Постанова

від 03.11.2023 по справі 604/464/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/464/22Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/817/914/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

сторін:

представник апелянта ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу №604/464/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2023 року (ухвалене суддею Сидорак Г.Б., повний текст якого складено 01 серпня 2023 року) та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року (ухвалене суддею Сидорак Г.Б.) в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» про скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (далі - ТОВ «Агро-Рось») про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі покликалися на те, що вони є власниками земельних ділянок площею 2.5252 га з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010 та 2.462 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009. Позивач ОСОБА_5 земельну ділянку успадкувала після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 6124683000:01:001:0009 та 6124683000:01:001:0010 передані в оренду відповідачу строком до 23.09.2021 року згідно з договорами оренди землі від 01.04.2011 року.

У вересні 2021 року позивачам стало відомо, що від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 невідома особа уклала з відповідачем додаткові угоди №1 від 02.08.2018 року до договорів оренди землі від 01.04.2011 року, які надають право орендарю в особі відповідача користуватися земельним ділянками з кадастровими номерами 6124683000:01:001:0009 та 6124683000:01:001:0010 строком до 23.09.2036 року.

Ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_7 не підписували вищенаведених додаткових угод, що підтверджується висновками експертів Тернопільського НДЕКЦ МВС України, а відтак такі угоди позивачі вважають недійсними, як такі, що не відповідають волі власників земельних ділянок.

З врахуванням зміни предмета позову просили суд скасувати рішення державних реєстраторів Підволочиської селищної ради Тернопільської області:

- Яреми Р.А. №46642646 від 25.04.2019 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2.5252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинивши державну реєстрацію речового права оренди ТОВ «Агро-Рось» на вказану земельну ділянку;

- ОСОБА_8 №44523491 від 11.12.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2.462 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинивши державну реєстрацію речового права оренди ТОВ «Агро-Рось» на вказану земельну ділянку.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28.07.2023 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Підволочиської селищної ради Тернопільської області Яреми Р.А. №46642646 від 25.04.2019 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2.5252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинивши державну реєстрацію речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» на вказану земельну ділянку.

Скасовано рішення державного реєстратора Підволочиської селищної ради Тернопільської області Олійник М.В. №44523491 від 11.12.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2.462 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинивши державну реєстрацію речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» на вказану земельну ділянку.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Рось» на користь ОСОБА_5 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 496.20 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Рось» на користь ОСОБА_6 витрати зі сплати судового збору у розмірі 496.20 грн.

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08.08.2023 року заяву представника позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката Вароди П.Б. про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Рось» на користь ОСОБА_5 понесені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 4000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Рось» на користь ОСОБА_6 понесені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 4000 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Агро-Рось» подало на них апеляційну скаргу, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки експерта, всупереч вимогам ст.102 ЦПК України, підготовлені на підставі постанови про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної у кримінальному провадженні №12021216100000126, що позбавило відповідача можливості обрати експертну установу (експерта) за взаємною згодою сторін, а також скористатись своїм процесуальним правом запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на думку відповідача, потребує висновку експерта. Зазначає, що експертові не ставилося питання можливого навмисного спотворення підпису ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Також, зі змісту висновків експерта слідує, що експертом не враховувались особливості дослідження підписів, виконаних особами похилого віку, враховуючи вік ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як виконавців підписів на оспорюваних додаткових угодах. Крім того, у ОСОБА_7 неможливо відібрати експериментальні зразки підписів та почерку, а вільні зразки є в обмеженій кількості і не відповідають часу складання досліджуваного документа.

Мотиви оскарження додаткового рішення суду в апеляційні скарзі відсутні.

У зв`язку з наведеним просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28.07.2023 року та додаткове рішення від 08.08.2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

06.10.2023 на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивачів адвоката Вароди П.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що апеляційні твердження відповідача зводяться виключно до незгоди із висновками судового експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України В.Л.Кравця від 15.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3541-ПЧ та від 28.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3965-ПЧ, які судом першої інстанції визнані як належні та допустимі докази, що підтверджують не підписання стороною орендодавця додаткової угоди №1 від 02.08.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2011 року та додаткової угоди №1 від 02.08.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2011 року.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Представник позивачів адвокат Варода П.Б. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2.462 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину заповітом, виданим 21.07.2021 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Коломійчуком О.І. за реєстровим №645 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Індексним номером 266860713 від 21.07.2021 року.

Згідно з Інформаційною довідкою від 14.10.2021 року з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, позивач ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 2.5252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010, яка розташована на території Качанівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до договорів оренди землі від 01.04.2011 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6124683000:01:001:0009 та 6124683000:01:001:0010 передані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в оренду ТОВ «Агро-Рось» строком до 23.09.2021 року, що не заперечувалося сторонами у справі.

Як вбачається з додаткової угоди №1 від 02.08.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2011 року, укладеної між ОСОБА_7 (Орендодавець) та ТОВ «Агро-Рось» (Орендар), пункт 8 Договору викладено в новій редакції строк користування Орендарем земельною ділянкою з кадастровим номером 6124683000:01:001:0009 встановлено до 23.09.2036 року.

Аналогічного змісту додаткова угода №1 від 02.08.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2011 року, укладена між ОСОБА_6 (Орендодавець) та ТОВ «Агро-Рось» (Орендар), де також пункт 8 Договору викладено в новій редакції строк користування Орендарем земельною ділянкою з кадастровим номером 6124683000:01:001:0010 встановлено до 23.09.2036 року.

Згідно з висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України В.Л.Кравця від 15.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3541-ПЧ, підпис у графі «Орендодавець» біля прізвища та ініціалів « ОСОБА_7 » у нижній частині примірнику Додаткової угоди №1 від 02.08.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2011 року, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України В.Л. Кравця від 28.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3965-ПЧ, підпис у графі «Орендодавець» біля прізвища та ініціалів « ОСОБА_6 » у нижній частині примірнику Додаткової угоди №1 від 02.08.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2011 року, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Велика Палата Верховного Суду в справі №145/2047/16-ц від 01.06.2020 року виснувала, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц (п.71), від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (п.96), від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц (п.81), від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Згідно з статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При цьому, за наявності для того підстав позивач не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред?явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96).

Відповідно до cтатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду із даним позовом сторона позивачів стверджує, що ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_7 не підписували додаткових угод від 02.08.2018 року до договорів оренди землі від 01.04.2011 року, які надають право орендарю в особі відповідача користуватися земельним ділянками з кадастровими номерами 6124683000:01:001:0009 та 6124683000:01:001:0010 строком до 23.09.2036 року.

Згідно з висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Кравця В.Л. від 15.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3541-ПЧ, що підпис у графі «Орендодавець» біля прізвища та ініціалів « ОСОБА_7 » у нижній частині примірнику Додаткової угоди №1 від 02.08.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2011 року, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Кравця В.Л. від 28.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3965-ПЧ вбачається, що підпис у графі «Орендодавець» біля прізвища та ініціалів « ОСОБА_6 » у нижній частині примірнику Додаткової угоди №1 від 02.08.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2011 року, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

При виконанні вищезазначених висновків від 15.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3541-ПЧ та від 28.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3965-ПЧ експерт ОСОБА_9 був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому в апеляційного суду відсутні підстави вважати, що такий висновок є недостовірним.

Також допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_9 пояснив, що є експертом в галузі почеркознавчих експертиз з 1994 року та надані ним висновки від 15.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3541-ПЧ та від 28.04.2022 року №СЕ-19/120-22/3965-ПЧ підтримує повністю. Щодо нормативних актів, якими керувався при проведенні експертиз, повідомив, що у висновках зазначений не весь їх перелік. Зазначив, що методичні рекомендації носять рекомендаційний характер і при проведені експертизи експерт має прерогативу у визначені достатності зразків підписів, що може залежати від його кваліфікації, вмінь та навиків.

Крім того, суду не надано доказів про час та місце укладення цих угод, як і не надано копій документів (паспорта, ідентифікаційного коду тощо), які особисто завіряли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час укладання Додаткових угод №1 від 02.08.2018 року до Договорів оренди землі від 01.04.2011 року.

З огляду на викладене обґрунтований є висновок суду першої інстанції, що зазначені додаткові угоди від 02.08.2018 року до договорів оренди землі від 01.04.2011 року, які надають право орендарю в особі відповідача користуватися земельним ділянками з кадастровими номерами 6124683000:01:001:0009 та 6124683000:01:001:0010 строком до 23.09.2036 року не підписувались позивачем у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельних ділянок за відповідачем, які не ґрунтуються на додаткових угодах, а тому вказані обставини порушують права та законні інтереси позивачів на користування та розпорядження земельними ділянками шляхом передання їх в оренду іншим особам.

Доводи апелянта про те, що експертизи проведені на підставі постанови про призначення судової почеркознавчої експертизи, винесеної у кримінальному провадженні №12021216100000126, що позбавило відповідача можливості обрати експертну установу (експерта) за взаємною згодою сторін, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції за клопотанням відповідача призначалася почеркознавча експертиза, однак, експерт Хмельницького НДЕКЦ МВС України двічі надіслав повідомлення про неможливість виконання експертизи у зв`язку з наданням недостатньої кількості достовірних зразків підпису і почерку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Також, колегія суддів враховує допустимість висновків експерта Кравця В.Л. як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні.

Аналогічний висновок викладений в постанові КЦС в складі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 461/3675/17.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, що складає у процентному відношенні 100 відсотків від заявлених ним позовних вимог, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню із відповідача складає 8000 грн. При цьому такий розмір не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 липня 2023 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 13 листопада 2023 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак