Постанова

від 31.07.2023 по справі 904/4001/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4001/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бажанова Ю.А.) від 03.04.2023 у справі № 904/4001/22

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2", м.Дніпро

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_9 )

про визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у даній справі справі здійснено повернення до стадії підготовчого провадження; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою Верховного Суду справи №909/1154/21.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що рішення господарського суду про визнання недійсним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» від 03.04.2021, оформлене протоколом №2, у разі задоволення позову вплине на права ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , тому суд дійшов висновку про необхідність їх залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. З огляду на вказані обставини, що перешкоджають прийняттю рішення у справі, а також потребують вчинення процесуальних дій, які віднесені до завдань підготовчого провадження, є достатні підстави повернутись до стадії підготовчого провадження.

З метою дотримання єдності судової практики, господарський суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №904/4001/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою Верховного Суду справи №909/1154/21.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, заявник посилається на те, що жодних підстав для повернення до стадії підготовчого провадження не існує, а статті 2 та 74 Господарського процесуального кодексу України, на які суд з незрозумілих міркувань посилається, не це жодним чином не вказують.

Судом першої інстанції у судовому засіданні не ставилося питання про повернення до підготовчого засідання і думка сторін щодо цього не з`ясовувалася. Судом ставилося питання про залучення третіх осіб. Представник позивача щодо цього заперечував, адже Господарським процесуальним кодексом України передбачено його вирішення виключно на стадії підготовчого провадження.

В оскаржувані ухвалі не зазначено, хто ініціював повернення до стадії підготовчого провадження і залучення відразу 13-х третіх осіб, які були затверджені членами кооперативу саме на оскаржуваних загальних зборах.

Щодо зупинення провадження у справі, скаржник вказує, що у даному випадку навіть у разі відступлення Великою Палатою Верховного Суду від звичної судової практики, яка полягає в тому, що неповідомлення чи невчасне повідомлення позивача про проведення загальних зборів господарського товариства є достатньою підставою для визнання їх недійсними, ця підстава не є єдиною, з тих на які позивач вказує в позовній заяві, як такі, що можуть призвести до визнання рішення загальних зборів недійсним.

При цьому правозастосовча практика щодо ст.15 Закону України «Про кооперацію» предметом вищезазначеного розгляду Великої Палати Верховного Суду жодним чином не є, а тому її рішення повною мірою на вирішення всіх питань, порушених у позові, не впливає. Очікування рішення Великої Палати призведе до неприпустимого затягування судового розгляду, непомірне перевищення його розумних строків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду залишити без змін.

Відповідач вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення господарського суду про визнання недійсним рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Лівобережний-2» від 03.04.2021, оформлене протоколом №2, у разі задоволення позову вплине на права ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , як нових членів кооперативу, тому суд ухвалив рішення про їх залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Можливість повернення до стадії підготовчого провадження узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема постанови від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, у якій Верховний суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження.

Також судом першої інстанції було належним чином обґрунтовано необхідність зупинення провадження у даній справі на період до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №909/1154/21.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, оскільки у справі, що розглядається не вказано, яке конкретно важливе питання замовчував саме відповідач, спонукавши таким чином повернутися до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі № 904/4001/22 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лівобережний-2" від 03.04.2021, оформлене протоколом №2.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Після закриття підготовчого засідання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність повернення до підготовчого засідання та залучення до участі у справі третіх осіб.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення не допускається.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про повернення до стадії підготовчого провадження, залучення третіх осіб та зупинення провадження у справі.

Колегія суддів враховує, що вчинені судом першої інстанції процесуальні дії щодо повернення до стадії підготовчого провадження та залучення третіх осіб, не відносяться до переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, тобто, не підлягає оскарженню відповідно до приписів частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.10.2018 у справі №912/1398/18).

Крім того, слід зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" ЄСПЛ суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні (наведена правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №910/4647/18).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і вказаний перелік не містить ухвал про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення третіх осіб, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду від 03.04.2023 в частині повернення до стадії підготовчого провадження та залучення до участі у справі у якості третіх осіб, відкрито помилково.

Статтею 264 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.

При цьому стаття 264 Господарського процесуального кродексу України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите.

Разом з тим, в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, а розгляд справи та подальше прийняття рішення у цьому випадку суперечитимуть принципу юридичної визначеності та порушуватимуть права інших учасників справи, які розраховують на остаточність судового рішення (такі правові висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18, від 10.07.2019 у справі № 761/29385/17, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18, від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011, від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254 та висновків суду касаційної інстанції у цій справі).

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду від 03.04.2023 в частині повернення до стадії підготовчого провадження та залучення до участі у справі у якості третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно із ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (п.4 ч.4 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За приписами ч. 2 ст. 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Частиною 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ст.ст. 227,228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Згідно з п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зупинити провадження у справі. Зокрема суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

В той же час, визначені ст.228 Господарського процесуального кодексу України підстави передбачають право суду зупинити провадження у справі, а не обов`язок, як то встановлено ст.227 цього Кодексу. Суд вирішує питання доцільності зупинення провадження у кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів 03.04.2021. Відповідачем недотримано вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, внаслідок чого було порушено право позивача на участь в загальних зборах. Загальними зборами членів кооперативу були вирішені питання, які не значилися в порядку денному. Загальними зборами прийняті рішення за відсутністю кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

При цьому, позивач посилається на практику Верховного Суду про визнання недійсним рішення загальних зборів з підстав порушення вимог закону та/або статуту під час скликання загальних зборів (зокрема щодо неповідомлення про проведення зборів та не повідомлення порядку денного).

Судом першої інстанції встановлено, що на розгляді палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду перебуває справа №909/1154/21, предметом касаційного перегляду у якій стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства. Під час підготовки справи до касаційного розгляду виявлено, що питання правомірності прийняття рішень загальних зборів учасників товариства були предметом дослідження Верховного Суду у справі № 909/869/20.

За наслідками касаційного розгляду справи № 909/869/20 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021, якими визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТзДВ "Коломийський ДОЗ", оформлені протоколом № 9 від 22.12.2014.

При вирішенні спору у справі №909/869/20 Верховний Суд застосував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Так, у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 викладено правовий висновок, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто.

Відповідно до наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду відсутність доказів належного повідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів свідчить про порушення прав позивача - учасника товариства, передбачених статтею 10 Закону України "Про господарські товариства", та є достатньою підставою для визнання цих рішень недійсними.

Разом з тим, судді палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду вважають, що вказаний підхід (підтверджені обставини неналежного повідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів є достатньою підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи) вирішення такої категорії корпоративних спорів потребує уточнення.

Ухвалою від 13.02.2022 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського передано справу № 909/1154/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 що порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів, позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах є достатньою підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства.

Підставою передачі визначено необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо питання чи є безумовною підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання загальних зборів товариства в частині неповідомлення позивача про загальні збори та позбавлення її можливості взяти участь у загальних зборах.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Судовими рішеннями в подібних правовідносинах, зокрема, є такі рішення, де подібними є предмет та підстави позову, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин.

Підстави позову у справі №909/1154/21 є подібними у справі №904/4001/22, в якій також оскаржується рішення загальних зборів учасників товариства - неповідомлення позивача, як учасника товариства про скликання загальних зборів.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені у справі № 909/1154/21, матимуть значення для здійснення правильної оцінки доводів позовної заяви, повного та всебічного розгляду справи, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду відповідного рішення у справі № 909/1154/21.

Доводи апеляційної скарги законних та обгрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими та такими, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, отже оскаржувана ухвала господарського суду в частині зупинення провадження у справі відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 в частині зупинення провадження у справі - відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 684,00 грн покласти на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі №904/4001/22 в частині повернення до стадії підготовчого провадження та залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 закрити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі № 904/4001/22 в частині зупинення провадження у справі на період закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 909/1154/21 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2023 у справі № 904/4001/22 в частині зупинення провадження у справі на період закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №909/1154/21 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 684,00 грн. покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз