Постанова

від 10.11.2023 по справі 560/8273/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8273/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

10 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУА ТРЕЙД» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУА ТРЕЙД» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "ТРУА ТРЕЙД" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.01.2023 №UA400040/2023/000008, винесену ВП "Хмельницька митниця" Державної митної служби;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 05.01.2023 №UA400000/2023/000003/2, прийняте ВП "Хмельницька митниця" Державної митної служби".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2023 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути такі сумніви. Встановивши відсутність відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість , митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів не є підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Однак, таких вимог відповідач не виконав.

Відповідачем долучено до справи два скріншоти екрану робочого столу ПЕОМ від 19.05.2023з відкритим вікном невстановленої програми, в лівому верхньому куті якої міститься надпис «Рівень цін по ЦБД». Згідно змісту виділених строк у нижній частині скріншотів встановлено назву "Тренінгові кросівки чоловічі, колір бежевий, матеріал ...", у той час як позивач здійснював митне оформлення іншого товару, а саме тактичного взуття.

Інвойс разом зі специфікацією до інвойсу від 30.12.2022 є основними документами, які підтверджують заявлену фактурну вартість товару згідно умов договору від 02.08.2022, і така сума відповідає сумі, заявленій у МД. Тим більше, що відповідно до вимог МК України для визначення такої вартості від початку враховуються умови зовнішньоекономічного договору. Сама проформа містить лише інформацію про кількість товару, який підлягає митному декларуванню і сама по собі не може входити до предмету доказування при визначенні митної вартості товару. При цьому, сторони договору вільні у виконанні його умов, зокрема, в частині оплати за поставлений товар, що, у тому числі передбачає можливість сплати частинами замість всієї суми однією транзакцією. При цьому, варто враховувати, що проформа та інвойс є документами, оформленими конкретною датою, та не передбачають змін до них після надсилання іншій стороні, що виключає можливість співпадіння суми оплати при здійсненні такої оплати частинами.

Твердження відповідача про те, що позивачем порушено умови поставки, що безпосередньо вплинуло на правильність розрахунку митної вартості такої поставки є лише його припущенням.

За умовами договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22 навантаження товару, що постачається, на транспорт позивача є обов`язком постачальника, тобто турецької сторони. При цьому, саме постачальник визначає умови поставки - в даному випадку ЕХW (Стамбул). З матеріалів справи слідує, що даний товар пройшов процедуру митного очищення в Турецькій республіці, тобто, витрати на навантаження здійснені постачальником, що були включені постачальником до фактурної вартості товару, вже були задекларовані контрагентом позивача і підтверджені турецькою митницею. Тому, у позивача немає обов`язку декларувати такі дані і включати їх у митну вартість товару, оскільки вони були понесені іншою стороною. Той факт, що постачальником зазначено умови поставки ЕХW не може впливати на застосування такої вимоги щодо позивача як винної у цьому особи, оскільки він не несе відповідальності за дії контрагента. При цьому, покладення митним органом вини за порушення умов поставки на позивача суперечить вимогами цивільного і митного законодавства.

Зазначення вартості послуг з перевезення в іноземній валюті (включеної до фактурної вартості поставленого товару) жодним чином не свідчить про порушення договірних умов та вимог валютного законодавства, оскільки є лише офіційним відображенням в рахунку-фактурі. При цьому, порядок розрахунку з перевізником вимоги законодавства не порушує та митним органом не оскаржувався.

Згідно МД фактурна вартість товару в розмірі 89 358,00 дол.США включала в себе витрати на транспортні послуги в розмірі 3000,00 дол.США, документи, які такі витрати підтверджували, були надані відповідачу на запит від 03.01.2023. Сума, вказана у специфікаціях по даній партії поставки, та вартість транспортних послуг перевізнику товару якраз і становить фактурну вартість товару.

Відповідачем належним чином не підтверджено обставини, які виключають застосування основного і другорядних методів перед обранням резервного методу визначення митної вартості.

Крім того, судом не досліджувалось питання проведення консультацій між позивачем і відповідачем, а також законності прийняття рішення про коригування. При цьому, спірні рішення прийняті без урахування наданих позивачем документів.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що подані під час митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час контролю за правильністю визначення митної вартості встановлено, що фактурну вартість взуття однієї і тієї ж моделі - 1490, заявлено до митного оформлення за двома різними цінами - 33 та 20 дол.США/пару на одних і тих самих умовах поставки ЕХW (Стамбул).

Суми оплати, зазначені в наданих декларантом двох платіжних документах від 28.12.2022 №158 (на суму 20000,00 дол.США) та від 29.12.2022 №159 (на суму 36 318,00 дол.США), не відповідають рахунку-проформі VOA2022000001045 від 19.12.2022 (69660,00 дол.США) та інвойсу VOA2022000001123 від 30.12.2022 (89358,00 дол.США). При цьому, відповідно до пункту 2.2 Договору поставки від 02.08.2022, платежі за товар здійснюються банківським переказом коштів на рахунок Постачальника згідно суми, вказаної у специфікації і рахунку, який виставлений Постачальником, на умовах 100% передоплати за товар. Згідно вказаних двох платіжних документів від 28.12.2022№158 та від 29.12.2022 №159 позивачем за день до відвантаження товару оплачено за замовлений товар лише 56318,00 дол.США.

Відповідно до наданих декларантом документів в рахунку від 19.12.2022 №VOA2022000001045 (так звана «проформа») та рахунку від 30.12.2022 №VOA2022000001123 зазначені різні умови поставки товарів: FCA, Стамбул (Туреччина) - у рахунку від 19.12.2022 №VOA2022000001045; EXW, Стамбул (Туреччина) - у рахунку від 30.12.2022 №VOA2022000001123.

Відповідач зауважує, що у поданій митній декларації у графі 20 позивачем самостійно вказані умови поставки ЕХW (Стамбул), а отже позивач станом на 03.01.2023 не заперечував щодо умов поставки ЕХW (Стамбул). Також, у турецькій е-FATURA, також поданій до митного оформлення, вказані умови поставки - ЕХW а також у специфікації до інвойсу - знову таки вказані умови поставки ЕХW (Стамбул).

В даному випадку під час митного контролю та оформлення декларантом не надано відповідних документів, які містять відомості щодо складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МКУ, що суперечить умовам поставки ЕХW.

Пунктом 1.4 цього Договору Сторони узгодили, що Специфікація є невід`ємним додатком до даного договору і має свій номер.

Однак, під час митного оформлення позивач подав специфікацію (при цьому яка немає свого номеру документу, що передбачено умовами Договору) не до Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22, а саме до рахунку від 30.12.2022 №VOA2022000001123 (як і прайс-лист). Таким чином, декларант не надав Митниці визначеного пунктом 1.4 Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22 комерційного документу - специфікації до Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22, в якій були б вказані умови постачання оцінюваної партії товару.

Разом з митною декларацією для підтвердження витрат на транспортування декларантом було надано рахунок №29/12/2022 від 29.12.2022 та заяву до договору про надання транспортних послуг №22 також від 29.12.2022. По-перше, остаточний рахунок VОА2022000001123, в якому змінилась кількість та вага вантажу, ще не був узгоджений Сторонами (склали на наступний день - 30.12.2022). По-друге, в обох із вказаних документів, укладених між суб`єктами господарювання держави України, оплата наданих послуг має здійснюватись в іноземній валюті (доларах США), що суперечить податковому та валютному законодавству України. По-третє, не було подано самого Договору про надання транспортних послуг, що не уможливлює ознайомлення з його умовами, які в свою чергу, впливають на той факт, чи уповноважений Позивачем, тобто чи має право «перевізник» ФОП ОСОБА_1 здійснювати самостійно страхування та завантаження вантажу та надавати якусь інформацію про ці витрати від свого імені у рахунку від 29.12.2022 №29/12/2022. Станом на дату виставлення вказаного рахунку від 29.12.2022 №29/12/2022 Перевізником Позивач ще навіть не знав який саме товар від буде отримувати, його кількість, вагу, вартість, та умови поставки (які змінились за період часу від 19.12.2022 до 30.12.2022). Таким чином, сам факт зазначення перевізником 29.12.2022, що ним не здійснювались страхування та завантаження вантажу виглядає дивно та таким, що не відповідає дійсності, тому що на наступний день 30.12.2022 у рахунку VОА2022000001123 Сторони узгодили умови поставки ЕХW відповідно до яких відправник не здійснює завантаження товару.

Таким чином, подані до митного оформлення документи не містять відомостей що підтверджують усі числові значення передбачених частиною 10 статті 58 МКУ складових митної вартості товарів, тому були обґрунтовані підстави стверджувати, що під час митного оформлення . належних документальних підтверджу розміру заявлених витрат на. вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрат на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування цих товарів декларантом не було надано митному органу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ТРУА ТРЕЙД" 03.01.2023 на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA400040000174U3 на товари загальною фактурною вартістю 89358,00 USD:

- товар №1 «Взуття на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку та частину литки, чоловіче: взуття тактичне - чоботи VOGEL модель М1490, розміри 40-45 - 666 пар. Виробник: VOGEL SPOR TEKSTIL DIS TICARET VE SAN. LTD.STL., Туреччина. Торговельна марка: VOGEL»;

- товар №2 «Взуття на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку, чоловіче: взуття тактичне - напівчоботи VOGEL модель 1491 розміри 40-45 - 2111 пар, взуття тактичне - напівчоботи VOGEL модель 1490, розміри 40-45 - 173 пари, взуття тактичне - напівчоботи VOGEL модель 1492, розміри 40-45 - 1012 пар. Виробник: VOGEL SPOR TEKSTIL DIS TICARET VE SAN. LTD.STI., Туреччина. Торговельна марка: VOGEL»;

- товар №3 «1.Взуття на підошві з гуми та з верхом з натуральної шкіри, що не закриває щиколотку, з устілкою довше 24 см: взуття чоловіче VOGEL модель 1493 розміри 40-45 - 73 пари. Виробник: VOGEL SPOR TEKSTIL DIS TICARET VE SAN. LTD.STI., Туреччина. Торговельна марка: VOGEL».

Митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МКУ шляхом додавання до фактурної вартості товару лише витрат на транспортування у розмірі 3000 дол. США.

За результатами перевірки митної декларації №23UA400040000174U3, та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000008, а також було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000003/2 від 05.01.2023, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, а тому звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Згідно Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У митній декларації №23UA400040000174U3 позивачем митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МК України.

Враховуючи застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, під час митного оформлення митної декларації від 03.01.2023 №23UA400040000174U3 відповідач виконував визначену національними та міжнародними правовими нормами функцію щодо контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару із урахуванням статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, відповідно до якої оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна базуватись на "дійсній вартості" ввезеного товару, під якою необхідно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 МК України.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається податками, чи аналогічного товару, і не повинна базуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно з ч.4 ст.337 МК України, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».

Згідно глави 5 Методичних рекомендацій №476 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації, серед іншого: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана Держмитслужбою, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація отримана з мережі Інтернет.

Встановлено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за даною МД, митним органом встановлено наступне:

- заявлений рівень митної вартості товару №2 становить - 16,9345 дол. США/кг, тоді як мінімальний рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 30,9393 дол. США/кг;

- заявлений рівень митної вартості товару №3 становить - 19,6019 дол. США/кг, тоді як мінімальний рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 32 дол. США/кг.

Витяги з програмно-інформаційного комплексу Держмитслужби «Рівень цін по ЦБД» щодо вказаних товарів, наявні в матеріалах справи.

Крім того, під час контролю за правильністю визначення митної вартості встановлено, що фактурну вартість взуття однієї і тієї ж моделі - 1490, заявлено до митного оформлення за двома різними цінами - 33 та 20 дол. США/пару на одних і тих самих умовах поставки ЕХW, Стамбул (Туреччина) та без зазначення у рахунку-проформі VОА2022000001045 від 19.12.2022 взагалі двох різних цін на одну і ту саму модель взуття, а у рахунку VОА2022000001123 від 30.12.2022 - без зазначення в зв`язку з чим одна і та сама модель взуття коштує по-різному (відповідно, у посадової особи Митниці виник сумнів щодо правильності відомостей, зазначених у рахунку VОА2022000001123 від 30.12.2022).

Відповідно до частини 4 статті 320 МК України, форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

Згідно із ч.1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК.

Встановлено, що між позивачем (Покупець) та компанією "VOGEL SPOR TEKSTIL DIS TICARET VE.SAN.LTD.STI" (Turkey), ORUCREIS MAH.TEKSTILKENT CAD.NO:8 ESENLER/ISTANBUL, Туреччина (Постачальник) укладено договір поставки від 02.08.2022 №02/08/22, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар у відповідності із специфікаціями, складеними на кожну партію товару. Покупець зобов`язується прийняти вказаний у специфікаціях товар та вчасно його оплатити.

Пунктом 1.4 цього Договору Сторони узгодили, що Специфікація є невід`ємним додатком до даного договору і має свій номер.

Під час митного оформлення позивач подав специфікацію (при цьому яка немає свого номеру документу, що передбачено умовами ЗЕД Договору) не до Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22, а саме до рахунку від 30.12.2022 №VOA2022000001123.

Отже, декларант не надав Митниці визначеного пунктом 1.4 Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22 комерційного документу - специфікації до Договору поставки від 02.08.2022 №02/08/22, в якій були б вказані умови постачання оцінювання партії товару.

Під час контролю за правильністю визначення митної вартості встановлено, що фактурну вартість взуття однієї і тієї ж моделі - 1490, заявлено до митного оформлення за двома різними цінами - 33 та 20 дол.США/пару на одних і тих самих умовах поставки ЕХW (Стамбул).

Відповідно до наданих декларантом документів в рахунку від 19.12.2022 №VOA2022000001045 та рахунку від 30.12.2022 №VOA2022000001123 зазначені різні умови поставки товарів: FCA, Стамбул (Туреччина) - у рахунку від 19.12.2022 №VOA2022000001045; EXW, Стамбул (Туреччина) - у рахунку від 30.12.2022 №VOA2022000001123.

У поданій митній декларації у графі 20 позивачем самостійно вказані умови поставки ЕХW (Стамбул), а отже позивач станом на 03.01.2023 не заперечував щодо умов поставки ЕХW (Стамбул). Також, у турецькій е-FATURA, також поданій до митного оформлення, вказані умови поставки - ЕХW а також у специфікації до інвойсу - знову таки вказані умови поставки ЕХW (Стамбул).

Наведене свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що умова поставки ЕХW (Стамбул) помилково визначена контрагентом позивача.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи позивача про те, що умови поставки не впливають на кінцеву митну вартість товару.

Термін ЕХW ("франко-завод"), згідно правил Інкотермс 2010, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Покупець зобов`язаний сплатити: - всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок невиконання покупцем обов`язку прийняти поставку товару, наданого в його розпорядження, або дати належне повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору; - у випадках, де це належить, усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при експорті.

Покупець зобов`язаний відшкодувати усі витрати і збори, сплачені продавцем при наданні допомоги згідно статті А.2.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи завантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури тощо. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

У графі 20 митної декларації від 03.01.2023 № 23UА400040000174U3 заявлені умови поставки ЕХW, Стамбул, однак витрати на завантаження не були включені до митної вартості оцінюваних товарів, про що свідчить витяг з АСМО «Інспектор» щодо розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом по вказаній митній декларації.

Отже, під час митного контролю та оформлення декларантом не заявлено та не надано документів, які містять відомості щодо такої складової митної вартості товару як витрати на завантаження, що суперечить умовам поставки EXW.

Термін же FСА "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару. Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

А тому, обрання Сторонами зовнішньоекономічної угоди певного виду поставки прямо впливає на розмір митної вартості товару та визначає, які саме складові повинні бути включені та, відповідно, документально підтверджені декларантом під час митного оформлення.

Під час митного контролю та оформлення декларантом не надано відповідних документів, які містять відомості щодо складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МК України, що суперечить умовам поставки ЕХW.

Разом з митною декларацією для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано рахунок №29/12/2022 від 29.12.2022 та заяву до договору про надання транспортних послуг №2 також від 29.12.2022.

Однак, остаточний рахунок VОА2022000001123, в якому змінилась кількість та вага вантажу, ще не був узгоджений Сторонами (склали на наступний день - 30.12.2022). Також в обох із вказаних документів, укладених між суб`єктами господарювання держави України, оплата наданих послуг має здійснюватись в іноземній валюті (доларах США), що суперечить податковому та валютному законодавству України. Крім того, не було подано самого Договору про надання транспортних послуг, що не уможливлює ознайомлення з його умовами, які в свою чергу, впливають на той факт, чи має право «перевізник» ФОП ОСОБА_1 здійснювати самостійно страхування та завантаження вантажу та надавати якусь інформацію про ці витрати від свого імені у рахунку від 29.12.2022 №29/12/2022.

Станом на дату виставлення вказаного рахунку від 29.12.2022 №29/12/2022 перевізником позивач ще навіть не знав який саме товар він буде отримувати, його кількість, вагу, вартість, та умови поставки (які змінились за період часу від 19.12 до 30.12.2022 року).

Отже, сам факт зазначення перевізником 29.12.2022 що ним не здійснювались страхування та завантаження вантажу не відповідає дійсності. 30.12.2022 у рахунку VОА2022000001123 cторони узгодили умови поставки EXW, відповідно до яких відправник не здійснює завантаження товару.

До митного оформлення надано два банківські платіжні документ без печатки та підпису.

Відповідно до пункту 2.2 Договору поставки №02/08/22 від 02.08.2022 платежі за товар будуть здійснюватися банківським переказом коштів на рахунок постачальника, який вказаний в п. 10 даного договору, згідно суми, вказаній у специфікації і рахунку, який виставлений постачальником, на умовах 100% передоплати за товар.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 53 МК України, документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.

При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару.

Встановлено, що Суми оплати, зазначені в наданих декларантом двох платіжних документах від 28.12.2022 №158 (на суму 20000,00 дол.США) та від 29.12.2022 №159 (на суму 36 318,00 дол.США), не відповідають рахунку-проформі VOA2022000001045 від 19.12.2022 (69660,00 дол.США) та інвойсу VOA2022000001123 від 30.12.2022 (89358,00 дол.США). Згідно вказаних двох платіжних документів від 28.12.2022 №158 та від 29.12.2022 №159 позивачем за день до відвантаження товару оплачено за замовлений товар лише 56318,00 дол.США.

Отже, з врахуванням пункту 2.2 Договору поставки №02/08/22 від 02.08.2022, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару в повній кількості не надано, що суперечить положенням частини 2 статті 53 МКУ.

На виконання частини 3 статті 53 МКУ декларантом надано прайс-лист та повідомлено що додаткових документів не має змоги надати.

Поданий додатково прайс-лист не спростовував вказані розбіжності (про що вище зазначено), не підтверджував включення зазначених вище складових митної вартості товарів.

Відповідно до ст.55 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари: 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу: 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи те, що декларантом не надано додаткових документів, які б спростували вищезазначені розбіжності та сумніви, відповідно до положень частини 6 статті 54 МК України, Хмельницькою митницею правомірно було винесено рішення про коригування митної вартості від 05.01.2023 №UА400000/2023/000003/2.

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У рішенні про коригування митної вартості від 05.01.2023 №UА400000/2023/000003/2 міститься вся необхідна та законодавчо визначена інформація, зокрема щодо: проведеного коригування митної вартості товарів (графа 30 "Коригування" (у графі зазначено визначена митним органом у валюті рахунка-фактури (інвойсу) - доларах США за одиницю товару (тобто за 1 пару взуття, що відповідно, не потребує жодного коригування на партію товару); - у графі 31 "Код методу визначення вартості митного органу" - зазначено порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару, а саме 6 - резервний метод; - в графі 33 - обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, суд вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №809/1260/17.

При апеляційному розгляді даної справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги. При цьому, суд зауважує, що це жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУА ТРЕЙД» залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.