Постанова

від 26.07.2023 по справі 903/675/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Справа № 903/675/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Ясон" на рішення Господарського суду Волинської області від 9 травня 2023 року по справі №903/675/22 (суддя - Дем`як В.М.)

час та місце ухвалення рішення: 9 травня 2023 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а; повний текст рішення складено 17 травня 2023 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескроу Капітал"

до Приватного підприємства "Ясон"

про визнання права власності на земельну ділянку

за участю представників сторін:

від Позивача - Москвичов С.І.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСКРОУ КАПІТАЛ» (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватної фірми «ЯСОН» про: визнання за Позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:22:027:0068, площею 0,1463 га для обслуговування складських приміщень виробничої бази, яка розміщена за адресою: м. Луцьк, Волинська область, вулиця Ківерцівська, 9.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 23 червня 2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності Позивача на предмет іпотеки, номер 47170679 від 23 червня 2022 року. Поряд з тим, земельна ділянка на якій розташований предмет іпотеки, право власності на який набув Позивач, належить Відповідачу, що унеможливлює належно реалізувати право власності Позивача щодо нерухомого майна. Спірна земельна ділянка кадастровий номер 0710100000:22:027:0068, площею 0,1463 Га, цільове призначення для обслуговування складських приміщень виробничої бази належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 липня 2003 року. Спірна земельна ділянка не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виключає позасудове врегулювання такого спору, без згоди Відповідача.

Позивач вказав, що оскільки земельна ділянка № 0710100000:22:027:0068, щодо якої заявлено позов поділена з присвоєнням двох кадастрових номерів №0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га та № 0710100000:22:027:0087 площею 0,1231 га.. Позивач на підготовчій стадії судового розгляду справи подав заяву за вх.№01-74/80/23 від 20 січня 2023 року про зміну предмета спору та уточнення позовних вимог відповідно до якої просить викласти позовні вимоги в наступній редакції: визнати за Позивачем право власності на земельні ділянки: кадастровий номер 0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га; кадастровий номер 0710100000:22:027:0087 площею 0,1231 га, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки 0710100000:22:027:0068 площею 0,1463 га, для обслуговування складських приміщень виробничої бази, які розміщені за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 9. Дана заява прийнята місцевим господарським судом.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 9 травня 2023 року позов задоволено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з метою відчуження земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:027:0068 на користь Відповідача (договір купівлі продажу земельної ділянки від 15 липня 2003 року реєстраційний № 2178, рішення Луцької міської ради № 9/14.4 від 20 червня 2003 року), зазначена земельна ділянка мала б увійти до складу предмета іпотеки, згідно підпункту 3.2.1 Іпотечного договору №РМ-SME A00/061/2008/2 від 2 червня 2008 року проте, внаслідок не виконання Відповідачам взятого на себе зобов`язання про передачу даної земельної ділянки в іпотеку, залишилася поза обтяженням.

Позивач вказує, що така бездіяльність Відповідача передусім обумовлена його недобросовісністю, яка полягає в тому, що після отримання кредитних коштів позичальником Відповідач відмовився виконувати зобов`язання передбачені підпунктом 3.2.1 Договору іпотеки, згідно яких останній зобов`язувався протягом шести місяців, після належного оформлення права власності на спірну земельну ділянку, додатково передати її в іпотеку разом з предметом іпотеки, у зв`язку з чим Позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду

Місцевим господарським судом зазначено про факт правомірного набуття Позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною площею (кв.м.):129,8 за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд.9, яка належить Відповідачу на праві власності, згідно рішення Луцької міської ради №9/14.4 від 20 червня 2003 року, договору купівлі-продажу від земельної ділянки від 15 липня 2003 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №330017. Судом констатовано, що вказана земельна ділянка набута Відповідачем для обслуговування складських приміщень з кадастровим номером №0710100000:22:027:0068.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказав, що спірна земельна ділянка №0710100000:22:027:0068 з 21 січня 2022 року поділена на дві земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів: №0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га та №0710100000:22:027:0087 площею 0,1231 га, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. При цьому, такий поділ не змінив зовнішні межі та первісну площу земельної ділянки з кадастровим номером №0710100000:22:027:0068. Суд також вказав, що Відповідач не подав належні та допустимі докази, що на земельній ділянці знаходяться інші об`єкти нерухомого майна в подальшому №0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га та №0710100000:22:027:0087 площею 0,1231 га.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що з набуттям Позивачем права власності на предмет іпотеки розташований на спірній земельній ділянці, останній набув право власності на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням такого права у Відповідача. З огляду на усе зазначене в оскаржуваному рішенні, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (том 2, а.с. 11-15).

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що договір іпотеки від 2 червня 2008 року є припиненим, у зв`язку з позасудовим способом врегулювання, а відтак у Іпотекодавця відсутній обов`язок передавати в іпотеку земельні ділянку.

Скаржиник зазначає, що статтею 392 Цивільного кодексу України визначено два випадки, коли власник майна може подати позов/заяву про визнання його права власності: якщо це право оспорює або не визнає інша особа; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. На переконання Відповідача, позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи втрату належних правовстановчих документів на майно, зокрема коли інші особи чинять перешкоди власнику або незаконно вилучають майно в нього. Інших підстав для припинення права власності на земельну ділянку, яка належить Відповідачу на переконання апелянта не має. Поряд з тим Відповідач наголошує, що всупереч вимогам законодавства, Позивач в даній справі заявляючи вимогу про право власності на земельну ділянку не є її власником, документ також ним не було втрачено, отже, на переконання Відповідача, обраний спосіб захисту Позивачем не відповідає вимогам законодавства.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції мусив визначитись чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. З огляду на викладені доводи апелянт вважає, що таке втручання є не законним, з огляду на обраний спосіб захисту, не пропорційним, оскільки у Відповідача фактично забрали значно більше майна, аніж потрібно для обслуговування приміщення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 липня 2023 року призначено розгляд справи на 26 липня 2023 року об 15:40 хв..

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач просив залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також, Позивач вказав, що для правильного вирішення цієї справи має значення правомірність набуття Позивачем права власності на предмет іпотеки - приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною площею (кв.м.):129,8, який розміщений на земельній ділянці №0710100000:22:027:0068, а не факт припинення іпотечного договору. Таким, за доводами Позивача, чином скасування реєстрації права власності Позивача та повторна реєстрація права власності Позивача на цей об`єкт нерухомого майна проведена 8 травня 2023 року не спростовують правомірності набуття Позивачем права власності на цей об`єкт нерухомого майна а отже і правомірність вимоги Позивача про визнання за ним права власності на земельні ділянки на яких цей об`єкт знаходиться. Право власності Позивача на земельні ділянки виникло на підставі іпотечного договору, та на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Позивач констатує, що обставинами, що зумовили Позивача звернутися з позовом стало те, що Відповідач, усвідомлюючи наслідки звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною площею (кв.м.):129,8, єдності земельної ділянки з нерухомим майном на якій воно розміщене, вдався до створення умов, які б унеможливили або створили значні труднощі передачі спірної земельної ділянки у власність Позивача а саме: в односторонньому порядку відмовився від передачі земельної ділянки в іпотеку; здійснив поділ земельної ділянки на дві земельні ділянки (при цьому у такий спосіб, що під предметом іпотеки залишив значно меньшу земельну ділянку кадастровий номер №0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га), що за твердженнями Позивача є порушенням пункту 5.3 Іпотечного договору № РМ-БМЕ А00/061/2008/2 від 2 червня 2008 року; оспорив рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності Позивача на предмет іпотеки (наказ МЮУ за №1364/5 від 17 квітня 2023 року); не зарєстрував за собою право власності на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На переконання Позивача все вищевказане, дане спростовує посилання Апелянта на неналежність способу захисту обраного Позивачем.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 26 липня 2023 року надійшло клопотання від представника Відповідача, в котрому він просив відкласти розгляд спарви на іншу дату, покликаючись на сімейні обставини. При цьому жодним доводів чи доказів щодо існування таких обставин стороною не подано.

В судове засідання від 26 липня 2023 року представник Відповідача не з`явився.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 11 липня 2023 року вбачається, що суд в пункті 3 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на почтовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.

Водночас, в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Окрім того, колегія суду констатує факт закінчення шістдесятиденного строку розгляду апеляційної скарги, та констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вищевказане та на те, що окрім бездоказового твердження про існування сімейних обставин дана заява не містить будь-яких доказів, що й вказав на необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 26 липня 2023 року, представник Позивача просив залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а рішення суду без змін. Також, Позивач вказав, що для правильного вирішення цієї справи має значення правомірність набуття Позивачем права власності на предмет іпотеки - приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною площею (кв.м.):129,8, який розміщений на земельній ділянці №0710100000:22:027:0068, а не факт припинення іпотечного договору. Таким чином скасування реєстрації права власності Позивача та повторна реєстрація права власності Позивача на цей об`єкт нерухомого майна проведена 8 травня 2023 року не спростовують правомірності набуття Позивачем права власності на цей об`єкт нерухомого майна а отже і правомірність вимоги Позивача про визнання за ним права власності на земельні ділянки на яких цей об`єкт знаходиться. Представник вказав, що право власності Позивача на земельні ділянки виникло на підставі іпотечного договору, та на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСКРОУ КАПІТАЛ» (надалі Позивач) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (майнова порука) № РМ-SME A00/061/2008/1 від 2 червня 2008 року (р.№ 2417), договором іпотеки (майнова порука) № РМ-SME A00/061/2008/2 від 2 червня 2008 року (р. № 2419), договором іпотеки (майнова порука) № РМ-SME A00/061/2008/3 від 30 травня 2008 року (р. № 1451) посвідчений приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу Волинської області Троц Ю.Б. зареєстрований в реєстрі за № 621 (том 1, а.с. 5-6)

Іпотечний договір № РМ-SME A00/061/2008/2 від 2 червня 2008 року (№ 2419) укладений між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та Відповідачем (іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором СМ-SME A00/061/2008/1 укладеним 3 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 20136262) та фізичною особою Дідухом Сергієм Миколайовичем (надалі Іпотечний договір; том 1, а.с. 7-9)

Згідно пункту 3.1 Іпотечного договору, предметом іпотеки є приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною площею 129,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Ківерцівська (вул. Гвардійська), 9 та належить іпотекодавцю власності, що підтверджуються договором купівлі-продажу, посвідченим 25 червня 2002 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу, Перчук І.М., за реєстровим №1470, актом приймання-передачі від 25 червня 2002 року. Право власності зареєстроване 13 листопада 2002 року Волинським обласним бюро технічної інвентаризації за номером 821, що підтверджується реєстраційним написом на договорі Волинського обласного бюро технічної інвентаризації та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 27 травня 2008 року за №720510.

Згідно пункту 1.1 Договору про відступлення права вимоги, на підставі попередньо укладеного між тими ж сторонами договору факторингу від 22 грудня 2020 року предметом якого було відступлення права вимоги за кредитним договором, первісний кредитор ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» передає та відступає новому кредитору - Позивачу всю сукупність прав, належних первісному кредитору за договорами забезпечення, включаючи але не обмежуючись, правом звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою.

У відповідності до пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги, за цим Договором Позивачу переходять всі права первісного кредитора як сторони за Договорами забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства.

В той же час, за фактом укладення договору про відступлення прав вимоги, до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку (спеціальний розділ) номер 39857498 (том 1, а.с. 10-11).

23 червня 2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності Позивача на предмет іпотеки, номер 47170679 від 23 червня 2022 року.

Поряд з тим, за доводами Позивача, земельна ділянка на якій розташований предмет іпотеки, право власності на який набув Позивач, належить Відповідачу, що унеможливлює належно реалізувати право власності Позивача щодо нерухомого майна.

Спірна земельна ділянка кадастровий номер 0710100000:22:027:0068, площею 0,1463, цільове призначення для обслуговування складських приміщень виробничої бази належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 липня 2003 року.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія №ЯД №330017, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02080770010.

Спірна земельна ділянка не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виключає позасудове врегулювання такого спору, без згоди Відповідача.

Дане стало підставою для звернення Позивача з відповідним позовом до суду за захистом порушеного, на його думку права, про визнання права власності на земельну ділянку.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом. Згідно статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

Судом встановлено, що договір про відступлення прав вимоги не оспорений та є дійсним на момент розгляду даної справи по суті.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Розглядаючи позовні вимоги Позивача щодо визнання права власності колегія суддів зауважує, що аналіз норм Цивільного кодексу України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України.

Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Вирішуючи даний спір, зважаючи на доводи позовної заяви та апеляційної скарги Позивачу перш за все необхідно довести належними та допустимими доказами, зокрема, правові підстави виникнення/переходу прав на спірну земельну ділянку до Позивача від попереднього власника нерухомості, тобто питання переходу відповідних прав на спірну земельну ділянку до Позивача, їх зміст та відповідні правові наслідки, оскільки дані обставини дадуть змогу встановити, чи набув Позивач право власності на спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди чи у відповідності до положень статті 120 Земельного кодексу України.

Так, лише за умови відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, можна застосовувати положення частин 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якими до особи яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до частин першої та другої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому, для встановлення такого права, необхідно провести відповідну земельно технічну експертизу, розробити технічну документацію з метою встановлення меж та розмірів як самої земельної ділянки, котра знаходиться під будівлями та спорудами так і земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування земельної ділянки.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, Відповідач подаючи апеляційну скаргу, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, покликається на те, що договір іпотеки є припиненим, у зв`язку із позасудовим врегулюванням спору, та вважає, що у Відповідача відсутній обов`язок передавати в іпотеку земельну ділянку.

При цьому, колегія суду зауважує, що на підставі Договору про відступлення права вимоги та у відповідності до умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є складовою іпотечного договору № РМ-SME A00/061/2008/2 від 2 червня 2008 року, Позивач в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, звернув стягнення на предмет іпотеки приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною прощею 129,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ківерцівська (Гвардійська), 9 шляхом набуття цього приміщення у власність.

В той же час, доводи апеляційної скарги щодо неправильного обраного Позивачем способу захисту, спростовуються тим, що невизнання, оспорення права Позивача на даний об`єкт (що є передумовою та основною підставою для подання позову про визнання права власності) свідчать такі дії Відповідача як: звернення до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії реєстратора щодо державної реєстрації приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною площею 129,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 9; поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером №0710100000:22:027:0068 площею 0,1463 га на дві окремі земельні ділянки: кадастровим номером №0710100000:22:027:0089 площею 0,0232 га та кадастровий номер №0710100000:22:027:0087 площею 0,1231 га (не змінюючи межі первісної земельної ділянки); не зареєстрував за собою право власності на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

27 червня 2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності Позивача на предмет іпотеки, номер 47170679 від 23 червня 2022 року (том 1, а.с. 13).

Разом з тим, скаргу Відповідача, задоволено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63991797 від 27 червня 2022 року відповідно до наказу МЮУ за №1364/5 від 17 квітня 2023 року скасовано.

8 травня 2023 року повторно винесено рішення №67507224 про реєстрацію за Позивачем права власності на об`єкт нерухомості на підставі іпотечного договору серія та номер: 2419, виданий 2 червня 2008 року, видавник Грушицька В.В. приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу, договору про відступлення прав вимоги серія та номер: 621, виданий 22 грудня 2020 року, видавник Троц Ю.Б.- приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області та договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 9590, виданий 10 грудня 2010 року, видавник: Бондар І., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу.

Разом з тим, аналіз укладених Договорів вказує на те, що Відповідач зобов`язаний передати і земельну ділянку, що існувала з огляду на включення її до іпотечного майна. В той же час, дане вказує на те, що в силу Закону та Договору Позивач став новим власником майна переданого в іпотеку (приміщення та земельну ділянку, котру згодим поділив сам Відповідач, тим самим вчиняючи дії спрямовані на уникнення від передачі даної земельної ділянки Відповідачу, права на котру, як вказано вище за Договором і Законом вже перейшли до Позивача та нереалізовані виключно з огляду на подальші дії Відповідача). Вказане ж не тільки спростовує доводи апелянта, що Позивач не є власником в розумінні статті 392 Цивільного кодексу України. При цьому ці ж доводи апелянта підтверджують підставність звернення Позивача з позовом до суду з посиланням на вказану статтю Цивільного кодексу України, адже в даних доводах заперечує і не визнає право Позивача.

Відтак, саме зважаючи на дані правовідносини та докази в справі, Позивачем правомірно обрано такий спосіб захисту як визнання права власності на земельну ділянку, котра знаходить під нерухомим майном на яке звернуто стягнення та яке на час звернення з позовом зареєстровано за Позивачем на праві власності.

Реєстраційний номер: 2731141407080; об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт; Тип об`єкта: приміщення матеріального складу /Г-1/; Об`єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об`єкта: загальна площа (кв.м.):129,8; Адреса: Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 9; номер об`єкта в РПВН: 720510 (том 1, а.с. 299).

Об`єкт нерухомого майна на момент передачі в іпотеку знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером № 0710100000:22:027:0068.

Земельна ділянка, кадастровий номер 0710100000:22:027:0068, площею 0,1463 га, цільове призначення для обслуговування складських приміщень виробничої бази, за адресою: місто Луцьк, вулиця Ківерцівська, 9 належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 липня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. (том 1, а.с. 16).

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія № ЯД № 330017, виданий управлінням Держкомзему у м. Луцьку 25 вересня 2008 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02080770010 (том 1, а.с. 204)

Відповідно до кадастрового плану від 2008 року з технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності Відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:22:027:0068, на спірній земельній ділянці розміщено два об`єкти нерухомого майна: - приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною прощею 129,8 кв.м. на схемі названі, як столярний цех, належне позивачу; - кузня /Є-1/.

Кузня /Є-1/, згідно відомостей з технічного паспорту на це приміщення ( ст. 168 Інвентаризаційної справи № 19298) площею 40,7 кв.м. перебуває у користуванні ВАТ «Будремгарант», яке припинено на підставі ухвали Господарського суду Волинської області у справі № 4/33-Б від 27 вересня 2011 року, номер запису: 1 198 117 0008 005475 (том 1, а.с. 177-180)

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (інформаційна довідка № 320161418 від 13 січня 2023 року) Кузня /Є-1/, як об`єкт нерухомого майна не значиться.

Суд апеляційної інстанції при цьому констатує, що Відповідачем не доведено та не подано у визначний законом спосіб належних доказів, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:22:027:0068 на даний час розташовані інші об`єкти нерухомого майна, як крім приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною прощею 129,8 кв.м.

З відповіді Головного управляння ДЗК у Волинській області від 14 грудня 2022 року слідує, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 0710100000:22:027:0068) перенесена до архівного шару внаслідок її поділу на дві ділянки в межах спірної земельної ділянки: кадастровий номер 0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га та 0710100000:22:027:0087, площею 0,1231 га, без реєстрації права власності на ці ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (інформаційна довідка № 320161418 від 13 січня 2023 року; том 1, а.с. 148-154).

Як доводить Позивач, з метою відчуження земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:22:027:0068 на користь Відповідача (договір купівлі продажу земельної ділянки від 15 липня 2003 року реєстраційний № 2178, рішення Луцької міської ради № 9/14.4 від 20 червня 2003 року), зазначена земельна ділянка мала б увійти до складу предмета іпотеки згідно підпункту 3.2.1 Іпотечного договору № РМ-SME A00/061/2008/2 від 2 червня 2008 року проте, саме з вини та внаслідок не виконання Відповідачам взятого на себе зобов`язання про передачу даної земельної ділянки в іпотеку, залишилася поза обтяженням.

При цьому, така бездіяльність Відповідача передусім обумовлена його недобросовісністю, яка полягає в тому, що після отримання кредитних коштів позичальником Відповідач відмовився виконувати зобов`язання передбачені підпунктом 3.2.1 Договору іпотеки, згідно яких останній зобов`язувався протягом шести місяців, після належного оформлення права власності на спірну земельну ділянку, додатково передати її в іпотеку разом з предметом іпотеки.

В той же час, колегія суддів зазначає, що вищеописані норми діючого законодавства України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно, за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

При цьому, колегією суду встановлено, що сторони у іпотечному договорі у підпункті 3.2.1 Іпотечного договору, дійшли згоди, що: у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на земельну ділянку переходить до Позивача разом з будівлями та спорудами при неможливості реалізації Предмету іпотеки включно із земельною ділянкою, земельна ділянка може бути відокремлена від Предмету іпотеки та реалізована окремо від будівель та споруд, якщо на це буде згода іпотекодержателя, тобто Позивача (том 1, а.с. 7).

За фактом укладення договору про відступлення прав вимоги, до державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троц Ю.Б. внесено запис про іпотеку (спеціальний розділ) за Позивачем номер 39857498. Приміщення матеріального складу /Г-1/ пл. 129,8 кв.м. (том 1, а.с. 10-11).

27 червня 2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності Позивача на предмет іпотеки, номер 47170679 від 23 червня 2022 року (том 1, а.с.13)

Як слідує із матеріалів справи, державним реєстратором приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троц Ю.Б. після задоволення скарги Відповідача про скасування рішення від 27 червня 2022 року №63991797 про реєстрацію за Позивачем права власності на даний об`єкт нерухомості додатково винесено рішення №67507224 від 8 травня 2023 року про реєстрацію за Позивачем права власності на об`єкт нерухомості на підставі іпотечного договору серія та номер: 2419, виданий 2 червня 2008 року, видавник Грушицька В.В. приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу, договору про відступлення прав вимоги серія та номер:621, виданий 22 грудня 2020 року, видавник Троц Ю.Б. - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області, та договору про відступлення права вимоги, серія та номер:9590, виданий 10 грудня 2010 року, видавник : Бондар І.., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу.

Реєстраційний номер: 2731141407080; об`єкт речових прав: закінчений будівництвом об`єкт; тип об`єкта: приміщення матеріального складу /Г-1/; об`єкт житлової нерухомості: ні; Опис об`єкта: загальна площа (кв.м.): 129,8; адреса: Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 9; номер об`єкта в РПВН: 720510 (том 1, а.с. 299).

Відтак, підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів зауважує факт правомірного набуття Позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення матеріального складу /Г-1/, загальною площею (кв.м.): 129,8 за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд.9, яке належить Відповідачу на праві власності згідно рішення Луцької міської ради №9/14.4 від 20 червня 2003 року, договору купівлі-продажу від земельної ділянки від 15 липня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №330017.

Вказана земельна ділянка набута Відповідачем для обслуговування складських приміщень з кадастровим номером №0710100000:22:027:0068.

Однак, як встановлено судом, земельна ділянка №0710100000:22:027:0068 з 21 січня 2022 року поділена на дві земельні ділянки з присвоєнням кадастрових номерів: №0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га та №0710100000:22:027:0087 площею 0,1231 га, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (том 1, а.с. 148-153, 155-158).

При цьому, такий поділ не змінив зовнішні межі та первісну площу земельної ділянки з кадастровим номером №0710100000:22:027:0068.

З врахуванням вищевисвітлених приписів діючого законодавства України та враховуючи те, що підпунктом 3.2.1 Іпотечного договору визначено слідування земельної ділянки за нерухомим майном в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи докази, котрі підтверджують правовий титул Відповідача (іпотекодавця) на спірну земельну ділянку - власність, колегія суддів приходить до висновку, що дані обставини є підставою для набуття Позивачем права власності на земельну ділянку (за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 9, у межах та площею 129,8 кв.м.), яка визначена на момент передачі об`єкта нерухомого майна (приміщення матеріального складу /Г-1/) в іпотеку та зобов`язання Відповідача про передачу земельної ділянки в іпотеку (які він на себе взяв за умовами підпункту 3.2.1 Іпотечного договору).

При цьому, колегія суду ще раз резюмує, що обставина поділу земельної з присвоєнням 2 кадастрових номерів 0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га та 0710100000:22:027:0087 площею 0,1231 га не змінює межі первісної земельної ділянки №0710100000:22:027:0068, оскільки поділ спірної земельної ділянки не змінює зовнішні межі первісної земельної ділянки та не є обставиною, що перешкоджає для переходу права власності до набувача за умовами статті 120 Земельного кодексу України (дана обставина навпаки ж свідчить про намагання Відповідача уникнути виконання підпункту 3.2.1 Іпотечного договору та видозмінення первинного стану спірної земельної ділянки).

Разом з тим, суд ще раз наголошує, що Відповідач не подав належні та допустимі докази, що на земельній ділянці на даний час знаходяться інші об`єкти нерухомого майна в подальшому №0710100000:22:027:0089, площею 0,0232 га та №0710100000:22:027:0087 площею 0,1231.

Відтак з набуттям Позивачем права власності на предмет іпотеки розташований на спірній земельній ділянці, Позивач набув право власності на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням такого права у Відповідача.

При цьому апелянт посилається на статтю 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Захист власності» вказуючи, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, роблячи такі доводи апелянт не звертає увагу на той факт, що уклавши Іпотечний договір з умовою визначеною в пункті 3.2.1 та перешкоджаючи в подальшому передачі, обумовленій в цьому пункті земельній ділянці разом з майном котре на даний час фактично перейшло Позивачу - саме Відповідач є особою, що перешкоджає Позивачу в реалізації права Позивача на мирне володіння майном, обумовлене статтею 1 Протоколу.

З огляду на усе вищеописане колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку. Дане рішення й було прийняте місцевим господарським судом, з огляду на що суд апеляційної інстанції залишає без змін оспорюване рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ясон" на рішення Господарського суду Волинської області від 9 травня 2023 року в справі №903/675/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 9 травня 2023 року в справі №903/675/22 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №903/675/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 1 липня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.