Рішення

від 21.07.2023 по справі 902/670/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2023 р. Cправа №902/670/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", м.Покровськ Покровського району Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці", с.Скибинці Вінницького району Вінницької області

про стягнення 63790,62 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" 63790,62 грн заборгованості, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов укладеного між сторонами договору поставки №1768 від 05.04.2019, а саме 11111,58 грн - пені; 15541,25 грн - 48% річних та 37137,79 грн штрафу.

Ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито провадження у справі №902/670/23, призначено судове засідання на 11.07.2023.

22.06.2023 до суду надійшов відзив б/н від 19.06.2023 (а.с.67-75), в якому відповідач проти позову заперечив.

30.06.2023 до суду звернувся позивач із відповіддю на відзив б/н від 29.06.2023 (а.с.92-100), де виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

11.07.2023 до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив б/н від 10.07.2023 (а.с.123-126) та заява "про застосування строків позовної давності" б/н від 10.07.2023 (а.с.141-144), де заявник просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

За результатами судового засідання, 11.07.2023, судом постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання), якою оголошено перерву в судовому засіданні до 21.07.2023.

На визначену судом дату, 21.07.2023, сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, а саме в попередньому судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.07.2023 (а.с.161-162) та розпискою (а.с.163).

Враховуючи наведене, судом вжито належних заходів щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи неявку представників сторін, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Звертаючись із цим позовом до суду позивач зазначив, що 05.04.2019 між сторонами укладений договір поставки №1768 (надалі за текстом також - Договір), на виконання якого був поставлений товар на загальну суму 683239,89 грн, який відповідачем оплачений з порушенням строків.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив (відзив б/н від 19.06.2023), що у зв`язку із погашенням основної заборгованості за Договором зобов`язання сторін припинились, а отже відсутні підстави для стягнення неустойки та компенсаційних нарахувань. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Скибинці" звернулось до суду з клопотанням про зменшення розміру заявлених до стягнення сум в зв`язку з їх надмірним розміром та існуванням форс-мажорних обставин - широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за Договором.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

05.04.2019 між позивачем (надалі за текстом також - Постачальник) та відповідачем (надалі за текстом також - Покупець) було укладено договір поставки №1768 (а.с.26-31), відповідно до умов якого в терміни, визначені договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п.1.1. Договору).

За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1. Договору).

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного Договору.

Згідно з п.3.5. Договору Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Покупець при перерахуванні коштів за Товар в платіжному дорученні (в графі "Призначення платежу") повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, Постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди. Оплата Товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Ризики не зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника несе Покупець (п.3.6. Договору).

Сторони даним погоджуються, що у випадку виникнення простроченої заборгованості Покупця перед Постачальником за поставлені Товари, Постачальник може самостійно зарахувати отримані від Покупця кошти по оплаті інших товарів по цьому Договору, в тому числі отримані як передоплата по іншим товарам, в рахунок заборгованості по раніше несплаченим рахункам-фактурам (п.3.7. Договору).

Строк поставки Товару визначається у відповідних Додатках до цього Договору (п.4.1. Договору).

За умовами пп.7.1.1. п.7.1. Договору крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного договору Покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або Мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 50% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції: за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є Насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції.

За умовами п.7.7., 7.8. Договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. В разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого Товару.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (п.7.10. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п.11.2. Договору).

На виконання умов Договору між сторонами складено наступні додатки, які конкретизують його положення, а також видаткові накладні на їх виконання (а.с.33-45):

1) 17.04.2019 - додаток №1, яким погоджено поставку Товару на загальну вартість 255737,56 грн (8472,00 Євро). За умовами цього додатку Покупець сплачує Постачальнику 20% вартості Товару до 26.04.2019. Остаточний розрахунок за отриманий Товар Покупець зобов`язується здійснити до 15.11.2019. На виконання умов цього додатку Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну вартість 255737,56 грн, що підтверджується видатковою накладною №2495 від 18.04.2019. Виставлено рахунок №2241 від 17.04.2019 (а.с.56);

2) 19.04.2019 - додаток №3, яким погоджено поставку Товару на загальну вартість 43035,84 грн (1602,23 Євро). За умовами цього додатку Покупець сплачує Постачальнику 20% вартості Товару до 26.04.2019. Остаточний розрахунок за отриманий Товар Покупець зобов`язується здійснити до 15.11.2019. На виконання умов цього додатку Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну вартість 43035,84 грн, що підтверджується видатковою накладною №2765 від 24.04.2019;

3) 04.06.2019 - додаток №4, яким погоджено поставку Товару на загальну вартість 336766,68 грн (12426,81 Євро). За умовами цього додатку Покупець сплачує Постачальнику 20% вартості Товару до 07.06.2019. Остаточний розрахунок за отриманий Товар Покупець зобов`язується здійснити до 15.11.2019. На виконання умов цього додатку Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну вартість 336766,68 грн, що підтверджується видатковою накладною №4744 від 04.06.2019. Виставлено рахунок №4038 від 04.06.2019 (а.с.60);

4) 04.06.2019 - додаток №5, яким погоджено поставку Товару на загальну вартість 3211,92 грн (121,20 Євро). За умовами цього додатку Покупець сплачує Постачальнику 20% вартості Товару до 18.06.2019. Остаточний розрахунок за отриманий Товар Покупець зобов`язується здійснити до 15.11.2019. На виконання умов цього додатку Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну вартість 3211,92 грн, що підтверджується видатковою накладною №5155 від 13.06.2019. Виставлено рахунок №4685 від 13.06.2019 (а.с.58);

5) 20.06.2019 - додаток №5, яким погоджено поставку Товару на загальну вартість 9116,93 грн (345,60 Євро). За умовами цього додатку Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості Товару до 24.06.2019. На виконання умов цього додатку Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну вартість 9116,93 грн, що підтверджується видатковою накладною №5770 від 05.07.2019;

6) 21.08.2019 - додаток №7, яким погоджено поставку Товару на загальну вартість 20275,20 грн (805,21 Євро). За умовами цього додатку Покупець сплачує Постачальнику 100% вартості Товару до 04.09.2019. На виконання умов цього додатку Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну вартість 20275,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №7227 від 28.08.2019. Виставлено рахунок №6434 від 21.08.2019.

Також Постачальником було поставлено Покупцю товар на загальну вартість 15095,76 грн без складання додатку до Договору згідно з видатковою накладною №1642 від 08.04.2019 (а.с.32). Виставлено рахунок №1768 від 05.04.2019 (а.с.57).

Покупцем на виконання вимог Договору здійснено оплату за поставлений товар, що підтверджується наступними платіжними інструкціями (а.с.47-54):

1) №86 від 24.04.2019 на суму 15096,76 грн за рахунком №1768 від 05.04.2019;

2) №135 від 18.07.2019 на суму 3211,92 грн за рахунком №4685 від 13.06.2019;

3) №136 від 18.07.2019 на суму 43035,84 грн за видатковою накладною №2765 від 24.04.2019;

4) №187 від 04.09.2019 на суму 20275,20 грн за рахунком №6434 від 21.08.2019;

5) №200 від 20.09.2019 на суму 9116,93 грн за видатковою накладною №5770 від 05.07.2019;

6) №216 від 03.10.2019 на суму 200000,00 грн за рахунком №4038 від 04.06.2019;

7) №226 від 17.10.2019 на суму 96766,68 грн за рахунком №4038 від 28.05.2019;

8) №227 від 18.10.2019 на суму 40000,00 грн за рахунком №4038 від 28.05.2019.

В матеріалах справи наявна також банківська виписка (а.с.76-77), за якою підтверджується сплата заборгованості за рахунком №2241 від 17.04.2019, а саме: 24.04.2019 на суму 27528,00 грн; 18.07.2019 на суму 8209,56 грн; 26.07.2019 на суму 10000,00 грн; 20.09.2019 на суму 210000,00 грн.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 63790,62 грн заборгованості згідно умов укладеного між сторонами договору поставки №1768 від 05.04.2019, а саме 11111,58 грн - пені; 15541,25 грн - 48% річних та 37137,79 грн штрафу.

Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Матеріалами справи підтверджується, що повне виконання зобов`язань за Договором відповідачем здійснено 18.10.2019, тобто відповідачем було порушено строки та терміни виконання своїх зобов`язань за:

- видатковою накладною №1642 від 08.04.2019;

- додатком №1 від 17.04.2019;

- додатком №3 від 19.04.2019;

- додатком №4 від 04.06.2019;

- додатком №5 від 20.06.2019.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати поставленого товару за період дії Договору надає право позивачу заявити вимоги про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань за порушення, що мали місце під час дії цього Договору.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення 30% штрафу за Договором в сумі 37137,79 грн, суд враховує таке.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1,2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

В разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого Товару (п.7.8 Договору).

Матеріалами справи підтверджено порушення своїх зобов`язань відповідачем по додаткам №1 від 17.04.2019, №3 від 19.04.2019, №4 від 04.06.2019, №5 від 20.06.2019 більше ніж на 5 днів.

Враховуючи наведене, вимоги по стягненні штрафу в розмірі 32609,07 грн є правомірними.

Разом з тим, суд звертає увагу, що положенням п.7.8. Договору визначено право на застосування штрафних санкцій у випадку "...прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів." При цьому, суд зазначає, що поставка за видатковою накладною №1642 від 08.04.2019 здійснювалась без укладення відповідного додатку до Договору та строки оплати за такою накладною передбачались п.3.5. Договору.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що положення п.7.8. Договору не підлягають застосуванню до прострочення оплати за видатковою накладною №1642 від 08.04.2019, а тому у стягненні 4528,73 грн штрафу слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 11111,58 грн, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами пп.7.1.1. п.7.1. Договору крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного договору Покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або Мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 50% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції: за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є Насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд враховує, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).

За умовами п.7.10 Договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Отже, суд дійшов, що сторонами у Договорі було встановлено інший термін для нарахування пені, який є більшим за той, що визначений у ст.232 ГК України.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 11111,58 грн пені.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 48% річних, розрахованих в сумі 15541,25 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.7.7., 7.8. Договору в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. В разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого Товару.

Здійснивши перевірку правильності компенсаційних нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 15541,25 грн 48% річних.

Стосовно заяви відповідача "про застосування строків позовної давності" б/н від 10.07.2023, суд зазначає таке.

Позивачем подано позовну заяву б/н від 15.06.2023 до Господарського суду Вінницької області 17.05.2023, про що свідчить відтиск штемпелю вхідної кореспонденції суду (а.с.1).

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

За умовами положень ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Частиною 5 ст.261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).

Як встановлено судом за умовами п.7.10 Договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. установлено на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 установлено з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"

Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 1 жовтня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину.

Надалі, шляхом внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 карантин на території України неодноразово продовжувався, останній раз постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383 карантин продовжено до 30.06.2023.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину." Закон України №540-IX від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Враховуючи наведені вище обставини, суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, при зверненні до суду із позовною заявою, а тому в задоволені заяви відповідача "про застосування строків позовної давності" б/н від 10.07.2023 слід відмовити.

Суд також не приймає до уваги твердження щодо форс-мажорної обставини - широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України з огляду на те, що правовідносини між сторонами зокрема, стосовно поставки товару та його повної оплати відбулись в 2019 році, тобто задовго до початку агресії Російської Федерації проти України.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення заявлених до стягнення компенсаційних та штрафних нарахувань, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, пені та 48% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідачем повністю виконано свої зобов`язання за Договором в 2019 році;

- відповідачем не допущено тривалого порушення своїх зобов`язань за Договором;

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно Договору та їх розміру;

- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення їх матеріального становища, що може мати наслідком їх неплатоспроможність.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу, пені та 48% річних на 80% і таким чином стягненню підлягає:

- штраф у розмірі 6521,81 грн;

- пеня в розмірі 2222,32 грн;

- 48% річних в розмірі 3108,25 грн.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування ст.694, 551 ЦК України та ст.233 ГК України, викладені в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20, щодо неправомірності зменшення судом розміру процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог в сумі 2493,45 грн.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 4528,73 грн штрафу судовий збір в розмірі 190,55 грн пропорційно залишається за позивачем.

Також суд зазначає, що згідно із ч. 1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст.30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Право на зайняття адвокатською діяльністю представником позивача підтверджується відомостями Єдиного реєстру адвокатів України.

15.09.2022 між позивачем (надалі також - Клієнт) та адвокатом Колісником Б.О. (надалі також - Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №15/09 (а.с.113), за умовами якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади, в т.ч., але не виключно, в органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, у всіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта (п.1. цього договору).

Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), вартість яких визначається в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1. цього договору).

11.05.2023 між сторонами складено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №15/09 від 15.09.2022 (а.с.114), відповідно до якої:

- розмір витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в суді перини інстанції складає 20000,00 грн, виходячи із погодженого між Клієнтом та Адвокатом фіксованого гонорару (п.1 цієї угоди);

- окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п.1 цієї Додаткової угоди, Клієнт також зобов`язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5% від стягнутої суми з боржника (п.2 цієї Угоди).

29.06.2023 між сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №15/09 від 15.09.2022 (а.с.115), за яким Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги за договором про надання правової допомоги №15/09 від 15.09.2022 на суму 23189,53 грн, з яких 20000,00 грн - вартість наданих послуг та 3189,53 грн - "гонорар успіху".

Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №903/900/21, згідно з якою правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

З огляду на наведене суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23189,53 грн підтверджуються та встановлені поданими позивачем доказами.

Отже, за правилами ст.129 ГПК України на відповідача має бути покладено 21543,22 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно правомірно заявленим позовним вимогам.

Розглядаючи клопотання відповідача "про зменшення витрат на правничу допомогу" б/н від 10.07.2023 (а.с.156-159), суд враховує наступне.

Частиною 4, 5 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України №2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Разом з тим, згідно з положеннями ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, висвітлену у постанові від 26.04.2023 у справі № 910/6711/22, за якою: у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд частково погоджується з доводами відповідача, що визначений заявником розмір витрат на правничу допомогу є явно неспівмірним із фактично наданими адвокатом послугами, їх вартість є суттєво завищена, що слідує із наступного:

- за категорією складності даний спір є незначним з юридичної точки зору, зокрема не потребує аналізу значної кількості нормативно-правових актів, а судова практика з даних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми;

- докази, на підставі яких позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу представником позивача у даній справі;

- під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача приймав участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції (11.07.2023), що не потребувало значної витрати часу.

Виходячи із встановлених у справі обставин, суд вважає, що за умови визначення у договорі фіксованого розміру правової допомоги фактичний обсяг наданих позивачу послуг, що полягав у підготовці та поданні до суду позовної заяви, складання заяв та клопотань незначної складності та участі в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції не був значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката.

Отже, з урахуванням критерію розумної необхідності таких витрат, їх пропорційності до складності справи, часу, об`єктивно необхідного для їх надання, та співмірністю заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою, обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення 20% від 21543,22 грн пропорційно визначених витрат на правову допомогу від правомірно заявленої суми позовних вимог, що становить - 4308,64 грн.

Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" (с.Скибинці, Вінницький район, Вінницька обл., 22234, ідентифікаційний код: 34335005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул.Прокоф`єва, буд.115, м.Покровськ, Покровський район, Донецька обл., 85302, ідентифікаційний код: 30048570) 2222,32 грн - пені; 3108,25 грн - 48% річних; 6521,81 грн штрафу; 2493,45 грн відшкодування витрат на сплату судового збору та 4308,64 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 30615,98 грн штрафу, 8889,26 грн пені та 12433,00 грн 48% річних - відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 190,55 грн залишити за позивачем.

6. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

8. Повне рішення складено 31 липня 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим:

1 - до справи;

2 - представнику ТОВ "Агрозахист Донбас" адвокату Коліснику Б.О. (ІНФОРМАЦІЯ_1);

3 - представнику ТОВ "Скибинці" адвокату Миколюку М.Д. (ІНФОРМАЦІЯ_2)