Постанова

від 19.12.2023 по справі 140/4867/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/4867/23 пров. № А/857/15943/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі № 140/4867/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Сторі» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції Ковальчук В.Д.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі Сторі» (далі ТОВ «Сі Сторі», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі апелянт, Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство відповідно до укладеного зовнішньоекономічного контракту від 29.12.2022 №19/08/2021 придбало у компанії експортера UAB Grandbera товар: філе хека зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi), для розмитнення якого подало митну декларацію через митного брокера від 09.03.2023 №23UA205140018912U5, у якій відобразило ціну товару за першим методом, на підтвердження чого додало відповідні документи.

На виконання вимоги митного органу стосовно подання додаткових документів товариством надіслано 10.03.2023 повідомлення про подання додаткових документів та пояснень, що спростовували сумніви митного органу щодо задекларованої митної вартості, зокрема, платіжне доручення від 27.02.2023 №239, додаткову угоду №1 від 03.01.2023.

Проте митним органом відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 09.03.2023 №UA205140/2023/000104/2 і сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000781, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач з такими твердженнями митного органу не погодився та зазначив, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Оскільки оскаржене рішення порушує права позивача, звернувся до суду із позовом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 1.08.2023 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням Волинська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, просила рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №140/4867/23 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовлено повністю.

Вважає, що при ухваленні оскарженого рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час опрацювання відповідних документів, поданих від позивача для митного оформлення товару (філе хека, зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi)) та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулося автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР.

Акцентовано увагу на тому, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів встановлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товар, а саме:

-згідно п. 4.1 контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 та рахунку фактури №GRE003624 від 03.03.2023 розрахунки за товар здійснюється на умовах 100% передоплати, однак банківських платіжних документів не надано;

-відповідно до п.5.2.2. контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 передбачено подання коносаменту та сертифікату походження, які не надані до митного оформлення.

Крім того, зважаючи на відомості, що містяться у поданих платіжних документах, останні неможливо пов`язати з партією товару, що пред`явлена до митного оформлення. Зокрема, в платіжних документах міститься лише посилання на контракт, який своєю чергою передбачає поставку невизначеної кількості партій товару. За контрактом №19/08/2021 від 19.08.2021 ймовірна можливість наявності невизначеної кількості платіжних документів, а тому зазначення в поданій платіжці посилання на номер контракту жодним чином не вказує на оплату товару по даній поставці.

Саме у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також відповідно до вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст.ст.53,54 Митного кодексу України, враховуючи спрацювання профілів ризику АСАУР, декларанту запропоновано в 10-денний термін надати документи, які підтверджують митну вартість товару.

Також апелянт наголосив, що в оскарженому рішенні чітко вказано рол використання раніше визнаних (визначених) митних вартостей шляхом зазначення номера та дати митних декларацій.

Вважає оскаржене рішення таким, що прийняте у повній відповідності закону.

Крім того, апелянт не погоджується із стягненням з нього витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, оскільки такий розмір є неспівмірним та завищеним.

Зазначає, що визначені умовами договору послуги із надання правової інформації, консультації, роз`яснення з правових питань включаються до складу витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач. Жоден із поданих документів не містить інформації щодо вартості 1 години роботи адвоката, а тому попередні орієнтовані послуги та нібито надані реально не мають грошового виразу, а лише пов`язані з певним часом їх надання, що свідчить загалом про неналежне підтвердження заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

На даний час існує стала судова практика розгляду цієї категорії справ, що спрощувало роботу адвоката, а сама справа є справою незначної складності.

Даним адвокатом вже неодноразово здійснювалося представництво позивача у такій категорії спорів, що також полегшувало його роботу.

Таким чином, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат коштів, які були заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Виходячи із критеріїв, визначених ч.ч. 3, 5 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, визначена судом першої інстанції у розмірі 3000,00 грн. сума до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ Сі Сторі (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 19.08.2021 №19/08/2021 з компанією UAB Grandbera (продавець), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар: риба в асортименті.

Асортимент, одиниця виміру, кількість, фасовка та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в інвойсі (п.2.1. договору).

Продавець відвантажує товар в термін 25 днів від дати отримання продавцем коштів на розрахунковий рахунок. Поставка товарів здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010 на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього контракту, а саме: CFR (назва порту призначення), FCA (назва порту призначення), DDP, CPT (п. 2.2. договору).

Загальна сума даного договору визначається в рахунках-фактурах (інвойсах); валюта контракту Євро; вартість контракту 2 000 000,00 EUR (п. 3.1. 3.3. договору).

Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється у євро, доларах США, злотих на умовах 100% передоплати, або на умовах відстрочки платежу 90 днів. У випадку здійснення оплати за товару злотих, євро, розрахунок проводиться по курсу НБУ на день здійснення оплати вартості товару в інвойсах на кожне окреме відвантаження згідно даного договору купівлі-продажу (п. 4.1. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору товар, зазначений у пункті 1.1. даного договору, буде вважатись поставленим продавцем і прийнятим покупцем, якщо він доставлений на умовах, до місця та в строк, зазначені у пункті 2 цього договору, термін поставки товару не більше 90 днів від здійснення замовлення.

Товар відвантажується з маркуванням в його оригінальній упаковці, що забезпечує захист товару від пошкодження чи псування під час транспортування і перевантаження (п. 6.1. договору).

Товар, що поставляється, повинен мати етикетку і маркування відповідно до характеру товару та згідно вимог українського законодавства. Тара, упаковка та маркування входять у вартість товару (п. 6.2., 6.3. договору).

На виконання умов цього договору компанія-експортер поставила позивачу три партії товару - філе хека зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi), загальна вартість якого відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №GRE003624 від 03.03.2023 становить 59600,10 євро.

09.03.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товарів: 1. Філе хека зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi) 5376 кг. Розмір 60-120 гр., без харчових добавок та приправ, інших добавок, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавався, без консервантів в 256 картонних коробках; 2. Філе хека, зі шкірою, морожене, (Merluccius Hubbsi) 6006 кг. Розмір 60-200 гр, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавались, в 286 картонних коробках; 3. Філе хека зі шкірою морожене (Merluccius Hubbsi) 3822 кг. Розмір 120-200 гр., без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавався, без консервантів, в 182 картонних коробках товариство через митного брокера подало МД №23UA205140018912U5.

У графі 12 МД митну вартість визначено за першим методом, яка становить 2 347 116,12 грн за курсом валюти 38,5671 грн за 1 євро, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 60 000,00 грн. У графі 22 МД фактурна вартість визначена на рівні 59600,10 EUR.

До митної декларації додано: сертифікат якості від 03 березня 2023 року; рахунок-фактуру №GRE003624 від 03 березня 2023 року; автотранспортну накладну №811893 від 07 березня 2023 року; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT0325173/L2-5080 від 07 березня 2023 року; декларація про походження товару №№GRE003624 від 03 березня 2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 08 березня 2023 року; зовнішньоекономічний контракт №19/08/2021 від 19 серпня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера №3 від 02 січня 2023 року; договір про перевезення №12/12 від 12 грудня 2022 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів, іншими державними органами та підприємствами №9653760 від 09 березня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення №23Д3031443820100405.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 7) транспортні (перевізні) документи.

Судом встановлено, що на електронні повідомлення митного органу ТзОВ Сі Сторі 10.03.2023 подало митному органу листом №10/03-01 додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: платіжне доручення від 27.02.2023 №239; додаткову угоду №1 від 03.01.2023.

10.03.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000104/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000781.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товарів 1, 2, 3, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №UA205140/2022/018912 документи містять розбіжності, зокрема: згідно п. 4.1 контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 та рахунку фактури №GRE003624 від 03.03.2023 розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати, однак банківських платіжних документів не надано; відповідно до п. 5.2.2 контракту № 19/082021 від 19.08.2021 передбачено подання коносаменту та сертифікату походження, які не надані до митного оформлення. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Також у рішенні зазначено, що надані додаткові документи: прайс-лист б/н від UAB Grandbera (продавець), тоді як в гр. 31 митної декларації вказано виробника 3619 AR,FYR S.A.,AR; банківський платіжний документ №239 від 27.02.2023 щодо оплати за товар по контракту № 19/08/2021 від 19.08.2021.

У рішенні декларанту відповідно до статей 53, 54 МК України було запропоновано в 10-денний термін надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 7) транспортні (перевізні) документи.

Декларант не надав інших додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом б/н від 10.03.2023.

У зв`язку з наведеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також вимогами частини 6 статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із ненаданням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару. За умови надання згідно з статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

Митну вартість визначено відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 № 476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, на товари 1, 2, 3 на рівні - 4,96 дол. США/кг за МД №UA100060/2023/405300 від 09.03.2023, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.

Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

10.03.2023 декларант подав МД №23UA205140019352U3, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції вказав, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару філе хека зі шкірою, морожене (Merluccius Hubbsi), та ненадання відповідачу запитуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Суд першої інстанції погодився, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд першої інстанції наголошував, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТОВ «Сі Сторі» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

Висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач у рішенні не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд першої інстанції зауважив, що вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду першої інстанції, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції, дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд першої інстанції вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

На думку суду першої інстанції, заявлена сума витрат на правову допомогу (12000,00 грн) є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених ч.ч. 3,5 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про повне задоволення позову та зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

При цьому за ч. 1 ст. 7 МК України митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Тобто митний орган має право відійти від викладених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Викладені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі №820/2474/16.

Крім того, такий висновок щодо застосування норм ст.ст. 53, 54 МК Верховний Суд сформував у ряді постанов від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, від 24.12.2020 у справі №804/562/16, від 09.09.2022 у справі №820/2004/17.

Суд апеляційної інстанції не заперечує права митного органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МК України), однак, при цьому він повинен довести підстави застосування приписів ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі ст. 55 МК України митний орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу виявлено, що декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Так, згідно з оскарженим рішенням від 10.03.2023 подані до митного оформлення товару за митною декларацією №UA205140/2022/018912 документи містять розбіжності, зокрема:

-згідно п. 4.1 контракту №19/08/2021 від 19.08.2021 та рахунку-фактури №GRE003624 від03.03.2023 розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передоплати, однак банківських платіжних документів не надано;

-відповідно до п.5.2.2 контракту №18/18/2021 від 19.01.2021 передбачене подання коносаменту та сертифікату походження, які не надані до митного оформлення.

Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Також вказано про надання додаткових документів: прайс лист б/н від UAB Grandbera (продавець), тоді як в гр. 31 митної декларації вказано виробників 3619

AR, FYR S.A., AR; банківський платіжний документ №239 від 27.02.2023 щодо оплати за товар по контракту №19/08/2021 від 19.08.2021.

Колегія суддів у контексті викладеного вважає вірною позицію суду першої інстанції щодо таких обставин:

-наданий на підтвердження оплати митному органу банківський платіжний документ №239 від 27.02.2023 у сумі 59600,10 євро відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) №GRE003624 від 03.03.2023 та МД від 09.03.2023 №23UA205140018912U5; відсутність посилання у банківському платіжному документі на рахунок-фактуру №GRE003624 від 03.03.2023, за наявності відображення у такому платіжному документі контракту №19/08/2021 від 19.08.2021, відповідно до якого здійснюється оплата за товар, та водночас наявність інших документів, які підтверджують ціну товару, яка міститься у митній декларації, зокрема поданої копії митної декларації країни відправлення №23Д3031443820100405, де ціна товару відповідає фактурній вартості, не позбавляє можливості митного органу ідентифікувати оплату за товар відповідно до вищезазначеного рахунку-фактури;

-поставка товару позивачу здійснювалася сухопутним шляхом, а тому коносамент не міг бути наданим, оскільки є документом про перевезення морським транспортом;

-відсутність сертифікату походження спростовується наданим митниці ветеринарним сертифікатом №LT0325173/L2-5080 від 07.03.2023, де у графах № 1.7, 1.11 вказано на країну походження та місце походження рибної продукції. Відповідно до цього зазначаються відомості про країну походження Аргентина та Норвегія. Місцем відвантаження вказано - Шауляй (Литовська Республіка), компанією UAB Grandbera. Зазначена іноземна компанія UAB Grandbera в процесі здійснення господарської діяльності закупляє продукцію в Аргентині, Норвегії, тощо, відповідно, потім як власник закупленої продукції має право самостійно формувати ціноутворення та експортувати товари іншим суб`єктам господарювання. Внаслідок цього прайс-лист виданий компанією UAB прайс-лист б/н від UAB Grandbera (продавець), а в графі №31 митної декларації виробника товару вказано 3619 AR,FYR S.A.,AR. Тобто, виробник товару є іншим, ніж безпосередній продавець (постачальник) товару, який формує вартість товару самостійно, внаслідок чого і був наданий митниці прайс-лист б/н від UAB Grandbera;

-прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів (постанова Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17). Інформація з прайс-листа, поданого до митного оформлення актуальна до 20.03.2023. В той же час, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару.

За таких обставин, як вірно стверджено судом першої інстанції, у рішенні відповідачем не обґрунтовано підстав для можливого заниження позивачем транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Також доцільними є зауваження суду першої інстанції про те, що документи, що підтверджують взаємовідносини ТОВ «Сі Сторі» з перевізником надано при митному оформлені: довідку про транспортні витрати від 08.03.2023 (витрати на доставку товару з м. Шауляй (Литва) до митного посту (Ягодин) 60000,00 грн, від м/п Ягодин до м. Київ, - 10000,00 грн, загальна вартість доставки 70000,00 гривень, страхування не проводилося); договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №12/12 від 12.12.2022.

Будь-які сумніви чи невідповідності у документах, котрі підтверджують вартість перевезення до митного кордону України в оскарженому рішенні відсутні.

Крім того, в оскарженому рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митній декларації; не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому, з`ясувавши які документи витребовував контролюючий орган у позивача, суд апеляційної інстанції констатує, що частина з них не спростовує чи підтверджує митну вартість товару, а радше стосується реальності самої господарської операції позивача з його контрагентом-нерезидентом.

Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Своєю чергою, ненадання позивачем бухгалтерських документів щодо механізму формування ціни на товар, не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо усіх складових митної вартості та ціни товару, що підлягає сплаті позивачем.

Відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення.

За таких обставин, дослідивши подані письмові докази суд апеляційної інстанції констатує, що подані позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених у при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин купівлі-продажу відповідного товару за контрактом від 19.08.2021, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант.

Разом з тим ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За змістом п. 5 Методичних рекомендацiй щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, пiд час робiт з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв можуть використовуватися такi джерела iнформацiї: спецiалiзованi програмно-iнформацiйнi комплекси Єдиної автоматизованої iнформацiйної системи Держмитслужби; спецiалiзованi видання, якi мiстять iнформацiю про цiни, сформованi на свiтовому ринку; iнформацiя, отримана Держмитслужбою, про цiни на товари та/або сировину, матерiали, комплектуючi, якi входять до складу товарiв; iнформацiя, отримана вiд митних органiв iноземних держав за результатами перевiрки автентичностi документiв, якi подавалися пiд час митного контролю та митного оформлення товару; iнформацiя, отримана за результатами здiйснення митного контролю, в тому числi, за результатами проведення документальних перевiрок дотримання вимог законодавства з питань митної справи; iнформацiя, отримана вiд державних органiв, установ та органiзацiй на запити територiальних органiв та/або Держмитслужби; цiнова iнформацiя, отримана в рамках домовленостей, укладених мiж Держмитслужбою та асоцiацiями, спiлками та iншими об`єднаннями iмпортерiв та виробникiв; висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовленi спецiалiзованими експертними органiзацiями, що мають вiдповiднi повноваження згiдно iз законодавством; iнформацiя, отримана з мережi iнтернет.

Отже, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Згідно з ч.ч. 3, 8 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Перед застосуванням наступних методів визначення митної вартості товару здійснюється процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до приписів ст.ст. 59 і 60 МК України, під час якої орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

З огляду на викладене, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Згідно з п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2 жодних пояснення щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаної митної декларації не наведено, також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесені спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інших декларантів.

Більше того, можливість поставки товару іншим покупцям за іншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства

Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Також враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.09.2012 у справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, слід звернути увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Водночас відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Оцінюючи викладене у сукупності з іншими обставинами справи, колегія суддів зазначає, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Контролюючому органу позивачем надано повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано копії договору про надання правової допомоги від 22.02.2023 №51-ЮП, рахунку-фактури №383 від 21.03.2023, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу №23/03-01 від 23.03.2023, платіжного доручення №1235 від 22.03.2023 та позивач сплатив Адвокатському Бюро Крючкова кошти в загальній сумі 12000,00 грн на оплату правової допомоги.

Відповідно до попереднього орієнтовного розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу така складається з: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права; аналіз повідомлення митного органу із вимогами про надання додаткових документів та підготовка повідомлення про надання додаткових документів та пояснень; ознайомленнями з рішенням про коригування митної вартості товарів від 10.03.2023 №UA205140/2023/000104/2; ознайомлення з товаросупровідними документами, наданими клієнтом; перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції; юридичний прогноз справи, детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи; складання стратегії представництва товариства у суді щодо даної справи; вивчення судової практики з відповідних правовідносин, складання та подання позовної заяви. Орієнтовна сума витрат на правову допомогу становить 12000,00 грн..

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Як вірно вказав суд першої інстанції, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а ця справа є справою незначної складності.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною із заявленими позовними вимогами та обсягом наданих послуг, клопотанням відповідача про зменшення відповідної суми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмір 3000 грн.

Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржене відповідачем рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за результатами всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому немає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі №140/4867/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 19 грудня 2023 року