ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/383/23
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ - адвокат Гуменюк О.О.
від ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ- адвокат Каразейська Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023
у справі №916/383/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БЕСТ ЛІЗИНГ
до
1) Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ
2) ОСОБА_1
про солідарне стягнення 1699689,79 грн
ВСТАНОВИВ
У січні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю ,,БЕСТ ЛІЗИНГ (далі ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ (далі ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) заборгованість в розмірі 1699689,79 грн, з яких 693990,60 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 241490,56 грн пені, 138382,99 грн інфляційних нарахувань, 133726,35 грн 24% річних, 23937,51 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 468161,78 грн неустойки за неповернення об`єкта лізингу та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ умов договору фінансового лізингу, за виконання зобов`язань яким поручився ОСОБА_1 , в частині здійснення оплат, пов`язаних з використанням об`єкта лізингу, надання інформації про його стан та несвоєчасне повернення об`єкту лізингу після розірвання лізингової угоди з ініціативи позивача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 по справі №916/383/23 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БЕСТ ЛІЗИНГ 693990 грн 60 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 100000 грн 00 коп. пені, 134274 грн 53 коп. інфляційних нарахувань, 40000 грн 00 коп. 24% річних, 10000 грн 00 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 100000 грн 00 коп. неустойки за неповернення об`єкта лізингу, в решті позову відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором та передано ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ обумовлений об`єкт лізингу. В свою чергу ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ у порушення приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору лізингу, не перерахував 693990,60 грн лізингових платежів.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 поручився за належне виконання усіх зобов`язань ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ перед ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ за Договором, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 693990,60 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами підлягає задоволенню.
З огляду на неналежне виконання ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ взятих на себе зобов`язань за договором, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 24 процентів річних, інфляційних втрат, пені, штрафу та неустойки.
Разом з цим, приймаючи до уваги те, що ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ та ОСОБА_1 зобов`язань, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на ділову активність в державі, в т.ч. на спроможність ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ отримувати державні замовлення в сфері будівництва, те, що до воєнного стану та частково після його введення ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ вносило лізингові платежі, те, що розміри передбачених Договором неустойки, штрафу, пені та 24% річних є занадто великими та надмірно обтяжливими для в умовах воєнного стану, те, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, місцевий господарський суд, з урахуванням майнових інтересів всіх сторін, вирішив зменшити заявлені позивачем до стягнення: неустойку в сумі 468161,78 грн до 100000,00 грн, штраф в сумі 23937,51 грн до 10000,00 грн, пеню в сумі 241490,56 грн до 100000,00 грн, 24% річних в сумі 133726,35 грн до 40000,00 грн.
Судом першої інстанції відхилено посилання відповідача ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану), оскільки відповідачем не надано доказів того, що у даному випадку форс-мажор призвів до того, що Лізингоодержувач не зміг вносити лізингові платежі, надавати інформацію Лізингодавцю про стан та адресу базування Об`єкта лізингу або вчасно повернути останній після обґрунтованого припинення дії угоди з ініціативи Лізингодавця, тобто не доведено існування причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажором та невиконанням ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ його обов`язків.
Не погодившись із даними рішенням відповідач ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 по справі №916/383/23 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що неможливість виконання відповідачем умов укладеного між сторонами фінансового лізингу обумовлена наявністю форс-мажорних (непереборних) обставин, а саме збройною агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану та всій території України, що засвідчено листом ТПП України від 28.02.2022.
Апелянт стверджує, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, повідомив позивача про неможливість оплати чергових платежів. В свою чергу позивач у відповіді на даний лист повідомив, що з розумінням ставиться до ситуації, яка склалась в країні та розгляне питання щодо не нарахування штрафних санкцій за договором.
Вподальшому, як стверджує скаржник, він підготував лист в якому зазначив про настання форм-мажорних обставин, а також підготував пропозицію щодо внесення змін до договору, які стосуються припинення нарахування лізингових платежів на період дії форс-мажорних обставин. Однак, позивач надіслав відповідачеві претензію про сплату заборгованості, а вподальшому повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, у зв`язку з несплатою лізингових платежів.
Скаржник вважає, що виконав своїх зобов`язання перед позивачем щодо повідомлення про настання обставин непереборної сили. При цьому, як вважає апелянт, умовами договору не визначено, який саме документ має засвідчувати наявність форс-мажорних обставин, а тому лист ТПП України від 28.02.2022 може вважатись доказом засвідчення таких обставин.
До того ж, як вважає апелянт, якщо б позивач виконав умови договору, передбачені для форс-мажорних обставин, а саме провели переговорну процедуру, дійшли згоди щодо встановлення нового графіку платежів з врахуванням обставин непереборної сили та скрутного становища відповідача, то наявність заборгованість можливо було б уникнути.
Однак, на переконання апелянта, позивач умисно не звернув уваги на умови договору щодо форм-мажорних обставин, не виконав передбачену договором процедуру, тим самим порушив умови договору, з метою вилучення предмету лізингу.
Також, апелянт вважає, що умови укладеного між сторонами договору, викладені в ст.8 (обставини непереборної сили) є несприятливими для нього, оскільки породжують істотний дисбаланс прав та обов`язків. Так, лізингоодержувач позбавлений можливості вимагати дотримання процедури встановленої для форс-мажорних обставин, тоді як лізингодавець не несе відповідальності за недотримання такої процедури. А в разі відсутності домовленості, лізингодавець може прийняти рішення про вилучення об`єкту лізингу, а лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу, при тому, що усі раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.
На думку апелянта, у даному випадку, позивач усвідомлюючи факт відсутності відповідальності за недотримання процедури наявної при настанні форс-мажорних обставин, умисно обійшов останню, чим позбавив права відповідача скористатись можливістю урегулювання питання в несприятливих умовах оплати предмету лізингу.
Як вважає скаржник, судом першої інстанції також не взято до уваги об`єктивну неможливість відповідача отримувати прибуток після настання форс-мажорних обставин, відсутність грошових коштів на рахунках.
Зауважує апелянт й на тому, що місцевий господарський суд не взяв до уваги обставини вилучення предмету лізингу, пояснення ОСОБА_1 щодо не підписання ним наданого позивачем Акту прийому-передачі предмету лізингу, а також те, що вимога про повернення предмету лізингу була складена вже після його вилучення.
Наведене, на переконання скаржника свідчить про те, що у даному випадку відсутні підстави для нарахування неустойки у розмірі подвійної суми лізингового платежу, оскільки обов`язку щодо повернення предмету лізингу у відповідача не виникло.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 по справі №916/383/23 на призначено справу до розгляду на 24.07.2023.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено порушення з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасного та повного внесення лізингових платежів, що й призвело до виникнення заборгованості та яку нараховано відповідні штрафні санкції.
При цьому, як відзначає позивач, відповідач підписавши такий договір у повному обсязі погодився з його умовами та взяв на себе певні зобов`язання, зокрема щодо повного та своєчасного внесення лізингових платежів.
Позивач вважає, що у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного унеможливлення виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, а відповідач не звертався до позивач із будь-якими повідомленнями щодо неможливості виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідач лише запропонував змінити умов договору, при цьому не запропонувавши жодну редакцію проекту додаткової угоди.
Відтак, позивач вважає, що відповідач не дотримався порядку встановленого договором про своєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини, а також не надав лист ТТП про настання форс-мажорних обставин, доказів призупинення господарської діяльності, не долучив належні докази, якими можна підтвердити фактичний майновий стан (банківські виписки, фінансові звітності, тощо).
Разом з цим, як відзначає позивач, відповідач є активним учасником публічних закупівель за результатами проведення яких підписані контракти, та відповідно отримані прибутки.
21.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи в якому останній просить призначити по справі №916/383/23 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення експерта поставити наступні питання:
1) чи виконаний підпис від імені ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ Чернишевим І.В. у акті прийому-передачі предмета лізингу від 25.08.2022 за договором №211203-6/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 03.12.2021, тією особою, від імені якої він зазначений чи іншою особою?
2) чи виконаний підпис від імені ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ Чернишевим І.В. у акті огляду предмета лізингу від 25.08.2022 за договором №211203-6/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 03.12.2021, тією особою, від імені якої він зазначений чи іншою особою?
3) чи виконаний у акті прийому-передачі предмету лізингу від 25.08.2022 та акті огляду предмета лізингу від 25.08.2022 в частині поставлення підписів від імені ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ Чернишевим І.В. однією особою?
Проведення експертизи відповідач просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, зобов`язати позивач надати оригінали документів, що мають бути предметом експертного дослідження та на час проведення експертизи зупинити провадження по справі.
В обґрунтування названого клопотання відповідач зазначає, що під час вилучення автомобіля співробітники позивача не складали жодних актів та на підпис ОСОБА_1 не надавали, та відповідно, останнім не підписувались. Натомість працівниками позивача у грубій формі вилучено автомобіль, а ОСОБА_1 було повідомлено, що акт вилучення автомобіля буде направлено поштою.
Розглянувши під час судового засідання від 24.07.2023 вищевказане клопотання скаржника, колегія суддів дійшла наступного.
За приписами ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У відповідності до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Колегія суддів враховує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Згідно з приписами ст.169 Господарського процесуального кодексу України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ст.270 ГПК України).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст.267 ГПК України).
Отже, законодавцем встановлено імперативні приписи, які зобов`язують апелянта подавати будь-які клопотання, у тому числі про призначення судової експертизи, саме разом з апеляційною скаргою у строки, обчислення яких пов`язується із поданням такої скарги.
Так колегія суддів зазначає, що скаржником клопотання про призначення експертизи разом з апеляційною скаргою не подавалося, а тому суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду дане питання не вирішувалось.
Відтак, апелянтом клопотання про призначення експертизи заявлено після закінчення процесуального строку.
Згідно з приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В свою чергу, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст. 119 ГПК України).
Колегія суддів зауважує, що з апеляційною скаргою ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ звернулось до суду апеляційної інстанції 08.06.2023, що підтверджується відтиском штампу на першому аркуші апеляційної скарги.
В той же час, клопотання про призначеної судової почеркознавчої експертизи по справі було подано апелянтом до суду апеляційної інстанції лише 21.07.2023, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відділу документообігу Південно-західного апеляційного господарського суду, тобто більш ніж через місяць після звернення з апеляційною скаргою.
При цьому, скаржник у даному клопотанні не порушує питання щодо поновлення строку на його подання, а також не наводить жодних поважних причин, які зумовили пропуск такого строку, були об`єктивно непереборними та дійсно завадити скаржнику звернутись з такими клопотаннями разом з апеляційною скаргою.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження представника апелянта висловлені під час судового засідання від 24.07.2023 про те, що ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ було позбавлено можливості звернутись із відповідним клопотанням до суду першої інстанції через обмеження в часі, з огляду на таке.
Так, відповідні Акти огляду предмету лізингу та прийому-передачі предмету лізингу від 25.08.2022 були надані позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції разом із відповіддю на відзив 22.03.2023 (т.1, а.с. 139-158).
27.03.2023 ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ було подано до суду першої інстанції заперечення у яких товариство, серед іншого, послалось на вищевказані Акти та зазначило, що під час вилучення автомобіля такі акти не складались на ОСОБА_1 не підписувались (т.1, а.с. 168-172).
До названих заперечень ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ було долучено копію пояснень ОСОБА_1 , які датовані 24.03.2023 в яких останній зазначив, що нібито жодні документи під час вилучення автомобіля представниками позивача не складались та ОСОБА_1 їх не підписував (т.1, а.с. 177 зворотна сторона).
Отже, ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ щонайменше з березня 2023 було обізнано про наявність у матеріалах справи відповідних Актів та заперечень ОСОБА_1 щодо їх підписання.
Проте, у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ до суду першої інстанції із відповідним клопотанням про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.
Навпаки, як свідчать наявні протоколи судових засідань від 28.03.2023 (т.1, а.с. 194-198), від 18.04.2023 (т.1, а.с. 203-207) та від 16.05.2023 (т.1, а.с. 212-216) представником ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ не заявлялось жодних клопотань, у тому числі про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Слід також відзначити, що скаржник не був позбавлений можливості надати висновок експерта здійснений на його замовлення, однак як свідчать наявні матеріли справи таким правом ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ не скористалось.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи без розгляду.
Під час судового засідання від 24.07.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
ОСОБА_1 та/або його представник у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 03.12.2021 між ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ (Лізингодавець) та ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 211203-6/ФЛ-Ю-А (Договір).
Об`єкт лізингу: автомобіль Mercedes-Benz GLE 300; детальний опис згідно додатку ,,Специфікація (п.4.1 Договору); загальна вартість об`єкта лізингу з ПДВ 20% 2393751,10 грн (п.4.2 Договору); строк лізингу 12 місяців (п.5.1 Договору); максимальний термін передачі, з урахуванням положень додатку ,,Загальні умови, 03.01.2021 р. (п.5.2 Договору); місце передачі: 67663, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Усатове, Ленінградське шосе, буд. 27А (п.5.3 Договору); мінімальний строк для дострокового придбання (з дати передачі) 12 місяців (п.5.4 Договору); адреса базування (зберігання): 65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-А (п.5.5 Договору); гранична дата сплати авансового лізингового платежу 03.12.2021 р. (п.5.6 Договору); Лізингоодержувач здійснює платежі згідно додатку ,,Графік сплати лізингових платежів та інших умов Договору та чинного законодавства (п.8 Договору); валюта грошового еквіваленту зобов`язань за Договором (валюта Договору) євро (п.9 Договору).
Додатки до Договору: ,,Загальні умови договору, ,,Графік сплати лізингових платежів, ,,Специфікація, ,,Страхування, ,,Технічний асістанс, ,,Довідка (типова форма) про технічний стан Об`єкта лізингу та фактичну адресу базування (зберігання), ,,Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Об`єкт лізингу, ,,Поняття нормального зносу.
Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об`єкт лізингу (Об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в додатку ,,Специфікація (Специфікація), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу до Лізингоодержувача переходить право власності на Об`єкт лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг (п.1.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Строк користування Лізингоодержувачем Об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в додатку ,,Графік сплати лізингових платежів до Договору (Графік), та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п.1.2 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору), дорівнює або становить більше, ніж 20% від загальної вартості Об`єкта лізингу, визначеної в п.4.2 Договору, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту (наприклад: дата підписання сторонами акту 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця (п.2.1.7.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Період лізингу це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту (п.2.1.8 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього Договору (зокрема, з врахування коригування згідно п.2.2.1 Загальних умов) та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Об`єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.5, 2.6 Загальних умов); винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Об`єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.2.1, 2.7 2.9, 3.5 Загальних умов (Винагорода). При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим Договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором, і, у сукупності, є платою за користування Об`єктом лізингу (п.2.2 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
На дату сплати (число сплати), визначену п.2.2 Загальних умов, кожен лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу; включаючи викупний лізинговий платіж), який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов, а у випадку збільшення Лізингодавцем розміру лізингових платежів на підставі пункту 2.9 Загальних умов згідно зі скоригованою Лізингодавцем у односторонньому порядку новою редакцією Графіку та Загальних умов, коригується (збільшується) на суму коригування Винагороди (Skv), яка визначається за формулою: Skv = So * K1 So, де: So сума чергового лізингового платежу, вказана у стовбці ,,Загальний лізинговий платіж, в т.ч. ПДВ 20%, грн Графіку; К1 коефіцієнт між курсами гривні до євро; * знак множення (п.2.1.14 та п.2.2.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (додаток до Договору), з урахуванням пункту 2.6 Загальних умов, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку Лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату, зазначену сторонами в пункті 5.6 цього Договору, та в сумі авансового лізингового платежу, визначеному у Графіку сплати лізингових платежів (додаток до Договору) незалежно від отримання рахунку… (п.2.3 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (п.2.4 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Приймання Лізингоодержувачем Об`єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання Лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність Об`єкта лізингу і відповідність Об`єкта лізингу вимогам Лізингоодержувача та умовам Договору. З моменту підписання сторонами акту до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням Об`єктом лізингу (в тому числі ризики випадкового знищення чи пошкодження Об`єкта лізингу, ризики, пов`язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування Об`єктом лізингу)… (п.3.4 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Лізингоодержувач зобов`язаний: щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Об`єкта лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі, встановленою додатком ,,Довідка до Договору (п.5.2.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Сторони погодили, що Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього Договору в таких випадках: Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі (п.6.1.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору); Лізингоодержувач протягом строку дії цього Договору порушує умови будь-яких договорів фінансового лізингу, оперативного лізингу (оренди), користування, прокату та інших договорів, укладених сторонами (п.6.1.3 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
У будь-якому випадку, незважаючи на те, вирішить Лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити викупний платіж, або не вирішить, Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити Об`єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1 6.1.4, 6.1.8 Загальних умов (п.6.6 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) та вилучення Об`єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі Лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання Договору (зобов`язань по Договору) щодо повернення Лізингоодержувачем Об`єкта лізингу є місцезнаходження Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок протягом строку, встановленого в повідомленні про вилучення Об`єкта лізингу, повернути Об`єкт лізингу Лізингодавцю. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити Об`єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) Об`єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів Лізингоодержувача або будь-яких інших осіб з покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат. Лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від Договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення Лізингодавцем відповідного про це повідомлення, та з цього моменту цей Договір є розірваним (п.6.6.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх обов`язків за Договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов`язків за Договором (п.8.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п.8.2 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Якщо обставини, вказані в пункті 8.1 Загальних умов, продовжують діяти протягом 30 (тридцяти) днів з дати їх виникнення, то сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити. У випадку, якщо на протязі наступних 10 (десяти) днів сторони не зможуть домовитися, Лізингодавець може прийняти рішення про вилучення Об`єкта лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу Лізингодавцю на протязі 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають (п.8.3 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Даний Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов`язкового підписання сторонами додатків ,,Загальні умови Договору, ,,Специфікація, ,,Довідка, ,,Страхування, ,,Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на Об`єкт лізингу, ,,Графік сплати лізингових платежів, ,,Технічний асістанс, ,,Поняття нормального зносу до Договору) (п.10.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Додатковою угодою від 03.12.2021 р. ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ та ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ викладено додаток ,,Графік сплати лізингових платежів до Договору в новій редакції.
03.12.2021 між ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ (Кредитор), ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ (Боржник) та ОСОБА_1 як фізичною особою (Поручитель) укладено договір поруки № 211203-1/П (Договір поруки).
За цим договором Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання Боржником усіх грошових зобов`язань за Договором (Контракт) в повному обсязі, а саме: сплату Кредитору лізингових платежів у встановлені Контрактом строки. Розмір лізингових платежів відповідно до умов Контракту може бути змінений (збільшений); сплату Кредитору санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на Боржника у відповідності до положень Контракту та/або чинного законодавства України (п.2 Договору поруки).
При невиконанні або неналежному виконанні Боржником зобов`язань за Контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, Поручитель і Боржник будуть відповідати перед Кредитором солідарно, тобто Кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов`язань за Контрактом як від Боржника, так і від Поручителя окремо, так і від Боржника та Поручителя одночасно, як в повному обсязі, так і в частині боргу (п.3 Договору поруки).
Сторони досягли згоди про те, що порука за договором припиняється не раніше ніж через 7 (сім) років з моменту укладення сторонами цього Договору поруки, а в разі, якщо строк лізингу за Контрактом перевищує 4 (чотири) роки, порука припиняється по закінченню строку лізингу за Контрактом, збільшеному на 4 (чотири) роки (п.8 Договору поруки).
09.12.2021 р. ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ та ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ, від імені якого діяв Чернишев І.В., оформили акт прийому-передачі Об`єкта лізингу в користування за Договором, де засвідчили факт прийому-передачі у користування (фінансовий лізинг за Договором) нового загального легкового універсала Mercedes-Benz, моделі GLE 300, 2021 р. випуску, від Лізингодавця Лізингоодержувачу.
Договори, додатки, додаткову угоду до Договору фінансового лізингу та акт прийому-передачі Об`єкта лізингу в користування підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів.
У зв`язку з порушенням Лізингоодержувачем Графіку платежів за Договором на строк більший, ніж 60 днів, позивач скористався наданим п.1 ч.4 ст.17 Закону України ,,Про фінансовий лізинг та п.6.6 додатку ,,Загальні умови Договору правом та достроково розірвав Договір з 10.05.2023 шляхом направлення повідомлення від 28.04.2022 р. за вих. № 1301.
Лізингоодержувачем повернуто Лізингодавцю автомобіль, про що також свідчать датовані 25.08.2022 акти прийому-передачі Об`єкта лізингу та огляду предмета лізингу, в яких, зокрема, міститься підпис від імені Чернишева І.В.
У подальшому, вказуючи на неоплату ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ, як Лізингоодержувачем лізингових платежів (3-5 періоди лізингу згідно Графіку), невиконання ним обов`язку щодо письмового інформування Лізингодавця про стан та адресу базування Об`єкта лізингу, а також на несвоєчасне повернення Об`єкту лізингу після розірвання Договору, ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ нарахувало заборгованість в розмірі 1699689,79 грн та звернулось до Господарського суду Одеської області із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, однак з урахуванням обставин, що склались, а також майнових інтересів всіх сторін, вирішив зменшити заявлені позивачем до стягнення неустойку, штраф, пеню та 24% річних.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
В ст.806 ЦК України (із змінами) закріплено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Частинами 1, 2, 3, 7 ст.292 ГК України (із змінами) передбачено, що лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Згідно з абз.6 ч.1 ст.1 Закону України ,,Про фінансовий лізинг (із змінами) фінансовий лізинг вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1 4 частини першої статті 5 цього Закону.
Відповідно до п.п.2,3,4,5 ч.1 ст.20 Закону України ,,Про фінансовий лізинг (із змінами) лізингодавець має право: здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов володіння та користування об`єктом фінансового лізингу, його утримання та експлуатації; у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства.
В п.3 ч.2, ч.3 ст.21 Закону України ,,Про фінансовий лізинг (із змінами) визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі. Лізингоодержувач може мати також інші права та обов`язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу.
Згідно з п.1 ч.4 ст.17 Закону України ,,Про фінансовий лізинг (із змінами) після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.
У відповідності до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі…
Частинами 1 та 2 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за договором та передано Лізингоодержувачу обумовлений Об`єкт лізингу.
В свою чергу Лізингоодержувачем у порушення умов укладеного між сторонами договору, у визначений строк не перераховано 693990,60 грн лізингових платежів (3-5 періоди лізингу), з яких: 238224,00 грн (3 період лізингу) зі строком сплати до 28.02.2022 включно; 234080,89 грн (4 період лізингу) до 29.03.2022 включно; 221685,71 грн (5 період лізингу) до 29.04.2022 включно (нарахування платежів здійснено згідно Графіку сплати лізингових платежів та коригування, проведеного на підставі п.2.2.1 додатку ,,Загальні умови Договору у зв`язку зі зміною курсу гривні до євро та наведеного в доданих до позову довідках про нарахування лізингових платежів).
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 поручився за належне виконання усіх зобов`язань ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ перед ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ за договором, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 693990,60 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню.
З приводу заявлених до стягнення пені, інфляційних нарахувань, 24% річних, штрафу та неустойки, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.4 ст.21 Закону України ,,Про фінансовий лізинг (із змінами) невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.
Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов`язків за порушення обов`язку зі своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, а саме сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися (п.7.1.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким Об`єкт лізингу може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули Об`єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Об`єкта лізингу у відповідності до даного Договору або чинного законодавства України, Лізингоодержувач сплачує на вибір Лізингодавця: неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити Лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання Лізингоодержувачем обов`язку по поверненню Об`єкту лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання за весь час невиконання (п.7.1.2 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
За ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) Об`єкта лізингу технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з Об`єктом лізингу, порушення умов пунктів 2.15, 2.16, 3.6, 4.1.2, 4.1.7, 4.8, 5.2, 10.2 Загальних умов сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Об`єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Об`єкта лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру Остаточної загальної вартості Об`єкта лізингу (п.7.1.3 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Крім того, згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що Лізингодавець має право нарахувати, а Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 (двадцять чотири) проценти річних, від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Об`єкт лізингу, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Об`єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів (п.2.7 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Перевіривши здійсненні позивачем розрахунки, колегією суддів встановлено, що сума 24% річних складає 133726,35 грн, з яких: 50438,22 грн нараховано на суму 238224,00 грн (3 період лізингу) за період з 01.03.2022 р. по 16.01.2023 р.; 45097,45 грн на суму 234080,89 грн (4 період лізингу) за період з 30.03.2022 р. по 16.01.2023 р.; 38190,68 грн на суму 221685,71 грн (5 період лізингу) за період з 30.04.2022 р. по 16.01.2023 р.
Сума інфляційних втрат становить 134274,53 грн з яких: 57160,52 грн нараховано на суму 238224,00 грн (3 період лізингу) за період з 01.03.2022 р. по 16.01.2023 р. (березень 2022 р. січень 2023 р.); 43667,71 грн на суму 234080,89 грн (4 період лізингу) за період з 30.03.2022 р. по 16.01.2023 р. (квітень 2022 р. січень 2023 р.); 33446,30 грн на суму 221685,71 грн (5 період лізингу) за період з 30.04.2022 р. по 16.01.2023 р. (травень 2022 р. січень 2023 р.).
Пеня складає 241490,56 грн, з яких: 86674,38 грн нараховано на суму 238224,00 грн (3 період лізингу) за період з 01.03.2022 р. по 16.01.2023 р.; 81447,32 грн на суму 234080,89 грн (4 період лізингу) за період з 30.03.2022 р. по 16.01.2023 р.; 73368,86 грн на суму 221685,71 грн (5 період лізингу) за період з 30.04.2022 р. по 16.01.2023 р.;
Сума штрафу дорівнює 23937,51 грн, який нараховано згідно п.7.1.3 додатку ,,Загальні умови Договору на суму 2393751,10 грн (вартість майна) х 1% х 1 (кількість кварталів (1 квартал 2022 р.)) у зв`язку з ненаданням інформації Лізингодавцю про стан та адресу базування Об`єкта лізингу;
Розмір неустойки складає 468161,78 грн, яку нараховано згідно п.7.1.2 додатку ,,Загальні умови Договору на суму 234080,89 грн (4 період лізингу) х 2 (подвійна сума лізингового платежу) у зв`язку з невиконанням відповідачами обов`язку з повернення Об`єкту лізингу.
Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення 24% річних, пені, штрафу та неустойки, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
При цьому колегія суддів зазначає, що в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Приймаючи до уваги наведене, а також те, що ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ та ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, зокрема щодо своєчасного внесення лізингових платежів, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ, яка пов`язання з державними замовленнями в сфері будівництва, а також те, що до воєнного стану та частково після його введення ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ вносило лізингові платежі, а також з огляду те, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, а розміри передбачених Договором неустойки, штрафу, пені та 24% річних є занадто великими та надмірно обтяжливими для в умовах воєнного стану, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення: неустойки в сумі 468161,78 грн до 100000,00 грн, штрафу в сумі 23937,51 грн до 10000,00 грн, пені в сумі 241490,56 грн до 100000,00 грн, 24% річних в сумі 133726,35 грн до 40000,00 грн.
Відтак, у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення 368161,78 грн неустойки, 13937,51 грн штрафу, 141490,56 грн пені, 93726,35 грн 24% річних судом першої інстанції цілком обґрунтовано відмовлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 693990 грн 60 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 100000 грн 00 коп. пені, 134274 грн 53 коп. інфляційних нарахувань, 40000 грн 00 коп. 24% річних, 10000 грн 00 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 100000 грн 00 коп. неустойки за неповернення об`єкта лізингу.
Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В п.п.1,3 ч.4 ст.129 ГПК України зазначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі наведених норм розподіл судових витрат позивача має бути здійснено пропорційно розміру задоволених вимог наступним чином:
-на ТОВ ,,БЕСТ ЛІЗИНГ покладаються його витрати по сплаті судового збору в розмірі 61,63 грн та на правничу допомогу адвоката в розмірі 6,04 грн, оскільки позивачу частково відмовлено у позові про стягнення інфляційних втрат;
-на кожного з відповідачів покладається по 12716,86 грн судового збору та 1246,98 грн витрат на професійну правничу допомогу (понесення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з підготовкою позову, підтверджується договором про надання правничої допомоги від 03.01.2023 р. № 03/01-23, додатком до нього, актом від 16.01.2023 р. № 16/01-1, платіжним дорученням від 16.01.2023 р. № 10310 на суму 2500,00 грн, ордером серії АІ № 1331151 від 09.01.2023 р.).
При цьому, колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга не містять доводів щодо незгоди ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ з оскаржуваним рішенням в частині стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та відхиляє доводи апелянта, які гуртуються на тому, що на підставі ст.617 ЦК України, ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону України ,,Про торгово-промислові палати в Україні та ст.8 Договору ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ має бути звільнене від сплати боргу з огляду на форс-мажорні обставині, пов`язані з введенням воєнного стану на території України, з огляду на таке.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Колегія суддів зауважує, що незадовільний фінансовий стан не є підставою для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань при здійсненні своєї господарської діяльності або не є підставою для отримання пільг щодо зменшення обсягу відповідальності за невиконання своїх зобов`язань.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Названі приписи законодавства та умови укладеного між сторонами договору передбачають звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, а не від виконання самих зобов`язань, тому правові підстави для несплати ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ основного боргу у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили, відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 зазначено: що аналіз приписів частини першої статті 617 ЦК України та частин першої і другої статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21)..
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).
Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В свою чергу, апелянт не надав належних та допустимих доказів щодо наявності форс-мажорних обставин у взаємовідносинах з позивачем за договором фінансового лізингу, згідно з статтями 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, не було вказано й обґрунтованих причинно-наслідкових зав`язків між введенням воєнного стану в Україні 24.02.2022 та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за названим договором.
Також, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Однак, такого сертифікату апелянтом ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.
Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, колегія суддів зазначає таке.
Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплати поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.
Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.
