Постанова

від 31.07.2023 по справі 2-3187/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 липня 2023 року

м. Київ

справа № 2-3187/11

провадження № 61-4984св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Киришко Оксана Вікторівна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року під головуванням судді Аббасової Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф., у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа - Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Святошинський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) щодо не зняття арешту з належного ОСОБА_1 майна, який був накладений державним виконавцем у виконавчих провадженнях № 44793109 та № 50547622, зобов`язати Святошинський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з належного ОСОБА_1 майна. Крім того, ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску ним строку на подання скарги та поновити строк на подачу скарги на бездіяльність Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Вказував, що про порушення його прав, як боржника у виконавчому провадженні, йому стало відомо безпосередньо 09 листопада 2022 року після отримання його адвокатом відповіді на адвокатський запит.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 25 листопада 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги відмовив.

Скаргу ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Роз`яснив заявнику, що залишення скарги без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду на загальних підставах з дотриманням вимог процесуального закону.

Київський апеляційний суд постановою від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року залишив без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив того, що скарга ОСОБА_1 подана до суду з пропуском процесуального строку для її подання, натомість будь-які поважні причини для поновлення такого строку заявником у скарзі не наведені.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що долучена до матеріалів справи копія конверту Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)містить відбиток штемпелю з датою «20 вересня 2022 року» та трек номер 0314820813175, в той час, як відповідь Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)датована 03 листопада 2022 року.

Отже, існує принципова неузгодженість у даті відповіді та даті, зазначеній на копії конверта.

При цьому, копія відомостей щодо відстеження поштового відправлення надана щодо трек номеру 0314820917256, який є відмінним від зазначеного на копії конверта.

Також, згідно пояснень представника скаржника, наданих у судовому засіданні, вона особисто отримала відповідь на свій запит зі Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09 листопада 2022 року, натомість у наданому останньою на підтвердження отримання поштового відправлення саме 09 листопада 2022 року трекінгу поштового відправлення вказана дата отримання 08 листопада 2022 року, що також не узгоджується з версією скаржника.

Враховуючи викладені обставини, скаржником не доведено, що як копія конверта, так і відомості щодо відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» стосуються відповіді на запит Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 03 листопада 2022 року та жодним чином не підтверджують факт отримання адвокатом ОСОБА_1. вказаної відповіді 09 листопада 2022 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Киришко О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.

Заявник вказує, що 09 листопада 2022 року представником ОСОБА_1 отримано відповідь на адвокатський запит від 05 жовтня 2022 року, підтвердженням чого є конверт Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), копія якого була долучена до скарги та апеляційної скарги.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15, від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21.

Крім того, судові рішення не відповідають критеріям, які визначені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14.

Таким чином, скаргу на бездіяльність державної виконавчої служби подано 16 листопада 2022 року, тобто в межах строку, встановленого чинним законодавством.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 квітня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.

Справа № 2-3187/11 надійшла до Верховного Суду 12 травня 2023 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.

За змістом статті 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, даючи оцінку співвідношенню норм ГПК України та положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення строків у календарних та робочих днях виснувала, що «стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справиу поданій скарзі ОСОБА_1 стверджує, що листом за вих. № 89578 від 03 листопада 2022 року Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) йому повідомлено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 44793109 з примусового виконання виконавчого документа № 2-3187/11 від 03 грудня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у розмірі 442 136,06 грн.

14 вересня 2015 року державним виконавцем Євпатовою Т. Г. винесено постанову про повернення виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий лист повернуто стягувачу.

Стягувач повторно надіслав виконавчий лист на адресу Святошинського ВДВС у м. Києві та 23 березня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 50547622, в якому накладено арешт в державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер обтяження 7112488).

21 вересня 2017 року державний виконавець, керуючись пунктом 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документ стягувачу, копія постанови та виконавчий документ направлено стягувачу.

ОСОБА_1 посилається на те, що з інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, розміщеної на сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://asvpweb.miniust.gov.ua/#/search-debtors, вбачається, що перераховані вище виконавчі провадження є завершеними, інформація про ВП № 44793109 взагалі відсутня в даному реєстрі.

Наразі у Святошинському ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) немає жодних незавершених виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_1 .

Окрім того ОСОБА_1 зазначив, що ВП № 50547622 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3187/11 від 03 грудня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у розмірі 442 136,06 грн завершено.

ОСОБА_1 про порушення своїх прав, як боржника у виконавчому провадженні, дізнався 09 листопада 2022 року після отримання його адвокатом відповіді на адвокатський запит.

Проте, апеляційний суд встановив, що долучена до матеріалів справи копія конверту Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)містить відбиток штемпелю з датою «20 вересня 2022 року» та трек номер 0314820813175, в той час, як відповідь Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)датована 03 листопада 2022 року.

При цьому, копія відомостей щодо відстеження поштового відправлення надана щодо трек номеру 0314820917256, який є відмінним від зазначеного на копії конверта.

При цьому, заявником не доведено, що копія конверта та відомості щодо відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» стосуються відповіді на запит Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 03 листопада 2022 року та жодним чином не підтверджують факт отримання адвокатом ОСОБА_1. вказаної відповіді 09 листопада 2022 року.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 пропустив визначений частиною першою статті 449 ЦПК України десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця і не надав доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, дійшов обґрунтованого висновку про залишення скаргу ОСОБА_1 без розгляду.

Посилання в касаційній скарзі на те, що 09 листопада 2022 року представником ОСОБА_1 отримано відповідь на адвокатський запит від 05 жовтня 2022 року, підтвердженням чого є конверт Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), копія якого була долучена до скарги та апеляційної скарги, є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції не був поданий вказаний конверт та подана з апеляційною скаргою копія конверту Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)не підтверджує отримання представником ОСОБА_1 відповіді на адвокатський запит саме 09 листопада 2022 року, про що й зазначав апеляційний суд.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15, від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в наведених справах скарги були розглянуті по суті та судами не вирішувалось питання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця.

При цьому, питання щодо поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. В даному випадку, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам заявника щодо поважності причин пропуску на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Киришко Оксана Вікторівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров