Постанова

від 24.07.2023 по справі 523/4632/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5860/23

Справа № 523/4632/23

Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Долгової В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,

на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року,

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в обґрунтування якого зазначив, що 13.06.2019 року ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_4 1000000 доларів США з умовою сплати відсотків за користування грошима у розмірі 1% від суми боргу щомісяця (12% річних). ОСОБА_4 зобов`язався повернути кошти у повному обсязі до 13 січня 2021 року. Однак у визначений у розписці строк ОСОБА_4 кошти не повернув.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_2 .

Позивач просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 1478798,06 доларів США, з яких: 1000000 доларів США тіло боргу, 478798,06 доларів США проценти за користування коштами, визначені розпискою за період з 13.06.2019 року по 18.01.2023 року.

Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій посилався на те, що між сторонами дійсно виник спір, загальний розмір заявлених позовних вимог значно перевищує сукупну вартість майна відповідача, тому існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив накласти арешт на майно відповідача: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_6 ; нежитлове приміщення/кладова за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлове приміщення/кладова за адресою: АДРЕСА_8 ; нежитлове приміщення/кладова за адресою: АДРЕСА_9 ; земельна ділянка, площею - 0,1 га, кадастровий номер: 5122782600:03:001:0098, що розміщена в Одеській обл., Лиманський район; земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122782600:03:001:0076 за адресою: Одеська обл, м. Одеса; квартиру, площею 80,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_10 ; квартиру, площею 58,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_11 ; квартиру, площею 61,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_12 . Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо вищезазначених об`єктів нерухомості.

Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 10 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнив частково. Наклав арешт на наступне нерухоме майно: квартиру загальною площею 61,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_12 , земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122782600:03:001:0076 за адресою: в Одеській обл., Лиманський район, земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122782600:03:001:0098 м. Одеса. Заборонив державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо вищезазначених об`єктів нерухомості.

Застосував зустрічне забезпечення позову та визначив ОСОБА_1 , розмір зустрічного забезпечення у сумі 1000000 (один мільйон) гривень та зобов`язав ОСОБА_1 сплатити вказану суму на розрахунковий (депозитний) рахунок суду на протязі 10 дні з дати отримання ухвали суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року в частині застосування зустрічного забезпечення скасувати.

Апеляційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що всупереч положенням ст. 260 ЦПК України оскаржувана ухвала в частині застосування зустрічного забезпечення не вмотивована, не містить обґрунтувань можливих збитків для відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Також скаржник зазначає, що звертаючись з заявою про забезпечення позову просив накласти арешт на 14 видів майна, тому вважає, що часткове задоволення заяви про забезпечення позову не вплине на майновий стан відповідача та не призведе до понесення додаткових витрат. Також вважає необґрунтованим і розмір застосованого зустрічного забезпечення з огляду на відсутність відомостей щодо вартості майна відповідача на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.04.2023 року відповідачу роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву.

ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги з додатками отримала 12.05.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить закрити апеляційне провадження на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року, у зв`язку з відсутністю предмета апеляційного оскарження, у випадку розгляду апеляційної скарги просила залишити її без задоволення. Обґрунтовуючи клопотання про закриття апеляційного провадження відповідач посилається на те, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.04.2023 року скасовано оскаржувану на підставі п. 10. ч. 1 ст. 154 ЦПК України. Скаржник вважає, що позивач на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України позбавлений права вимоги до спадкоємця боржника, оскільки ним не пред`явлено вимог до ОСОБА_2 у шестимісячний строк, посилається на відсутність у позивача права на звернення до суду у зв`язку з викладеними обставинами, тому у суду першої інстанції не було підстав для застосування заходів забезпечення позову у цій справі. Рішення суду в частині застосування зустрічного забезпечення вважає обґрунтованим також зауважує, що вартість майна на яке накладено арешт орієнтовно складає 8000000 грн.

Представник скаржника Андрєєв І.П. копію ухвали про відкриття провадження отримав 08.05.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач повідомлений у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 судову повістку отримав 26.06.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач судову повістку отримала 28.06.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Із тексту апеляційної скарги вбачається, що ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року в частині застосування забезпечення позову сторонами не оскаржується, тому судове рішення в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Щодо заявлено відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

З виокремлених матеріалів справи та оскаржуваної ухвали вбачається, що Суворовський районний суд м. Одеси оскаржувану ухвалу постановив поза межами судового засідання 10 квітня 2023 року. Повний текст ухвали складено та підписано 10.04.2023 року.

В оскаржуваній ухвалі судом роз`яснено порядок її оскарження протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Скаржник у строк, передбачений в ст. 354 ЦПК України звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Одеський апеляційний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі 27.04.2023 року.

Суворовський районного суду м. Одеси ухвалою від 28.04.2023 року скасував ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року про застосування заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення.

Обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі відповідач вважає, що оскільки оскаржувана ухвала скасована Суворовським районним судом м. Одеси ухвалою від 28.04.2023 року, то на даний час відсутній предмет апеляційного оскарження, що є підставою для закриття апеляційного на підставі статті 362 з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 200/21797/14-ц (провадження № 61-8175св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц (провадження № 61-21649св19), від 01 березня 2021 року у справі № 372/977/19 (провадження № 61-22969св19), від 09 березня 2021 року у справі № 523/8402/17 (провадження № 61-8718св20), від 11 березня 2021 року у справі № 710/1598/19 (провадження № 61-17230св20), від 24 березня 2021 року у справі № 201/12487/16-ц (провадження № 61-6798св19), від 09 квітня 2021 року у справі № 2-364/12 (провадження № 61-17763св19).

Отже положеннями п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено підставу закриття провадження у справі у разі відсутності саме предмета спору.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення.

Предметом спору у цій цивільній справі є стягнення зі спадкоємця ОСОБА_2 боргу за розпискою.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає посилання відповідача на положення п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України помилковими.

Апеляційний суд зазначає, що станом на час відкриття апеляційного провадження ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року була чинною, тому відсутні підстави, для закриття провадження в цій справі та задоволення відповідного клопотання ОСОБА_2 .

Розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року в частині застосування зустрічного забезпечення апеляційний суд зазначає таке.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виник спір, щодо можливого невиконання грошового зобов`язання за борговою розпискою від 13.06.2019 року. Накладаючи арешт на земельні ділянки та квартиру за адресою: АДРЕСА_12 , суд першої інстанції зазначив, що інше майно належить ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності та з урахуванням предмету позову не може виступати в якості забезпечення позову.

З урахуванням значного розміру заявлених позовних вимог, враховуючи, що незабезпечення позовних вимог на даній стадії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 в межах його вартості, одержаного останньою у спадщину.

Суд першої інстанції з метою забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, дійшов висновку про необхідність застосування зустрічного забезпечення в розмірі 1000000 грн, який є мінімальним з урахуванням вартості нерухомого майна на яке накладено арешт, згідно наданих довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості.

Згідно з пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчинення певної дії.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Цей інститут має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Частиною 4 ст. 154 ЦПК України передбачено, що зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

При цьому положення статті 154 ЦПК України не містять прямої вказівки на необхідність вжиття судом заходів зустрічного забезпечення у розмірі ціни позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв`язку із забезпеченням позову.

Оцінка співмірності здійснюється, крім іншого, з урахуванням співвідношення права та інтересу, які просить захистити заявник, вартості майна, на яке накладається арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. При цьому в ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення вказується розмір останнього або інші дії, які повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення, а також строк його надання, котрий не може перевищувати 10-ти днів з дня постановлення ухвали.

Апеляційним судом не встановлено наявність передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Зазначене не спростовується матеріалами справи.

Тому з огляду на викладене, питання про застосування зустрічного забезпечення у вказаній справі є правом суду першої інстанції. Оскільки питання про застосування зустрічного забезпечення віднесено на розсуд суду, то підставою для його застосування є наявність обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Визначаючи розмір зустрічного забезпечення в сумі 1000000 грн суд першої інстанції виходив з вартості нерухомогомайна наяке накладеноарешт,однак як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не надано доказів, що вжиті заходи забезпечення позову дійсно можуть спричинити збитки відповідачу, що є підставою для застосування зустрічного забезпечення. Судом першої інстанції оцінка можливості та обсягу ймовірних збитків, яких може зазнати відповідач, у зв`язку із забезпеченням позову не надавалась.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на звернення до суду, оскільки останнім пропущено строк звернення з вимогами до спадкодавця, визначений ч. 4 ст. 1281 ЦК України, а також посилання на те, що боргова розписка є підробленим документом, не заслуговують на увагу оскільки стосуються встановлення фактичних обставин у справі, які не стосується перегляду ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року про застосування заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення та є предметом оцінки під час розгляду заяви про забезпечення позову. У цьому випадку суд з`ясовує наявність умов для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, та наявності підстав для зустрічного забезпечення позову та не вирішує спір по суті.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження можливих збитків відповідача, яких він може зазнати у зв`язку з забезпеченням позову, як це передбачено ст. 154 ЦПК України, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зустрічного забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала в частині застування зустрічного забезпечення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,від іменіякогодіє представник ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2023 року в частині зустрічного забезпечення скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2023 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко