Рішення

від 26.07.2023 по справі 363/3558/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.07.2023 Справа № 363/3558/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого-судді Чіркова Г.Є., при секретарі Мацьовитій Я.В., прокурора Дацька О.С., представника відповідача Колодія О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Вишгородська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради, обґрунтувавши нездійснення останньою захисту інтересів держави в суді згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та посилаючись на те, що відповідачка, будучи єдиною спадкоємицею після смерті орендаря ОСОБА_2 та орендарем земельної ділянки кадастровий номер 3221888800:38:060:0165 площею 0,6 га для сінокосіння, що знаходиться на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району, істотно порушила умови договору оренди земельної ділянки від 06.07.2011 року, допустила нецільове використання земельної ділянки водного фонду, її забудову (розміщено альтанку, садовий будинок, запроектовано будівництво тенісного корту, спортивного майданчику, бані), та яка в групі інших земельних ділянок огороджена парканом з обмеженням до них доступу, всупереч вимог ст.ст. 60, 61, 96, 103 ЗК України, ст.ст. 47, 88 ВК України, ст. 35 Закону України «Про охорону землі», ст. 25 Закону України «Про оренду землі» в зв`язку з чим на підставі ст. 141 ЗК України, ст.ст. 610, 651 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» порушує питання про припинення права користування спірною земельною ділянкою шляхом розірвання договору її оренди.

Представник відповідача у відзиві проти позову заперечив з тих підстав, що відповідачка право оренди спірної земельної ділянки не успадкувала, земельну ділянку в користування не набула, речове право на яку (право оренди) за нею не зареєстровано, коли спірна земельна ділянка за Вишгородською міською радою згідно вимог п. 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України не зареєстрована та перебуває в державній власності, а відтак не стосується інтересів Вишгородської міської ради, права якої не порушено, коли забудови земельної ділянки не здійснено, а згідно затвердженого 27.01.2016 року розпорядженням № 21 Вишгородської РДА з дотриманням вимог законодавства та ст.ст. 86, 88, 89 ВК України проекту детального плану території, визначено прибережну захисну смугу та берегоукріплення обвідного каналу Київського водосховища, передбачено розміщення гідротехнічних споруд. Також подав заяву про застосування строків позовної давності, коли прокурор дізнався про порушення прав у цій справі в березні 2019 року при направленні на адресу прокуратури Акту перевірки ГУ Держгеокадастру в Київській області від 14.03.2019 року.

У відповіді на відзив прокурор, наполягаючи на успадкуванні відповідачкою згідно ст. 1218 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» права оренди спірної земельної ділянки, вказує на те, що її первинна реєстрація в державну реєстрі речових прав на нерухоме майно не здійснена, коли згідно абз. 4 п. 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України з 27.05.2021 року вона належить до комунальної власності Вишгородської міської ради. Зазначає, що наданий відповідачем кадастровий план земельної ділянки, виготовлений інженером землевпорядником ОСОБА_3 , має недостовірні відомості, коли на спірній земельній ділянці згідно експлікації території в Детальному плані територій земельних ділянок містяться фактично зведені та пов`язані із землею споруди - садовий будинок, баня, (садовий будинок позначено цифрою 3, руська баня цифрою 9), а будівництво елінгів проектом берегоукріплення не заплановано, що в повній мірі підтверджується паперовими роздруківками відповідних веб-сторінок застосунку https//earth.google.com/web, https//google.com.ua/maps, та з яких за різний період час можна встановити, що розміщення нових споруд на спірній земельній ділянці відбулося після укладення договору оренди земельної ділянки.

Заслухавши представників сторін, дослідивши справу, суд дійшов наступного.

Встановлено, що на підставі розпорядження Вишгородської РДА від 16.05.2011 року № 659 між Вишгородської РДА та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки від 06.07.2011 року № 2085, відповідно до якого ОСОБА_2 на 49 років у платне користування передано земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:060:0165 площею 0,6 га для сінокосіння, що знаходиться на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району.

Згідно п.п. 11, 12 Договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і є землею сільськогосподарського призначення.

Пунктом 20 Договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження, яка повинна використовуватися за цільовим призначенням з дотриманням обов`язків землекористувачів та змісту добросусідства встановлених ст.ст. 96, 103 ЗК України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Її єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину за заповітом і отримала свідоцтво про право на спадщину від 09.08.2022 року є відповідачка ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 136/2021.

Встановлено, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 3221888800:38:060:0165, в групі з іншими земельними ділянками з кадастровими номерами 3221888800:38:060:0163, 3221888800:38:060:0161, 3221888800:38:060:0166, огороджена суцільним парканом, що перешкоджає доступу до узбережжя, на яких розміщені будівельні споруди, яка становить прибережну захисну смугу обвідного каналу Київського водосховища, на якій безпосередньо розташовані альтанка (позначення 2а, садовий будинок (позначення 2), руська баня (позначення 9), та запроектовано узгоджену між собою структуровану забудову, будівництво тенісного корту, універсального спортивного майданчику.

Ці обставини достатньо підтверджуються даними:

-акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.03.2019 року;

-протоколу огляду місця події СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області в к/п № 42019111200000311 від 21.12.2021 року з фототаблицею до нього;

-розпорядження Вишгородської РДА від 26.07.2013 року № 3567 про надання дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим на розроблення детального плану території спірної земельної ділянки;

-витягом з державного земельного кадастру земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:060:0165 площею 0,6 га для сінокосіння;

-кадастрового плану земельної ділянки 3221888800:38:060:0165 площею 0,6 га;

-матеріалів детального плану територій ТОВ «Ріальто», якими розроблено забудову в тому числі спірної земельної ділянки без урахування її цільового призначення та обмежень використання передбачених п. 20 Договору;

-розпорядження Вишгородської РДА від 27.01.2016 року № 21 про затвердження детального плану території земельних ділянок;

-матеріалів берегоукріплення обвідного каналу Київського водосховища вздовж земельних ділянок, що розташовані на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, які перебувають в користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

-паперовими копіями роздруківок інтернет-сторінок (веб-сторінок застосунку https//earth.google.com/web, https//google.com.ua/maps), з яких за різний період час можна встановити, що розміщення споруд на спірній земельній ділянці відбулося після укладення договору оренди земельної ділянки в 2011 році, які є відображенням електронного документу (ст. 100 ЦПК України), зміст яких обґрунтованих сумнівів у суду не викликає та відповідає сукупності досліджених матеріалів справи, який приймається судом до уваги як належний, допустимий і достатній доказів згідно правового висновку ВС в постановах від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, від 18.06.2021 року в справі № 234/8079/20.

Нездійснення захисту інтересів держави Вишгородською міською радою, як підстава для звернення прокурора до суду з цим позовом згідно вимог ст. 23 «Про прокуратуру» підтверджується листуванням між Вишгородською окружною прокуратурою, Вишгородською РДА та Вишгородською міською радою в період з 22.05.2020 року по 28.08.2021 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI з 01.01.2013 року власником спірної земельної ділянки стала держава в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області (ст. 122 ЗК України).

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 6-ОТГ від 12.01.2021 року та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.01.2021 року, додатків до них, спірна земельна ділянка разом з іншими площею 1,9657 га передана у комунальну власність Вишгородської міській раді.

На підставі ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі для сінокосіння і випасання худоби є землями сільськогосподарського призначення згідно ст. 34 ЗК України та можуть бути орендовані громадянами.

Статтею 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об`єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

Згідно ст. 61 ЗК України, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється серед іншого: г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні вимоги передбачено статтями 88 і 89 ВК України.

Відповідно до вимог ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг тощо.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

Як передбачено ст. 31 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 35 Закону України «Про охорону землі» передбачено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності. Зокрема, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку .

Отже, забудова земельної ділянки водного фонду, яка надана в оренду для сінокосіння з обмеженням до неї вільного доступу із встановленням огорожі суперечить вимогам п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення прав користування нею згідно ст. 141 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

На підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Беручи до уваги викладене, судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується з істотним порушенням умов договори оренди, не за цільовим призначенням, на якій розміщено споруди, забудови й інші об`єкти, які пов`язані із землею, всупереч її цільового використання й сільськогосподарського призначення, з влаштуванням огорожі та обмеженням доступу до узбережжя обвідного каналу Київського водосховища.

Що стосується доводів відзиву відповідача про відсутність порушених прав Вишгородської міської ради, перебування земельної ділянки в державній, а не в комунальній власності, коли відповідачка спадщину в цій частині не приймала та її речове право оренди земельної ділянки не зареєстровано, то суд зазначає наступне.

За змістом вимог п. 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону «Про оренду землі» № 161-XIV передбачала, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами і договором оренди землі.

На той час редакцією статті 20 Закону № 161-XIV передбачалася державна реєстрація договору оренди землі.

Законом № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 1 січня 2013 року, запроваджено реєстрацію речових прав на нерухоме майно до якого відноситься й право оренди.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто тільки з 1 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки (відповідне речове право).

Спірний договір оренди земельної ділянки укладено 06.07.2011 року та зареєстровано в Управлінні Держкомзему Вишгородського району Київської області 18.07.2011 року, тобто до 1 січня 2013 року й відповідно до чинного на той час законодавства.

За таких обставин доводи сторони відповідача про те, що оскільки відповідачка зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на спірну земельну ділянку не має, а відтак і не має прав користування земельною ділянкою і не може бути відповідачем у справі, суд відкидає, як такі, що на обставинах справи та вимогах Закону не ґрунтується.

При цьому, оскільки право власності (як і будь-яке речове право) на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано (первинна реєстрація після 1 січня 2013 року не проведена), ця земельна ділянка в силу прямих вимог Закону (абз. 2 п. 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України) вважається комунальною власністю територіальної громади Вишгородської міської ради з 27.05.2021 року, тобто з дати набрання чинності Законом № 1423-ІХ, що не тягне за собою припинення існуючого права оренди земельної ділянки згідно абз. 4 п. 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, яке успадковано відповідачкою на підставі ч. 1 ст. 7 Закону № 161-XIV та яка від спадщини не відмовлялася.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 161-XIV право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам ЗК України та цього Закону.

Відтак, відповідачка як єдиний спадкоємець орендаря в силу вказаних вимог закону і виниклих на їх підставі правовідносин, з огляду на встановлені у справі обставини є особою, яка має нести цивільну відповідальність за порушення умов договору оренди спірної земельної ділянки і є належним відповідачем у цій справі.

За таких обставин судом встановлене порушене право позивача в сфері використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке належить Вишгородській міській раді на праві комунальної власності, та яке підлягає захистові шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки.

Підстав для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності згідно ст.ст. 261, 267 ЦК України суд не вбачає, оскільки правовідносини з приводу оренди земельної ділянки й порушення прав власника землі є триваючими, отже протягом строку дії договору позивач не може бути обмежений у праві звернутися до суду й у захисті порушеного права.

Таким чином позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати за оплату судового збору при подачі позову підлягають стягненню з відповідача на користь платника згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:060:0165 площею 0,6 га для сінокосіння, укладений 06 липня 2011 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 за реєстровим №2085.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивачі: Керівник Вишгородської окружної прокуратури, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13, код ЄДРПОУ 02909996.

Вишгородська міська рада, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Вишгородська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 23569369, розташована за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Суддя