Постанова

від 01.08.2023 по справі 641/1872/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» серпня 2023 року

м. Харків

справа № 641/1872/23

провадження № 22ц/818/1510/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів Пилипчук Н. П., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 червня 2023 року в складі судді Онупко М.Ю.

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він разом зі своїм сином ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та вони є споживачами послуг, які надаються відповідачем. Його особистий рахунок номер № НОМЕР_1 .

Вказав, що до 24 лютого 2022 року за вказаною адресою він мешкав самостійно. З 07 березня 2022 року у зв`язку із початком бойових дій у м. Харкові він разом із сином виїхали до м. Полтави та зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкають на теперішній час.

Зазначив, що внаслідок артилерійського обстрілу знищено будинок по АДРЕСА_3 , та від вибухової хвилі у його квартирі вибито скло на балконі, кімнаті та кухні, при цьому рама вікна на кухні була зсунута зі свого місця. Таким чином, проживання за адресою: АДРЕСА_1 було ускладнено.

Посилався на те, що він звертався до відповідача з заявою щодо проведення перерахунку абонентської плати за вивіз побутових відходів в квартирі з 07 березня 2022 року, оскільки ці послуги не надавалися, так як за вказаною адресою він не мешкає.

В свою чергу відповідач зробив за вказаною заявою перерахунок абонентської плати до 01 січня 2023 року, однак в подальшому не відмовився від нарахування оплати за вивіз побутових відходів і продовжує здійснювати нарахування. Так, за січень і лютий 2023 року нараховано оплату в розмірі 85,50 грн.

15 березня 2023 року він знову звернувся до відповідача засобами електронної пошти та у додатку «VIBER» з проханням провести перерахунок, однак у своїй відповіді підприємство повідомило про те, що для проведення перерахунку споживач повинен надати виконавцю комунальних послуг документ, в якому зазначено період відсутності. При цьому фотокопії довідок як внутрішньо переміщених осіб про реєстрацію в м. Полтаві були надіслані відповідачу.

Просив визнати незаконним нарахування абонентської плати за вивіз побутових відходів з боку Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», за період з 01 січня 2023 року по травень 2023 року по квартирі АДРЕСА_4 (особистий рахунок № НОМЕР_1 ); зобов`язати Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» зробити перерахунок абонентської плати за вивіз побутових відходів по квартирі АДРЕСА_4 (особистий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2023 року по травень 2023 року; вирішити питання про судові витрати.

03 травня 2023 року ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви, в якій уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконним нарахування абонентської плати за вивіз побутових відходів з боку Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» за період з 01 січня 2023 року та на весь період вимушеного перебування, як внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за межами своєї реєстрації у м. Харкові; зобов`язати Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» зробити перерахунок абонентської плати за вивіз побутових відходів по квартирі АДРЕСА_4 (особистий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2023 року по червень 2023 року; вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Так, вважав, формулювання судом першої інстанції в резолютивній частині рішення про залишення позовних вимог без задоволення не передбачено чинним процесуальним законодавством. Зазначив, що суд першої інстанції з одного боку встановив, що він зі своїм сином у м. Харкові не проживає з березня 2022 року по теперішній час, а з другого боку - робить висновок про фактичне споживання ним послуг відповідача, що суперечить одне одному. Вважав, що застосування та посилання судом першої інстанції на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та на пункт 9 Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами є недоречним. Зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінку відмові відповідача від 16 березня 2023 року. На момент його звернення з даним позовом до суду відповідач перерахунок за 2023 рік не робив і у своїй відповіді відмовився це здійснювати. Вважав, що суд дійшов неправомірного висновку про законне нарахування оплати за надані послуги. Зазначив, що відповідачем не надано доказів підтвердження надання йому пропозиції укласти договір, інформування його про такий договір та про його умови. Такі дії з боку відповідача не проводились, що навпаки свідчить про те, що публічний договір відносно нього не діє, оскільки не дотримано вимог Закону з застосування цього договору. Таким чином, вважав безпідставним прийняття судом доводів відповідача про те, що він приєднався до публічного договору, не будучи ознайомленим з його умовами, сплативши за надання послуг. Вказав, що ним сплачувалися послуги відповідача, тому що такі рахунки надходили і їх несплата давала підстави відповідачу для стягнення заборгованості з нього в судовому порядку. Зазначив, що його позовні вимоги скеровані на майбутнє не відповідають дійсності, оскільки він просив визнати незаконним саме нарахування за час його перебування поза межами м. Харкова як внутрішньо переміщена особа. Посилався на те, що особистий рахунок відкрито на його ім`я, квартира є його особистою власністю і тому обов`язок по сплаті комунальних послуг виникає безпосередньо у нього, тому твердження суду першої інстанції про те, що він звернувся з позовом також і в інтересах ОСОБА_2 є невірними.

24 липня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необгрунтованою. При цьому виклав обставини справи та зазначив, що порушення прав позивача з боку відповідача не було.

До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 24 липня 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Клопотань про відкладення справи від учасників справи не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав з боку відповідача.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та є споживачами послуг з вивезення побутових відходів, які надаються Комунальним підприємством «Комплекс з вивозу побутових відходів» за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів між сторонами не укладено.

З довідок Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради № 1601-5000826253 та № 1601-5000769422 від 28 березня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9,10).

Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААВ № 476140 від 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01 вересня 2024 року (а.с.11,12).

15 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами електронної пошти та застосунку «VIBER» звертався до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» щодо не проживання та не користування послугами зареєстрованими особами в квартирі АДРЕСА_4 , які надаються підприємством, з 07 березня 2022 року, оскільки вони зареєстровані як внутрішньо переміщені особи в м. Полтаві. У відповідях підприємства від 16 березня 2023 року вказано про здійснення перерахунку до 01 січня 2023 року та повідомлено про те, що за наступним перерахунком необхідно звертатися після зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи (а.с.18).

13 квітня 2022 року ОСОБА_1 внаслідок бойових дій звернувся з повідомленням в застосунку «Дія» про пошкодження його житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

З розрахунку заборгованості за період з січня 2022 року по травень 2023 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , вбачається, що кількість зареєстрованих осіб 2 особи. За вказаний період дійсно нараховувалася плата за послуги, а саме: в січні та лютому 2022 року, з травня по липень 2022 року включно, з січня 2023 року по травень 2023 року включно в загальному розмірі 469,40 грн. В свою чергу підприємством за вказаний період здійснено перерахунок в розмірі 336,96 грн. При цьому ОСОБА_1 в рахунок оплати здійснено наступні платежі: січень 2022 року 47,00 грн, лютий 2022 року 47,00 грн, квітень 2022 року 46,68 грн, березень 2023 року 85,50 грн, квітень 2023 року 47,00 грн, а всього - 273,18. Таким чином сума переплати становить 93,94 грн (а.с.59).

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 надав розрахунки за послуги з поводження з побутовими відходами, з яких вбачається, що за: лютий 2023 року заборгованість на 01 лютого 2023 року 38,56 грн, нараховано за лютий 2023 року 46,94 грн, до сплати на 01 березня 2023 року 85,50 грн; березень 2023 року заборгованість на 01 березня 2023 року 85,50 грн, сплачено в березні 2023 року 85,50 грн, нараховано за березень 2023 року 46,94 грн, до сплати на 01 квітня 2023 року 46,94 грн; квітень 2023 року заборгованість на 01 квітня 2023 року 46,94 грн, сплачено в квітні 2023 року 47,00 грн, нараховано за квітень 2023 року 46,94 грн, до сплати на 01 травня 2023 року 46,88 грн.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема, права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частин 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 1частини 1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» № 1875-ІV, пунктом 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року всправі № 6-2951цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18 та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Наведене свідчить, що позивач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати за спожиті послуги з вивезення побутових відходів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_2 зареєстровані та є споживачами послуг з вивезення побутових відходів, які надаються Комунальним підприємством «Комплекс з вивозу побутових відходів» за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до затверджених тарифів Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» щомісячно, зокрема за період з січня 2022 року по травень 2023 року включно, виставляв позивачу рахунки на оплату послуг з вивезення побутових відходів.

Пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право на несплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року встановлено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання); несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою (пункти 1,3,29).

Підпунктом 7 пункту 45 Постанови Кабінету Міністрів України № 690 від 05 липня 2019 року передбачено, що споживач має право на несплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору.

Умовами підпункту 11 пункту 47 Постанови Кабінету Міністрів України № 690 від 05 липня 2019 року встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Виконавець зобов`язаний зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання) (підпункт 14 пункту 32).

Отже, за змістом наведених спеціальних норм звільнення споживача від сплати вартості комунальних послуг або ж зменшення їх розміру можливе за умови, що споживач письмово повідомив виконавця послуг про тимчасову відсутність за місцем реєстрації (проживання) із долученням відповідного документа, що підтверджує такий факт.

15 березня 2022 року ОСОБА_1 засобами електронної пошти та застосунку «VIBER» звертався до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» щодо не проживання та не користування послугами зареєстрованими особами в квартирі АДРЕСА_4 , які надаються підприємством, з 07 березня 2022 року, оскільки вони зареєстровані як внутрішньо переміщені особи в м. Полтаві.

У відповідях підприємства від 16 березня 2023 року вказано про здійснення перерахунку до 01 січня 2023 року та повідомлено про те, що за наступним перерахунком необхідно звертатися після зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи.

В свою чергу, як вбачається з розрахунку заборгованості за період з січня 2022 року по травень 2023 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за вказаний період Комунальним підприємством «Комплекс з вивозу побутових відходів» дійсно нараховувалася плата за послуги вивезення побутових відходів з розрахунку двох зареєстрованих осіб, однак за цей же період здійснено і перерахунок заборгованості та наразі наявна переплата в розмірі 93,94 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суд першої інстанції правильно зазначив, що вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним нарахування абонентської плати за вивіз побутових відходів за період з 01 січня 2023 року та на весь період вимушеного перебування, як внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за межами своєї реєстрації у м. Харкові є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку виконавця комунальної послуги щодо не проведення нарахування абонентської плати за послуги. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено лише право споживача на несплату такої послуги за умови документального підтвердження, зокрема шляхом здійснення перерахунку облікованої заборгованості. Таким чином, підстави для задоволення цієї вимоги відсутні.

Погоджується колегія суддів з правильним висновком суду першої інстанції щодо того, що оскільки Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» здійснює ОСОБА_1 перерахунок заборгованості, що вбачається з розрахунку заборгованості від 03 травня 2023 року, зокрема, наразі у позивача обліковується переплата в сумі 93,94 грн, підстав для зобов`язання Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» зробити перерахунок абонентської плати за вивіз побутових відходів не вбачається.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що вимога ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку за червень 2023 року та вимога про визнання незаконним нарахування абонентської плати за вивіз побутових відходів на весь період вимушеного перебування, як внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за межами своєї реєстрації у м. Харкові, є вимогами спрямованими на майбутнє, оскільки як з позовом, так і з доповненнями до позовної заяви позивач звернувся у квітні та травні 2023 року відповідно. У порядку цивільного судочинства підлягають захисту лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб. Разом з тим суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що особистий рахунок відкрито на його ім`я, квартира є його особистою власністю і тому обов`язок по сплаті комунальних послуг виникає безпосередньо у нього, тому твердження суду першої інстанції про те, що він звернувся з позовом також і в інтересах ОСОБА_2 є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 також зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , користується нарівні з ОСОБА_1 (власником) усіма житлово-комунальними послугами, тому вони обидва несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. При цьому, заявлені вимоги ОСОБА_1 стосуються також інтересів його сина ОСОБА_2 , який не є учасником справи.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Н. П. Пилипчук

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 01 серпня 2023 року.