Ухвала

від 01.08.2023 по справі 522/243/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/243/23

Провадження № 1-кс/522/4655/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42022160000000393 від 12.12.2022 року, про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2023 року у справі №522/243/23, провадження №1-кс/522/99/23 в частині грошових коштів у сумі 13500 Євро та 12742 долари США та банківських металів у вигляді золотих злитків загальною вагою 181,65 гр. і 1 унція у кількості 17 шт, які належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Власник майна та його представник у судове засідання не з`явився, повідомлено належним чином.

Адвокат ОСОБА_4 , якій діє в інтересах ОСОБА_3 подав до суду клопотання, шляхом надіслання на електронну пошту суду про перенесення судового засідання на іншу дату, обґрунтовуючи його тим, що він задіяний у невідкладних слідчих діях за межами м. Одеси. Належних доказів щодо підстав перенесення судового засідання слідчому судді не надав.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Також у заяві зазначив, що 25.07.2023 року матеріали досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за №42022160000000393 та №12022000000000435 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України - об`єднані в одне провадження за №12022000000000435 від 25.05.2022 року та подальше досудове розслідування доручено СУ ГУНП в Одеській області. Того ж дня, 25.07.2023 року підслідність кримінального провадження визначена за Національним антикорупційним бюро України, про що надав до заяви відповідну копію постанови про визначення підслідності.

Ознайомившись з клопотанням, приходжу до висновку, що клопотання підлягає поверненню особі, яка його подала, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається:

1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;

2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Дана вимога стосується також і клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешту майна.

Згідно з приписами ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своєму рішенні від 22.04.2020 року у справі №51 - 1901 впс 20.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Як вбачається з копії постанови про визначення підслідності від 25.07.2023 року визначено підслідність у об`єднаному кримінальному провадженні №12022000000000435, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2022 року за Національним антикорупційним бюро України.

Відтак, оскільки досудове розслідування в рамках об`єднаного кримінального провадження №12022000000000435 здійснюється Національним антикорупційним бюро України, слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси не уповноважений на розгляд будь-якого роду клопотань в рамках такого кримінального провадження.

Оскільки Національне антикорупційне бюро України перебуває поза межами територіальної юрисдикції Приморського районного суду міста Одеси тому дане клопотання необхідно подати до належного суду, юрисдикція якого розповсюджується на територію розташування даного органу досудового розслідування.

Беручи до уваги викладені обставини та враховуючи, що нормами Кримінального процесуального кодексу України не передбачено можливість залишення без розгляду поданого клопотання про скасування арешту майна або ж його повернення, слідчий суддя вважає, що в задоволенні поданого клопотання слід відмовити, що не перешкоджає повторному зверненню з таким клопотанням до слідчого судді за місцем знаходження органу досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 132, 174 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42022160000000393 від 12.12.2022 року, яке об`єднано із кримінальним провадженням №12022000000000435 від 25.05.2022 року, про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1