Постанова
від 01.08.2023 по справі 521/2731/21
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4425/23

Справа № 521/2731/21

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарової М.В., Коновалової В.А.,

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Плавич І.В., у приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Охорона комплекс Одеса» про стягнення невиплаченої заробітної плати , -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні суду знаходилася на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «СП «ОКО» про стягнення невиплаченої заробітної плати.

У обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався, що працював на посаді водія-охоронця ГБР ПЦО у структурі ТОВ «СП «ОКО» до грудня 2019 року. У товариства утворилась заборгованість із виплати заробітної плати за вересень-листопад 2019 року. При звільненні заборгованість виплачена не була, трудова книжка працівникові не видана. Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з ТОВ «СП «ОКО» заборгованість із невиплаченої заробітної плати у загальному розмірі 33000,00 гривень, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, а також суму компенсації заподіяної моральної шкоди в розмірі 25000,00 гривень.

Рух провадження у справі в суді першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» на користь ОСОБА_2 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 вересня 2018 року до 01 грудня 2018 року в загальному розмірі 29700,00 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» на користь ОСОБА_2 суму компенсації заподіяної моральної шкоди в розмірі 12000,00 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» на користь ОСОБА_2 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» на користь держави суму неоплаченого судового збору у розмірі 908,00 гривень. У задоволенні інших вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» відмовлено.

18.11.2021 року на адресу суду надійшла заява представника ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» - адвоката Завальнюка Дмитра Юрійовича про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.04.2021 року.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що ТОВ «СП «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» зареєстроване та здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Жодного документу у справі №521/2731/21 відповідач не отримував, хоча активно користується послугами пошти на поштовому відділенні 65074. Як на доказ перебування у трудових обов`язків позивач посилався на службове посвідчення та акт опитування громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо акту опитування. Із пояснень ОСОБА_3 не вбачається, що він повідомляє про наявність трудових відносин ОСОБА_2 саме з ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА». Крім цього, самі по собі пояснення свідка не можуть підтверджувати наявність трудових відносин та істотні умови праці, порядок оплати праці тощо. Як на доказ розміру заробітної плати позивач посилався на «Табель роботы сотрудников ГБР «Черемушки» за вересень листопад 2019 року. Однак, яким чином зазначені табелі мають відношення до ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА». не зрозуміло. Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують: факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА», трудовий розпорядок, розмір та порядок сплати заробітної плати.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2022 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року у цивільній справі №521/2731/21 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» про стягнення невиплаченої заробітної плати скасовано. Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» про стягнення невиплаченої заробітної плати призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15 вересня 2022 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» про стягнення невиплаченої заробітної плати відмовлено в повному обсязі. .

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду позивачем жодним чином не доведено та не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту наявності трудових відносин між ним та ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» у період часу з вересня по листопад 2018 року. Пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які надані суду, як доказ перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» та розмір заробітної плати, суд не приймає до уваги, оскільки самі по собі пояснення свідків не можуть підтверджувати наявність трудових відносин та істотні умови праці, порядок оплати праці тощо. Як на доказ розміру заробітної плати позивач посилається на «Табель роботы сотрудников ГБР «Черемушки» за вересень листопад 2019 року. Однак, ні позивачем, ні його представником не надано доказів того, яким чином вони мають відношення до ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА». Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу , в якій просила скасувати оскаржуване рішення та просила ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, щодо заяви представника ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» - адвоката Завальнюка Дмитра Юрійовича про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.04.2021 року, в обґрунтування якої Відповідачем було зазначено, що ТОВ «СП «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ОДЕСА» зареєстроване та здійснює свою діяльність за адресою: 65074, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової, 26, корп. А, жодного документу у справі № 521/2731/21 відповідач не отримував, хоча активно користується послугами пошти на поштовому відділенні 65074. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення Відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Цивільного процесуального кодексу України, як зазначено в заочному рішенні Малиновського районного суду м. Одеси, представник відповідача ТОВ «СПІ «ОКО» у судове засідання не з?явився, Відповідач повідомлявся судом про розгляд цивільної справи, причини неявки суду не відомі. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною справою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Крім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи. В заочному рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року зазначено, що згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з?явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. 3 огляду на викладене, врахувавши позицію сторони позивача, суд уважає можливим розглядати справу в заочному порядку. Також, потрібно зазначити, як зазначено в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2022 року, в судове засідання представник відповілача ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» не з?явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями. Щодо того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують: факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА», трудовий розпорядок, розмір та порядок сплати заробітної плати. При цьому судом першої інстанції, під час винесення рішення від 15 вересня 2022 року, не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновок суду не відповідає обставинам справи, а також протирічить і є кардинально протилежним тим висновкам, які судом було встановлено в заочному рішенні від 14 квітня 2021 року. Малиновським районним судом м. Одеси в рішенні від 15 вересня 2022 року зазначено, що сукупність доказів по справі, дає підстави стверджувати, що аргументи позивача в частині мотивів заявленого позову є безпідставними та не доведеними належними та допустимими доказами. Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 обіймав посаду охоронця-водія ГБР ПЦО ТОВ «Охорона комплекс Одеса», що підтверджується службовим посвідченням НОМЕР_1 (видане 08.11.2018 року, дійсне до 31.12.2019 р.). Однак, в ході судового розгляду позивачем жодним чином не доведено та не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту наявності трудових відносин між ним та ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» у період часу з вересня по листопад 2018 року. Пояснення ОСОБА_3 , які надані суду, як доказ перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «СП «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС ОДЕСА» та розмір заробітної плати, суд не приймає до уваги, оскільки самі по собі пояснення свідків не можуть підтверджувати наявність трудових відносин та істотні умови праці, порядок оплати праці тощо. Як на доказ розміру заробітної плати позивач посилається на «Табель роботы сотрудников ГБР «Черемушки» за вересень листопад 2019 року. Однак, ні позивачем, ні його представником не надано доказів того, яким чином вони мають відношення до ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА». Сторона Апелянта (Позивача) не погоджується з твердженнями, які викладені в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 15.09.2022 року, виходячи з наступного: Потрібно зазначити, що Малиновським районним судом в заочному рішенні від 14 квітня 2021 року було зазначено абсолютно протилежна думка, яка була зміненою судде при винесені рішення 15 вересня 2022 року, а саме: Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, надавши належну юридичну оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, Малиновський районний суд м. Одеси, в заочному рішенні від 14 квітня 2021 року, дійшов наступного висновку. Під час розгляду справи суд установив, що згідно із службовим посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 08 листопада 2018 року, дійсним до 31 грудня 2019 року, засвідченим печаткою ТОВ «СПІ «ОКО» та підписом директора Коршуком Сергієм Євгеновичем, ОСОБА_2 обіймав посаду охоронця-водія ГБР ПО ТОВ «СП «ОКО». Також, стороною Позивача наданий суду акт від 13.04.2021 року, складений адвокатом Наном Д.М. (свідоцтво No2366, видане 25 вересня 2012 року Одеською обласною КДКА) у порядку пункту 7 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким опитано громадянина ОСОБА_3 . Також, 17.08.2022 року стороною Позивача був наданий Малиновському районному суду м. Одеса акт, складений адвокатом Діденко К.В. (свідоцтво М.004691, видане 22 лютого 2022 року Радою адвокатів Одеської області) у порядку пункту 7 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким опитано громадянина ОСОБА_4 . Опитані пояснили, що знайомі з ОСОБА_2 , працювали з ним в одному складі групи швидкого реагування. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом працювали на змінах (дві робочі доби через дві доби вихідних) групи швидкого реагування, за зміну співробітник групи швидкого реагування отримував 550,00 гривень. Як регламентує стаття 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від склалності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 97 К3пП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов?язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов?язань щодо оплати праці. Згідно з частинами 1, 2 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Враховуючи вищенаведені норми закону, слід зробити висновок, про те, що виходячи з аналізу статей 21, 24 К3пП України, трудовий договір може вважатися укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи. Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 553/954/17. За свідченнями Позивача співробітник групи швидкого реагування отримував 550.00 гривень заробітної плати за зміну. З урахуванням періоду заборгованості позивачем фактично відпрацьовано 54 доби, у зв?язку з чим заборгованість ТОВ «СП «ОКО» перед ОСОБА_2 по заробітній платі становить 550,00 ? 54 = 29700,00 гривень. Також, згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Як передбачає стаття 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов?язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з положеннями статті 237-1 К3пП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життевих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Як роз?яснено в пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» No 4 від 31березня 1995року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров?я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповілно до ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (стаття 13 ЦПК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України). Однак за загальним правилом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та доказування не може грунтуватись на припущеннях (частина 3 статті 12, частини 1, 6 статті 81 ЦІК України). У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява No4909/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява No18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов?язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява N°37801/97, п. 36). Ще одне призначення обгрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обгрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява No49684/99, п. 30). Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто зазначена норма визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорювання право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб?єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. В абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року No 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах В рішенні суду від 15 вересня 2022, суд вказав, що Позивач не довів факт перебування ОСОБА_5 y трудових відносинах з TOB «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА». При цьому, як вбачається з заочного рішення Малиновського районного суду від 14 квітня 2021 року, обставини на які посилався Позивач не змінились, йде повторення позиції викладеної у попередніх заявах. В даному випадку, Апелянт вбачає суб?єктивний підхід суду до розгляду даної заяви, та неупередженість суду викликає сумнів. 3 огляду на вказане, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2022 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовільнити в повному обсязі.

Рух провадження у справі

15вересня 2022року Малиновськимрайонним судомм.Одеси ухвалено оскаржуване рішення.

08грудня 2022року поштоюподано апеляційнускаргу нарішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2022року.

20 грудня 2022 року відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено на судову колегію : ОСОБА_6 -головуючий суддя, Орловська Н.В., Пузанова Л.В..

Згідно рішення Вищої ради правосуддя від 16 лютого 2023 року №55/0/15-23 суддю ОСОБА_6 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року із змінами та доповненнями, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кострицького В.В.. Відповідно до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року із змінами та доповненнями, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кострицького В.В., Назарової М.В., Коновалової В.А..

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та позивача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст.ст.30,139 КЗпП).

За приписами частини першої другої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.29 Закону України № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Згідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сукупність доказів по справі, дає підстави стверджувати, що аргументи позивача в частині мотивів заявленого позову є безпідставними та не доведеними належними та допустимими доказами.

Так, матеріалами справи встановлено наявність службового посвідчення № НОМЕР_2 , виданим 08 листопада 2018 року, дійсним до 31 грудня 2019 року.

Однак, в ході судового розгляду позивачем жодним чином не доведено та не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту наявності трудових відносин між ним та ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» у період часу з вересня по листопад 2018 року.

Пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які надані суду, як доказ перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА» та розмір заробітної плати, суд не приймає до уваги, оскільки самі по собі пояснення свідків не можуть підтверджувати наявність трудових відносин та істотні умови праці, порядок оплати праці тощо.

Як на доказ розміру заробітної плати позивач посилається на «Табель роботы сотрудников ГБР «Черемушки» за вересень листопад 2019 року. Однак, ні позивачем, ні його представником не надано доказів того, яким чином вони мають відношення до ТОВ «СП «ОХОРОНА КОМПЛЕКС ОДЕСА».

Доводи апелянта в більшості стосуються процедури винесення заочного судового рішення і не є критикою оскаржуваного судового рішення а тому апеляційним судом не переглядаються так як виходять за межі винесення оскаржуваного рішення.

Посилання представника апелянта на ту обставину що під час винесення рішення від 15 вересня 2022 року, не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновок суду не відповідає обставинам справи, а також протирічить і є кардинально протилежним тим висновкам, які судом було встановлено в заочному рішенні від 14 квітня 2021 року, не є слушними так як заочне судове рішення було скасовано судом.

Інші доводи апелянта є викладенням позиції в оскаржуваному рішенні і не є по суті критикою судового рішення.

Посилання апелянта на правову позицію що трудовий договір може вважатися укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи, є слушними , однак не маючим відношення до матеріалів розглянутої цивільної справи. Так під час апеляційного перегляду судовою колегією було задоволено клопотання представника апелянта та долучено до матеріалів справи формальна відповідь південого міжрегіонального управління держпраці на адвокатський запит представника апелянта та відповідь ДПС України в Одеській області відповідно до якої відповідач податкової звітності , форми 4-ДФ за період 2018-2020, військового збору, єдиного соціального внеску відносно ОСОБА_2 не подавали.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають .

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.08.2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення01.08.2023
Оприлюднено03.08.2023
Номер документу112571393
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —521/2731/21

Постанова від 01.08.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Постанова від 01.08.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Ухвала від 07.04.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Кострицький В. В.

Ухвала від 31.01.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Чорна Т. Г.

Рішення від 15.09.2022

Цивільне

Малиновський районний суд м.Одеси

Плавич І. В.

Ухвала від 07.02.2022

Цивільне

Малиновський районний суд м.Одеси

Плавич І. В.

Рішення від 14.04.2021

Цивільне

Малиновський районний суд м.Одеси

Плавич І. В.

Ухвала від 23.02.2021

Цивільне

Малиновський районний суд м.Одеси

Плавич І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні