Рішення

від 01.08.2023 по справі 680/939/21

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/939/21

№2/680/7/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

прокурора Мазур А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , Новоушицької селищної ради Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Новоушицьке спеціалізоване лісомисливське підприємство «Поділля», Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

Прокурор звернувся до суду з позовом в якому просив:

-визнати недійсним рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради VII скликання «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №15 від 24 вересня 2020 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер: 6823384500:04:001:0006, за межами с.Глибівка, Новоушицького району, Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006, площею 2,00 га із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006 та усіх інших зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 235179668224;

-зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути у державну власність Хмельницької обласної державної адміністрації з правом постійного користування Новоушицького спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля» земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006, площею 2,00 га.

В обґрунтування вимог прокурор посилається на те, що спірним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу ОСОБА_1 зазначеної вище земельної ділянки, яка знаходиться за межами с.Глибівка, Новоушицького району, Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства та зареєстровано право власності на цю земельну ділянку за відповідачем. Вказана земельна ділянка в дійсності не є землями сільськогосподарського призначення, а належить до складу земель лісогосподарського призначення, що перебувають у власності Українського народу і не можуть передаватись у приватну власність.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006 перебуває у постійному користуванні Новоушицього спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля» для ведення лісового господарства. Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» земельна ділянка відповідно до Публічної кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2011 років накладається на виділ 8,9 кварталу 51 Новоушицького СЛП «Поділля».

Новоушицькою селищною радою, всупереч установленому порядку, фактично прийнято рішення про вилучення земельної ділянки із кадастровим номером 6823384500:04:001:0006 із земель лісогосподарського призначення та передано її частину у приватну власність, як земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства), без згоди постійного користувача Новоушицького СЛП «Поділля», чим порушено інтереси держави.

Спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового фонду є неможливим, а отже свідчить про неможливість виникнення приватного власника та негаторний характер позову.

Прокурор Мазур А.М. у судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у ньому. Крім того зазначила, що не володіє інформацією про те, чи зареєстрований державний акт на право постійного користування серії ЯЯ №330884, виданий Новоушицькому спеціалізованому лісомисливському підприємству «Поділля» у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001 у Державному земельному кадастрі не здійснена. Вважає, що земельні ділянки перебувають у користуванні Новоушицького спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, відзив на позов, заяви про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подала. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 . Судові повістки повернулась на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.

Відповідач Новоушицька селищна рада Хмельницької області надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, позов визнала.

Представники Хмельницької обласної державної адміністрації та третіх осіб - Новоушицького спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля», Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явились про дату час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Крім того, від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшло пояснення щодо позову. Так, третя особа заперечила проти позову, вказавши, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» доручено забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних територіальних громад. Проведено інвентаризацію земель (за межами населених пунктів) по Новоушицькій селищній об`єднаній територіальній громаді, за наслідками якої було сформовано 545 земельних ділянок, в тому числі із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003. У подальшому наказом Головного управління від 20 грудня 2018 року №22-9864-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Новоушицькій селищній об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6427,3081 га, які розташовані за межами населених пунктів на території ради, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003 площею 7,3463 га з цільовим призначенням 16.00-землі запасу, про що було складено та підписано акт прийому-передачі.

Земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006 щодо якої виник спір утворилась шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003, загальною площею 7,3463 га та відноситься до земель запасу землі сільськогосподарського призначення.

Вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки не підлягає до задоволення, оскільки у державного кадастрового реєстратора не було підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки та на спірну ділянку в Державному реєстрі речових прав містяться відомості про зареєстроване право власності ОСОБА_1 , а позивач не ставить вимогу про скасування зареєстрованого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 330884, виданий Новоушицькому спеціалізованому лісовому підприємству «Поділля» на площу 160,4276 га на території Кучанської сільської ради з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001 не пройшов державну реєстрацію на право постійного користування з 2005 року та його не внесено до Книги реєстрації державних актів на право власності на землю, що свідчить про те, що він не має юридичної сили, тому відсутні докази щодо права користування Новоушицького спеціалізованого лісового підприємства «Поділля» земельною ділянкою. Водночас земельна ділянка, яка надана ОСОБА_1 не може знаходитися в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001, оскільки вона знаходиться на території колишньої Куражинської сільської ради, яка межує з колишньою Кучанською сільською радою. Згідно Класифікатора об`єктів адміністративно-територіального строю України спірна земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_1 має номер 6823384500, а земельна ділянка, на яку посилається позивач відповідно до Державного акту на право постійного користування Новоушицького спеціалізованого лісового підприємства «Поділля» на площу 160,4276 га має номер 6823385000, що прямо підтверджує те, що земельні ділянки знаходяться в інших населених пунктах та не можуть перетинатися між собою, а тим більше земельна ділянка ОСОБА_1 входити в земельну ділянку, яку надано в користування Новоушицькому спеціалізованому лісовому підприємству «Поділля».

Земельна ділянка з кадастровим номером 6823385000:04:001:0001 знаходиться в межах земельної ділянки, переданої в колективну власність КСП ім. Карла Маркса згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ 014 (с. Куча).

Якщо співставити план зовнішніх меж відповідно до Державного акту на право колективної власності на території якої знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6823385000:04:001:0001 площею 160,4276 га та Витяг з Публічної кадастрової карти України буде чітко видно, що межі вказаної земельної ділянки окремо розташовані від земельної ділянки з кадастровим номером 6823384500:04:001:0006, оскільки вона розташована в межах іншої сільської ради та їх розмежовує зелена лінія, яка є кадастровим поділом шаром, який містить інформацію про кадастровий поділ України. Даний факт підтверджує те, що земельні ділянки розташовані в різних сільських радах та не можуть накладатися одна на одну, а також земельна ділянка з кадастровим номером 6823384500:04:001:0006 не входить в межі вказаного Державного акту на право колективної власності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 грудня 2019 року № 22-9854 передано Новоушицькій селищній раді Новоушицької селищної об`єднаної територіальної громади Новоушицького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальної площі 6427,3081 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Новоушицької селищної об`єднаної територіальної громади згідно додатку, у тому числі, земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003, загальною площею 7,3463га (арк.спр.129-132).

14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Новоушицької селищної ради із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006 (арк.спр.23).

Рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради VII скликання «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №15 від 24 вересня 2020 року затверджено, у тому числі, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер: 6823384500:04:001:0006 за межами с.Глибівка, Новоушицького району, Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок сформованої земельної ділянки із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003 (арк.спр.21).

28 жовтня 2020 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 (індексний номер рішення 54895181) (а.с.25-26).

Земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006 зареєстрована як об`єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі (категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства). У відкритій Поземельній книзі складений кадастровий план земельної ділянки та зроблений запис про відсутність обмеження використання земельної ділянки (арк.спр. 259-278).

Згідно із повідомленням Новоушицького СЛП «Поділля» №49 від 19 серпня 2021 року земельні ділянки, серед яких земельна ділянка із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006, перебуває у комунальній власності підприємства (арк.спр.27).

Згідно із повідомленням Новоушицького СЛП «Поділля» щодо вказаної земельної ділянки проведено геодезичну зйомку із залученням спеціаліста та співставлена земельна ділянка із даними кадастрової карти Українського державного проєктно лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроєкт». Тимчасові та капітальні споруди на земельній ділянці відсутні (а.с.29-31).

Відповідно до виконаного ВО «Укрдержліспроєкт» фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 51 Новоушицького СЛП «Поділля», частини кварталу 22 Новоушицького лісництва ДП «Новоушицький лісгосп» за даними базового лісовпорядкування 2011, 2015 років, земельна ділянка яка позначена номером 29 з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006 знаходиться у межах кварталу № 51 (а.с.61-62).

23 вересня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім. К.Маркса с.Куча Новоушицького району Хмельницької області видано державний акт та передано в колективну власність підприємства 2536,4 га землі згідно з планом (арк.спр. 136-137).

10 лютого 2006 року Новоушицькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 10 червня 2004 року №222/04-р Новоушицькому спеціалізованому лісомисливському підприємству «Поділля» видано державний акт серії ЯЯ № 330884 на постійне користування земельною ділянкою площею 160,4276 га на території Кучанської сільської ради, кадастровий номер: 6823385000:04:001:0001. Державний акт не зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю (а.с.32-33).

Відповідно до листа начальника відділу № 2 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №663/421-22 від 09 червня 2022 року земельна ділянка з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006 утворилась шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0003, загальною площею 7,3463 га та відноситься до земель запасу землі сільськогосподарського призначення. У відділі наявний державний акт на право постійного користування серії ЯЯ №330884, виданий Новоушицькому спеціалізованому лісомисливському підприємству «Поділля» на площу 160,4276 га на території Кучанської сільської ради з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001, однак державний акт не пройшов державну реєстрацію на право користування та його не внесено до Книги реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Земельна ділянка, яка надана ОСОБА_1 не може знаходитися в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 6823385000:04:001:0001, оскільки вона знаходиться на території колишньої Куражинської сільської ради, яка межує з колишньою Кучанською сільською радою (арк.спр.127 -138).

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь на території Хмельницької області становить 30477,00 гривень за гектар (арк.спр.56).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ст. 84 ЗК України).

За змістомстатей 116,121,130 ЗКУкраїни громадяниУкраїни набуваютьправо власності,шляхом безоплатноїпередачі їм,на земельніділянки сільськогосподарськогопризначенняіз земель державної або комунальної власності в розмірі для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зістаттею 118ЗК Українигромадяни,зацікавлені водержанні безоплатноу власністьземельної ділянкиіз земельдержавної абокомунальної власностідля веденняфермерського господарства,ведення особистогоселянського господарства,ведення садівництва,будівництва таобслуговування жилогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибноїділянки),індивідуального дачногобудівництва,будівництва індивідуальнихгаражів умежах нормбезоплатної приватизації,подають клопотаннядо відповідногооргану виконавчоївлади абооргану місцевогосамоврядування,який передаєземельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу власністьвідповідно доповноважень,визначених статтею122цього Кодексу. Розглядклопотання здійснюєтьсяу місячнийстрок,і уподальшому органдає дозвілна розробленняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиабо надаємотивовану відмовуу йогонаданні.Проект землеустроющодо відведенняземельної ділянкирозробляється зазамовленням громадянсуб`єктамигосподарювання,що євиконавцями робітіз землеустроюзгідно іззаконом,у строки,що обумовлюютьсяугодою сторін.Проект землеустроющодо відведенняземельної ділянкипогоджується впорядку,встановленому статтею186-1цього Кодексу.Відповідний орган у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Із положень статті 125 ЗК України слідує, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як передбачено статтею 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас, редакція статті 125 ЗК України, яка була чинна до внесення змін Законом України № 1066-VI від 05.03.2009, передбачала, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону №1952-ІV державній реєстрації прав підлягає право власності на земельну ділянку.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону №1952-ІV).

Земельний кодекс України було доповнено статтею 79-1 згідно із Законом № 3613-VI від 07.07.2011.

В силустатті 79-1ЗК Україниформування земельноїділянки полягаєу визначенніземельної ділянкияк об`єктацивільних прав.Формування земельноїділянки передбачаєвизначення їїплощі,меж тавнесення інформаціїпро неїдо Державногоземельного кадастру.Сформовані земельніділянки підлягаютьдержавній реєстраціїу Державномуземельному кадастрі.Земельна ділянкавважається сформованоюз моментуприсвоєння їйкадастрового номера.Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів (ст. 193 ЗК України).

В силу частиною 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон №3613-VI) державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 10 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

В силу ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно зі статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, серед іншого, передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території (п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України).

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України).

Статтею 56 ЗК України визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Аналогічні положення містяться у статті 12 ЛК України.

У статті 57 ЛК України визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, відповідно до частини першої якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Аналогічне положення міститься у статті 20 ЗК України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.

Як передбачено частиною першою статті 17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частина четверта статті 17 ЛК України, чинна до внесення змін на підставі Закону № 340-IX від 05.12.2019, передбачала, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

За змістом пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК, який був чинним до внесення змін Законом України № 340-IX від 05.12.2019, було визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Однак чинна редакція пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК визначає, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинностіЗемельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 року, лісовпорядкувальні планшети належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі №127/6686/21).

Вирішуючи питання про ефективність обраного прокурором способу захисту цивільного права, суд враховує, що у справі, яка розглядається, прокурор просить: визнати недійсним рішення позачергової сесії Новоушицької селищної ради VII скликання «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №15 від 24 вересня 2020 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, за межами с.Глибівка, Новоушицького району, Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006, площею 2,00 га із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006 та усіх інших зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у державну власність Хмельницької обласної державної адміністрації з правом постійного користування Новоушицького спеціалізованого лісомисливського підприємства «Поділля» земельну ділянку з кадастровим номером: 6823384500:04:001:0006, площею 2,00 га.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження N 12-97г19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) .

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Питання ефективності способу захисту права власності з метою повернення незаконно відчужених земельних ділянок лісогосподарського призначення було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Від указаного висновку Велика Палата Верховного Суду надалі не відступала, а тому він підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, в якій Великою Палатою Верховного Суду надавалася оцінка ефективному способу захисту при порушенні інтересів держави як власника земель лісогосподарського призначення, а саме, що «визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка, яка була передана у власність відповідача належить до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, та передача останньої у приватну власність фізичної особи здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а тому порушене право держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації підлягає відновленню шляхом визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Оскільки у даній справі прокурором пред`явлено негаторний позов про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а у вказаний правовідносинах підлягає пред`явленню віндикаційний позов про витребування земельної ділянки, суд вважає, що позивачем обраний неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

З оглядуна вищезазначене, підстави для задоволення позову відсутні.

За вказаний обставин суд не приймає визнання позову співвідповідачем Новоушицькою селищною радою Хмельницької області, оскільки таке визнання суперечить закону.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з урахуванням відмови у позові, судові витрати у виді сплаченого прокурором судового збору у розмірі 6810 грн слід покласти на останнього.

Керуючись ст.ст.13, 56, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , Новоушицької селищної ради Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Новоушицьке спеціалізоване лісомисливське підприємство «Поділля», Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 6810 грн покласти на Хмельницьку обласну прокуратуру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 01серпня 2023 року.

Орган, якому законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб: Кам`янець-Подільська окружна прокуратура Хмельницької області, місцезнаходження: м.Кам`янець-Подільський, вул.Драгоманова, 11, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 02911102.

Позивач: Хмельницька обласна державна адміністрація, місцезнаходження: Будинок рад, майдан Незалежності, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ - 22985083.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходження смт Нова Ушиця, вул. Українська, 17, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04407388.

Третя особа: Новоушицьке спеціалізоване лісомисливське підприємство «Поділля», місцезнаходження: смт Нова Ушиця, вул. Кольчака, 28, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 31480979.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479.

Суддя А. О. Олійник