Рішення

від 20.07.2023 по справі 340/2825/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м. Кропивницький справа №340/2825/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до треті особиОлександрійської міської ради (28300, Кіровоградська область м. Олександрія, просп.Соборний, 59, код ЄДРПОУ - 33423535) Комунальне підприємство "Олександрійський центральний ринок" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Ярмаркова, 57, код ЄДРПОУ - 23230033) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 )провизнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить протиправним та скасувати рішення Олександрійської міської ради №576 від 13.02.2023 Про визнання таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 24.12.2020 №40 Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає, що 24.12.2020 відповідачем на підставі рішення №40 поділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 площею 1,6222 га та надано КП «Олександрійський центральний ринок», позивачці, ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 площею 1,6222 га (кадастровий номер 3510300000:11:331:0059) натри окремих земельних ділянки: площею 1,6180 га для подальшої передачі в постійне користування КП «Олександрійський центральний ринок», площею 0,0012 га з присвоєнням адреси: АДРЕСА_4 для подальшого оформлення прав на дану ділянку позивачкою, площею 0,0030 га з присвоєнням адреси: АДРЕСА_5 для подальшого оформлення прав на дану ділянку ОСОБА_2 позивачкою. 13.02.2023 відповідачем на підставі рішення №576 визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 24.12.2020 №40 «Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_3 ». Позивачка вважає, оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надав. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.05.2023 року надіслано в електронний кабінет Олександрійської міської ради 24.05.2023 року, що підтверджується довідкою від 29.05.2023 року (а.с.20, зворот).

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи була належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення. До початку судового розгляду по суті від третіх осіб письмові пояснення не суду не подано.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 19.05.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 площею 0,0031 га (кадастровий номер 3510300000:11:331:0044).

ОСОБА_2 набуто у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7 площею 33,1 кв.м. (кадастровий номер 3510300000:11:331:0030).

Рішенням Олександрійської міської ради від 29.03.2019 №693 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_3 та передано КП «Олександрійський центральний ринок» у постійне: користування для розміщення та обслуговування будівель та споруд земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 площею 1,6222 га (кадастровий номер 3510300000:11:331:0059) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Олександрійської міської ради.

19.09.2020 директором КП «Олександрійський центральний ринок» нотаріально засвідчена заява про надання згоди на поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 площею 1,6222 га (кадастровий номер 3510300000:331:0059) на три окремих земельних ділянки: площею 1,6180 га, площею 0,0012: площею 0,0030 га (а.с.10).

Рішенням Олександрійської міської ради від 24.12.2020 №40 поділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 площею 1,6222 га та надано КП «Олександрійський центральний ринок», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 площею 1,6222 га (кадастровий номер 3510300000:11:331:0059) на три окремих земельних ділянки: площею 1,6180 га для подальшої передачі в постійне користування КП «Олександрійський центральний ринок», площею 0,0012 га з присвоєнням адреси: АДРЕСА_4 для подальшого оформлення прав на дану ділянку позивачкою, площею 0,0030 га з присвоєнням адреси: АДРЕСА_5 для подальшого оформлення прав на дану ділянку ОСОБА_2 позивачкою (а.с.11).

Також відповідачем на підставі рішення №40 від 24.12.2020 КП «Олександрійський центральний ринок», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено б-місячний термін для розроблення відповідної документації та подання її на затвердження міській раді.

Відповідач листом №Ко-30б від 26.11.2021 на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомив, що обстеженням встановлено, що розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, на яких розміщені не тільки сходи, а й місця для виносної торгівлі. Директор КП «Олександрійський центральний ринок» не згоден із пропозицією, мотивуючи тим, що підприємство втратить надходження у розмірі 21,1 тис.грн./рік.

Крім того, відповідачем запропоновано узгодити поновлені матеріали поділу земельної ділянки з метою уточнення розмірів земельних ділянок під приватними будівлями, враховуючи матеріали технічних паспортів на ці будівлі.

У свою чергу КП «Олександрійський центральний ринок» не підтримало пропозицію щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 площею 1,6222 га (кадастровий номер 3510300000:11:331:0059) на три окремих земельних ділянки: площею 1,6180 га для подальшої передачі в постійне користування КП «Олександрійський центральний ринок», площею 0,0012 га з присвоєнням адреси: АДРЕСА_4 для подальшого оформлення прав на дану ділянку позивачкою, площею 0,0030 га з присвоєнням адреси: АДРЕСА_5 для подальшого оформлення прав на дану ділянку ОСОБА_2 , про що відповідачу був поданий лист №100 від 20.12.2022 (а.с.14).

КП «Олександрійський центральний ринок» не згоду на поділ земельної ділянки мотивувало тим, що поділ на окремі ділянки суперечить статутним завданням підприємства та недоречний в умовах воєнного стану.

13.02.2023 відповідачем на підставі рішення №576 визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 24.12.2020 №40 «Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_3 ».

Не погоджуючись з вказаними рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

П. 4.2. рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19- рп/2011 у справі №1-29/2011 передбачено, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом на підставі статті 146 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч. 1 ст.26 вищезгаданого Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Так, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Згідно з ч.1 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Приписами частини 10 зазначеної статті встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З аналізу наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд вважає, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Водночас, у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Разом з тим, Суд наголошує, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;

б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 року у справі №182/2428/16-а, від 04.06.2013 у справі № 21-64а13 та 25.05.2016 у справі № 21-5459а15.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що рішення Олександрійської міської ради від 24.12.2020 №40 «Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_3 » виникли правовідносини між позивачкою та відповідачем, предметом яких є надання позивачці частини земельної ділянки (кадастровий номер 3510300000:11:331:0059) площею 0,0012 га з присвоєнням адреси: АДРЕСА_4 для подальшого оформлення прав на дану ділянку, тобто є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки:

1) адресатом відповідного рішення є чітко визначений суб`єкт ОСОБА_1 , яка на підставі цього рішення реалізувала своє право на поділ земельної ділянки. Це рішення породило певні права та обов`язки щодо поділу земельної ділянки не тільки для ОСОБА_1 ;

Відповідно до довідки №05-04-01 від 05.04.2023 наданої ФОП ОСОБА_3 , останній повідомив, що технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 площею 1,6222 га (кадастровий номер 3510300000:11:331:0059) була виготовлена у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі дозволу Олександрійської міської ради та передана замовнику на погодження. Без мотивованих причин документація не погоджена.

2) на виконання рішення Олександрійської міської ради від 24.12.2020 №40 «Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_3 » позивачкою була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (позивачка почала реалізовувати своє право), а тому у зв`язку із його реалізацією виникли права та обов`язки у відповідача щодо відповідного індивідуального акта, це рішення не може бути надалі скасоване органом місцевого самоврядування.

З огляду на викладене слід зазначити, що право територіальної громади як суб`єкта публічних правовідносин охоплює собою права відповідних мешканців, відтак, порушення прав територіальної громади означає порушення права членів цих громад (кожного жителя відповідної адміністративно-територіальної одиниці).

Поряд з цим, суд бере до уваги положення ч.9 ст.80 КАС України якою визначено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ст. 159 ч. 4 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Дослідивши підстави оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідачем останнє прийнято на посилаючись на ст.26, пп.1 п.а) ч.1 ст.33, ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та лист КП «Олександрійський центральний ринок» від 20.12.2022 №100.

У свою чергу суд зауважує, що вищезазначені норми матеріального права не наділяють відповідача відповідними повноваженнями щодо визнання не чинними або скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що оскаржене рішення Олександрійської міської ради №576 від 13.02.2023 Про визнання таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 24.12.2020 №40 Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_3 прийняте не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійської міської ради №576 від 13.02.2023 Про визнання таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 24.12.2020 №40 Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. ЖУК