Рішення

від 28.07.2023 по справі 604/464/22

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/464/22

Провадження № 2/604/21/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі в суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: с. Іванівка, Підволочиська ОТГ, Тернопільський район Тернопільська область, РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: с. Іванівка, Підволочиська ОТГ, Тернопільський район Тернопільська область, РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (юридична адреса: вул. Застави, 100, с. Качанівка, Тернопільський район, Тернопільська область, код за ЄДРПОУ: 31973651) про скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів - адвокат Варода П.Б., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агро-Рось», з враховуванням зміни предмета позову, про скасування рішень державних реєстраторів Підволочиської селищної ради Тернопільської області: 1) ОСОБА_3 №46642646 від 25 квітня 2019 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,5252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинивши державну реєстрацію речового права оренди ТОВ «Агро-Рось» на вказану земельну ділянку; 2) ОСОБА_4 №44523491 від 11 грудня 2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,462 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинивши державну реєстрацію речового права оренди ТОВ «Агро-Рось» на вказану земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що позивачі є власниками зазначених вище земельних ділянок. Позивач ОСОБА_1 земельну ділянку успадкувала після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ці земельні ділянки з кадастровими номерами 6124683000:01:001:0009 та 6124683000:01:001:0010 передані в оренду відповідачу строком до 23.09.2021 року згідно з договорами оренди землі від 01.04.2011 року. У вересні 2021 року позивачам стало відомо, що від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 невідома особа уклала з відповідачем додаткові угоди №1 від 02.08.2018 року до договорів оренди землі від 01.04.2011 року, які надають право орендарю в особі відповідача користуватися земельним ділянками з кадастровими номерами 6124683000:01:001:0009 та 6124683000:01:001:0010 строком до 23.09.2036 року. Ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_5 не підписували цих додаткових угод, що підтверджується висновками експертів Тернопільського НДЕКЦ МВС України, а відтак такі угоди позивачі вважають недійсними, як такими, що не відповідають волі власників земельних ділянок. Виходячи із наведеного та покликаючись на ст. 41 Конституції України, норми ст.ст. 11, 202, 203, 207, 215, 216, 626, 627, 628, 629 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про оренду землі», представник позивача просить позов задоволити.

Представник відповідача - Негода В.І. подала відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги ґрунтуються тільки на твердженнях позивачів щодо не підписання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок та висновках експерта. Зазначає, що висновки експерта, всупереч вимогам ст. 102 ЦПК України, підготовлені на підставі постанови про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної у кримінальному провадженні №12021216100000126, що позбавило відповідача можливості обрати експертну установу (експерта) за взаємною згодою сторін, а також скористатись своїм процесуальним правом запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на думку відповідача, потребує висновку експерта. Зазначає, що експертові не ставилося питання навмисного спотворення підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Також, зі змісту висновків експерта слідує, що експертом не враховувались особливості дослідження підписів, виконаних особами похилого та старечого віку, враховуючи вік ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як виконавців підписів на оспорюваних додаткових угодах. Крім того, у ОСОБА_5 неможливо відібрати експериментальні зразки підписів та почерку, а вільні зразки є в обмеженій кількості і не відповідають часу складання досліджуваного документа. Враховуючи те, що висновки експерта складені з порушенням норм процесуального права, позовні вимоги є необгрунтованими, тому відповідач заперечує щодо заявлених позивачами вимог.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 червня 2022 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

06 вересня 2022 року ухвалою суду у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

24 жовтня 2022 року ухвалою судді поновлено провадження у цій справі.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2023 року закрито підготовче провадження у цій справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити, з підстав, зазначених у ньому. Звертав увагу суду на те, що представником відповідача жодними доказами не спростовано висновки експерта; конкретно не вказано де, коли і за присутності кого підписувалися ці додаткові угоди, які подавалися на державну реєстацію також відповідачем. Щодо отримання позивачами плати за користування землею, зазначив, що отримання коштів не свідчить про укладення додаткових угод, а лише є оплатою відповідача за користування земельними ділянками без визначеної законом підстави, оскільки земля й надалі перебуває в користуванні ТОВ «Агро-Рось».

В судовому засіданні представник відповідача відзив підтримала в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позову. На запитання представника позивачів щодо місця підписання оспорюваних додаткових угод, повідомила, що як правило договори підписуються в офісі ТОВ «Агро-Рось», за присутності когось з відповідальних за укладення угод працівників, при цьому також завіряються копії паспортів та ідентифікаційних кодів орендодавцями. Додатково зазначила, що матеріали, які подані на експертизу в кримінальному провадженні, були неналежної якості та кількості, оскільки призначену судом експертизу у цій справі експерт не зміг виконати з тих причин.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,462 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину заповітом, виданим 21 липня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Коломійчуком О.І., за реєстровим №645, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Індексним номером 266860713 від 21 липня 2021 року.

Згідно з Інформаційною довідкою від 14 жовтня 2021 року з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,5252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до договорів оренди землі від 01 квітня 2011 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6124683000:01:001:0009 та 6124683000:01:001:0010 передані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в оренду ТОВ «Агро-Рось» строком до 23 вересня 2021 року, що не заперечувалося сторонами у справі.

У частині першій cт. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст. 6 зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1 ст. 407 ЦК України).

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 90 ЗК України передбачене право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з додаткової угоди №1 від 02 серпня 2018 року до договору оренди землі від 01 квітня 2011 року, укладеної між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ТОВ «Агро-Рось» (Орендар), пункт 8 Договору викладено в новій редакції - строк користування Орендарем земельною ділянкою з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009 встановлено до 23 вересня 2036 року.

Аналогічного змісту додаткова угода №1 від 02 серпня 2018 року до договору оренди землі від 01 квітня 2011 року, укладена між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ТОВ «Агро-Рось» (Орендар), де також також пункт 8 Договору викладено в новій редакції - строк користування Орендарем земельною ділянкою з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010 встановлено до 23 вересня 2036 року.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з положеннями Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Окрім того, згідно зі ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як пояснив адвокат Варода П.Б. в судовому засіданні, про існування зазначених вище додаткових угод позивачі дізналися у вересні 2021 року, так як не мали наміру продовжувати договори оренди землі, у зв`язку з чим звернулися в офіс відповідача, де їх повідомили, що строк дії договорів оренди продовжено до 23 вересня 2036 року через укладення додаткових угод. Підписання цих угод ОСОБА_5 та ОСОБА_2 позивачі категорично заперечують.

Згідно з висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України В.Л. Кравця від 15 квітня 2022 року №СЕ-19/120-22/3541-ПЧ, підпис у графі «Орендодавець» біля прізвища та ініціалів « ОСОБА_5 » у нижній частині примірнику Додаткової угоди №1 від 02.08.2018 до договору оренди землі від 01.04.2011, виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України В.Л. Кравця від 28 квітня 2022 року №СЕ-19/120-22/3965-ПЧ, підпис у графі «Орендодавець» біля прізвища та ініціалів « ОСОБА_2 » у нижній частині примірнику Додаткової угоди №1 від 02.08.2018 до договору оренди землі від 01.04.2011, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Разом з тим, представник відповідача ввжає ці висновки експерта неналежними і недопустимим доказами у справі через недотримання експертом Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, з наступними змінами.

Допитаний судом експерт В.Л. Кравець, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, пояснив, що є експертом в галузі почеркознавчих експертиз з 1994 року та надані ним висновки від 15 квітня 2022 року №СЕ-19/120-22/3541-ПЧ та від 28 квітня 2022 року №СЕ-19/120-22/3965-ПЧ підтримує повністю. Щодо нормативних актів, якими керувався при експертизі, повідомив, що у висновку зазначений не весь їх перелік. Зазначив, що методичні рекомендації носять рекомендаційний характер і при експертизі експерт має прерогативу у визначені достатності зразків підписів, що може залежати від його кваліфікації, вмінь та навиків. Повідомив, що в силу свого досвіду врахував можливі вікові зміни у почерку, однак не зазначив про особливості в самому висновку.

Судом 06 вересня 2022 року у справі за клопотанням відповідача призначалася почеркознавча експертиза, на вирішення якої ставилися питання про те чи виконано підписи від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в оспорюваних додаткових угодах ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відповідно чи іншою особою; чи виконано ці підписи під впливом збиваючих факторів (природних, штучних).

Судом вживалося заходів щодо витребування зразків почерку та підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , однак, експерт Хмельницького НДЕКЦ МВС України двічі надіслав повідомлення про неможливість виконання експертизи у зв`язку з наданням недостатньої кількості достовірних зразків підпису і почерку ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів, то зважаючи на те, що зазначений висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування, тобто є належним (ст. 77 ЦПК України), не одержаний в порушення порядку, встановленого законом та на його підставі в сукупності з іншими доказами, можна встановити дійсні обставини справи, то суд при вирішенні справи вважає його допустимим та бере до уваги.

Висновоки експерта, який був з цього приводу допитаний судом, від 15 квітня 2022 року №СЕ-19/120-22/3541-ПЧ та від 28 квітня 2022 року №СЕ-19/120-22/3965-ПЧ є мотивованими, науково обгрунтованими, їх достовірність підтверджується об`єктивними даними, а тому сумнівів щодо правильності цих висновків у суду немає.

Більш того, відповідачем жодними іншими доказами у справі не спростовано того факту, що підписи від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у зазначених вище додаткових угодах зроблені іншими особами.

Так, суду не надано доказів про час та місце укладення цих угод, як і не надано копій документів (паспорта, ідентифікаційного коду тощо), які, як стверджувала представник позивача, особисто завіряли ОСОБА_5 та ОСОБА_2 під час укладання Додаткових угод №1 від 02.08.2018 року до Договорів оренди землі від 01.04.2011 року.

Окрім того, заперечуючи проти позову, представник ТОВ «Агро-Рось» зазначала, що позивачі отримували орендну плату за користування земельними ділянками, а отже знали про існування додаткових угод до договорів оренди та підтвердили їх.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, ст. 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Таким чином, зазначені твердження представника відповідача є помилковими.

При вирішенні спору, суд керується положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням досліджених доказів суд визнає, що зазначені додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок не підписувались позивачем у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Частинами першою та другою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина перша ст. 15 Закону України «Про оренду землі» кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Водночас, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Вимогами ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, такі додаткові угоди є неукладеними, однак ТОВ «Агро-Рось» продовжує користування землею, чим порушує права позивачів на користування та розпорядження належним їм майном.

Беручи до уваги викладене, доводи представника позивачів, висновки судової почеркознавчої експертизи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не отримували пропозицій щодо укладення додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, не погоджували умови таких угод та не підписували їх, а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов додаткових угод до договорів оренди землі, що передбачені у ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з ч. 4 cт. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до cт. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельних ділянок за відповідачем, які не ґрунтуються на додаткових угодах, порушують права та законні інтереси позивачів на користування та розпорядження земельними ділянками шляхом передання їх в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивачів є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельні ділянки за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав позивачів як власників, у зв`язку із відсутністю додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, предметом яких є належні їм земельні ділянки, позбавляє можливості позивачів вільно розпоряджатися та користуватися їх земельними ділянками, зокрема передавати в оренду для обраних ними орендарів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивачів слід стягнути по 496,20 грн витрат на сплату судового збору, що є пропорційним до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 2-13, 77-80, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» про скасування рішення державного реєстратора - задоволити.

Скасувати рішення державного реєстратора Підволочиської селищної ради Тернопільської області Яреми Романа Андрійовича №46642646 від 25 квітня 2019 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,5252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинивши державну реєстрацію речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» на вказану земельну ділянку.

Скасувати рішення державного реєстратора Підволочиської селищної ради Тернопільської області Олійник Марії Володимирівни №44523491 від 11 грудня 2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,462 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинивши державну реєстрацію речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» на вказану земельну ділянку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (код за ЄДРПОУ: 31973651) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (код за ЄДРПОУ: 31973651) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.08.2023 року.

Суддя Сидорак Г.Б.