Рішення

від 01.08.2023 по справі 560/8273/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/8273/23

РІШЕННЯ

іменем України

01 серпня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ТРЕЙД" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ТРЕЙД" звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.01.2023 року №UA400040/2023/000008, винесену ВП "Хмельницька митниця" Державної митної служби;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 05.01.2023 року №UA400000/2023/000003/2, прийняте ВП "Хмельницька митниця" Державної митної служби".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами перевірки митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000008 від 05.01.2023, а також було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів №UA400000/2023/000003/2 від 05.01.2023, відповідно до якого митну вартість товару було скориговано з тих підстав, що документи, які були подані позивачем до митної декларації згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МК України містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що за митною декларацією від 03.01.2023 №23UA400040000174U3 за напрямком контролю правильності визначення вартості були визначені форми митного контролю: - 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів", 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів", які є обов`язковими до виконання посадовими особами митниці. Вказує, що за результатами здійснених заходів у напрямку контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості, Хмельницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованих у митній декларації від 03.01.2023 №23UA400040000174U3 товарів №2 та товару №3, виробник: VOGEL SPORT TEKSTIL DIS TICARET VE SAN.LTD.STI., торгівельна марка "VOGEL", що надійшли з Туреччини на адресу ТОВ "ТРУА ТРЕЙД", у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, а також через відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 560/8273/23 у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРУА ТРЕЙД" 03.01.2023 на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA400040000174U3 на товари загальною фактурною вартістю 89358,00 USD:

- товар №1 «Взуття на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку та частину литки, чоловіче: взуття тактичне - чоботи VOGEL модель М1490, розміри 40-45 - 666 пар. Виробник: VOGEL SPOR TEKSTIL DIS TICARET VE SAN. LTD.STL., Туреччина. Торговельна марка: VOGEL»;

- товар №2 «Взуття на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку, чоловіче: взуття тактичне - напівчоботи VOGEL модель 1491 розміри 40-45 - 2111 пар, взуття тактичне - напівчоботи VOGEL модель 1490, розміри 40-45 - 173 пари, взуття тактичне - напівчоботи VOGEL модель 1492, розміри 40-45 - 1012 пар. Виробник: VOGEL SPOR TEKSTIL DIS TICARET VE SAN. LTD.STI., Туреччина. Торговельна марка: VOGEL»;

- товар №3 «1.Взуття на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що не закриває щиколотку, з устілкою довше 24 см: взуття чоловіче VOGEL модель 1493 розміри 40-45 - 73 пари. Виробник: VOGEL SPOR TEKSTIL DIS TICARET VE SAN. LTD.STI., Туреччина. Торговельна марка: VOGEL».

Митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МКУ шляхом додавання до фактурної вартості товару лише витрат на транспортування у розмірі 3000 дол. США.

Позивач зазначає, що було надано весь перелік документів, перелічений в ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість.

Однак, за результатами перевірки митної декларації №23UA400040000174U3, та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000008, а також було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000003/2 від 05.01.2023, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено.

Позивач вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Згідно Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У митній декларації №23UA400040000174U3 позивачем митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МКУ.

Враховуючи застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 5)витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МКУ).

Суд звертає увагу, що під час митного оформлення митної декларації від 03.01.2023 №23UA400040000174U3 відповідач виконував визначену національними та міжнародними правовими нормами функцію щодо контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару із урахуванням статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, відповідно до якої оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна базуватись на "дійсній вартості" ввезеного товару, під якою необхідно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Як було зазначено вище, що частиною першою статті 53 МК України визначено, що декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлений у частині 2 статті 53 МК України.

Митним кодексом України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи, які заявляють митну вартість товару, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 МК України.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається податками, чи аналогічного товару, і не повинна базуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно з частиною 4 статті 337 МК України, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом:

- перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення;

- перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення;

- перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування;

- перевірка документів, що містять відомості про страхування;

- перевірки включення/не включення складових митної вартості;

- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість;

- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».

Згідно глави 5 Методичних рекомендацій №476 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації, серед іншого:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана Держмитслужбою, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд встановив, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за даною МД, митним органом встановлено наступне:

- заявлений рівень митної вартості товару №2 становить - 16,9345 дол. США/кг, тоді як мінімальний рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 30,9393 дол. США/кг;

- заявлений рівень митної вартості товару №3 становить - 19,6019 дол. США/кг, тоді як мінімальний рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 32 дол. США/кг.

Витяги з програмно-інформаційного комплексу Держмитслужби «Рівень цін по ЦБД» щодо вказаних товарів, наявні в матеріалах справи.

Крім того, під час контролю за правильністю визначення митної вартості встановлено, що фактурну вартість взуття однієї і тієї ж моделі - 1490, заявлено до митного оформлення за двома різними цінами - 33 та 20 дол. США/пару на одних і тих самих умовах поставки ЕХW, Стамбул (Туреччина) та без зазначення у рахунку-проформі VОА2022000001045 від 19.12.2022 взагалі двох різних цін на одну і ту саму модель взуття, а у рахунку VОА2022000001123 від 30.12.2022 - без зазначення в зв`язку з чим одна і та сама модель взуття коштує по-різному (відповідно, у посадової особи Митниці виник сумнів щодо правильності відомостей, зазначених у рахунку VОА2022000001123 від 30.12.2022).

Відповідно до частини 4 статті 320 МК України, форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

Перевірка документів та відомостей здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК (частина 1 статті 337 МК України).

Суд зазначає, що за результатами опрацювання виявлено розбіжності та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що між позивачем (Покупець) та компанією "VOGEL SPOR TEKSTIL DIS TICARET VE.SAN.LTD.STI" (Turkey), ORUCREIS MAH.TEKSTILKENT CAD.NO:8 ESENLER/ISTANBUL, Туреччина (Постачальник) укладено договір поставки від 02.08.2022 №02/08/22, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар у відповідності із специфікаціями, складеними на кожну партію товару. Покупець зобов`язується прийняти вказаний у специфікаціях товар та вчасно його оплатити.

Пунктом 1.4 цього Договору Сторони узгодили, що Специфікація є невід`ємним додатком до даного договору і має свій номер.

Під час митного оформлення позивач подав специфікацію (при цьому яка немає свого номеру документу, що передбачено умовами ЗЕД Договору) не до Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22, а саме до рахунку від 30.12.2022 №VOA2022000001123.

Отже, декларант не надав Митниці визначеного пунктом 1.4 Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22 комерційного документу - специфікації до Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22, в якій були б вказані умови постачання оцінювання партії товару.

Щодо твердження представника позивача про те, що умови поставки не впливають на кінцеву митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов`язаними з правами та обов`язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів. Інкотермс мають справу з рядом визначених обов`язків, що покладаються на сторони - такими як обов`язок продавця надати товар у розпорядження покупця або передати його для перевезення чи то доставити його до пункту призначення та з розподілом ризику між сторонами в різних випадках. Далі, вони стосуються обов`язків щодо очищення товару для експорту та імпорту, упаковки товару, обов`язку покупця прийняти поставку, а також обов`язку сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов`язання були належним чином виконані.

В Інкотермс терміни для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, відмінні між собою по суті, - починаючи з терміну, згідно якого продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця ("Е"-термін); далі йде друга група, в рамках якої продавець зобов`язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем ("F"-терміни); далі "С"- терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару; і "D"-терміни, за яких продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення.

"Е"- термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця.

"F"- терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця.

Термін ЕХW ("франко-завод"), згідно правил Інкотермс 2010, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Покупець зобов`язаний сплатити: - всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок невиконання покупцем обов`язку прийняти поставку товару, наданого в його розпорядження, або дати належне повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору; - у випадках, де це належить, усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при експорті.

Покупець зобов`язаний відшкодувати усі витрати і збори, сплачені продавцем при наданні допомоги згідно статті А.2.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи завантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури тощо. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

У графі 20 митної декларації від 03.01.2023 № 23UА400040000174U3 заявлені умови поставки ЕХW, Стамбул, однак витрати на завантаження не були включені до митної вартості оцінюваних товарів, про що свідчить витяг з АСМО «Інспектор» щодо розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом по вказаній митній декларації.

Отже, під час митного контролю та оформлення декларантом не заявлено та не надано документів, які містять відомості щодо такої складової митної вартості товару як витрати на завантаження, що суперечить умовам поставки EXW.

Термін же FСА "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару. Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

А тому, обрання Сторонами зовнішньоекономічної угоди певного виду поставки прямо впливає на розмір митної вартості товару та визначає, які саме складові повинні бути включені та, відповідно, документально підтверджені декларантом під час митного оформлення.

Під час митного контролю та оформлення декларантом не надано відповідних документів, які містять відомості щодо складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МКУ , що суперечить умовам поставки ЕХW.

Також суд зазначає, що разом з митною декларацією для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано рахунок №29/12/2022 від 29.12.2022 та заяву до договору про надання транспортних послуг №2 також від 29.12.2022.

Однак, остаточний рахунок VОА2022000001123, в якому змінилась кількість та вага вантажу, ще не був узгоджений Сторонами (склали на наступний день - 30.12.2022). Також в обох із вказаних документів, укладених між суб`єктами господарювання держави України, оплата наданих послуг має здійснюватись в іноземній валюті (доларах США), що суперечить податковому та валютному законодавству України. Крім того не було подано самого Договору про надання транспортних послуг, що не уможливлює ознайомлення з його умовами, які в свою чергу, впливають на той факт, чи має право «перевізник» ФОП ОСОБА_1 здійснювати самостійно страхування та завантаження вантажу та надавати якусь інформацію про ці витрати від свого імені у рахунку від 29.12.2022 №29/12/2022.

Також суд звертає увагу, що станом на дату виставлення вказаного рахунку від 29.12.2022 №29/12/2022 перевізником позивач ще навіть не знав який саме товар він буде отримувати, його кількість, вагу, вартість, та умови поставки (які змінились за період часу від 19.12 до 30.12.2022 року).

Отже, сам факт зазначення перевізником 29.12.2022 що ним не здійснювались страхування та завантаження вантажу не відповідає дійсності. 30.12.2022 у рахунку VОА2022000001123 cторони узгодили умови поставки EXW, відповідно до яких відправник не здійснює завантаження товару.

А тому, подані до митного оформлення документи не містять відомостей, що підтверджують усі числові значення передбачених частиною 10 статті 58 МКУ складових митної вартості товарів, тому були обґрунтовані підстави стверджувати, що під час митного оформлення належних документальних підтверджень розміру заявлених витрат на вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування цих товарів декларантом не було надано митному органу.

Крім того суд звертає увагу на те, що до митного оформлення надано два банківські платіжні документ без печатки та підпису.

Відповідно до пункту 2.2 Договору поставки №02/08/22 від 02.08.2022 платежі за товар будуть здійснюватися банківським переказом коштів на рахунок постачальника, який вказаний в п. 10 даного договору, згідно суми, вказаній у специфікації і рахунку, який виставлений постачальником, на умовах 100% передоплати за товар.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 53 МКУ, документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.

При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару.

Сума, яка сплачена продавцю покупцем, яка зазначена в банківських платіжних документах, не відповідає вартості товарів згідно проформи-інвойсу та інвойсу, а також заявленої вартості товарів у МД.

Отже, з врахуванням пункту 2.2 Договору поставки №02/08/22 від 02.08.2022, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару в повній кількості не надано, що суперечить положенням частини 2 статті 53 МКУ.

На виконання частини 3 статті 53 МКУ декларантом надано прайс-лист та повідомлено що додаткових документів не має змоги надати.

Поданий додатково прайс-лист не спростовував вказані розбіжності (про що вище зазначено), не підтверджував включення зазначених вище складових митної вартості товарів.

Відповідно до ст.55 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, шо була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари: 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу: 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи те, що декларантом не надано додаткових документів, які б спростували вищезазначені розбіжності та сумніви, відповідно до положень частини 6 статті 54 МК України, Хмельницькою митницею правомірно було винесено рішення про коригування митної вартості від 05.01.2023 №UА400000/2023/000003/2.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості від 05.01.2023 №UА400000/2023/000003/2 міститься вся необхідна та законодавчо визначена інформація, зокрема щодо: проведеного коригування митної вартості товарів (графа 30 "Коригування" (у графі зазначено визначена митним органом у валюті рахунка-фактури (інвойсу) - доларах США за одиницю товару (тобто за 1 пару взуття, що відповідно, не потребує жодного коригування на партію товару); - у графі 31 "Код методу визначення вартості митного органу" - зазначено порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару, а саме 6 - резервний метод; - в графі 33 - обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, суд вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №809/1260/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене суд вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийняте на підставі норм Митного кодексу України з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях підчас прийняття спірного рішення судом не встановлено.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУА ТРЕЙД" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ТРЕЙД" (вул. Геологів, буд. 3,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43225760) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, буд. 2,Хмельницький,Хмельницька область,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап