Постанова

від 31.07.2023 по справі 320/48/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/48/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби України у Київській області до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної податкової служби України у Київській області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" про стягнення податкового боргу у розмірі 677646,75 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого боржника в рахунок погашення податкового боргу у розмірі - 465 770,01 грн на користь Державного бюджету України. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" є юридичною особою та перебуває на обліку у позивача

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, довідки та розрахунку боргу станом на момент звернення до суду у відповідача наявна заборгованість у розмірі 677 646,75 грн.

Вказана заборгованість виникла на підставі наступного:

-борг у розмірі 598 811,30 грн. на підставі самостійно поданих податкових декларації з плати за землю за 2017, 2018, 2019, 2020 роки;

-пеня у розмірі 52 644,94 грн;

-штрафні санкції у загальному розмірі 29 190,51 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 17.07.2018 № 0028371203 на суму 8 533,78 грн, від 09.11.2018 № 0097745105 на суму 82,50 грн., від 20.03.2019 № 0025305105 на суму 10 242,90 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов`язань у добровільному порядку позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У той же час відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Відтак надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений повністю (у певний період взагалі не існував), а через деякий час виник знову, контролюючий орган зобов`язаний направити (вручити) йому нову податкову вимогу на суму такого нового узгодженого грошового зобов`язання.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 24.12.2015 №3734-23.

Згідно з пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

До матеріалів справи долучено довідку та розрахунок податкового боргу, згідно яких станом на 23.10.2020 за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 677 646,75 грн.

Вказаний борг складається з: боргу у розмірі 598 811,30 грн. на підставі самостійно поданих податкових декларації з плати за землю за 2017, 2018, 2019, 2020 роки; пені у розмірі 52 644,94 грн; штрафних санкцій у загальному розмірі 29 190,51 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 17.07.2018 № 0028371203 на суму 8 533,78 грн, від 09.11.2018 № 0097745105 на суму 82,50 грн., від 20.03.2019 № 0025305105 на суму 10 242,90 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, зазначив, що відповідачем частково погашалась заборгованість по податках у сумі 142 208,62 грн. Також суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк на звернення до суду в частині стягнення податкової заборгованість за листопад 2017 року. Враховуючи пропуск строку на стягнення заборгованості за листопад 2017 року, часткове погашення заборгованості, а також враховуючи те, що оскільки суд не наділений повноваженнями щодо нарахування та визначення правильного розміру пені, суд відмовив у задоволенні вимоги щодо стягнення пені.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Щодо пропуску строку на звернення до суду в частині стягнення податкової заборгованість за листопад 2017 року, слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами) з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України встановлений карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20 травня 2020 року № 392 (із змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22 липня 2020 року № 641 (із змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 01 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Кабінет Міністрів України Постановою "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 (із змінами) встановив карантин на території України з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2022 року, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Проте, норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось.

Таким чином, оскільки відповідно до п. 52-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу зупинено, контролюючим органом не пропущено строк давності стягнення податкового боргу в 1095 днів в частині стягнення податкової заборгованість за листопад 2017 року.

Щодо часткового погашення відповідачем заборгованості по податках у розмірі 142 208,62 грн., слід зазначити наступне.

Так у матеріалах справи наявні платіжні доручення в яких зазначено призначення платежу «орендна плата за землю» за: січень 2018 у сумі 17023,18 грн., лютий 2018 у сумі 17023,18 грн., березень 2018 у сумі 17023,18 грн., жовтень 2018 у сумі 17023,18 грн., листопад 2018 у сумі 17023,18 грн., грудень 2018 у сумі 17023,18 грн., січень 2019 у сумі 17023,18 грн., лютий 2019 у сумі 17023,18 грн., березень 2019 у сумі 17023,18 грн.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПКУ або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зі змісту наявної у матеріалах справи інтегрованої картки платника податків вбачається, що наведені вище платежі відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Отже висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення податкового боргу на суму 142 208,62 грн. є помилковими.

З огляду на викладені обставини є помилковими й висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення суми пені у розмірі 52644,94 грн.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі наявні у матеріалах справи докази та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби України у Київській області до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" про стягнення податкового боргу у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" (код ЄДРПОУ 05421381) кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого боржника в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 677 646,75 грн (шістсот сімдесят сім тисяч шістсот сорок шість гривен 75 копійок) на користь Державного бюджету України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких