Ухвала

від 01.08.2023 по справі 320/17085/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 серпня 2023 року

м. Київ

справа №320/17085/21

адміністративне провадження №К/990/20094/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, Немішаєвської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду у складі судді Головенко О.Д. від 24.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаля М.І. від 30.06.2022,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, Немішаєвської селищної ради Бучанського району Київської області (далі також відповідачі), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області від 28.10.2021 №300-12-VIII «Про затвердження Детального плану території будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва від автомобільної дороги Київ - Ковель - Ягодин (М-07) до автомобільної дороги Київ - ЧОП (М-06) (орієнтовною площею 285 га) на території Бучанського району Київської області»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 13.10.2021 №1/13 «Про затвердження Детального плану території будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва від автомобільної дороги Київ - Ковель - Ягодин (М-07) до автомобільної дороги Київ - ЧОП (М-06) (орієнтовною площею 285 га) на території Бучанського району Київської області»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Немішаєвської селищної ради Бучанського району Київської області від 12.10.2021 №17-VIII-1 «Про затвердження Детального плану території будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва від автомобільної дороги Київ - Ковель - Ягодин (М-07) до автомобільної дороги Київ - ЧОП (М-06) (орієнтовною площею 285 га) на території Бучанського району Київської області» (далі також спірні, оскаржувані рішення).

2. Разом з позовом було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії вищевказаних рішень відповідачів до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із вищевказаними ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, позивачка подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Релевантні джерела права та акти їх застосування

5. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

6. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

8. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

9. Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

10. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

11. У пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

12. Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.

13. Крім цього, Європейський суд з прав людини зазначає, що умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20.05.2010.

14. На тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, Європейський суд з прав людини наголошував й у пункті 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06).

15. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19.12.1997).

16. Такий підхід до реалізації права на касаційне оскарження судових рішень простежується й у нормах статті 129 Конституції України, які закріплюють таке право лише у визначених законом випадках (пункт 8).

17. Зазначене відповідає й Рекомендаціям №В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

18. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів визначає Кодекс адміністративного судочинства України, який також встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (частина перша статті 1 цього Кодексу).

19. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

20. Вичерпний і остаточний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, наведено у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

21. Зокрема вищевикладеними нормами процесуального закону встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, залишена без змін апеляційним судом, до вищевказаного переліку не віднесена.

Позиція Верховного Суду

22. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на оскарження таких судових рішень у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

23. Такий висновок наведено в ухвалі Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №120/310/23, де предметом касаційного оскарження як і справі, що розглядається виступали ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

24. У цій же ухвалі колегія суддів звертала увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, відповідно до яких критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.

25. Таким чином, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній постанові констатувала, що у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.

26. При цьому зауважено, що неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

27. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 відступила від викладеної вище правової позиції в частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, зазначивши, що такі обмеження є невиправданими, та що у касаційному порядку можуть, окрім інших, переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

28. На підставі вищевикладеного та з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, колегія суддів Верховного Суду в ухвалі від 21.03.2023 у справі №120/310/23 дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, не може бути предметом касаційного оскарження.

29. Аналогічна позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №640/22893/21, від 30.12.2021 у справі №520/17813/21, від 09.01.2023 у справі №464/4151/22.

30. Процесуальним наслідком подання касаційної скарги на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, є відмова у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

31. При цьому Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 27.11.2019 у справі №817/1768/18 (провадження №11-809апп19), від 08.10.2019 у справі №766/12353/18 (провадження №14-521цс19), від 05.02.2020 у справі №826/4866/18 (провадження №11-825апп19), а також у постанові від 15.05.2019 у справі №761/10509/17 (провадження №14-53цс19), неодноразово висловлювала правову позицію про те, що у разі подання касаційної скарги на судові рішення, які касаційному оскарженню не підлягають, касаційне провадження у справі підлягає закриттю як таке, що відкрите помилково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Оскільки у справі, що розглядається, касаційне провадження відкрите на ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін апеляційним судом, яка касаційному оскарженню не підлягає, то таке провадження належить закрити. При цьому колегія суддів підкреслює, що розгляд справи судом, який не має передбачених законом повноважень, не сумісний з обов`язками держави, визначеними у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а оскарження судових рішень у непередбачених законом випадках суперечить положенням пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України.

33. Аналогічна правова позиція стосовно можливості закриття касаційного провадження у справі, відкритого на судові рішення, які оскарженню не підлягають, неодноразово висловлена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №640/1266/19, 21.11.2019 у справі №640/2306/19, 21.01.2020 у справі №629/1261/15-а, 02.04.2020 у справі №1.380/2019/001145, від 29.12.2020 у справі №826/10834/14 та інших.

34. Керуючись статтями 13, 328, 333, 339, 340, 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, Немішаєвської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін