Постанова

від 01.08.2023 по справі 917/177/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/177/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури, Кіровоградська область, м. Кропивницький,

на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.04.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтава, повний текст якого складений 11.04.2023 (суддя Ціленко В.А.),

у справі №917/177/23

за позовом: керівника Кропивницької окружної прокуратури, Кіровоградська область, м.Кропивницький, в інтересах держави в особі:

1) Кропивницької міської ради, м. Кропивницький,

2) Управління освіти Кропивницької міської ради, м. Кропивницький,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС", м. Полтава,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального закладу "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради", Кіровоградська область, м. Кропивницький,

про стягнення 44022,83грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області з позовною заявою звернувся керівник Кропивницької окружної прокуратури в інтересах Кропивницької міської ради та Управління освіти Кропивницької міської ради, в якій просить стягнути з ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" безпідставно сплачені грошові кошти у розмірі 44022,84грн за природний газ за договором постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК на користь головного розпорядника Управління освіти Кропивницької міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладання між ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" та Комунальним закладом "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" (попередня назва Комунальний заклад "Навчально-виховне об`єднання Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 - центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області) додаткових угод від 19.12.2019 №1 та від 20.12.2019 №2 до договору постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК порушені вимоги Бюджетного кодексу України та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки змінено істотні умови договору, а саме: змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.04.2023 у справі №917/177/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним позивачем у справі є Комунальний заклад "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" (Комунальний заклад "Навчально-виховне об`єднання Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 - центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області), оскільки у разі нікчемності правочину, обов`язок повернути все отримане покладається на сторони, що його уклали. Судом зазначено про помилковість доводів прокурора щодо нікчемності додаткових угод від 19.12.2019 № 1 та від 20.12.2019 № 2, оскільки на момент укладення договору постачання та додаткових угод до нього діяла нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", з подальшими змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 17.03.2020 № 530-ІХ та від 30.03.2020 № 540-ІХ), а у ст. 43 даного Закону відсутня пряма вказівка на нікчемність правочину у разі недотримання вимог пункту 2 частини 5 статті 41 вказаного Закону, додаткова угода до договору поставки є оспорюваним правочином, і з урахуванням допущених при її укладенні порушень щодо наявності обґрунтування коливання ціни на товар на ринку вона підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, а сплачені за нею кошти - поверненню на підставі ч. 1 ст. 690 ЦК України, ч. 2 ст. 208 ГК України.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, керівник Кіровоградської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.04.2023 у справі №917/177/23 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 4026,00грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що позивачем у даному спорі є Управління освіти Кропивницької міської ради як орган, на який покладено обов`язки із забезпечення ефективного здійснення функцій головного розпорядника освітніх коштів виконавчого органу Кропивницької міської ради. Наголошує, що згідно зі статутом Комунального закладу "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" саме засновник здійснює фінансування закладу освіти, а контроль за використанням закладом освіти публічних коштів здійснює засновник закладу освіти або відповідний орган управління освітою міської ради. Комунальний заклад "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" є розпорядником коштів нижчого рівня та підпорядковується Управлінню освіти Кропивницької міської ради. Кошти на оплату за спожитий природний газ за договором постачання природного газу від 19.11.2019 № 89-19/ГК вищевказаному навчальному закладу перераховувались через особові рахунки Управління освіти Кропивницької міської ради. Прокурор зазначає, що безпідставно сплачені кошти за товар - природний газ мають бути повернуті на рахунок головного розпорядника освітніх коштів виконавчого органу Кропивницької міської ради у сфері освіти - Управління освіти Кропивницької міської ради та в подальшому повинні бути обов`язково перераховані до доходів загального фонду місцевого бюджету, що підтверджується листом Кропивницької міської ради від 09.12.2022 за № 5628/24-13-24.

Апелянт наголошує, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що на момент укладення договору постачання від 19.11.2019 № 89-19/ГК та додаткових угод до нього діяла нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII у редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-IX "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", з подальшими змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 17.03.2020 № 530-IX та від 30.03.2020 № 540-IX, оскільки вказаний Закон опубліковано в офіційному виданні "Голос України" від 19.10.2019 № 200, а в новій редакції він набрав чинності з 20.04.2020. А тому додаткові угоди № 1 від 19.12.2019 та № 2 від 20.12.2019 є нікчемними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.04.2023 у справі №917/177/23. Встановлено учасникам справи десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії скаржнику. Встановлено учасникам справи десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяв, клопотань тощо. Ухвалено здійснити розгляд справи №917/177/23 в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

Зазначена ухвала доставлена до електронних кабінетів Кіровоградської обласної прокуратури, Кропивницької міської ради та ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" 01.06.2023 о 18:39 годині.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень копій ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 поштове відправлення вручене Управлінню освіти Кропивницької міської ради та Комунальному закладу "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" 13.06.2023, керівнику Кропивницької окружної прокуратури 14.06.2023.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

Учасники провадження не скористалися своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, судова колегія здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

В той же час, відповідно до ч. ч. 2, 13 ст. 32 ГПК України справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства, враховуючи перебування у відпустці станом на 31.07.2023 судді Здоровко Л.М., яка входить до складу колегії суддів, Східний апеляційний господарський суд здійснює розгляд справи в межах розумного строку.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та відкритого доступу веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель "Рrozorro" (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-10-11-002977-b) 11.10.2019 КУ "НВО "Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 17 центр естетичного виховання "Калинка" розміщене оголошення про проведення закупівлі UA-2019-10-11-002977-b з предметом: код ДК 021-2015 09120000-6 Газове паливо (Природний газ) в об`ємі 140000 куб.м з очікуваною вартістю 1300000,00грн, строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 31.12.2019.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визнано ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" з остаточною пропозицією 693000,00грн.

19.11.2019 між ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" (постачальником) та Комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" (споживачем) укладений договір постачання природного газу №89-19/ГК, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) споживачу у 2019 році код за ДК 021-2015 09120000-6 Газове паливо, а саме: природний газ для використання у якості палива, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2 договору річний плановий об`єм постачання газу 140 тис.куб.м.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що місячні планові об`єми постачання газу складають: листопад 2019 року 40тис.куб.м, грудень 2019 року 100тис.куб.м.

За умовами п. 3.2 договору ціна газу становить 4125,00грн за 1000куб.м, крім того ПДВ - 825,00грн, всього з ПДВ - 4950,00грн.

Ціна, зазначена в п. 3.2 договору, може змінюватися протягом дії договору, але не раніше ніж через 30 днів з дня підписання угоди. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.3 договору).

За п. 3.4 договору сторони домовились, що ціна газу, погоджена сторонами відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Відповідно до п. 3.5 договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального об`єму поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього договору.

Положеннями п. 3.6 договору визначено, що загальна сума цього договору на 2019 рік становить 693000,00грн, у тому числі ПДВ - 115500,00грн, сума бюджетних призначень на листопад грудень 2019 року становить 693000,00грн. Тариф за розподіл потужності для віртуальної точки виходу з невизначеним фізичним розташуванням до газорозподільних систем становить 157,19грн за 1000куб.м на добу без ПДВ, ПДВ 31,44грн, всього з ПДВ -188,63грн та не включається до ціни природного газу.

За умовами п. 11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та діє в частині постачання газу до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 11.1.2 договору сторони погодились, що умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання, крім випадків, передбачених п. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", у разі: зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються їх печатками (за наявності) та є невід`ємною частиною договору (п. 11.3 договору).

Договір постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" та Комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" укладено додаткові угоди до договору постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК, а саме:

1) додаткову угоду №1 від 19.12.2019, якою встановлено, що ціна природного газу за 1000куб.м з 01.12.2019 становить 5445,00грн з ПДВ;

2) додаткову угоду №2 від 20.12.2019, якою встановлено, що ціна природного газу за 1000куб.м з 20.12.2019 становить 5989,50грн з ПДВ;

3) додаткову угоду №3 від 20.12.2019, якою сторонами, зокрема, визначено, що загальна сума договору становить 69300,00грн, сума бюджетних призначень за листопад-грудень 2019 року складає 248285,08грн, та продовжено дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок 2020 року, орієнтовно на період з 01.01.2020 до 31.01.2020;

4) додаткову угоду №4 від 24.01.2020, якою сторонами, зокрема, визначено, що загальна сума договору становить 69300,00грн, сума бюджетних призначень за січень 2020 року складає 49657,02грн;

Тобто, за результатами укладення додаткових угод №1 від 19.12.2019 та №2 від 20.12.2020 ціна природного газу була збільшена з 4950,00грн з ПДВ до 5989,50грн з ПДВ.

Отже, ціна природного газу за 1000куб.м внаслідок внесення змін до договору постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК збільшилася на 21% в порівнянні з ціною, що визначена вказаним договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що споживачем та постачальником підписано акти прийому-передачі природного газу:

-за грудень 2019 року №0000001001 від 31.12.2019 на суму 55571,68грн, обсяг поставки 10,20600тис.куб.м;

-за грудень 2019 року №0000001002 від 31.12.2019 на суму 174893,40грн, обсяг поставки 29,20000тис.куб.м;

-за січень 2020 року №0000000024 від 31.01.2020 на суму 49652,95грн, обсяг поставки 8,29000тис.куб.м.

В позовній заяві прокурор зазначає, що постачання природного газу за договором постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК також було здійснено відповідачем третій особі згідно з актом прийому-передачі від 30.11.2019 №0000000842 на суму 17820,00грн, обсяг поставки 3,6тис.куб.м.

Разом з тим, в матеріалах справи вказаний акт від 30.11.2019 №0000000842 відсутній.

Таким чином, за доводами прокурора, об`єм поставленого споживачу природного газу склав 51,296тис.куб.м на загальну суму 297937,35грн.

Згідно зі звітом від 24.01.2020 про виконання договору про закупівлю від 19.11.2019 №89-19/ГК сума оплати за договором складає 297942,10грн.

З матеріалів справи вбачається, що споживачем здійснено оплату за поставлений газ за договором постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК:

-на суму 17820,00грн, номер розрахункового документа 1142 від 24.12.2019;

-на суму 88699,72грн, номер розрахункового документа 1144 від 24.12.2019;

-на суму 7113,16грн, номер розрахункового документа 1148 від 26.12.2019;

-на суму 134652,20грн, номер розрахункового документа 1149 від 27.12.2019;

-на суму 49657,02грн, номер розрахункового документа 50 від 06.02.2020.

Всього на виконання умов договору споживачем перераховано постачальнику 297942,10грн.

Прокурор зазначає, що вказані додаткові угоди № 1 від 19.12.2019 та №2 від 20.12.2019 до договору постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК укладені відповідачем та третьою особою всупереч вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", та є нікчемними згідно зі ст. 37 названого Закону в редакції, чинній на момент їх укладення, оскільки цими додатковими угодами збільшено ціну за одиницю товару за відсутності належного обґрунтування наявності підстав для внесення таких змін у зв`язку з відсутністю доказів коливання (зростання) ціни на ринку, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на користь головного розпорядника бюджетних коштів суму безпідставно сплачених грошових коштів за вказаними угодами в загальному розмірі 44022,84грн, що і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір постачання природного газу №89-19/ГК укладений між ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" та Комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" (нині Комунальний заклад "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради") 19.11.2019.

Крім того, між сторонами укладені, зокрема, додаткова угода №1 від 19.12.2019 та додаткова угода №2 від 20.12.2019.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19.09.2019 № 114-IX Закон України "Про публічні закупівлі" викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня його опублікування, крім розділу VI, який вводиться в дію через 12 місяців з дня його опублікування.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19.09.2019 № 114-IX опублікований в офіційному виданні "Голос України" 19.10.2019.

Отже, вказаний закон набрав чинності 20.10.2019 та введений в дію з 19.04.2020.

Відповідно до п. 5 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону від 19.09.2019 № 114-IX) процедури закупівель товарів, робіт та послуг, розпочаті до введення в дію Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону.

Враховуючи, що дана процедура закупівлі розпочата у листопаді 2019 року, договір про постачання природного газу №89-19/ГК укладений 19.11.2019, а додаткові угоди №1 та №2 до нього підписані 19.12.2019 та 20.12.2019, відповідно, до цих спірних правовідносин застосовується редакція Закону України "Про публічні закупівлі", чинна до введення в дію нової редакції згідно з Законом України від 19.09.2019 № 114-IX, що діяла на момент укладення договору та здійснення закупівлі.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції, що на момент укладення договору постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК діяла редакція Закону України "Про публічні закупівлі" від 19.09.2019 № 114-ІХ є помилковими.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону, чинній на дату проведення закупівлі та укладення договору) договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Частиною 1 статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами ч. 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведення відкритих торгів, оприлюднених в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozzoro-публічні закупівлі" за ідентифікатором закупівлі UA-2019-10-11-002977-b між з ТОВ "Газова Компанія "Інвестсервіс" та Комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" (згідно з рішенням шостої сесії восьмого скликання Кропивницької міської ради від 07.09.2021 №730 навчальний заклад перейменовано в Комунальний заклад "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради") укладений договір постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК, за умовами якого постачальник повинен був поставити природний газ у обсязі 140тис.куб.м. Договором встановлено ціну природного газу за 1000 куб.м у сумі 4950,00грн з ПДВ.

У подальшому, внаслідок послідовного укладення додаткових угод №1 від 19.12.2019 та №2 від 20.12.2019 збільшено ціну за 1000куб.м з 4950,00грн до 5989,50грн, тобто на 1039,50грн, що становить 21% від первинної ціни.

Матеріали справи не містять звернень відповідача до споживача з обґрунтуваннями підстав для внесення змін до договору постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК.

В той же час, до матеріалів справи прокурором разом з додатковими угодами №1 від 19.12.2019 та №2 від 20.12.2019 додано копію цінової довідки Полтавської торгово-промислово палати від 03.12.2019 №24.14-05/503 "Про ринкові ціни на газ природний у грудні 2019 року" та копію довідки Харківської торгово-промислової палати від 18.12.2019.

У постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 викладено висновок, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Відповідно до цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати від 03.12.2019 №24.14-05/503 "Про ринкові ціни на газ природний у грудні 2019 року" ціна за 1000куб.м АТ "Нафтогаз України" складає 7755,60грн, ТОВ "Херсонрегіонгаз" 8021,87грн, ТОВ "Одесагаз" 7400,64-7700,64грн, ТОВ "Кременчукгаз-Постачання" 6988,63грн, ДП "Газ Мелітополя" ПАТ "Мелітопольгаз" 9904,20грн.

Тобто, вказана довідка не підтверджує коливання ціни природнього газу на ринку у бік зменшення або збільшення, а лише містить інформацію про вартість газу, що постачається різними постачальниками.

При цьому вказана довідка, відповідно до її змісту має інформаційний характер.

Згідно з довідкою Харківської торгово-промислової палати від 18.12.2019 ціни по постачанню природного газу, що діють у грудні 2019 року для установ і організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, згідно з інформацією від регіональних газопостачальних установ, з 01.12.2019 складають: ПАТ "Донецькоблгаз" 9960,684грн, ТОВ "Херсонрегіонгаз" 8021,87грн, ТОВ "Уманьгаз збут" 8064,00грн, ДП "Газ Мелітополя" ПАТ "Мелітопольгаз" 9904,20грн. Діапазон цін становить 8021,87грн 9960,84грн за 1000куб.м. Довідка носить виключно фактографічно-інформаційний характер, не враховує умов договорів та контрактів і ціна на природний газ, вказана у довідці, не є середньоринковою.

Таким чином, ця довідка тільки встановлює факт того, що існує діапазон цін на природний газ у визначеному місяці для певних суб`єктів господарювання, проте ніяким чином не підтверджує коливання ціни природнього газу на ринку у бік зменшення або збільшення, а також має виключно інформаційний характер.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 викладено висновок, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Враховуючи, що вказані довідки, на підставі яких ймовірно підвищилась ціна за договором, мають лише довідково-інформаційний характер, не є висновками експерта та не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку, то вони не можуть вважатися обґрунтованими підставами для внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод та збільшення ціни за одиницю товару.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 зазначено, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 у справі №912/994/20 виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Як встановлено судом, договором встановлено ціну природного газу за 1000 куб.м у сумі 4950,00грн з ПДВ. В подальшому додатковими угодами №1 від 19.12.2019 та №2 від 20.12.2019 збільшено ціну до 5989,50грн, тобто на 1039,50грн, що становить 21% від первинної ціни.

При цьому, додаткова угода №2 до договору постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК укладена на наступний день після укладення додаткової угоди №1 від 19.12.2019, після першого підвищення ціни газу за 1000куб.м, а мотивами укладання обох угод були ціни на природний газ у грудні 2019 році у інших постачальників. Тобто, на підставі інформації стосовного одного і того ж часового проміжку та в порівнянні з повторюваними постачальниками природного газу у обох довідках торгово-промислових палат, вартість газу постачальником та споживачем збільшено двічі за один місяць.

У постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду підсумував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (стаття 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Також, Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про те, що перемога у тендері та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при укладенні додаткових угод сторони безпідставно змінили істотні умови договору, без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни природного газу в період виконання умов договору.

Як встановлено з матеріалів справи, сторони уклали додаткову угоду №1 від 19.12.2019, додаткову угоду №2 від 20.12.2019 всупереч п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, додаткові угоди №1 від 19.12.2019 та №2 від 20.12.2019 укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є нікчемними в силу закону і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Висновок щодо нікчемності додаткових угод викладений в аналогічній справі у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019 № 916/3156/17 та в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 №927/491/19.

Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 у справі №912/994/20 зазначив, що нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними; обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Пунктами 1.3, 3.6 договору постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК визначено, що ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" зобов`язалося поставити у період листопад-грудень 2019 року Комунальному закладу "Навчально-виховне об`єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" 140тис.куб.м природного газу на суму 693000,00грн, однак поставило лише 51,296тис.куб.м на суму 297942,10грн.

Доказів того, що відповідачем здійснено поставку природного газу у іншому об`ємі, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи, що додаткові угоди №1 від 19.12.2019 та №2 від 20.12.2019 є нікчемними, то ціна за 51,296тис.куб.м природного газу має визначатись за умовами договору від 19.11.2019 №89-19/ГК без урахування внесених до нього цими угодами змін та становити 253915,20грн (4950,00грн/тис.куб.м * 51,296тис.куб.м), тобто отримана ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" оплата у сумі 44026,90грн (297942,10грн 253915,20грн) за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Разом з тим, враховуючи межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 44022,84грн.

Щодо висновків суду першої інстанції, що належним позивачем у справі є виключно Комунальний заклад "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" (попередня назва Комунальний заклад "Навчально-виховне об`єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області") судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 названого Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

При цьому заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у названому Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 цього Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави (пункт 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради та Управління освіти Кропивницької міської ради з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.

Відмовляючи у задоволенні позову у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що кошти можуть бути стягнути лише на користь контрагента за договором Комунального закладу "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради", який згідно Статуту є юридичною особою, має самостійний баланс і рахунки в установах банку, штамп, печатку, ідентифікаційний номер, а не на користь Управління освіти Кропивницької міської ради.

Згідно з постановою Верховного Суду у справі № 913/176/18 суд касаційної інстанції зазначив про те, що участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності: затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною першої статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення), зокрема, самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої цієї статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 25 Закону України "Про освіту" засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа): здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти. Засновник закладу освіти зобов`язаний: забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов; забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Кіровоградської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Кіровоградської області.

Наявність в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, у зв`язку з чим орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, - неодноразово була підставою для визначення прокуратурою органу місцевого самоврядування в якості органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, що підтверджується і за змістом постанови Верховного Суду у справі 917/1062/21.

Водночас за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до Статуту Комунального закладу "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради", затвердженого рішенням Кропивницької міської ради від 07.06.2021 №730, Комунальний заклад "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" є комунальним закладом освіти комунальної форми власності (п.1.1 Статуту).

Згідно з п. 1.2 Статуту засновником закладу освіти є Кропивницька міська рада. Засновник здійснює фінансування закладу освіти, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво й ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей.

За умовами п. 1.6 Статуту заклад освіти є юридичною особою, має гербову печатку, штамп, бланки зі своєю назвою, обслуговується через централізовану бухгалтерію управління освіти або може мати самостійний баланс.

Пунктом 7.1 Статуту визначено, що управління закладом освіти здійснюють: засновник або уповноважений ним орган; керівник закладу освіти; педагогічна рада; вищий колегіальний орган громадського самоврядування закладу освіти.

Засновник закладу освіти або відповідний орган управління освітою міської ради: здійснює контроль за використанням закладом освіти публічних коштів; затверджує кошторис закладу освіти та контролює його виконання (п. 7.3 Статуту).

Умовами п. 7.4 Статуту визначено, що засновник закладу освіти зобов`язаний забезпечити, зокрема, утримання та розвиток заснованого ним закладу освіти, його матеріально-технічної бази на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, вимог трудового законодавства, оплати праці педагогічних та інших працівників, охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки тощо.

Положеннями п. 7.5 Статуту затверджено, що керівник закладу освіти зобов`язаний організовувати фінансово-господарську діяльність закладу освіти в межах затвердженого кошторису.

Фінансово-господарська діяльність закладу освіти здійснюється на основі його кошторису (п. 9.1 Статуту).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах міститься, зокрема, висновок про те, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Великою Палатою Верховного Суду у вказаній справі зазначено, що комунальний навчальний заклад не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Отже, оскільки засновником комунального закладу та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

У контексті заявлених прокурором у справі № 905/1907/21 позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь комунального закладу Велика Палата Верховного Суду звернула також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає, в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 905/1907/21 дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі комунального закладу (оскільки у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах) та зазначила про правильність висновків судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову у справі № 905/1907/21, поданого прокурором в інтересах держави в особі комунального закладу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

А тому висновки суду першої інстанції, що належним позивачем у даній справі є Комунальний заклад "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" є помилковими.

Частиною 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

За п. п. 3, 4, 7, 9 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Пунктом 18 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені пунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Відповідно до Положення про Управління освіти Кропивницької міської ради, затвердженого рішенням Кропивницької міської ради від 02.02.2021 №65, Управління є виконавчим органом Кропивницької міської ради, утворюється міською радою, є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, є головним розпорядником бюджетних коштів (п. 1.1, п. 1.3 Положення).

За умовами п. 2.2.1 Положення позивач-2 здійснює управління загальноосвітніми, дошкільними, позашкільними та професійно-технічними закладами освіти усіх типів комунальної форми власності, розташованими на території міста.

Управління освіти Кропивницької міської ради здійснює організацію фінансового забезпечення загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних закладів освіти: є головним розпорядником бюджетних коштів по галузі "Освіта"; сприяє фінансовому забезпеченню існуючої мережі закладів освіти; вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування закладів та установ освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує їх використання (п. 2.2.4 Положення).

Згідно з п. 2.2.5 Положення позивач-2 здійснює матеріально-технічне забезпечення загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних та професійно-технічних (на період повноважень) закладів освіти.

Отже, Комунальний заклад "Фортечна гімназія Кропивницької міської ради" у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару стороною зобов`язальних правовідносин, в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, та не є суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, Кропивницька міська рада є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у відносинах щодо контролю за розпорядженням та використанням коштів місцевого бюджету, та в разі встановлення порушень, має право звернутись до суду за захистом своїх інтересів.

В той же час, оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, і саме Управління освіти Кропивницької міської ради є головним розпорядником коштів, сприяє фінансовому забезпеченню існуючої мережі закладів освіти та здійснює матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, а тому надмірно сплачені бюджетні кошти у сумі 44022,84грн підлягають поверненню на користь саме цього розпорядника бюджетних коштів.

Разом із цим відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як вбачається з матеріалів справи, Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області листом від 23.06.2022 №12.51-78-4421ВИХ-22 звернулася до Кропивницької міської ради, в якому повідомлено про виявлені прокурором порушення інтересів територіальної громади та запитано інформацію щодо вжитих заходів представницького характеру.

У відповідь виконавчий комітет Кропивницької міської ради листом від 28.06.2022 №3110/24-13-24 повідомив, що Управлінням освіти Кропивницької міської ради заходи представницького характеру не здійснювалися.

21.09.2022 Кропивницькою окружною прокуратурою Кіровоградської області листом №12.51-78-7035ВИХ-22 знову повідомлено Кропивницькій міській раді про виявлені порушення, а також запитано реквізити розрахункового ранку головного розпорядника бюджетних коштів за договором від 19.11.2019 №89-19/ГК, у відповідь на який виконавчим комітетом Кропивницької міської ради листом від 30.09.2022 №13405-22 надано реквізити розрахункового рахунку головного розпорядника Управління освіти Кропивницької міської ради.

Листом від 30.11.2022 №12.51-78-9016ВИХ-22 Кропивницькою окружною прокуратурою Кіровоградської області повторно зазначено про порушення інтересів держави, а також запитано інформацію та відповідні документи щодо закупівлі.

Виконавчим комітетом Кропивницької міської ради листом від 23.12.2022 №17664-22, зокрема, повідомлено, що Комунальний заклад "Навчально-виховне об`єднання Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 - центр естетичного виховання "Калинка" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області є розпорядником коштів нижчого рівня та підпорядковується Управлінню освіти Кропивницької міської ради. Тому кошти на оплату за спожитий природний газ вищезазначеному закладу перераховувались через особові рахунки Управління освіти, отримані кошти використовувались комунальним закладом та відображались в бухгалтерському обліку закладу.

23.12.2022 Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області листом №12.51-78-9566ВИХ-22 звернулася до Управління освіти Кропивницької міської ради, в якому повідомила про виявлені порушення під час укладення додаткових угод до договору про постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК та запитала інформацію щодо планування управлінням самостійного звернення до суду для стягнення з постачальника надмірно отриманих коштів за додатковими угодами.

У відповідь на вказаний лист Управлінням освіти Кропивницької міської ради листом від 20.01.2023 №959-23 повідомлено, що ним не планується самостійне звернення до суду та не заперечує проти здійснення представництва прокурором.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 19.01.2023 Кропивницькою окружною прокуратурою Кіровоградської області направлено повідомлення на адресу Кропивницької міської ради (№51-78-469ВИХ-23) та Управління освіти Кропивницької міської ради (№51-78-468ВИХ-23), в яких повідомлено, що прокуратурою підготовлена позовна заява в інтересах Кропивницької міської ради та Управління освіти Кропивницької міської ради до ТОВ "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" про застосування правових наслідків нікчемного правочину - стягнення грошових коштів.

Враховуючи бездіяльність Кропивницької міської ради та Управління освіти Кропивницької міської ради щодо повернення надмірно сплачених коштів шляхом подання позовної заяви до суду про стягнення з відповідача цих коштів у сумі 44022,84грн за договором постачання природного газу 19.11.2019 №89-19/ГК, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав у прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Отже, у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, а тому звернення прокурора з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами ГПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, за висновком апеляційного господарського суду вимоги скарги законні та обґрунтовані, тому вона підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, рішення Господарського суду Полтавської області від 07.04.2023 у справі №917/177/23 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684,00 гривні.

Отже, за позовною заявою про стягнення 44022,84грн сплаті підлягає судовий збір у розмірі 2684,00грн (оскільки 44022,84*1,5%=660,34грн, що є менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату звернення з позовом).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даною позовною заявою прокурором сплачено судовий збір у розмірі 2589,00грн згідно з платіжним дорученням від 23.01.2023 №61 на суму 108,00грн та платіжним дорученням від 15.07.2022 №1045 на суму 2481,00грн, тобто в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, сума недоплаченого судового збору у сумі 95,00грн підлягає стягненню з Кіровоградської обласної прокуратури до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.04.2023 у справі №917/177/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, буд. 76, ЄДРПОУ 38983870) надмірно сплачені кошти у сумі 44022,84грн за природний газ за договором постачання природного газу від 19.11.2019 №89-19/ГК на користь головного розпорядника бюджетних коштів Управління освіти Кропивницької міської ради (25022, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 41, ЄДРПОУ 05403286, р/р UA 618201720344210021000021293 ДКСУ, м. Київ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "ІНВЕСТСЕРВІС" (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, буд. 76, ЄДРПОУ 38983870) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, пр. Європейський, буд. 4, ЄДРПОУ 02910025, р/р UA 848201720343100001000004600, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, призначення: повернення судового збору) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у суді першої інстанції в сумі 2684,00грн, у суді апеляційної інстанції - в сумі 4026,00грн.

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, пр. Європейський, буд. 4, ЄДРПОУ 02910025) на користь Державного бюджету України 95,00грн судового збору за звернення з позовною заявою.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза