Постанова

від 01.08.2023 по справі 560/3992/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3992/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

01 серпня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної митної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Турфлора" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2023 року позивач, - ПП "Турфлора", звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України №UA400000/2023/000004/2 від 10.01.2023 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000015 від 10.01.2023.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2023 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000004/2 від 10.01.2023.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці Державної митної служби України №UA400040/2023/000015 від 10.01.2023.

Стягнуто на користь приватного підприємства "Турфлора" судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.12.2022 між ПП "Турфлора" та компанією "BERFIN TARIM TURIZM TASIMACILIK INSAAT ITH. Ve IHR. TIC. SAN. LTD. STI." був укладений зовнішньоекономічний контракт (договір) №9.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець зобов`язується поставляти, а покупець отримувати та оплачувати товари (зріз свіжих (живих) квітів, цитруси, фрукти, овочі, кімнатні рослини у горщиках та іншу сільгосппродукцію) згідно з умовами цього контракту. Найменування, вартість та кількість товару визначається згідно з інвойсом на кожну партію товару.

На виконання контракту на умовах СРТ та інвойсу BRF2023000000002 від 06.01.2023 продавцем було поставлено покупцю товар на суму 9636,84 доларів США.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант до Хмельницької митниці подав електронну митну декларацію №23UA400040000828U8, в якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного контракту №9 від 15.12.2022. До митної декларації декларант долучив пакет документів.

Однак, 10.01.2023 митний орган прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000004/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000015.

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №9 від 15.12.2022, рахунок-фактуру (інвойс) №BRF2023000000002 від 06.01.2023; автотранспортну накладну CR 026476 від 06.01.2023; декларацію про походження товару №BRF2023000000002 від 06.01.2023; книжку МДП (TIR carnet) ХХ.85401371 від 06.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.01.2023; прейскурант (прайс - лист) виробника товару б/н від 02.01.2023; договір про надання послуг митного брокера №4 від 05.01.2021; копію митної декларації країни відправлення №23070100ЕХ00000393 від 06.01.2023.

Суд першої інстанції не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на те, що інформація вказана в митній декларації країни відправлення №23070100ЕХ00000393 від 06.01.2023 щодо продукції яка поставляється, а саме: найменування товару; вага нетто/брутто; кількість квітів (штуки); кількість коробок квітів; загальна вартість товару - 9636,84 дол, США; відправник/отримувач; умови поставки; тощо - відповідає інформації, що вказана в митній декларації №23UА400040000828U8 від 10.01.2023, поданої позивачем до митного оформлення, рахунку-фактурі (інвойсі) №ВРF2023000000002 від 06.01.2023 та електронному рахунку-фактурі (е-Fatura), що спростовує сумніви відповідача щодо наявності розбіжностей чи не достовірності заявленого числового значення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення документах.

Відносно твердження митного органу про відсутність інформації щодо окремих складових митної вартості товарів, а саме: документів, які підтверджують митну вартість товарів та її складові, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів до місця ввезення на територію України, суд першої інстанції зазначає, що відповідно до пункту 5.3 Контракту (зовнішньоекономічного договору) від 15.12.2022 №9 та інших товаросупроводжуючих документів, що подаються до митного і оформлення товару, вказуються та застосовуються базисні умови поставки СРТ - Старокостянтинів, Україна.

Отже, позивачем для митного оформлення товару не надано транспортні (перевізні) документи, що містять витрати на транспортування, навантаження товару, зважаючи на те, що контрактна (інвойсова) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, і вартості доставки (фрахту) до місця призначення.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №4 від 23.02.2023 за якою Покупцем було сплачено Продавцю вартість отриманих партій товару згідно контракту (зовнішньо-економічного договору) №9 від 15.12.2022 (п.6.1. Договору передбачено, що розрахунки за цим Контрактом, здійснюються в Доларах США шляхом банківського переказу на рахунок, зазначений Продавцем, протягом 180 (сто вісімдесяти) банківських днів з моменту оформлення Покупцем вантажної митної декларації на Товар) та Інвойсу №ВRF2023000000002 від 06.01.2023 на суму 9636,84 дол. США; Інвойсу №ВRF2023000000006 від 13.01.2023 на суму 10440,16 дол. США , що додатково підтверджує вартість отриманого товару.

Окрім цього, суд першої інстанції враховує, що у своїй діяльності митні органи Туреччини керуються циркуляром Прем`єр-міністра №2012/6 про систему "Єдиного вікна" в митних службах та циркуляром від 30.06.2017 під номером 2017/7 щодо застосування електронного рахунка-фактури у системі "Єдине вікно", відповідно до якого у рамках циркуляру Прем`єр-міністра №2012/6 "Система єдиного вікна в митній службі", опублікованого в "Офіційному віснику" від 20.03.2012 під №28239, під координацією Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки продовжуються роботи з розширення системи "Єдине вікно". У цьому контексті, завершивши технічну роботу між Міністерством митниці та торгівлі Турецької Республіки та Мінфіном щодо передачі в електронному вигляді рахунків-фактур, заявлених у 44-й графі митної декларації при здійсненні експортних операцій, з 01.07.2017 рахунки-фактури, які виписуються в рамках експортних операцій зобов`язаними сторонами, зареєстрованими у програмі електронного рахунку-фактури, затверджено до виписки у вигляді електронних рахунків та включення до системи "Єдиного вікна".

Тобто, розбіжність в номері рахунку-фактури у копії митної декларації країни відправлення та номеру рахунку-фактури, поданому до митного оформлення спростовується законодавством Туреччини щодо порядку заповнення графи 44 МД.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України №UA400000/2023/000004/2 від 10.01.2023 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000015 від 10.01.2023 необхідно визнати протиправними та скасувати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості.

Також, позивачем надано пакет документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №9 від 15.12.2022, рахунок-фактуру (інвойс) №BRF2023000000002 від 06.01.2023; автотранспортну накладну CR 026476 від 06.01.2023; декларацію про походження товару №BRF2023000000002 від 06.01.2023; книжку МДП (TIR carnet) ХХ.85401371 від 06.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.01.2023; договір про надання послуг митного брокера №4 від 05.01.2021; копію митної декларації країни відправлення №23070100ЕХ00000393 від 06.01.2023.

Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Як встановлено з матеріалів справи підставами для коригування митної вартості товару стало те, що документи подані згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за умовами зовнішньоекономічного контракту від 15.12.2022 №9, товар поставляється на умовах Інкотермс 2020 СРТ Старокостянтинів, Україна, а його вартість визначається в інвойсі на кожну партію товару.

Поставка на умовах СРТ Інкотермс 2020 (англ. Carriage Paid To) (...named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення) означає, що продавець зобов`язаний доставити товар названому йому перевізнику та оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Отже, поставка на умовах СРТ Інкотермс 2020 не передбачає обов`язку позивача, як покупця товару щодо оплати послуг з перевезення та страхування товару до позивача та, відповідно, обов`язку отримання від продавця товару документів, які підтверджують зазначені витрати.

Колегія суддів приймає доводи позивача про те, що використовуючи під час митного контролю повноваження щодо отримання від декларанта додаткових документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару, поставленого на умовах СРТ Інкотермс 2020, задекларованого в митній декларації №23UA400040000828U8, відповідач не мав підстав покладати на позивача обов`язок щодо надання для підтвердження числових значень вартості товару транспортних (перевізних) документів та інших документів (в межах даних правовідносин).

Відповідно, ненадання позивачем під час митного контролю документів, які підтверджують вартість товару, поставленого на умовах СРТ Інкотермс 2020, не може слугувати підставою для відмови у митному оформленні зазначеного товару за вартістю, визначеною за першим методом (за ціною контракту). Крім того, контрактом не встановлено окремих витрат на транспортування товару.

Також, в обґрунтування правомірності прийнятого рішення апелянт вказує на те, що в документах, поданих до митного оформлення, містились розбіжності, а саме: номер рахунку-фактури, зазначеній у копії митної декларації країни відправлення, не відповідав номеру рахунку-фактури, поданому до митного оформлення, що свідчить про наявність іншого рахунку-фактури, не поданого до митного оформлення.

Так, до митного оформлення подано МД країни відправлення №230770100EX00000393 від 06.01.2023, в графі 44 якої зазначено номер рахунку-фактури (інвойс) Var 6.01.2023/23243160110886026969955/1.

В ході судового розгляду справи встановлено, що розбіжність в номері рахунку-фактури у копії митної декларації країни відправлення та номеру рахунку-фактури, поданого до митного оформлення, спростовується порядком заповнення графи 44 МД, зокрема, циркуляром Прем`єр-міністра №2012/6 про систему "Єдиного вікна" в митних службах та циркуляром від 30.06.2017 під номером 2017/7 щодо застосування електронного рахунка-фактури у системі "Єдине вікно" країни Туреччини.

В пункті 3 Циркуляру зазначено: для експортних рахунків-фактур, які створюються та надсилаються до нашого міністерства в електронній формі, в електронному вигляді генерується 23-значний контрольний номер. Сформований 23-значний контрольний номер повідомляється платнику податків, який виставляє експортний рахунок-фактуру через Портал нашого Міністерства митниці та торгівлі.

Відповідно до пункту 4 Циркуляру після входу на портал електронних рахунків-фактур Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки зобов`язана сторона зможе переглянути за допомогою опції запиту рахунка-фактури за "№ ЕЕТ" та "ідентифікаційним номером платника податків", отриманими в Управлінні доходів, 23-значний ідентифікатор, створений у системі "Єдиного вікна" та використаний у митній декларації.

Згідно з пунктом 5 Циркуляру 23-значний ідентифікаційний номер документа, що відображається на порталі електронних рахунків-фактур Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки, буде задекларований платником податків у полях "номер документа" та "дата документа", код документа 0886 у 44-й графі відповідної митної декларації платника у вигляді 17243160110886000000888/1, 17243160110886000000112/2 тощо.

Відповідно до пункту 6 Циркуляру оскільки інформація про зазначені документи буде в електронному середовищі, документ із мокрим підписом у додатку до декларації не вимагається. У разі необхідності під час митних процедур можна запитати зміст документа на порталі електронних рахунків-фактур Міністерства митниці та торгівлі Турецької Республіки через систему "Єдине вікно".

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, розбіжність в номері рахунку-фактури у копії митної декларації країни відправлення та номеру рахунку-фактури, поданому до митного оформлення спростовується законодавством Туреччини щодо порядку заповнення графи 44 МД.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що інформація, вказана в митній декларації країни відправлення щодо продукції, яка поставляється (найменування товару, вага нетто/брутто\. загальна вартість товару, відправник/отримувач, умови поставки; тощо), не відповідає інформації, що вказана в митній декларації , поданій позивачем до митного оформлення та рахунку-фактурі (інвойсі) (а.с.21).

Також, колегія суддів звертає увагу, в частині прайс-листа, що обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Прайс-лист б/н від 02.01.2022 був наданий товаровідправником компанією "BERFIN TARIM TURIZM TASIMACILIK INSAAT ITHALAT VE IHRACAT TICARET SANAYI LTD STI." на індивідуальний запит ПП "Турфлора", то враховуючи порядок діловодства та ділові звичаї, компанія підготувала та надала прайс-лист позивачеві з зазначенням на ньому отримувача, якому адресується документ.

При цьому, прайс-лист надавався декларантом разом із документами для митного оформлення товару та на момент винесення спірного рішення митний орган не заявляв жодних зауважень щодо його персоналізованого характеру.

В свою чергу прайс-лист поданий країною відправника є залежний від країни контрагента та вибору форми перевезення товару, так для контрагентів з території України на умовах Інкотермс СРТ цифрові значення в прайс-листі такі ж, як і в наданому для митного органу прайс-листі.

Щодо звіту по вартості наданого Хмельницькою ТПП №22-05/14від 10.01.2023, колегія суддів зазначає, що не врахування вказаного звіту лише з підстав, що він був зроблений не на виконання вимоги митниці, є недоцільним оскільки вказаний документ підтверджує вартість товару.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.