Рішення

від 02.08.2023 по справі 182/9016/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/9016/21

Провадження № 2/0182/1396/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.08.2023 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДомКом Нікополь» та Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція», про визнання наймачем квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання наймачем квартири.

В обґрунтування своїх вимоги посилається на те, що 26 квітня 1989 року ОСОБА_2 отримала ордер на житлове приміщення № 463, виданий Нікопольським комітетом міської ради народних депутатів та отримала квартиру АДРЕСА_1 . Склад сім`ї, відповідно до ордеру, складався з: чоловіка ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер. 20 жовтня 1993 року ОСОБА_2 одружилась з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 ». Відповідно до рішення Нікопольського міського суду від 27 січня 1999 року № 2-602, ОСОБА_5 отримав дозвіл на усиновлення неповнолітнього ОСОБА_4 - сина ОСОБА_2 , якому, відповідно до рішення суду, було присвоєно прізвище ОСОБА_6 . У 1991 році вона познайомилась з ОСОБА_4 та 16 липня 2005 року вони зареєстрували шлюб. З моменту реєстрації шлюбу вона стала спільно проживати в квартирі АДРЕСА_1 . Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки квартира, в якій вони проживали, не була приватизована, а чоловік почав зловживати алкоголем, вона як член сім`ї наймача у жовтні 2012 року, з метою виконання умов найму та оплати за комунальні послуги, уклала з КП «МЖТІ» договір найму житла. У 2014 році, після окупації Криму Російською Федерацією, мати чоловіка ОСОБА_8 повернулась до Нікополя , так як її життя з чоловіком не склалось і вони розлучились. В Криму залишилось її майно, вона була в розпачі і тому згодом ОСОБА_8 спільно зі своїм сином почала вживати алкоголь. ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік ОСОБА_10 помер, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати чоловіка ОСОБА_8 . На даний час вона разом з донькою проживають у квартирі АДРЕСА_1 , сплачує комунальні послуги, піклується про технічний стан квартири. У грудні 2021 року вона звернулась до відповідача з заявою про оформлення передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 , але отримала відмову від 17 грудня 2021 року № 1040/21, в якій зазначено, що, оскільки відсутній договір найму житла та реєстрація місця проживання за вказаною адресою, в Управлінні комунального майна відсутні правові підстави для надання згоди на приватизацію квартири. Тому, з даних підстав вона змушена звернутись до суду і просить визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2021 року головуючою - суддею було обрано ОСОБА_11 (а.с.20). Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів (а.с.29-30). Згідно рішення Вищої Ради правосуддя №860/0/15-23 від 21 лютого 2023 року суддю Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_11 було звільнено з посади (а.с57). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2023 року головуючою - суддею було обрано Кобеляцьку - Шаховал І.О. (а.с.58). Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року суддею дану справу було прийнято до розгляду (а.с.59).

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, скористався та 08 лютого 2023 року на адресу суду надав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного. Так, позивачка, як на підставу звернення до суду з даним позовом, посилається на ст.64 ЖК України, а саме, на те, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. До членів сім`ї наймача належать дружина, їхні діти і батьки. При цьому, позивачкою, в розумінні ст.64 ЖК України, долучено до матеріалів справи, свідоцтво про шлюб від 16 липня 2005 року, на підставі якого, на її думку, вона користується правами нарівні з наймачем. Проте, фактичні обставини справи та норми ст.107 ЖК України спростовують дане твердження щодо правомірності визнання її наймачем, оскільки, згідно з даними паспорту, позивачка з 07 жовтня 2015 року та по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а, отже, є такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 . Крім цього, позивачка в позові зазначає, що нею 17 жовтня 2012 року вже було укладено договір найму житла. Тобто, твердження позивачки та той факт, що, відповідно до ст.810 ЦК України, житло передається в найм власнику майна (наймодавцем) іншій стороні (наймачу) для проживання у ньому на певний строк за плату, а ОСОБА_1 позиціонує себе в якості наймача, постає питання щодо відсутності підстав для звернення до суду з даним позовом, так як, на їх думку, предмет спору відсутній (а.с.48-49).

Треті особи про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про поштові відправлення (а.с.40, 43) своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, не скористались, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надали.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п.52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п.40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.9 Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ч.2 ст.64 Житлового кодексу України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб,якщо вони постійно проживають разом знаймачем і ведуть спільне господарство.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , яка є матір`ю чоловіка позивачки, отримала ордер на житлове приміщення № 463, виданий Нікопольським комітетом міської ради народних депутатів та отримала квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6). Отримавши відповідний ордер, остання разом зі своїм чоловіком та сином заселились в квартиру та зареєструвались в ній. Згідно актового запису № 239, складеного 11 березня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, чоловік позивачки ОСОБА_10 помер (а.с.13). ІНФОРМАЦІЯ_4 померла й ОСОБА_8 , про що свідчить актовий запис № 1277, складений 12 липня 2017 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.14).

Відповідно до ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справ, в грудні 2021 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про оформлення передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 , однак, отримала відмову від 17 грудня 2021 року № 1040/21, в якій зазначено, що, оскільки відсутній договір найму житла та реєстрація місця проживання за вказаною адресою, в Управління комунального майна відсутні правові підстави для надання згоди на приватизацію квартири (а.с.16).

Суд при розгляді заявлених вимог та викладених обставин виходить з наступного.

Згідно зі ст.106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї наймача, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї, наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду, виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст.64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно ст.106 ЖК УРСР, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Згідно зі ст.47 Конституції України, кожен має право на житло.

Відповідно до ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який с єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно зі ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Тобто, в даному випадку, між сторонами наявний спір і відповідач при прийнятті рішення, яке стало підставою для звернення до суду, керувався вимогами чинного законодавства. Той факт, що позивачка в квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрована, в суду сумніву не викликає. Однак, у відповідності до поданих документів, позивачка є особою, яка з 2005 року разом зі своєю донькою проживає у вищевказаній квартирі. Даний факт підтверджується актом № 100 від 31 серпня 2021 року, складеним ТОВ «КК ДомКом Нікополь» (а.с.15). Однак, у зв`язку з відсутністю ордеру на спірну квартиру, їй було відмовлено в укладенні договору найму житла, чим обмежені без законних підстав її житлові права. У зв`язку з цим, у позивача немає іншої можливості, як звернення до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДомКом Нікополь» та Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція», про визнання наймачем квартири, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наймачем квартири АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал