Постанова

від 31.07.2023 по справі 904/160/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023 року м. Дніпро Справа № 904/160/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Овен" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) від 07.04.2023 у справі № 904/160/23

за позовом Фермерського господарства "Овен", с. Інгулець, Широківський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 172 298,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Овен звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості за непоставлений товар у розмірі 172 298,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 26.05.2020 щодо своєчасної поставки товару.

Як на правову підставу позову, позивач посилається на приписи ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 у даній справі в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Овен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану" про стягнення заборгованості у розмірі 172298,11 грн відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що відповідно до п.3.2 договору товар відвантажується зі складу продавця та вивозиться покупцем самостійно його транспортом. Доказів того, що позивач, прибувши на склад відповідач, не зміг отримати товар, не надано.

Не погодившись із вказаним рішенням, фермерське господарство Овен звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що він не ухилявся від отримання товару, а навпаки неодноразово звертався до відповідача з проханням відвантажити товар.

Скаржник звертає увагу суду, що відповідач по цей час не повідомив позивача про готовність відвантаження товару.

Оскільки після перерахування позивачем передоплати у встановлений договором строк поставка товару не відбулася, позивач вважає, що позовні вимоги про повернення суми передоплати у розмірі 128 428,80 грн є обґрунтованими.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Овен" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану" (далі - продавець) та Фермерським господарством "Овен" (далі - покупець) укладений договір постачання, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, здійснити постачання та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, оплатити та прийняти товар (надалі іменується товар):

1) габіона корзина 2200х300х3000 мм вічко 50х100 прут 4 мм (покриття гор.цинк) у кількості 18 комплектів за ціною 4369,50 грн без ПДВ вартістю 78651,00 грн без ПДВ;

2) габіона корзина 2200х250х3000 мм вічко 50х100 прут 4 мм (покриття гор.цинк) у кількості 3 комплекти за ціною 838,50 грн. без ПДВ вартістю 2515,50грн без ПДВ;

3) габіона корзина згідно схеми вічко 50х100 прут 4 мм (покриття гор.цинк) у кількості 1 комплект за ціною 25857,50 грн без ПДВ вартістю 25857,50 грн без ПДВ.

Ціна договору становить 107024,00 грн без урахування ПДВ. Повна вартість товару 128428,80 грн. з ПДВ. (п.2.1. договору).

Згідно з п.3.1. договору товар має бути поставлений покупцю протягом 3 місяців з дати оплати. Про готовність відвантаження товару продавець попереджає покупця за 3 дні від дати постачання.

Товар відвантажується зі складу продавця та вивозиться покупцем самостійно його транспортом (п.3.2 договору).

Умови поставки товару: за рахунок покупця (п.3.3 договору).

За умовами п.4.1 договору продавець зобов`язаний у строки та на умовах договору поставити товар, що є предметом постачання, в кількості та якості, передбачених договором.

Покупець зобов`язаний оплатити товар (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата здійснюється покупцем у повній сумі (100%) відповідно до рахунку-фактури (рахунка) продавця.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання сторонами (п. 7.1. договору).

Зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п.7.3 договору).

Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства (п.7.4 договору).

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №66 від 26.05.2020 на суму 128428,80 грн з ПДВ.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу передоплату за товар у розмірі 128428,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 761 від 26.05.2020.

На виконання п.3.1 договору, відповідач листом №1 від 10.03.2021 повідомив позивача про готовність до відвантаження замовлення згідно рахунку на оплату №66 від 26.05.2020 до 09.04.2021.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №29/21 від 19.05.2021 про поставку товару на суму 128428,80 грн або повернення оплати за товар.

Листом №136 від 18.07.2021 представник позивача просив відповідача надати інформацію про розгляд вимоги про сплату боргу у розмірі 128 428,80 грн та повідомити про виконання вимоги повернення грошових коштів ФГ Овен.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою №137 від 18.07.2021, в якій повідомив про розірвання договору у зв`язку з порушенням прав споживача та невиконанням зобов`язань постачальника, а також просив протягом 3 днів з дати отримання цього листа повернути Фермерському господарству Овен грошові кошти у сумі 128 428,80 грн.

Неповернення відповідачем, сплаченої позивачем за договором передоплати у розмірі 128428,80 грн і є причиною виникнення спору та підставою для пред`явлення даного позову в господарському суді.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини сторін виникли за договором від 26.05.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Положеннями ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом п.п. 4,5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Разом із тим, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі (зазначений висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17).

Зміст позовної заяви свідчить про те, що як правову підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів враховує правову позицію, яку висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, відповідно до якої суд, згідно з принципом суд знає закон, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №908/2552/17 та від 21.05.2019 у справі №924/552/18).

Враховуючи викладене, надаючи правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто наведена правова норма наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (такий висновок про застосування норми права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу передоплату за товар у розмірі 128428,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 761 від 26.05.2020.

Отже, з урахуванням ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та п.3.1. договору, відповідач повинен був поставити позивачу товар за спірним договором у строк до 26.08.2020 (протягом 3-х місяців з дня оплати) та попередити позивача про готовність відвантаження за 3 дні від дати постачання.

Листом №1 від 10.03.2021 відповідач повідомив позивача про готовність до відвантаження замовлення згідно рахунку на оплату №66 від 26.05.2020 до 09.04.2021.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач своєчасно (до 26.08.2020) не виконав своїх зобов`язань за спірним договором щодо поставки товару позивачу, тому колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 128428,80 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 38 760,31 грн за період з вересня 2021 року по листопад 2022 року, а також 3% річних у розмірі 5 109,00 грн за період з 01.09.2021 по 29.12.2022.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу №137 від 18.07.2021 про повернення попередньої оплати у сумі 128 428,80 грн позивачем надіслано відповідачу 21.07.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №5006905824410 від 21.07.2021 та фіскальним чеком ПН 21560045 від 21.07.2021.

Вказане поштове відправлення надіслано товариству з обмеженою відповідальністю Світ Паркану на адресу, зазначену в спірному договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49008, м.Дніпро, вул.Актюбінська, б.13а). При цьому наслідки неотримання кореспонденції за місцем реєстрації юридичної особи покладаються на юридичну особу.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу попередню оплату за договором у строк до 27.07.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним, тому зазначені вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Колегія суддів не приймає до розгляду надані позивачем суду апеляційної інстанції додаткові докази: копію наказу від 08.04.2021, копію подорожнього листа вантажного автомобіля від 08.04.2021, роздруківку про адресу складу, оскільки заявником не надано докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому наявні підстави, передбачені ст.277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Овен" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 у справі №904/160/23 - скасувати.

Позовні вимоги Фермерського господарства "Овен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Паркану" про стягнення заборгованості у розмірі 172298,11 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Паркану (код ЄДРПОУ 40692255, вул. Актюбінська, б.13а, м. Дніпро, 90084) на користь Фермерського господарства Овен (код ЄДРПОУ 30701095, вул. Молодіжна, буд.19а, с. Інгулець, Дніпропетровська область, 53711) заборгованість у розмірі 172 298,11 грн, з яких: 128 428,80 грн сума попередньої оплати, 5 109,00 грн 3% річних, 38 760,31 грн інфляційні втрати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Паркану (код ЄДРПОУ 40692255, вул. Актюбінська, б.13а, м. Дніпро, 90084) на користь Фермерського господарства Овен (код ЄДРПОУ 30701095, вул. Молодіжна, буд.19а, с. Інгулець, Дніпропетровська область, 53711) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2584,47 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 876,70 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз