Постанова

від 26.07.2023 по справі 910/5643/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5643/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. - головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Стрільчук Л.М.,

ТзДВ "Тхорівське" - Боруха С.В.,

ГУ ДФС у Київській області - Цатуряна Е.В.,

ГУ ДКС України у Київській області - Жиліна О.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022

у справі № 910/5643/21

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ТХОРІВСЬКЕ"

до:

1) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,

2) Київської обласної прокуратури,

3) Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт",

про відшкодування шкоди у розмірі 14 740 628, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Тхорівське» (далі - ТзДВ «Тхорівське», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - ГУ ДКС у Київській області, відповідач 1), Київської обласної прокуратури (відповідач 2), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач 3) про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що всупереч ухвалам, якими суд зобов`язав прокурора/слідчого повернути майно, вилучене у позивача під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №320188110000000020, вказане майно повернуто не було, чим позивачу завдано збитки.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду в розмірі 12 040 628,72 грн, упущену вигоду в розмірі 2 200 000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Позов щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями слідчих органів Державної фіскальної служби в Київській області заявлено на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт», третя особа).

Обставини встановлені судами

ГУ ДФС у Київській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 204, частиною другою статті 28, частиною третьою статті 204 Кримінального кодексу України.

У межах кримінального провадження на підставі ухвал Солом`янського районного суду м. Києва прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області та службовими особами слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області надано дозвіл на проведення обшуку за місцем знаходженням виробничих потужностей ПАТ "Компанія "Ельба" по вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району Київської області, які орендувало ТзДВ "Тхорівське» у ПАТ "Компанія "Ельба", з метою вилучення знаряддя кримінального правопорушення.

У ході проведення обшуків з 04.04.2018 по 17.04.2018, з 16.07.2018 по 17.07.2018, з 29.11.2018 по 30.11.2018 було вилучено обладнання, продукція, сировина, що належить ТзДВ «Тхорівське», які було передано слідчими органами ДФС в Київській області на зберігання Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 клопотання ТзДВ «Тхорівське» про повернення майна, вилученого у ході обшуку в період з 04.04.2018 по 17.04.2018 задоволено. Зобов`язано уповноважену особу слідчого/прокурора у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частини другої статті 204 Кримінального кодексу України повернути тимчасово вилучене майно, яке було вилучено слідчим управління фінансових розслідувань ГУ ДФС Київської області в ході обшуку в період з 04.04.2018 по 17.04.2018.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 зобов`язано уповноваженого слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС в Київській області, який здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018, повернути ТзДВ «Тхорівське» майно, яке було вилучене під час обшуку, проведеного 29.11.2018 та 30.11.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська,42 а саме: 13 (тринадцять) ємкостей (єврокубів), концентрат естеро-сивушний в кількості 9000 (дев`ять тисяч) літрів, розпалювач гелевий в євро кубі в кількості 900 (девятьсот) літрів, омивач скла (-22) в євро кубі 500 (п`ятсот) літрів, засіб проти обмерзання "Зима-У" в кількості 7370 (сім тисяч триста сімдесят) літрів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 зобов`язано процесуального слідчого ОВС СУ ФР ДФС Київської області повернути ТзДВ «Тхорівське» майно, яке було вилучене в ході обшуку 29.11.2018 та 30.11.2018.

17.04.2019 слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва скаргу ТзДВ «Тхорівське» задоволено та визнано протиправною бездіяльність слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області та прокурора, що здійснюють розслідування в кримінальному провадженні № 32018110000000020 щодо невиконання ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019 та 12.02.2019.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 визнано бездіяльність прокурора та слідчого, зобов`язано процесуального слідчого ОВС СУ ФР ДФС Київської області у кримінальному провадженні №32018110000000020 від 06.03.2018 повернути майно, яке було вилучене в ході обшуку з 16.07.2018 по 19.07.2018 в кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018 за адресою: вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району, Київської області.

Посилаючись на те, що всупереч ухвалам, якими суд зобов`язав прокурора/слідчого повернути майно, вилучене у позивача під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №320188110000000020, вказане майно повернуто не було, позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив суд стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду в розмірі 12 040 628,72 грн, упущену вигоду в розмірі 2 200 000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТзДВ «Тхорівське» матеріальну шкоду в розмірі 9194 150,73 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/5643/21 залишено без змін.

Судові рішення ухвалені на підставі статей 22, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 168 Кримінального процесуального кодексу України та пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, з урахуванням ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019, 12.02.2019, 17.04.2019.

За висновками судів, позивачем доведено неправомірність дій відповідача 2 та відповідача 3, що полягають у невиконанні обов`язків з повернення вилученого у позивача майна, наявність шкоди у вигляді реальних збитків у розмірі 9194150,73грн, визначених виходячи з вартості вилученого та неповернутого майна, та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача 2 та відповідача 3 і заподіяною позивачу шкодою.

Вимоги про стягнення 2 200 000,00 грн упущеної вигоди суди визнали такими, що задоволенню не підлягають, встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин наявності реальної можливості отримання доходів у вказаному розмірі, що не були отримані виключно через протиправні дії відповідачів.

Суди відмовили у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн з огляду на відсутність доказів на підтвердження того, що дії відповідача 2 та відповідача 3 призвели до приниження ділової репутації позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат у вигляді вартості послуг зі складання звітів, суди, з посиланням на відсутність доказів підтвердження здійснення ним оплати вартості послуг з оцінки товарно-матеріальних цінностей, заначили про відсутність підстав для покладення на відповідачів судових витрат у вигляді вартості послуг зі складання звітів.

Стислий виклад доводів та вимог касаційної скарги

До Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся заступник керівника Київської обласної прокуратури, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/5643/21, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТзДВ «Тхорівське» матеріальної шкоди у розмірі 9 194 150,73 грн, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог залишити без змін.

Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 та пунктом З частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник вказує, що у порушення норм статей 73, 74, 76 - 79, 86, 236, 237 ГПК України, судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно задоволено позовні вимоги у даній справі без обґрунтування наявності підстав для відшкодування шкоди, яка, на думку позивача, завдана юридичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з аргументами касаційної скарги, суди не надали належну правову оцінку спірним правовідносинам та застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм статей 22, 1173, 1174, 1176 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 22.12.2020 у справі № 686/24223/17, від 17.09.2020 у справі № 912/1374/19, від 06.10.2021 у справі №9901/191/19, від 22.04.2021 у справі №904/1017/20, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Скаржник зазначає, що суди передчасно, за неправильно встановлених обставин справи та без доведення факту заподіяння збитків й з`ясування причинно-наслідкового зв`язку між діями органу досудового розслідування та заподіянням збитків поклали на Державу обов`язок відшкодувати позивачу шкоду за відсутності втрати чи пошкодження вилученого в ході досудового слідства майна.

Згідно аргументів касаційної скарги, ухвалюючи рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ТзДВ «Тхорівське» матеріальної шкоди у розмірі 9194150,73 грн, суди обмежилися лише дослідженням звітів від 01.06.2021 та від 02.06.2021 про незалежну оцінку вартості товарно-матеріальних цінностей, підготовлених ТОВ «ЄСП Капітал», немотивовано відхиливши при цьому докази повернення майна, яке в тому числі перелічене у цих звітах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Головне управління Державної казначейської служби у Київській обставі подало відзив, в якому підтримує доводи касаційної скарги відповідача2 у повному обсязі, не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду другої інстанції, у зв`язку з порушенням норм матеріального, процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач 1 вважає, що в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, без якого державний орган неможливо зобов`язати відшкодувати шкоду; позивачем безпідставно застосовано статті 1173, 1176 ЦК України в своїх обґрунтуваннях, з яких і випливає стягнення коштів з Державного бюджету України.

ДП «Укрспирт» подало відзив, в якому підтримує касаційну скаргу Київської обласної прокуратури з приводу доводів, викладений в касаційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши доводи скаржника, матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога про стягнення з державного бюджету збитків, завданих позивачу протиправними діями слідчих органів Державної фіскальної служби в Київській області та прокуратури на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (див. аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, передбаченого статтею 11 ЦК України внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Обґрунтовуючи позов нормами статей 41, 56 Конституції України статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, ТзДВ «Тхорівське» вказувало на те, що збитки, заявлені до стягнення у розмірі 14 740 628, 72 грн, понесені ним у зв`язку з незаконною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Київської обласної прокуратури, які не виконали вимоги статті 169 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо повернення тимчасово вилученого, внаслідок чого підприємству завдано майнової шкоди.

У статті 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 -166, 170 - 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

У частині четвертій статті 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок, Порядок № 1104), визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Пунктом 6 Порядку № 1104 визначено, що у разі закриття слідчим, дізнавачем, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, дізнавача, прокурора.

За змістом частини першої статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною п`ятою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Таким чином, спричинення шкоди у вигляді втрати належного ТзДВ «Тхорівське» майна, тимчасово вилученого в порядку статей 167, 168 КПК України у ході здійснення кримінального провадження №320181100000000020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 204 КК України, повинно бути доведено та підтверджуватись належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 76, 77, 78 ГПК України.

Проте, суди обох інстанцій, передчасно, за неповно встановлених обставин справи та без належного з`ясування доведення позивачем факту заподіяння збитків й з`ясування причинно-наслідкового зв`язку між діями органу досудового розслідування та заподіянням збитків, поклали на Державу обов`язок відшкодувати позивачу шкоду за неповернення вилученого в ході досудового слідства майна.

Так, судами не надано належної оцінки доводам та доказам відповідача 2, що на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 зазначене в ній майно, а саме: омивач скла LedoCool, розморожував скла «ARTIKA» та інше майно за переліком на 6 сторінках, повернуте власнику повністю, про що старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ТУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. складено відповідний протокол від 04.04.2019 про повернення тимчасово вилученого майна, в якому є підписи учасників процесуальної дії, в тому числі власника майна та директора ТДВ «Тхорівське» - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТДВ «Тхорівське» та слідчого, який здійснював повернення майна. Жодних скарг щодо відсутності будь-яких речей матеріали справи не містять.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 задоволено клопотання ТзДВ «Тхорівське» про повернення тимчасово вилученого майна у ході обшуку, проведеного з 16.07.2018 по 19.07.2018, а саме: кубічні бочки об`ємом 1000 літрів, які заповнені рідиною, у кількості 26 шт., в яких знаходиться розчинник органічний універсальний технічний «Сольвент»; рідину у кількості 15000 літрів, а саме концентрат естеро- сивушний.

На виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 зазначене в ухвалі майно повністю повернуте власнику, про що старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ТУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. складено відповідний протокол від 04.04.2019 про повернення тимчасово вилученого майна, в якому є підписи учасників процесуальної дії, в тому числі власника майна та директора зТДВ «Тхорівське» - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ «Тхорівське», та слідчого, який здійснював повернення майна. Жодних скарг щодо відсутності будь-яких речей матеріали справи не містять.

В той же час, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 задоволено клопотання ТзДВ «Тхорівське» про повернення тимчасово вилученого майна у ході обшуку, проведеного 16.07.2018 по 19.07.2018, а саме конвеєр КПП-500 №1 інвентарний № 266- 1 шт.; конвеєр К1111- 500 № 2 для очистки зерна інв. № 267 - 1 шт.; блок управління зерноочистних машин № 1 інв № 750 - 1 шт.; блок управління зерноочисних машин № 2 інв. № 751-1 шт.; автонавантажувач ДВ 1792, 45 (Кара) інв. № 764 -1 шт.; ніж в зборі інв. № 752; просформи для виготовлення тари № 2 інв. №N 703 - 1 шт.; просформи для виготовлення тари № 1 інв № 704 - 1 шт.; датер 04-6 одгн стр є блок магній інв. № 765 - 1 шт.; датер 04-6 одн. Стр. Стр. Ізол. Інв. № 104845- 1 шт.; компресор РМ - 3130,00/500/1400 інв № 809- 1 шт.; МПО "Кокон" (машина для пакування) інв. 462- 1 шт.; МУЛ -320 натягувач стрічки інв. № 785-1 шт.; направлююча для плоскої тари інв № 602-1 шт.; направлююча для плоскої тари інв. № 603-1 шт.; пристрій для термодруку інв. № 769-1 шт.; УПМ-500 ПО-2 інв. №461- 1 шт.; ваги інв. № 802; бочка стальна об`ємом інв. № 47 (об`ємом 4 тис. літрів) - 1 шт.

При цьому, частина вказаного майна відповідно до акта № З від 20.09.2011 передана на матеріально-відповідальне зберігання ПАТ Компанія «Ельба».

В зв`язку з реорганізацією ДП «Тхорівський спиртовий завод» на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 672 від 28.07.2010 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» дане майно 30.09.2014 було передано від ДП «Тхорівський спиртовий завод» до ДП «Укрспирт (позиції І, 2, 5, 7. 8, 9, 10, 16,19, 204, 205, 222, 223, 261, 262, 271, 289).

Автонавантажувач ДВ 1792,45 (кара) 28.10.2020 списано з балансу ДП «Укрспирт» в зв`язку з фізичним зносом та моральною застарілістю.

В підтвердження даних обставин ТзДВ «Тхорівський спиртовий завод» було надано до Господарського суду м. Києва: копію акта № 3 від 20.09.2011 прийому передачі основних засобів, які належать ДП «Тхорівський спиртовий завод» і передаються на матеріально-відповідальне зберігання ПАТ «Компанія «Ельба»; копію інвентарного опису основних засобів на 24.10.2013; копію акта № 2 від 30.09.2014 приймання передачі основних засобів; копію відомостей руху основних засобів і НМА Тхорівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» станом на 01.01.2019; копію акта списання основних засобів від 28.10.2020.

Крім того, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 задоволено клопотання ТзДВ «Тхорівське» про повернення тимчасово вилученого у ході проведеного 29.11.2018 та 30.11.2018 обшуку майна, а саме: 13 (тринадцять) ємностей (єврокубів), концентрату естеро-сивушного в кількості 9000 (дев`ять тисяч) літрів, розпалювача гелевого в євро кубі в кількості 900 (дев`ятсот) літрів, омивач скла -22 в євро кубі 500 (п`ятсот) літрів, засобу проти обмерзання «Зима-У» в кількості 7370 (сім тисяч триста сімдесят) літрів.

На виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2019, зазначене в ухвалі майно в повному обсязі повернуто власнику, про що старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. складено відповідний протокол від 04.04.2019 про повернення тимчасово вилученого майна, в якому містяться підписи учасників процесуальної дії, в тому числі власника майна та директора ТзДВ «Тхорівське» - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ «Тхорівське» та слідчого, який здійснював повернення майна. Про відсутність будь-яких речей в протоколі не зазначено.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправною бездіяльності слідчого та прокурора, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №320181100000000020 від 06.03.2018 ґрунтуються лише на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020, відповідно до якої установлено, що ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019 та від 12.02.2019 про повернення тимчасово вилученого майна не виконані.

Водночас, обставини, що при винесенні ухвали від 17.06.2020 Солом`янським районним судом м. Києва не взято до уваги той факт, що повернення тимчасово вилученого майно на виконання вимог ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019,12.02.2019 відповідно до протоколів від 04.04.2019 ГУ ДФС у Київській області, за виключенням майна, яке перебуває в якості речового доказу у кримінальному провадженні №32019110000000006, що у свою чергу підтверджується протоколами, які містяться в матеріалах справи, залишились без належної правової оцінки попередніх судів.

Відповідач 2 звертав увагу судів на те, що 15.01.2019 з матеріалів кримінального провадження № 32018110000000020 виділено матеріали за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною третьою статті 204 КК України, а саме у незаконному виготовленні підакцизних товарів (спирту етилового) та зберіганні, шляхом відкриття підпільного цеху з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, виготовлених з недоброякісної сировини, що були вилучені у ході обшуку 04.04.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32019110000000006.

Однак, наданий прокуратурою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32019110000000006, у якому речовими доказами визнано частину спірного майна позивача, суди не взяли до уваги, вказавши, що він датований 28.02.2019, тобто раніше ніж ухвала Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/15342/19, якою зобов`язано повернути вилучене під час обшуків майно, постановлена 01.08.2019.

Верховний Суд вважає такі висновки судів передчасними. Адже особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відтак, дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку - відповідачів -1, -2, -3), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі.

Верховний Суд зауважує, що покладаючи на Державу відповідальність у вигляді збитків за неповернення відповідачами (державними органами) спірного майна, суди мали дослідити процесуальні документи усіх кримінальних проваджень щодо спірного майна в їх сукупності (у даному випадку № 32018110000000020 та №32019110000000006), з огляду на те, що законодавством не передбачено, що ухвала, винесена в одній кримінальній справі нівелює процесуальні документи по іншій справі.

Доля майна, яке перебуває в якості речового доказу в іншому кримінальному провадженні № 32019110000000006 (про неповернення якого заявлено у цій справі), має бути вирішена відповідно до статті 100 КПК України за результатами судового розгляду судом саме цього кримінального провадження (справа № 376/523/19).

При цьому, стверджуючи, що ухвалами Солом`янського районного суду м.Києва підтверджується факт приналежності вилученого майна ТзДВ «Тхорівське», яке не було повернуто позивачу, суди не дослідили, чи були встановлені обставини належності спірного майна на праві власності ТзДВ «Тхорівське» при винесенні ухвал від 06.08.2018, 05.02.2019 та від 12.02.2019 Солом`янським районним судом м. Києва.

Верховний Суд зазначає, що постановлення ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019, 12.02.2019 та 17.06.2020, якими відповідно слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області та прокурора Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні №32018110000000020 зобов`язано повернути ТзДВ «Тхорівське» тимчасово вилучене майно, не є підставами для звільнення від доказування у цій справі № 910/5643/21 з урахуванням предмету і правових підстав позову, що ґрунтуються на нормах частини першої статті 1166, частини шостої статті 1176 ЦК України.

Суди не врахували, що преюдиційне значення відповідно до положень статті 75 ГПК України можуть мати лише обставини, досліджені та встановленні судом на підставі певних доказів, а не правова оцінка, надана судом певним фактам при розгляді іншої справи, яка не є обов`язковою для господарського суду.

Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях належної оцінки наявних в матеріалах справи підписаних представником позивача відповідних протоколів від 04.04.2019 про повернення на виконання вимог ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, 05.02.2019, 12.02.2019 тимчасово вилученого у позивача майна (протоколи позивачем не оскаржувались) у сукупності з доказами визнання частини цього майна речовими доказами в іншому кримінальному провадженні №32019110000000006, списання частини товару з балансу третьої особи, тобто ідентифікації спірного майна, свідчить про передчасність висновку суду про доведення позивачем неправомірність дій відповідача 2 та відповідача 3, що полягають у невиконанні обов`язків з повернення вилученого у позивача майна.

Водночас, за визначеними статтею 89 ГПК України правилами оцінки доказів наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, при визначенні розміру заподіяної шкоди суди виходили з даних звітів від 01.06.2021 та від 02.06.2021 про незалежну оцінку вартості товарно-матеріальних цінностей підготовлених ТОВ «ЄСП Капітал». Водночас, судами обох інстанцій не перевірено відповідність вказаних звітів вимогам частини сьомої статті 98 КПК України щодо попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також не надано оцінки доводам відповідача 2 щодо включення експертом до складу об`єктів оцінки товарно-матеріальних цінностей, повернутих позичу відповідно до протоколів про повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019.

Взявши до уваги виключно наданий позивачем звіт про незалежну оцінку вартості товарно-матеріальних цінностей від 02.06.2021, суди самоусунулись від аналізу та дослідження усіх в сукупності доказів. Водночас, не дослідження вказаних доказів та доводів сторін ставить під сумнів визначену судами до стягнення суму у зазначеному розмірі в рахунок відшкодування вартості неповернутого майна.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтовуючи оскаржувані рішення, суди в порушення завдань господарського судочинства, як то справедливе та неупереджене вирішення спору, а також обов`язку встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення, пославшись лише на невиконання відповідачем ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 06.08.2018 у справі № 760/9462/18, від 05.02.2019 у справі №760/32578/18, від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18 та від 17.06.2020 у справі № 760/9474/20, дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з державного бюджету збитків у зазначеному в судових рішеннях розмірі.

Колегія суддів зазначає, що право позивача на відшкодування заподіяних збитків не може бути безумовним, оскільки сам факт заподіяння збитків конкретною особою, їх розмір мають бути доведені позивачем, а підтверджуючі докази мають бути ретельно досліджені та проаналізовані судами при ухваленні судового рішення, й саме лише посилання судами обох інстанцій на звіт з відповідною сумою чи на ухвалу суду про визнання дій відповідачів протиправними у справах, де сума, обставини та розмір збитків взагалі не досліджувались, не є свідченням мотивованості судового рішення.

Верховний Суд неодноразово акцентував увагу, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

На те, що у рішенні обов`язково повинно бути оцінено докази, спрямовані на доведеність обставин, а не тільки на їх спростування, наголошує і ЄСПЛ у своїх рішеннях, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija et Hiro Balani c. Espagne) від 9 грудня 1994, заява № 18390/91).

При цьому ЄСПЛ вказує, що конвенція не гарантує захисту теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» (Artico с. Italie), заява № 6694/74, від 13 травня 1980). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (див. «Дюлоранс проти Франції» (Dulaurans с. France), заява № 34553/97, п. 33, від 21 березня 2000; «Донадзе проти Грузії» заява № 74644/01, пп. 32 та 35, від 7 березня 2006).

В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що без дослідження вищезазначених обставин справи та належної правової оцінки поданих учасниками справи доказів у їх сукупності, твердження судів про доведеність позивачем всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення не можуть вважатися обґрунтованими, що, у свою чергу, свідчить про передчасність висновків про задоволення позовних вимог про відшкодування з державного бюджету шкоди за правилами деліктних зобов`язань на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Таким чином, за результатом касаційного перегляду справи Верховний Суд вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на допущені господарськими судами порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин у їх сукупності, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду вимог про відшкодування шкоди, завданої відповідачами внаслідок неповернення майна позивача, яке було вилучене відповідачами та передано на зберігання в межах відповідного кримінального провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема, надати оцінку наведеним вище обставинам щодо дотримання вимог законодавства, доказам, доводам та запереченням учасників спору у їх сукупності і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись нормами частини третьої статті 332 ГПК України, суд касаційної інстанції зауважує про відсутність правових підстав для поновлення виконання оскаржуваних судових рішень у справі, враховуючи скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/5643/21 з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/5643/21 скасувати.

3. Справу № 910/5643/21 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Банасько О.О.

Пєсков В.Г.