Ухвала

від 01.08.2023 по справі 447/2207/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2-з/447/9/23 Справа №447/2207/23

У Х В А Л А

01.08.2023 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Павліва В.Р.,

з участю секретаря судового засідання Стронської Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві Львівської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

31.07.2023 представниця позивачки ОСОБА_1 адвокатеса Киришко Оксана Вікторівна звернулись в Миколаївський районний суд Львівської області з заявою про забезпечення позову та просила вжити захід забезпечення позову у справі про визнання недійсними договорів дарування № 494 від 14.07.2022 та № 505 від 13.07.2022 у виді заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстратором прав на нерухоме майно: державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб`єктам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольських міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях), проводити будь-які реєстраційні дії щодо майна яке є предметом даного спору, а саме 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки загальною площею 0,2111 га, кадастровий номер 4623080600:01:002:0116, цільового призначення: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства. Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 (однієї другої) частки житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель та споруд, та 1/2 (однієї другої) земельної ділянки загальною площею 0,1808 га, кадастровий номер 4623080600:01:002:0045, цільового призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви покликається на те, що звернулась у Миколаївський районний суд Львівської області з позовною заявою про визнання недійсними договорів дарування № 494 від 14.07.2022 та № 505 від 13.07.2022. Стверджує, що вказані договори дарування, які укладені між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були укладені проти волі, із застосуванням до неї з боку відповідача фізичного та психологічного насильства.

Зазначає, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України члени її сім`ї ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_4 (онук) та ОСОБА_5 (онука) проживають за межами території України.

Скориставшись моментом відсутності на території України інших дітей ОСОБА_1 ввів в оману ОСОБА_1 звернувшись до приватного нотаріуса Алєксєєвої Г.М. під тиском майбутньої фізичної розправи в разі відмови примусив підписати договір дарування № 494 та № 505.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово застосовував фізичне насильство по відношенню до неї та сім`ї. Дане може бути підтверджено показами свідків, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Наголошує, що не мала наміру передавати у власність ОСОБА_2 майно та не планувала укладати договори дарування. 20.08.2021 нею складено заповіт, згідно з яким усе майно ОСОБА_1 , де б воно не було і з чого б не складалось у випадку смерті ОСОБА_1 заповідається ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач погрожує насильством, а тому ОСОБА_1 вважає, що існують реальні підстави для заборони на відчуження спірного майна.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що забезпечення позову у виді заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав проводити реєстраційні дії щодо майна, яке є предметом позову не призведе до його реального виконання. У поданій заяві про забезпечення позову відсутні всі необхідні дані щодо індентифікації нерухомого майна - відсутня інформація про реєстрацію у Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

А тому суд вважає, що ОСОБА_1 заявлено не ефективний вид забезпечення позову, який не призведе до збереження майна, який є предметом позову.

Крім того, заява про забезпечення позову відповідно до п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України не містить пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову.

Додатково суд хоче зазначити, що відмова у забезпеченні позову не позбавляє заявницю права на повторне звернення із заявою про забезпечення позову.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 151, 153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Боржник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Павлів В. Р.