Ухвала

від 24.07.2023 по справі 760/12012/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 24 липня 2023 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

1.земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:03:047:0188;

2.квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

3.квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

4.квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ;

5.будинок за адресою: АДРЕСА_4 ;

6.квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ;

7.квартиру за адресою: АДРЕСА_6 ;

8.будинок за адресою: АДРЕСА_15;

9.земельну ділянку з кадастровим номером 3220488002:02:008:0049;

10.земельну ділянку з кадастровим номером 3220488002:02:008:0050;

11.земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0333;

12.земельну ділянку з кадастровим номером 3220488002:02:008:0007;

13.земельну ділянку з кадастровим номером 3220488002:02:008:0004;

14.будинок за адресою: АДРЕСА_7 ;

15.квартиру за адресою: АДРЕСА_8 ;

16.нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_9 ;

17.приміщення за адресою: АДРЕСА_10 ;

18.квартири за адресою: АДРЕСА_10 ;

19.нежитлове вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_16;

20.квартиру за адресою: АДРЕСА_17;

21.квартиру за адресою: АДРЕСА_18;

22.квартиру за адресою: АДРЕСА_11 ;

23.нежитлову будівлю - будівлю аптеки за адресою: АДРЕСА_19;

24.нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_20;

25.нежитлову будівлю - будівлю дитячої поліклініки за адресою: АДРЕСА_12 ;

26.квартиру за адресою: АДРЕСА_13 .

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу слідчого судді, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що розгляд клопотання слідчого проведено без участі представника власника майна, копію ухвали не направлено, про її існування стало відомо 21 червня 2023 року після ознайомлення із матеріалами справи, апеляційну скаргу направлено поштовим зв`язком 26 червня 2023 року. Відтак вважає, що апеляційну скаргу подано у визначений законом строк.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення поза межами процесуального строку, оскільки постановою слідчого від 18 грудня 2018 року досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку із оголошенням ОСОБА_5 у розшук.

Постановою прокурора від 13 травня 2022 року досудове розслідування відновлено з метою проведення процесуальних дій, а 09 вересня 2022 року слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна, після його розгляду постановою прокурора від 13 травня 2022 року провадження зупинено.

Також зазначає, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки фактично дослідив обставини вчинення кримінального правопорушення та встановив вину особи.

Окрім того, в матеріалах провадження відсутні докази вручення або надсилання ОСОБА_5 повідомлення про підозру, а також викликів для проведення процесуальних дій.

На думку апелянта, слідчим суддею не надано оцінки тому, що за відомостями ДПС України ОСОБА_5 виїхала з території України через пункт пропуску Гоптівка 29 вересня 2017 року, тобто до моменту складення повідомлення про підозру.

Зауважує, що протягом 29 вересня 2017 року по 13 вересня 2022 року ОСОБА_5 не намагалася продати належне їй майно, а докази які б вказували на такі наміри слідчий не надав.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається із матеріалів провадження, 13 вересня 2022 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власника майна чи його представника, відомості про направлення копії оскаржуваного рішення відсутні, про її існування представнику власника майна стало відомо 21 червня 2023 року під час ознайомлення із матеріалами судового провадження, апеляційну скаргу направлено поштовим зв`язком 26 червня 2023 року. З цих підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 серпня 2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22017101110000202, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Як зазначено у клопотанні прокурора, 18 вересня 2001 року на території України зареєстроване та діє приватне підприємство «Оазіс» (код ЄДРПОУ 31590973), яке зареєстроване за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Октябрська, буд. 7, кв. 8, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах. Підписантом, керівником та бухгалтером зазначеного підприємства є громадянка України ОСОБА_5 .

Крім цього, з 01 березня 2012 року на території України зареєстроване та діє товариство з обмеженою відповідальністю «Фармалек» (код ЄДРПОУ 37998095), яке зареєстроване за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 301, основним видом діяльності якого є оптова торгівля фармацевтичними товарами. Засновником зазначеного підприємства є громадянка України ОСОБА_5 .

Також ОСОБА_5 достовірно знала та усвідомлювала, що у квітні 2014 року, за невстановлених обставин, перебуваючи на території Донецької області, де створено терористичну організацію, що в період з квітня 2014 року по теперішній час, діє на території вказаної області, чим створює небезпеку нормальній життєдіяльності суспільства, дестабілізує економічну та соціально-політичну сферу життя, порушує нормальне функціонування соціальних та економічних інститутів, породжує обстановку незахищеності населення вказаного регіону, тощо. При цьому, у вказаний період часу невстановлені особи погодили між собою єдиний план злочинної діяльності, в якому розподілили функції кожного з них та визначили дії, які кожен мав вчинити для досягнення цього плану.

Кінцевою метою створення та діяльності зазначеної терористичної організації є насильницька зміна та повалення існуючого конституційного ладу, зміна меж території або державного кордону України, шляхом незаконного створення державного утворення в межах Донецької області, терористичної організації «Донецької народної республіки» (далі - «ДНР»).

Таким чином на території Донецької області здійснювала свою діяльність мережа аптечних пунктів ПП «Оазіс», яке займалося торгівлею фармацевтичних товарів, керівником якого була ОСОБА_5 . Крім цього, ОСОБА_5 зареєстровано ряд суб`єктів підприємницької діяльності на підконтрольній території України, зокрема ТОВ «Росьфарм» та ТОВ «Віртус-Фарм». При цьому, підозрювана, використовувала вказані підприємства та ТОВ «Фармалек» з метою переправлення в порушення Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, фармацевтичних товарів.

Під час проведення досудового розслідування встановити місцезнаходження підозрюваної громадянки України ОСОБА_5 не виявилося за можливе, оскільки фактичне її мешкання не відоме.

18 грудня 2018 року ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, та вручено в.о. голови правління ПрАТ «КАТП-1028» ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_5 .

Водночас, повідомлення про підозру передано замовними листами із письмовим та СМС повідомленням із описом вкладення на поштове відділення № 17 для доставки за адресою: АДРЕСА_14 , надіслані в електронному вигляді на номер телефону НОМЕР_2 через Інтернет месенджери та надані керівництву ПрАТ «КАТП-1028» для передачі.

Також, повідомлення про підозру із застосуванням відеозйомки вкладено в поштову скриньку будинку АДРЕСА_14 .

18 грудня 2018 року підозрювану ОСОБА_5 оголошено в розшук того ж дня досудове розслідування зупинене у зв`язку з невстановленим місцезнаходженням підозрюваної громадянки України ОСОБА_5

13 травня 2022 року досудове розслідування відновлене у зв`язку із необхідністю проведення процесуальних дій, того ж дня досудове розслідування зупинене у зв`язку з оголошенням в розшук підозрюваної громадянки України ОСОБА_5 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявні об`єкти які на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 .

09 вересня 2022 року старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт належне ОСОБА_5 майна, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року клопотання слідчого задоволено.

Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 18 грудня 2018 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України та вжито всіх заходів для її вручення, у передбачений КПК України спосіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів судового провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованому їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Окрім того, як встановила колегія суддів, майно, на яке просив накласти арешт слідчий, знаходяться у власності ОСОБА_5 , а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано вимоги статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_5 та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

Доводи апелянта, що оскаржувану ухвалу постановлено поза межами строку досудового розслідування є необґрунтованими та спростовуються доводами прокурора, який послався на положення ч. 5 ст. 280 КПК України та зазначив, що арешт майна не є слідчою дією, а є заходом забезпечення кримінального провадження.

Посилання захисника на відсутність доказів вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки органом досудового розслідування вжито всіх заходів та передбачених КПК України способів вручення повідомлення про підозру, вказане підтверджується відповіддю начальника Білоцерківського МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , (а.с. 16).

Оскільки, відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано вимоги статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України.

Враховуючи наведене, доводи представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , які зазначені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів провадження. Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 760/12012/22 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Провадження № 11сс/824/4274/2023 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК