Рішення

від 25.07.2023 по справі 910/18579/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2023Справа № 910/18579/13

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Громадської організації «Інститут Євро-Атлантичного співробітництва»

про стягнення 50.453,61 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Громадської організації «Інститут Євро-Атлантичного співробітництва» про стягнення 50.453,61 грн боргу по орендній платі за користування у період з 01.05.2013 по 31.08.2013 нежилими приміщеннями загальною площею 118,10 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 42 літ. А, А', який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов`язань згідно договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 10/3454 від 11.11.2009.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 10/3454 від 11.11.2009 позивачем передано відповідачу в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 42 літ. А, А', загальною площею 118,10 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 11.11.2009. Умовами договору встановлено, що строк дії договору до 09.11.2012. Проте, після закінчення дії договору відповідач майно за актом прийму-передачі не повернув та продовжує використовувати вказане нежитлове приміщення. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати нарахованої за період з 01.05.2013 по 31.08.2013 у розмірі 50.453,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 порушено провадження у справі № 910/18579/13 та призначено справу до розгляду на 10.10.2013.

07.10.2013 позивачем подано до суду клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.

10.10.2013 в судовому засіданні відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 24.10.2013.

22.10.2013 позивачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/18579/13 до закінчення розгляду справи № 2а-1555/11 у Вищому адміністративному суді України.

Відповідач в судовому засіданні 24.10.2013 заперечень проти задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі не навів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18579/13 від 24.10.2013 зупинено провадження у справі № 910/18579/13 до вирішення спору по суті у справі № 2-а-1555/11; зобов`язано сторони невідкладно надати належним чином оформлені докази усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі з їх настанням.

19.04.2023 позивачем подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 910/18579/13 посилаючись на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 у справі № 2-а-1555/11 залишено без змін.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 поновлено провадження у справі № 910/18579/13; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.04.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494289381 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01013, м. Київ, вул. Десятинна, 1/3, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

01.05.2023 судом отримано конверт разом з ухвалою від 21.04.2023 (номер відправлення 0105494289381), який повернуто поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 27.04.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

25.05.2023 представником відповідача подано до суду клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 13.06.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.04.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням строку встановленого наведеною нормою, проте, з метою надання відповідачу строку для подання відзиву на позов, у розумний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2009 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (орендодавець, позивач) та Громадською організацією «Інститут Євро-Атлантичного співробітництва» (орендар, відповідач) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 10/3454 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23 квітня 2009 року № 336/1392 додаток № 2 пункт 51 та листа постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07 грудня 2007 року № 29/283-1013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), далі - об`єкт оренди, за адресою: вул. Володимирська, буд. № 42, літ. А, А' для розміщення громадської організації.

Згідно з п. 2.1. договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 118,10 кв.м в.т.ч. на 1 поверсі - 3,60 кв.м, на 2 поверсі - 114,50 кв.м, у підвалі «-» кв.м., напівпідвалі «-» кв.м., на горищі «-» кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов`язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01.05.2013 по 31.08.2013 у розмірі 50.453,61 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.3 договору опис технічного стану об`єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад, зазначаються в акті приймання-передачі об`єкта оренди, що є невід`ємною частиною цього договору.

З наявного в матеріалах справи підписаного сторонами акту приймання-передачі від 11.11.2009 вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди за адресою: вул. Володимирська, буд. № 42, літ. А, А', для розміщення громадської організації, а саме нежилі приміщення (будівля, споруда) загальною площею: 118,1 кв.м у.т.ч. на І поверсі - 3,6 кв.м, на ІІ поверсі - 114,5 кв.м, у підвалі «-» кв.м., напівпідвалі «-» кв.м., на горищі «-» кв.м. З них місця загального користування: І поверх - сходова клітина 3,6 кв.м.; ІІ поверх - сходова клітина 2,6 кв.м., коридор 11,6 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент припинення дії договору) термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 9.1 договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє: з 11.07.2009 до завершення приватизації, але не більше ніж 2 роки 364 дні, по 09 листопада 2012 року.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина друга статті 291 Господарського кодексу України).

Пунктом 9.2 договору визначено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.

Статтею 764 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, нормами законодавства передбачено, що договір оренди продовжується на той самий термін, на який його було укладено, у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення, поданої протягом визначеного законом строку.

Разом з цим, умовами договору не передбачена можливість автоматичного продовження строку дії договору на новий строк у разі відсутності відповідного заперечення однієї із сторін.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони у п. 9.3 договору визначили, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Відповідно до ч. 2 п. 9.5 договору він припиняється в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріали справи не містять рішення Київської міської ради щодо продовження строку дії цього договору та сторонами не подано доказів укладення інших договорів про продовження дії договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 10/3454 від 11.11.2009. За таких обставин договір є припиненим з 10.11.2012.

Згідно з п. 4.14 договору після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди орендар зобов`язаний протягом 30 календарних днів передавати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання п. 4.14 в силу вступає рішення Київради.

Відповідний акт приймання-передачі приміщень з оренди орендарем орендодавцю сторонами не поданий.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року № 34/19, та за листопад 2009 року становить: 29,75 грн за 1 кв.м орендованої площі (до 50 кв.м), що в цілому складає 1.487,62 грн; 111,57 грн за 1 кв.м орендованої площі (понад 50 кв.м), що в цілому складає 7.598,04 грн; місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, за листопад 2009 року становить: 29,75 грн за 1 кв.м орендованої площі (до 50 кв.м), що в цілому складає 1.487,62 грн; 111,57 грн за 1 кв.м орендованої площі (понад 50 кв.м), що в цілому складає 7.598,04 грн.

Разом місячний розмір орендної плати нежитлових приміщень складає 9.085,66 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. (п. 3.4 договору)

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

З наданих позивачем до матеріалів справи довідки заборгованості та розрахунків плати за користування ГО «Інститут Євро-Атлантичного співробітництва» нежитловим приміщенням за адресою: вул. Володимирська, 42, літ. А А', вбачається, що період заборгованості відповідача становить з 01.05.2013 по 31.08.2013, тобто після припинення дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту всіх вищенаведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Подібний правовий висновок викладений в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 904/342/19, від 08.07.2021 у справі № 904/6063/19, від 23.06.2021 у справі № 908/3593/19, від 27.10.2021 у справі № 910/8531/20.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Отже, невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас неустойка за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19,

Враховуючи викладене, та те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованої орендної плати за період з 01.05.2013 по 31.08.2013, тоді як судом встановлено, що дія договору припинена з 10.11.2012, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 50.453,61 грн та про відмову в задоволенні позову.

Щодо повноважень Київської міської ради та позивача розпоряджатися приміщеннями розташованими за адресою: вул. Володимирська, 42, літ. А А', суд відзначає наступне

Постановою Шевченківського районного суду від 04.02.2013 у справі № 2-а-1555/11 (провадження № 2-а/761/11/2013) (яка залишена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України без змін) встановлено наступне:

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 в частині п. 15 таблиці 14 «Перелік нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності» у додатку І до п. 3 передбачалась передача у власність міста Києва нежилого будинку по вул. Володимирська, 42 у місті Києві, у якому перебувало видавництво «Дніпро».

Київською міською радою 09.07.2009 було прийнято рішення № 784/1840 «Про питання оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині п. 4 переліку додатку № 2, які стосуються приміщень, розташованих в будинку № 42 (літ А, А') по вул. Володимирській в місті Києві, загальною площею 784,80 кв.м на 2, 3 поверхах.

Також вказаною постановою суду встановлено, що рішення Київської міської ради № 784/1840 від 09.07.2009 «Про питання оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині 1.4 переліку додатку № 2, постановлене неповноважним суб`єктом з порушенням чинного законодавства України. Внаслідок необґрунтованого віднесення Київською міською радою ДП «Дніпро» до книготорговельної мережі України та відповідно застосування норм постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», майно видавництва (а саме приміщення за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 42), що є державною власністю, було неправомірно передано у комунальну власність.

А тому було визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 в частині п. 15 таблиці 14 «Перелік нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності», Додатку 1 до п. 3 рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992; визнано відсутність повноважень Київської міської ради стосовно розпорядження приміщеннями, розташованими в будинку № 42 (літ. А, А') по вул. Володимирській в м. Києві, загальною площею 784,80 кв.м на 2, 3 поверхах; визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 6 рішення Київської міської ради (Ш сесія VІ скликання) № 784/1840 від 09.07.2009 «Про питання оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині п. 4 Переліку додатку № 2, які стосуються приміщень, розташованих в будинку № 42 ( літ А, А') по вул. Володимирській в м. Києві, загальною площею 784,80 кв.м на 2, 3 поверхах.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, з рішення Київської міської ради № 336/1392 від 23.04.2009 «Про питання оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким визначено об`єкт переданий в оренду відповідачу (ГО «Інститут Євро-Атлантичного співробітництва») вбачається, що Київрадою погоджено та дозволено позивачу укласти договір оренди з відповідачем щодо об`єкта нерухомості площею 118,10 кв.м, який знаходиться за адресою: вул. Володимирська, 42, літ. А, А'.

З даного рішення Київради також вбачається, що загальна площа приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Володимирська, 42, літ. А, А' становить 1890,50 кв.м, а отже відсутні підстави вважати, що передане позивачем відповідачу приміщення площею 118,10 кв.м входить саме до складу приміщень загальною площею 784,80 кв.м, які були предметом розгляду справи № 2-а-1555/11.

Також суд звертає увагу, що постановою Шевченківського районного суду від 04.02.2013 у справі № 2-а-1555/11 (провадження № 2-а/761/11/2013) сковано пункти 1, 2, 6 рішення Київської міської ради (Ш сесія VІ скликання) від 09.07.2009 № 784/1840 «Про питання оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині п. 4 Переліку додатку № 2, які стосуються приміщень, розташованих в будинку № 42 ( літ А, А-1) по вул. Володимирській в м. Києві, загальною площею 784,80 кв.м на 2, 3 поверхах (які було передано ДСВХД «Дніпро»).

В той же час, доказів того, що рішення Київської міської ради № 336/1392 від 23.04.2009 про передачу в оренду приміщення відповідачу скасовано та/або договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 10/3454 від 11.11.2009 визнано недійсним не подано.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова