Рішення

від 01.08.2023 по справі 140/4867/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/4867/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сі Сторі до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сі Сторі (далі ТзОВ Сі Сторі, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство відповідно до укладеного зовнішньоекономічного контракту від 29.12.2022 №19/08/2021 придбало у компанії експортера UAB Grandbera товар філе хека зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi), з метою розмитнення якого подало через митного брокера на митний пост Волинської митниці митну декларацію від 09.03.2023 №23UA205140018912U5, у якій відобразило ціну товару за першим методом, на підтвердження чого додало відповідні документи.

На виконання вимоги митного органу стосовно подання додаткових документів товариством було надіслано 10.03.2023 повідомлення про подання додаткових документів та пояснень, що спростовували сумніви митного органу щодо задекларованої митної вартості, зокрема, було подано платіжне доручення від 27.02.2023 №239, додаткову угоду №1 від 03.01.2023.

Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 09.03.2023 №UA205140/2023/000104/2 і сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000781, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач з такими твердженнями митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності, а саме: згідно п. 4.1 контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 та рахунку фактури №GRE003624 від 03.03.2023 розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати, однак банківських платіжних документів не надано; відповідно до п. 5.2.2 контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 передбачено подання коносаменту та сертифікату походження, які не надані до митного оформлення. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про

наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості, та як наслідок, підставою для витребування додаткових документів, які б спростували вказані розбіжності. Разом з тим, декларант на вимогу митниці надав додатково: прайс-лист б/н від UAB Grandbera (продавець), тоді як в гр. 31 митної декларації вказано виробника 3619 AR, FYR S.A., AR; банківський платіжний документ №239 від 27.02.2023 щодо оплати за товар по контракту №19/08/2021 від 19.08.2021. Інших документів не надав, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом б/н від 10.03.2023.

Звертає увагу, що в платіжному дорученні №239 від 27.02.2023 міститься посилання лише на зовнішньоекономічний договір (контракт), однак відсутня інформація про рахунок-фактуру (інвойсу), згідно якими здійснюється оплата. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Також зауважує, що до митної вартості не в повній мірі додані витрати на транспортування, з огляду на наступне.

Фактурна вартість становить - 59600,10 EUR (графа 22), якщо перевести по курсу 38,5671 (графа 23) у гривнях, це становить 2 298 603,02 грн (59600,10*38,5671).

Відповідно до графи 12 МД митна вартість товару становить 2 347 116,12 грн.

При цьому, якщо до фактурної вартості додати транспортні витрати, зазначені у довідці від 08.03.2023 б/н (2 298 603,02 грн + 60 000,00 грн), то митна вартість товару становить 2 358 603,02 грн, тобто сума виходить більша, ніж зазначена у МД №23UA205140018912U5 від 09.03.2023 (2 347 116,12 грн), а тому вважає, що у митного органу було достатньо сумнівів у невідповідності заявленій митній вартості, а надані документи не підтверджують митну вартість товару.

Ненадання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості стало підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару.

Також звертає увагу і на те, що за МД №23UA205140018912U5 від 09.03.2023 відбулось спрацювання системи АСАУР, які передбачали необхідність проведення контролю правильності визначення митної вартості та витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Після проведення консультації шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом. Відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС) митна вартість товарів 1, 2, 3 визначена на рівні - 4,96 дол. США/кг за МД №UA100060/2023/405300 від 09.03.2023.

З наведених підстав відповідач вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ Сі Сторі (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021 з компанією UAB Grandbera (продавець), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар: риба в асортименті.

Асортимент, одиниця виміру, кількість, фасовка та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в інвойсі (п.2.1. договору).

Продавець відвантажує товар в термін 25 днів від дати отримання продавцем коштів на розрахунковий рахунок. Поставка товарів здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010 на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього контракту, а саме: CFR (назва порту призначення), FCA (назва порту призначення), DDP, CPT (п. 2.2. договору).

Загальна сума даного договору визначається в рахунках-фактурах (інвойсах); валюта контракту Євро; вартість контракту 2 000 000,00 EUR (п. 3.1. 3.3. договору).

Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється у євро, доларах США, злотих на умовах 100% передоплати, або на умовах відстрочки платежу 90 днів. У випадку здійснення оплати за товару злотих, євро, розрахунок проводиться по курсу НБУ на день здійснення оплати вартості товару в інвойсах на кожне окреме відвантаження згідно даного договору купівлі-продажу (п. 4.1. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору товар, зазначений у пункті 1.1. даного договору, буде вважатись поставленим продавцем і прийнятим покупцем, якщо він доставлений на умовах, до місця та в строк, зазначені у пункті 2 цього договору, термін поставки товару не більше 90 днів від здійснення замовлення.

Товар відвантажується з маркуванням в його оригінальній упаковці, що забезпечує захист товару від пошкодження чи псування під час транспортування і перевантаження (п. 6.1. договору).

Товар, що поставляється, повинен мати етикетку і маркування відповідно до характеру товару та згідно вимог українського законодавства. Тара, упаковка та маркування входять у вартість товару (п. 6.2., 6.3. договору).

На виконання умов цього договору компанія-експортер поставила позивачу три партії товару - філе хека зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi), загальна вартість якого відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №GRE003624 від 03.03.2023 становить 59600,10 євро.

09.03.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товарів: 1. Філе хека зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi) 5376 кг. Розмір 60-120 гр., без харчових добавок та приправ, інших добавок, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавався, без консервантів в 256 картонних коробках; 2. Філе хека, зі шкірою, морожене, (Merluccius Hubbsi) 6006 кг. Розмір 60-200 гр, без харчових добавок, приправ та

інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавались, в 286 картонних коробках; 3. Філе хека зі шкірою морожене (Merluccius Hubbsi) 3822 кг. Розмір 120-200 гр., без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавався, без консервантів, в 182 картонних коробках товариство через митного брокера подало МД №23UA205140018912U5.

У графі 12 МД митну вартість визначено за першим методом, яка становить 2 347 116,12 грн за курсом валюти 38,5671 грн за 1 євро, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 60 000,00 грн. У графі 22 МД фактурна вартість визначена на рівні 59600,10 EUR.

До митної декларації додано: сертифікат якості від 03 березня 2023 року; рахунок-фактуру №GRE003624 від 03 березня 2023 року; автотранспортну накладну №811893 від 07 березня 2023 року; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT0325173/L2-5080 від 07 березня 2023 року; декларація про походження товару №№GRE003624 від 03 березня 2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 08 березня 2023 року; зовнішньоекономічний контракт №19/08/2021 від 19 серпня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера №3 від 02 січня 2023 року; договір про перевезення №12/12 від 12 грудня 2022 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів, іншими державними органами та підприємствами №9653760 від 09 березня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення №23Д3031443820100405.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 7) транспортні (перевізні) документи.

Судом встановлено, що на електронні повідомлення митного органу ТзОВ Сі Сторі 10.03.2023 подало митному органу листом №10/03-01 додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: платіжне доручення від 27.02.2023 №239; додаткову угоду №1 від 03.01.2023.

10.03.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000104/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000781.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товарів 1, 2, 3, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №UA205140/2022/018912 документи містять розбіжності, зокрема: згідно п. 4.1 контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 та рахунку фактури №GRE003624 від 03.03.2023 розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати, однак банківських платіжних документів не надано; відповідно до п. 5.2.2 контракту № 19/082021 від 19.08.2021 передбачено подання коносаменту та сертифікату походження, які не надані до митного оформлення. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Також у рішенні зазначено, що надані додаткові документи: прайс-лист б/н від UAB Grandbera (продавець), тоді як в гр. 31 митної декларації вказано виробника 3619 AR,FYR S.A.,AR; банківський платіжний документ №239 від 27.02.2023 щодо оплати за товар по контракту № 19/08/2021 від 19.08.2021.

У рішенні декларанту відповідно до статей 53, 54 МК України було запропоновано в 10-денний термін надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 7) транспортні (перевізні) документи.

Декларант не надав інших додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом б/н від 10.03.2023.

У зв`язку з наведеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також вимогами частини 6 статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із ненаданням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару. За умови надання згідно з статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

Митну вартість визначено відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 № 476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, на товари 1, 2, 3 на рівні - 4,96 дол. США/кг за МД №UA100060/2023/405300 від 09.03.2023, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.

Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

10.03.2023 декларант подав МД №23UA205140019352U3, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару філе хека зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi), … та ненадання відповідачу запитуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, до митної декларації від 09.03.2023 №23UA205140018912U5 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості від 03 березня 2023 року; рахунок-фактуру №GRE003624 від 03 березня 2023 року; автотранспортну накладну №811893 від 07 березня 2023 року; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT0325173/L2-5080 від 07 березня 2023 року; декларація про походження товару №GRE003624 від 03 березня 2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 08 березня 2023 року; зовнішньоекономічний контракт №19/08/2021 від 19 серпня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера №3 від 02 січня 2023 року; договір про перевезення №12/12 від 12 грудня 2022 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів, іншими державними органами та підприємствами №9653760 від 09 березня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення №23Д3031443820100405.

Водночас, позивач додатково на вимогу митного органу надав: платіжне доручення від 27.02.2023 №239; додаткову угоду №1 від 03.01.2023, та листом б/н від 10.03.2023. Просив прийняти рішення, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на наявність розбіжностей: згідно п. 4.1 контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 та рахунку фактури №GRE003624 від 03.03.2023 розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати, однак банківських платіжних документів не надано; відповідно до п. 5.2.2 контракту № 19/082021 від 19.08.2021 передбачено подання коносаменту та сертифікату походження, які не надані до митного оформлення. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей. Також у рішенні зазначено, що надані додаткові документи: прайс-лист б/н від UAB Grandbera (продавець), тоді як в гр. 31 митної декларації вказано виробника 3619 AR,FYR S.A.,AR; банківський платіжний документ №239 від 27.02.2023 щодо оплати за товар по контракту №19/08/2021 від 19.08.2021.

З приводу вищезазначеного судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на підтвердження оплати за товар позивач надав митному органу банківський платіжний документ №239 від 27.02.2023 щодо оплати за товар по контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 у сумі 59600,10 євро, що відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) №GRE003624 від 03.03.2023 та МД від 09.03.2023 №23UA205140018912U5. Відсутність посилання у банківському платіжному документі на рахунок-фактуру №GRE003624 від 03.03.2023, за наявності відображення у такому платіжному документі контракту №19/08/2021 від 19.08.2021, відповідно до якого здійснюється оплата за товар, та водночас наявність інших документів, які підтверджують ціну товару, яка міститься у митній декларації, зокрема поданої копії митної декларації країни відправлення №23Д3031443820100405, де ціна товару відповідає фактурній вартості, не позбавляє можливості митного органу ідентифікувати оплату за товар відповідно до вищезазначеного рахунку-фактури.

Щодо ненадання митниці відповідно до п. 5.2.2 контракту № 19/082021 від 19.08.2021 коносаменту та сертифікату походження суд зазначає, що поставка товару позивачу здійснювалася сухопутним шляхом, у зв`язку з чим пояснюється відсутність коносаменту, який підтверджує умови морського перевезення вантажу.

Відсутність сертифікату походження спростовується наданим митниці ветеринарним сертифікатом №LT0325173/L2-5080 від 07 березня 2023 року, де у графах № 1.7, 1.11 вказано на країну походження та місце походження рибної продукції. Відповідно до цього зазначаються відомості про країну походження Аргентина та Норвегія. Місцем відвантаження вказано - Шауляй (Литовська Республіка), компанією UAB Grandbera. Зазначена іноземна компанія UAB Grandbera в процесі здійснення господарської діяльності закупляє продукцію в Аргентині, Норвегії, тощо, відповідно, потім як власник закупленої продукції має право самостійно формувати ціноутворення та експортувати товари іншим суб`єктам господарювання. Внаслідок цього прайс-лист виданий компанією UAB прайс-лист б/н від UAB Grandbera (продавець), а в графі №31 митної декларації виробника товару вказано 3619 AR,FYR S.A.,AR. Тобто, виробник товару є іншим, ніж безпосередній продавець (постачальник) товару, який формує вартість товару самостійно, внаслідок чого і був наданий митниці прайс-лист б/н від UAB Grandbera.

Крім того, інформацію з прайс-листів не є публічною офертою. Це надає можливість продавати товари за іншими цінами, ніж вказані в прайс-листі, у разі здорожчання товару. Тобто, для отримувача товару інформація актуальна тільки в тому проміжку часу, до якого дійсний прайс-лист. Інформація з прайс-листа, поданого до митного оформлення актуальна до 20 березня 2023 року. В той же час, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі. З огляду на вище викладене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого експортером не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Відтак, у рішенні відповідачем не обґрунтовано підстав для можливого заниження позивачем транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Крім того, при ввезенні товару на митну територію застосовувались умови поставки Інкотермс FCA (Free Carrier «Франко перевізник»). Згідно з умовами FCA відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Документи, що підтверджують взаємовідносини ТзОВ Сі Сторі з перевізником надавались при митному оформлені. Для підтвердження вартості перевезення до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати від 08 березня 2023 року, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/12 від 12 грудня 2022 року. Вартість перевезення з врахуванням умов доставки включена до митної вартості товару. Окрім того, у довідці про транспортні витрати від 08 березня 2023 року чітко розмежовано витрати на доставлення товару з м. Шауляй (Литва) до митного посту (Ягодин), які становлять 60000,00 грн, а також від м/п Ягодин до м. Київ, що становлять 10000,00 грн. Загальна вартість доставки становить 70000,00 гривень, при цьому у довідці зазначено, що страхування не проводилося. Будь-які сумніви чи невідповідності у документах, котрі підтверджують вартість перевезення до митного кордону України в оскаржуваному рішенні відсутні.

Твердження відповідача у відзиві про розбіжності у числових показниках митної вартості (фактурної вартості разом із вартістю перевезення до митного посту) при проведенні розрахунку суд до уваги не бере, оскільки такі посилання на розбіжності у розрахунках не були покладені в обґрунтування прийнятого рішення. Крім того, позивач пояснює, що такі розрахунки пов`язані із різним курсом валют, який існував на момент заповнення експортної митної декларації та декларуванням.

Отже, на думку суду, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

До цієї партії товару позивач надавав і сертифікати якості товару і міжнародні ветеринарні сертифікати, вагові та вартісні показники у всіх товаросупровідних документах узгоджуються між собою, відомості про відправника та отримувача також кореспондуються між собою, тому не повинні викликати ніяких сумнівів.

Суд наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТзОВ Сі Сторі документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи (крім банківського платіжного документа на підтвердження оплати за товар) для підтвердження митної вартості. При цьому платіжний документи не підтверджує митну вартість, а лише стверджує оплату за товар. До того ж у певних випадках вартість такої оплати може різнитися із вартістю, зазначеною в рахунку-фактурі, зокрема у випадку оплати також за інші партії товару, які розмитнювались окремо.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані інші додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання договору із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні документи (договір, рахунки), тощо відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист від безпосереднього продавця товару декларант надав митному органу.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічні контракти (додаткові угоди до них) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач у рішенні не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації від 09.03.2023 №UA100060/2023/405300, відповідно до якої рівень митної вартості на товари 1, 2, 3 визначений у ціні товарів 4,96 дол. США/кг, та яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

До того ж, відповідно до рахунку-фактури №GRE003624 від 03.03.2023 ціна вартості за 1 кг продукції на товари 1, 2, 3 різниться між собою, оскільки характеристики цих товарів (вагові розміри шматків риби філе хека зі шкірою, морожене 60-120 грам, 60-200 грам та 120-200 грам) є різними, однак зазначене залишилось поза увагою митниці, яка визначила одну ціну товарів за 1 кг продукції незалежно від їх характеристик.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22.03.2023 №1234. Однак, суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду даного позову про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, позивачу необхідно було сплатити судовий збір як за позовну заяву майнового характеру, подану в електронній формі із застосуванням коефіцієнту 0,8 в сумі 2147,20 грн.

Проте, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, питання про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмір, ніж встановлено законом, а саме в сумі 536,80 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги від 22.02.2023 №51-ЮП, рахунку-фактури №383 від 21.03.2023, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу №23/03-01 від 23.03.2023, платіжного доручення №1235 від 22.03.2023, позивач сплатив Адвокатському Бюро Крючкова кошти в загальній сумі 12000,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу складається з: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права; аналіз повідомлення митного органу із вимогами про надання додаткових документів та підготовка повідомлення про надання додаткових документів та пояснень; ознайомленнями з рішенням про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 № UA205140/2023/000104/2; ознайомлення з товаросупровідними документами, наданими клієнтом; перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції; юридичний прогноз справи, детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи; складання стратегії представництва товариства у суді щодо даної справи; вивчення судової практики з відповідних правовідносин, складання та подання позовної заяви. Орієнтовна сума витрат на правову допомогу становить 12000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що ознайомлення з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів, з товаросупровідними документами, пошук інформації, аналіз та вивчення фактичних обставин справи, судової практики включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сі Сторі судовий збір у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сі Сторі (03065, місто Київ, вулиця Академіка Каблукова, будинок 21, код ЄДРПОУ 43372880).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя В.Д. Ковальчук