Постанова

від 01.08.2023 по справі 922/1048/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/1048/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№1074Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2023 (суддя Т.О. Пономаренко, повне рішення складено 18.05.2023) у справі №922/1048/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон С", м. Київ;

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків;

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Галеон С" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" , в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за договором про закупівлю товару №27111510 від 15.11.2021 у загальному розмірі 173 479,86 грн. з яких: несплачена ціна договору 147 010,50 грн., пеня у розмірі 22 152,27 грн., 3% річних у розмірі 1 329,13 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 257,96 грн., а також судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон С" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон С" пеню у розмірі 22 152 (двадцять дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 1 329 (одна тисяча триста двадцять дкв`ять) грн. 13 коп., інфляційні витрати у розмірі 3 257 (три тисячі двісті п`ятдесят сім) грн. 96 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 147 010,50 грн. провадження у справі закрито.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1048/23 повністю та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не дослідив у повному обсязі матеріали справи і невірно розуміє порядок розрахунків між сторонами за вказаним договором.

Апелянт вважає, що суд необґрунтовано вказав в рішенні на те, що строк оплати товару є визначеним та що судом не враховано, що п.4.1. Договору чітко визначає також те, що розрахунок проводиться на підставі виставленого Постачальником рахунку. На думку апелянта, імперативною умовою є надання рахунку на оплату. Вважає, що у разі не надання рахунку, умови для сплати ціни за Договором не настають.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він не є порушником у сфері господарювання; за Договором свої зобов`язання належним чином виконав у повному обсязі перерахувавши всю суму коштів - 147 010,50 грн на розрахунковий рахунок Позивача, порушень умов Договору не припустив, повністю сприяв і вжив усіх заходів врегулювання спору у досудовому порядку. Вважає, що оскільки предмет спору по даній справі відсутній, а отже і підстави для стягнення з Відповідача пені у розмірі 22 152 грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 1 329 грн. 13 коп., інфляційні витрати у розмірі 3 257 грн. 96 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. також повністю відсутні.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 у справі №922/1048/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №922/1048/23 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1048/23. Витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1048/23.

Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1048/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

20.06.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1048/23.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галеон С" до надіслало відзив на апеляційну скаргу (вх.№6709 від 13.06.2023), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галеон С" (покупець) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (постачальник) укладено договір №27111510 про закупівлю товару (надалі - Договір) (а.с.35-36 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі поставити покупцю товар (код по ДК-021:2015 09110000-3 - Тверде паливо (вугілля кам`яне) (далі по тексту - товар), а покупець отримати та своєчасно оплатити товар.

Конкретне найменування товару узгоджується окремо згідно Специфікацій до Договору, які є невід`ємною його частиною (п.1.2.Договору).

Кількість, обсяг та строки поставки товару узгоджується окремо згідно Специфікацій до Договору, які є невід`ємною його частиною (п.1.3.Договору).

Згідно з п.3.1. Договору, ціна Договору становить 147 010,50 грн. в тому числі ПДВ 24 501,75 грн.

Ціна договору визначена в національній валюті України та є сумою, що фіксується в Специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Ціна за одиницю товару зазначена в Специфікаціях до Договору (п.3.2.Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки проводяться покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника після отримання покупцем товару, а також інших документів, що передбачені цим Договором, тендерною документацією та чинним законодавством України, згідно видаткової накладної протягом 360 днів з дня отримання товару, на підстави виставленого постачальником рахунку. Покупець, за умови наявності коштів, може здійснити попередню оплату на підстави наданого постачальником рахунку.

Джерело фінансування - кошти підприємства (п.4.2.Договору).

Строк поставки товару: до 31.12.2021. Товар постачається згідно заявок покупця протягом трьох днів з моменту отримання заявки. Кожна партія товару має супроводжуватися паспортами/сертифікатами якості, тощо (п.5.1.Договору).

Місце поставки: 61068, Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова,30 (п.5.2.Договору).

Згідно з п.6.1. Договору покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна тощо) (п.8.1.Договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.8.2.Договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються територіальними органами Торгово-промислової палати або іншими уповноваженими органами (п.8.3.Договору).

Специфікацією до Договору сторони погодили поставку вугілля кам`яного у кількості 17,950 тонн на загальну суму 147 010,50 грн., в тому числі ПДВ 24 501,75 грн. (а.с.37 т.1).

Згідно видаткової накладної №50 від 22.11.2021 та товарно-транспортної накладної №50 від 18.11.2021, позивач 18.11.2021 поставив відповідачу товар у кількості 9,350 тонн на загальну суму 76 576,50 грн. (а.с.39 т.1).

Згідно видаткової накладної 53 від 01.12.2021 та товарно-транспортної накладної б/н від 30.11.2021, позивач 30.11.2021 поставив відповідачу товар у кількості 8,600 тонн на загальну суму 70 434,00 грн. (а.с.40 т.1).

20.10.2022 позивач виставив відповідача відповідний рахунок на оплату №46 на загальну суму 147 010,50 грн. (а.с.38 т.1).

Як стверджує позивач, рахунки неодноразово виставлялись відповідачу для здійснення оплати за відвантажений товар за Договором №27111510 про закупівлю товару від 15.11.2021. Проте станом на 09.02.2023 відповідачем було проігноровано виставлені рахунки та оплата здійснена не була.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів за Договором у розмірі 147 010,50 грн. в термін до 15.02.2023 (а.с.45 т.1).

Вказану вимогу позивач надіслав відповідачу засобами поштового зв`язку 12.02.2023. Вимогу отримано відповідачем - 17.02.2023. (а.с.44, 46 т.1). Зазначене підтверджується інформацією на сайті АТ "Укрпошта".

Також, як стверджує позивач, останній 10.02.2023 вказану вимогу направив на електронну пошту відповідача - omts@hte.vl.net.ua. Проте, відповідь на претензію відповідач не надав, повністю її проігнорувавши.

Крім того, як стверджує позивач, він у телефонному режимі неодноразово звертався до представника відповідача з вимогою сплатити кошти за Договором №27111510 про закупівлю товару від 15.11.2021 та декілька разів приїздили до відповідача особисто з метою досудового врегулювання спору. Представник відповідача усно повідомив, що зможе сплатити кошти за договором до 15.03.2023 року, проте цього так і не було зроблено.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом до відповідача.

30.03.2023 відповідач сплати заборгованість за Договором у повному обсязі згідно платіжної інструкції №6197 від 30.03.2023 на суму 147 010,50 грн. в призначенні платежу відповідач зазначив: плата за вугілля кам`яне за договором №27111510 від 15.11.2021 згідно рахунку №57 від 26.11.2021.

В подальшому, відповідач листом вих.№351 від 05.04.2023 повідомив позивача про те що, платіжним доручення №6197 від 30.03.2023 грошові кошти по вказаному договору у повному об`ємі були перераховані на розрахунковий рахунок позивача, тобто підприємство повністю виконало свої зобов`язання.

Закриваючи провадження у справі в частині основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору, місцевий суд врахував, що відповідачем після відкриття провадження у справі, сплачено суму основного боргу у розмірі 147010,50 грн. Разом з тим, суд першої інстанції визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних. Крім того, суд вказав, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Судами встановлено, що договір №27111510 від 15.11.2021 про закупівлю товару за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Як було встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар наступними партіями:

- 22.11.2021 згідно видаткової накладної №50 від 22.11.2021 та товарно-транспортної накладної №50 від 18.11.2021, позивач поставив відповідачу товар у кількості 9,350 тонн на загальну суму 76 576,50 грн.;

- 01.12.2021 згідно видаткової накладної №53 від 01.12.2021 та товарно-транспортної накладної б/н від 30.11.2021, позивач поставив відповідачу товар у кількості 8,600 тонн на загальну суму 70 434,00 грн.

Отже, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, передавши товар 22.11.2021 та 01.12.2021 відповідачу на загальну суму 147 010,50 грн.

Вказаний товар було отримано уповноваженим представником Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" без жодних зауважень чи заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника після отримання покупцем товару, а також інших документів, що передбачені цим Договором, тендерною документацією та чинним законодавством України, згідно видаткової накладної протягом 360 днів з дня отримання товару, на підстави виставленого постачальником рахунку. Покупець, за умови наявності коштів, може здійснити попередню оплату на підставі наданого постачальником рахунку.

Таким чином останній платіж відповідач повинен був здійснити у строк до 26.11.2022 включно.

В апеляційній скарзі відповідач вважає, що суд необґрунтовано вказав в рішенні на те, що строк оплати товару є визначеним. Він вважає, що судом не враховано, що п.4.1. Договору чітко визначає також те, що розрахунок проводиться на підставі виставленого Постачальником рахунку. Це, на думку відповідача надання рахунку на оплату є імперативною умовою. Вважає, що у разі не надання рахунку, умови для сплати ціни за Договором не настають.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, адже момент виставлення рахунку Договором не визначено, проте чітко визначено строк оплати товару, який відраховується з моменту отримання відповідачем такого товару за видатковою накладною. А отже, виставлення позивачем рахунку на оплату раніше чи пізніше не впливає на строк виконання відповідачем своїх обов`язків з оплати товару.

Як вбачається за матеріалів справи та встановлено судами, на момент звернення позивачем з цим позовом до суду та відкриття провадження у цій справі у відповідача існувала заборгованість з оплати товару за Договором 147 010,50 грн.

Вказану заборгованість відповідачем було погашено 30.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №6197 від 30.03.2023.

З огляду на цю обставину, місцевий суд прийняв до уваги, що відповідачем після відкриття провадження у справі, сплачено суму основного боргу у розмірі 147 010,50 грн., та дійшов вірного висновку про те, що провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 147 010,50 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Разом з тим, позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 22 152,27 грн., 3% річних у розмірі 1 329,13 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 257,96 грн.

В апеляційній скарзі відповідач вважає, що місцевий суд не дослідив у повному обсязі матеріали справи і невірно розуміє порядок розрахунків між сторонами за вказаним договором. Зазначає, що при підготовці позовної заяви позивач в односторонньому порядку провів розрахунок розміру пені, яку, за його думкою, відповідач має сплатити на його користь за нібито прострочений розрахунок за поставку товару. Вважає, що при винесенні рішення судом не враховані положення чинного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статтею 1 якого прямо передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Зазначає, що ні пеня за прострочення оплати за поставлений товар за Договором №27111510 від 15.11.2021 року ні її розмір не були встановлені сторонами, а тому Позивач не може вимагати сплати пені, а суд на думку апелянта мав врахувати норми вищевказаного Закону.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апелянта та зазначає, що пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні та річні відповідно до приписів статті 625 ЦК України, а доводи відповідача в цій частині є довільним тлумаченням норм чинного законодавства.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розрахунки позивача є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі у розмірі 22152,27 грн.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з цим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судова колегія зазначає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Судова колегія також вважає безпідставним аргумент відповідача, що він не є порушником Договору, оскільки сплата заборгованості після подачі позовної заяви та що по суті є визнанням позовних вимог. Крім того, колегія суддів вважає, що спір доведено до суду саме з вини відповідача.

В прохальній частині апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі зокрема в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Проте, жодного аргументу щодо того в чому полягає незаконність рішення суду першої інстанції в цій частині апелянтом взагалі не наведено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що відповідач не довів належними доказами свої заперечення, не спростував обставин, а які посилається позивач, як на підставу позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 22 152,27 грн., 3% річних у розмірі 1 329,13 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 257,96 грн. та судових витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1048/23 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1048/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко