Ухвала

від 31.07.2023 по справі 689/1220/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 липня 2023 року

м. Київ

справа № 689/1220/21

провадження № 61-8085ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Віталія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі - СФГ «Віталія») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №883094 від 04 квітня 2005 року є власником земельної ділянки, площею 2,305 га, кадастровий номер 6825889600:02:010:0017, розташованої на території колишньої Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 20 червня 2007 року сторони нібито уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передав СФГ «Віталія» у строкове платне користування земельну ділянку строком на 49 років. Цей договір зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 040776500132. Позивач не укладав із СФГ «Віталія» договір оренди земельної ділянки та не підписував указаний договір. Оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, то цей договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а його умови не регулюють спірні відносини. Земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні СФГ «Віталія» без будь-яких правових підстав, а її зайняття відповідачем треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Відтак у порядку задоволення негаторного позову СФГ «Віталія» зобов`язане повернути позивачу земельну ділянку.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення йому цієї ділянки із чужого незаконного володіння СФГ «Віталія».

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2023 року позов ОСОБА_1 у задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, площею 2,305 га, кадастровий номер 6825889600:02:010:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042376468000. Повернено ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,305 га, кадастровий номер 6825889600:02:010:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042376468000, з незаконного володіння СФГ «Віталія», що здійснювалось на підставі договору оренди земельної ділянки (договору оренди землі б/н) від 20 червня 2007 року (зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 червня 2007 року за №040776500132; номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 43335174 від 03 серпня 2021 року). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

ОСОБА_1 не підписував примірник договору оренди земельної ділянки, на підставі якого СФГ «Віталія» зареєструвало своє речове право на спірну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого цей договір є неукладеним, а порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом повернення йому земельної ділянки з незаконного володіння СФГ «Віталія»;

звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та отримання ним орендної плати за цим договором не свідчать про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а рішення суду в адміністративній і цивільній справах не встановлюють факт належності позивачу підпису на договорі.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу СФГ «Віталія» задоволено. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

у спірних правовідносинах права ОСОБА_1 не порушені, внаслідок чого його негаторний позов не підлягає задоволенню;

апеляційний суд зазначив, що зібрані докази вказують на те, що 20 червня 2007 року сторони уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передав СФГ «Віталія» земельну ділянку у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років, а СФГ «Віталія» зобов`язалося використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і вносити ОСОБА_1 орендну плату. Цей договір був складений у письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому порядку;

на виконання зобов`язання за договором оренди 20 червня 2007 року ОСОБА_1 передав СФГ «Віталія» земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а протягом 2007-2012 років отримував від СФГ «Віталія» орендну плату;

ОСОБА_1 заявив позов до СФГ «Віталія» з тих підстав, що він не підписував договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року. Суд зазначив, що дійсно, згідно висновку експерта від 05 травня 2022 року № 3647/3648/21-26 один із трьох примірників договору не був підписаний ОСОБА_1 . У свою чергу непідписання ОСОБА_1 іншого примірника договору достовірно не спростовано висновком експерта від 24 листопада 2022 року №2225/2226/22-26. Крім того, ОСОБА_1 не спростував свій підпис на акті про передачу та прийом земельної ділянки від 20 червня 2007 року, який згідно прикінцевих положень до договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року є його невід`ємною частиною.

таким чином ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами неукладення сторонами договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року, тобто позивач не спростував презумпцію чинності та виконуваності цього договору;

водночас факт укладення ОСОБА_1 і СФГ «Віталія» договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року встановлено судовими рішеннями в адміністративній справі №822/2822/17 та цивільній справі №689/1101/18.

суд першої інстанції не врахував указаних обставини та норм чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про неукладення сторонами договору оренди земельної ділянки;

оскільки за договором оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року, що був укладений між сторонами та набув чинності після його державної реєстрації, СФГ «Віталія» набуло речове право на земельну ділянку, а строк договору не закінчився, то підстави для повернення ОСОБА_1 земельної ділянки відсутні;

апеляційний суд також виходив з того, що дії ОСОБА_1 , який 20 червня 2007 року уклав договір оренди земельної ділянки та передав її СФГ «Віталія» за відповідним актом, а згодом пред`явив позов про визнання договору неукладеним і повернення земельної ділянки суперечать його попередній поведінці (укладенню договору та отримання плати за користування земельною ділянкою) та є недобросовісними.

ОСОБА_1 26 травня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

У липні 2023 року на виконання ухвали Верховного Суду від 09 червня 2023 року ОСОБА_1 подав уточнену касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судових рішень указує пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів). При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає, що Хмельницький апеляційний суд з порушенням частини першої статті 78 ЦПК України взяв до уваги другий примірник оригіналу договору, який був наданий суду першої інстанції відповідачем - ФСГ «Віталія», представник якого під час судового засідання на вимогу суду не зміг пояснити наявність у нього другого оригінального примірника договору. Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 підписав договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року, взяв до уваги доказ - текст договору, не вмотивував законність одержання цього доказу ФСГ «Віталія». Окрім цього, апеляційний суд переклав доказування достовірності акту про передачу та прийом земельної ділянки від 20 червня 2007 року на позивача, хоча даний доказ було надано саме відповідачем. Також апеляційний суд переклав обов`язок доказування/спростування факту отримання ОСОБА_1 орендної плати на позивача. Наявним у справі накладним, що надані відповідачем, апеляційний суд оцінки не надав, незважаючи на те, що дані накладні містять лише список прізвищ і підписи та жодних відомостей про реквізити договорів та строк їх дії не містять. Суд апеляційної інстанції грубо порушуючи норми частини першої статті 78 ЦПК України в основу свого рішення поклав недопустимий та недостовірний доказ (оригінальний примірник договору оренди землі б/н від 20 червня 2007 року, джерела походження якого не встановлено), застосувавши до нього презумпцію чинності, застосувавши не передбачену законом презумпцію «виконуваності» договору та презумпцію «чинності документів на виконання договору», а також порушуючи принцип «змагальності сторін» у цивільному судочинстві, неправомірно з порушенням частини першої статті 81 ЦПК України, поклавши на позивача обов`язок доведення належності і допустимості (законності) доказів, наданих відповідачем та проігнорувавши висновки суду першої інстанції, прийшов до хибного висновку у цій справі.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина третя статті 411 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України). Посилання у касаційній скарзі як на недопустимий доказ на оригінальний примірник договору оренди землі б/н від 20 червня 2007 року наданий відповідачем (джерела походження якого, на думку позивача, невідомі), на підставі якого апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 підписав договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України. Сама по собі вказівка на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Тому особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат