Постанова

від 21.11.2023 по справі 454/1220/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/1220/20 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.

Провадження № 22-ц/811/2480/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позов обгрунтовував ти, що 23 жовтня 2019 року о 19:00 год. в с.Бендюга Червоноградського району ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Шевроле Лачетті» д.н.з. НОМЕР_1 при в`їзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі автомобілю марки «Фольцваген ЛТ 35» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та скоїв зіткнення, внаслідок чого завдав автомобілям механічних пошкоджень.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відразу після ДТП позивач звернувся в страхову компанію ПрАТ СК «ПЗУ Україна», з якою у відповідача було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

16 січня 2020 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 94598,56грн. Однак, цього було недостатньо для покриття витрат на ремонт автомобіля. Тому він вирішив провести експертизу та уклав договір з експертом для проведення експертного дослідження. З висновку судової авто товарознавчої експертизи №5 від 20 січня 2020 року встановлено, що вартість матеріального збитку завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля становить 235 090,47 грн.

Отже відповідачем завдана позивачу матеріальної шкоди в розмірі 143 491,91грн. (вартість матеріального збитку + вартість експертизи відшкодування страхового відшкодування 945989,56 грн.)

Зазначав, що звертався до відповідача з вимогою відшкодувати заподіяні збитки, однак відповідач відмовив.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_1 в його користь 1400491,91 грн матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення ДТП, 3000 грн витрат на проведення судової авто товарознавчої експертизи, 20000 грн моральної шкоди завданої внаслідок вчинення ДТП, 17000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1634,92 грн сплаченого судового збору.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено частково

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 140491 грн 91 коп. матеріальної шкоди, 5000 грн моральної шкоди, 7 000 грн витрат на правову допомогу, 3000 грн витрат за експертизу та 1634 грн. 92 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 . Вважає рішення суд незаконним та необгрунтованим. Вважає не доведеним з сторони позивача факт завдання матеріальної шкоди в розмірі стягнутому судом. Звертає увагу, що вартість відновлювального ремонту автомобіля є значно більший від суми вартості самого автомобіля. Також звертає увагу на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо вартості автомобіля позивача після ДТП. Вважає, що за відсутності відомостей щодо вартості автомобіля позивача в знищеному стані, неможливо встановити розмір завдання йому матеріальної шкоди. Також вважає незаконним рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн, оскільки такий розмір не відповідає засадам розумності та справедливості.

30 жовтня 2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява в якій він просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що апеляційна скарга була подана з метою затягування судового процесу.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 21 листопада 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом та матеріалами справи встановлено, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн.

Згідно постанови, 23 жовтня 2019 року о 19:00 год. в с.Бендюга Червоноградського району ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Шевроле Лачетті» д.н.з. НОМЕР_1 при в`їзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі автомобілю марки «Фольцваген ЛТ 35» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та скоїв зіткнення, внаслідок чого завдав автомобілям механічних пошкоджень.

Відповідно до повідомлення про виплату № 1595690 від 14 січня 2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомила ОСОБА_3 про те, що страхова виплата події від 23 жовтня 2019 року у, в якій пошкоджений автомобіль ««Фольцваген ЛТ 35» д.н.з. НОМЕР_2 та забезпеченого транспортного засобу «Шевроле Лачетті» д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 94598,56 грн. буде перерахована протягом 5 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.

Згадану виплату ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплативши ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 94598,56 грн.

Згідно висновку судового експерта Галамай Я.І. № 5 від 20 січня 2020 року:

пошкодження автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , виявлені після ДТП 23 жовтня 2019 року, які визначені при його обстеженні 14 січня 2020 року - зазначені у пункті 1.2 дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фототаблиць додатку;

вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , від виявлених при обстеженні 14 січня 2020 року його пошкоджень внаслідок ДТП в цінах на вказану дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить: 576044,53 грн.;

ринкова вартість автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на 23 жовтня 2019 року до моменту пошкодження у ДТП, становить: 235090,47 грн. ;

коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент його пошкодження у ДТП 23 жовтня 2019 року, становить: Е3=0,7;

вартість матеріального збитку, завданого власнику складових автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження у ДТП 23 жовтня 2019 року, з врахуванням результатів його обстеження 14 січня 2020 року, в цінах на дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить: 235090,47грн.

Крім цього, за клопотанням відповідача ОСОБА_1 у справі було призначено судову автотехнічну експертизу та згідно висновку експерта №6021 від 10 листопада 2021 року встановлено, що ринкова вартість автомобіля Volkswagen LT 35 станом на момент ДТП 23 жовтня 2019 року без огляду автомобіля по даних матеріалах справи становила 235090,47 грн.;

автомобіль Volkswagen LT 35 внаслідок ДТП 23 жовтня 2019 року отримав значні механічні пошкодження (які описані в п.2 Дослідження);

вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen LT 35 внаслідок його пошкоджень у ДТП 23 жовтня 2019 року без огляду автомобіля по даних матеріалах справи становила 675416,04грн.;

встановити утилізаційну вартість автомобіля Volkswagen LT 35 внаслідок його пошкодження у ДТП 23 жовтня 2019 року не вдається можливим з причин вказаних у п.4 дослідницької частини;

вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen LT 35 на момент ДТП 23 жовтня 2019 року, без огляду автомобіля по даних матеріалах справи становила 235090,47 грн.

Постановляючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що позивачем було доведено розмір завдання відповідачем в результаті ДТП матеріальних збитків в сумі 235090,47 грн, розмір яких відповідачем не спростовано. Також, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача в користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн, вважаючи такий розмір достатнім. Суд також прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення 7000 грн витрат на правову допомогу, 3000 грн витрат за експертизу та судові витрати поненесені за сплату судового збору в розмірі 1634, 92 грн.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних причин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових виплат), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За змістом п.1 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» (далі по тексту - ЗУ «Про страхування») страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зположень ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що вартість матеріальних збитків завданих позивачу в результаті ДТП на момент 23 жовтня 2019 року становить 235090,47 грн.

Враховуючи, що страховиком відповідача позивачу було виплачено 94598,56 грн, невідшкодованою залишилася сума в 140491,91 грн.

Також колегія суддів враховує той факт, що позивач самостійно здійснив відновлювальний ремонт свого автомобіля Volkswagen LT 35, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 в межах суми вартості завданих йому збитків визначених експертним висновком.

Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено належними і допустимими доказами, що розмір завданих збитків відповідачем позивачу в результаті ДТП, яке трапилося 23 жовтня 2019 року, становить менше 235090,47 грн.

Наявні в матеріалах справи висновки аварійних сертифікатів не є такими, що можуть спростувати чи спростовують висновки судових експертів щодо вартості завданих збитків.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачкою, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Виходячи з принципу виваженості, розумності та справедливості, з урахуванням обставин даної справи, а також вимушених змін в результаті ДТП, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач зазнав моральних страждань в наслідок неправомірних дій відповідача, і розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом в сумі 5000 грн. для відшкодування винною особою - позивачу є достатнім та справедливим.

Окрім цього, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в користь позивача вартості понесених витрат за проведення експертизи, яка судом прийнято до уваги та яка підтверджує розмір завданої шкоди автомобілю позивача.

Щодо розміру витрат на правову допомогу, а також суми судового збору, яку суд стягнув з відповідача на користь позивача, скаржник не наводить жодних доводів щодо неправильності розміру чи відсутності підстав для їх стягнення, колегія суддів не знаходить підстав вважає рішення суді в цій частині незаконним та необгрунтованим.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сокальського районногосуду Львівськоїобласті від01серпня 2023рокузалишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.