Колегія суддів звертає увагу на те, що введення воєнного стану на території України не означає, що апелянт не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, адже протилежного ним не доведено відповідними доказами.
Навпаки, як свідчать наявні матеріали справи, ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ не зупинила власну господарську діяльність, приймає участь у державних закупівлях, та за результатами їх проведення набуває статусу переможця, заключає відповідні договори на виконання робіт, та відповідно отримує прибуток.
Відтак, апелянтом не надано належних доказів настання саме у нього форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).
Крім того, обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише апелянта, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення підприємницької діяльності.
При цьому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Відтак, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом належними та допустимими доказами не доведено наявності у нього правових підстав для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання.
Щодо посилання апелянта на п. 8.2. укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, та відповідно повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає таке.
За умовами укладеного між сторонами договору, сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх обов`язків за Договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов`язків за Договором (п.8.1 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п.8.2 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Якщо обставини, вказані в пункті 8.1 Загальних умов, продовжують діяти протягом 30 (тридцяти) днів з дати їх виникнення, то сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити. У випадку, якщо на протязі наступних 10 (десяти) днів сторони не зможуть домовитися, Лізингодавець може прийняти рішення про вилучення Об`єкта лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу Лізингодавцю на протязі 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають (п.8.3 додатку ,,Загальні умови Договору до Договору).
Так, у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ, у строк визначений п.8.2. договору, звернулось до позивача із відповідним повідомленням про настання форс-мажорних обставин та надало докази на підтвердженням настання обставин непереборної сили, зокрема, сертифікату ТПП України. Не зверталось ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ до позивача й з відповідними листами щодо проведення переговорів у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин.
Натомість, як свідчать наявні матеріали справи, ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ запропонувало позивачеві внести зміни до договору фінансового лізингу, а саме визначити, що з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та на строк їх дії, припиняється нарахування лізингодавцем та сплата лізингоодержувачем чергових платежів за договором (т.1, а.с. 104).
Однак, разом з такою пропозицією ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ не надано позивачеві проекту додаткової угоди про внесення відповідних змін.
А тому, позивач скористався своїм правом визначеним п.6.6 укладеного між сторонами договору та повідомив ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ про дострокове розірвання договору з 10.05.2023, у зв`язку з порушенням Лізингоодержувачем Графіку платежів за Договором на строк більший, ніж 60 днів.
При цьому, слід зауважити, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції врахувавши запровадження на всій території України воєнного стану, який безумовно вплинув на господарську діяльність сторін по справі, та відповідно отримання прибутку, дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що умови договору, викладені у ст. 8 є несприятливими для лізингоодержувача, з огляду на таке.
При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору, який включає в себе наступні складові:
- свобода в укладенні договору, тобто відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати суб`єктам в договірні відносини, чи ні;
- свобода вибору характеру договору, що укладається, а це означає, що сторони самі для себе вирішують, який саме договір їм укладати. При цьому, вони можуть укладати як договір, що передбачений чинним законодавством, так і такий, що ним не передбачений, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства (частина 1 статті 6 ЦК України);
- вільний вибір контрагента за договором, тобто сторони шукатимуть того контрагента, який максимально підходить їм за тими чи іншими ознаками;
- вільний вибір умов договору, що означає, що сторони на власний розсуд визначають зміст цього договору, формують конкретні умови тощо.
У даному випадку, сторони на власний розсуд визначити умови договору фінансового лізингу та апелянт ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ погодився з такими умовами підписавши такий договір без жодних зауважень, заперечень, тощо.
Відтак, з огляду на погодження ТОВ ,,РЕЛІКТ ІНВЕСТ усіх умов договору фінансового лізингу, на товариство покладено обов`язок щодо дотримання та виконання таких умов договору.
Судова колегія також не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що об`єкт лізингу був вилучений працівниками позивача 10.04.2022, оскільки наявні матеріли справи не містять, а скаржником не надано, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, Акти про огляд предмету лізингу та прийому-передачі предмету лізингу були складені та підписані сторонами 25.08.2022 (т.1, а.с. 155-158).
При цьому, як вже було зазначено вище, стверджуючи про не підписання таких актів Чернишевим І.В., апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Чернишев І.В. не підписував та не міг підписати такі акти 25.08.2022.
Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі №916/383/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 31.07.2023.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 24.07.2023 |
Оприлюднено | 02.08.2023 |
Номер документу | 112543679 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань лізингу |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Аленін О.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні