн.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Зокрема, п. 48 вищезазначеної постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У зв`язку з наведеним та відповідно до матеріалів справи представник позивача являється адвокатом відповідно до ордеру долученого до матеріалів справи, в матеріалах справи наявні документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 17 000грн. з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати понесені на отримання правової допомоги в розмірі 7000грн.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з цим, з матеріалів справи встановлено, що витрати на оплату експертизи, здійсненої стороною позивача становлять 3000 грн., що стверджується договором №14 від 14.02.2020р. та квитанцією.

Таким чином, розмір витрат на експертизи в сумі 3000грн. підлягають стягненню з відповідача, що відповідає таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Також, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1634,92грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 140 491 (сто сорок тисяч чотириста дев`яносто одна) грн. 91коп. матеріальної шкоди.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 000 (сім тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. витрат за експертизу

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 92коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: с.Лучиці Червоноградського району Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: с.Шоломинь Пустомистівського району Львівської області .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ: 20782312, місце знаходження: м.Київ, вул.С.Стрільців, 40 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина