Рішення

від 01.08.2023 по справі 456/2892/23

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2892/23

Провадження № 2/456/836/2023

РІШЕННЯ

іменем України

01 серпня 2023 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина В.Я.,

сторони у справі:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЛАДА»;

відповідачка - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що знаходиться по вул. Т. Шевченка, 89, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та інших її учасників та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ОСББ «ЗЛАДА», у порядку самопредставництва, котре здійснює ОСОБА_2 , 01.06.2023 року, скориставшись канцелярією, звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 8900, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території в загальному розмірі 30 996 грн. 92 коп.. Судові витрати у справі позивач ОСББ «ЗЛАДА» при ухваленні рішення просить стягнути на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.05.2016 року, рішенням загальних зборів ОСББ «ЗЛАДА», що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 було створено ОСББ під назвою «ЗЛАДА». Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «ЗЛАДА» від 22.06.2017 року було затверджено встановлення тарифів на надання комунальних послуг для мешканців квартир в розмірі 2,00 грн./м2 та на надання комунальних послуг для нежитлових приміщень в розмірі 4,00 грн./м2. Протоколом № 3 від 20.10.2018 року, було затверджено підняття тарифів, а саме: на надання комунальних послуг для мешканців квартир з 2,00 грн./м2 до 3,60 грн./м2 та для нежитлових приміщень з 4,00 грн./м2 до 7,20 грн./м2. Власницею квартири АДРЕСА_2 , є відповідачка ОСОБА_1 .. Так, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою по АДРЕСА_3 , та споживала послуги, що надавались ОСББ «ЗЛАДА». Між позивачем ОСББ «ЗЛАДА» та відповідачкою ОСОБА_1 встановлювалися зобов?язальні правовідносини з приводу утримання будинку та прибудинкової території. Станом на 10.10.2022 року сума заборгованості за особовим рахунком відповідачки ОСОБА_1 складає 30 996 грн. 92 коп.. Це свідчить про неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов?язань, а тому порушує право позивача ОСББ «ЗЛАДА» на одержання плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в установлений законом строк. 18.03.2019 року листом за вих. № 17 відповідачку ОСОБА_1 було повідомлено, що протоколом № 2 від 22.06.2017 року було затверджено розмір платежу на утримання будинку та прибудинкової території - 4,00 грн. за м2 для нежитлових приміщень та протоколом № 3 від 20.10.2018 року було затверджено розмір платежу на утримання будинку та прибудинкової території - 7,20 грн. за м2 для нежитлових приміщень. Крім того, 29.07.2022 року відповідачці ОСОБА_1 направлено рекомендованим листом претензію за вих. № 43 та поставлено вимогу про необхідність оплатити заборгованість. Однак відповідачка ОСОБА_1 продовжує допускати зростання заборгованості та не вчинила жодного платежу щодо погашення заборгованості. Таким чином, між позивачем ОСББ «ЗЛАДА» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли відносини, що породжують цивільні права та обов?язки, оскільки позивач ОСББ «ЗЛАДА» надає житлово-комунальні послуги, а відповідачка ОСОБА_1 ними користується.

Відповідачка ОСОБА_1 , в порядку представництва, котре здійснює адвокат Лисенко С.М., 05.07.2023 року, сформувавши шляхом заповнення відповідної форми в підсистемі «Електронний суд», подав у Стрийський міськрайонний суд Львівської області відзив на позовну заяву, що був зареєстрований у діловодстві за вх. № 10980, за змістом якого зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 не була ніколи власницею квартири АДРЕСА_2 . Вказаний факт доводиться відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер довідки 337904161 від 04.07.2023 року). Більше того, вказаного об?єкту нерухомості не існує, оскільки відомості про нього відсутні в державних реєстрах. Крім того, відповідно до статуту позивача ОСББ «ЗЛАДА» вбачається, що будинок, в якому створене ОСББ «ЗЛАДА» має 73 квартири, тобто квартири з номером 75 в будинку не існує. За таких обставин проживання, реєстрація та споживання будь-яких послуг в об?єкті, якого не існує, вбачається за неможливе. Доказів тому, що відповідачка ОСОБА_1 була власницею цієї квартири та була зареєстрована за вказаною адресою позивачем ОСББ «ЗЛАДА» також не надано, отже ці обставини не відповідають дійсності, бо не доведені, а відповідачкою ОСОБА_1 не визнається та спростовується інформація про зареєстроване місце проживання, що була отримана на запит суду. За відсутності документів про право власності відповідачки ОСОБА_1 на майно в цьому будинку, не вбачається за можливе встановити належність її до членів ОСББ «ЗЛАДА», а звідси виникнення прав і обов?язків члена ОСББ «ЗЛАДА» з сплати послуг. Крім того, неможливо перевірити правильність розрахунків, які проведені позивачем ОСББ «ЗЛАДА», з огляду на відсутність інформації про майно та його площу, яке в цьому будинку за твердженням позивача ОСББ «ЗЛАДА» належить відповідачці ОСОБА_1 . Вказує також, що посилання позивача ОСББ «ЗЛАДА» на «розрахунок заборгованості» не підтверджує ні право власності, ні реєстрацію відповідачки ОСОБА_1 за зазначеною позивачем ОСББ «ЗЛАДА» адресою. Такі документи створені самим позивачем ОСББ «ЗЛАДА», а, отже, до них слід ставитись критично та не приймати до уваги, оскільки право власності особи та місце її реєстрації підлягає доведенню іншими засобами доказування.

Заяви та клопотання сторін у справі.

Позивач ОСББ «ЗЛАДА», у порядку самопредставництва, котре здійснює ОСОБА_2 , 19.06.2023 року, скориставшись канцелярією, подав у Стрийський міськрайонний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 9948, котрою у спосіб та у строк, визначений ухвалою про залишення позовної заяви без руху, усунув недоліки позовної заяви, зокрема долучив платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 31 від 13.06.2023 року про доплату судового збору.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Лисенко С.М., 27.06.2023 року, сформувавши документ у системі «Електронний суд», подав у Стрийський міськрайонний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 10537, про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Лисенко С.М., 30.06.2023 року, сформувавши документ у системі «Електронний суд», подав у Стрийський міськрайонний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві 03.07.2023 року за вх. № 10784, за змістом якої просив завантажити в підсистему «Електронний суд» копію позовної заяви в даній цивільній справі, разом із додатками.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Лисенко С.М., 03.07.2023 року, сформувавши документ у системі «Електронний суд», подав у Стрийський міськрайонний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві 03.07.2023 року за вх. № 10828, за змістом якої просив направити на електронну адресу матеріали позовної заяви в даній цивільній справі, разом із додатками.

Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, до суду не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 02.06.2023 року позовну заяву ОСББ «ЗЛАДА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території залишено без руху та надано термін для виправлення її недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 30.06.2023 року вищевказану позовну заяву, після усунення її недоліків, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд цієї цивільної справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження на 01.08.2023 року о 14:00 год. у приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що за адресою: вул. Т Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, - в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та без проведення судового засідання..

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСББ «ЗЛАДА» відповідно за пред`явленими ним позовними вимогами цивільного характеру - про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території, й причетність до таких порушених його прав відповідачки ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31.05.2016 року засновано за адресою по АДРЕСА_1 , ОСББ «ЗЛАДА», присвоєно код у ЄДРПОУ - 40522359 (копія міститься у справі, а. с. 16).

Згідно сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 133408 від 29.06.2023 року, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (міститься у справі, а. с. 35).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України від 05.06.2023 року, відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою по АДРЕСА_6 , однак 31.01.2023 року знята з реєстрації у м. Київ (міститься у справі, а. с. 81).

За інформаційною довідкою щодо відомостей з державного реєстру речових прав та реєстру прав власності на нерухоме майно номер 337904161 від 04.07.2023 року, сформованою за запитом: АДРЕСА_3 , - такі відомості відсутні (витяг міститься у справі, а. с. 55).

Згідно сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповіді № 166713 від 01.08.2023 року, відповідачка ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) являється власницею квартири за адресою по АДРЕСА_5 , дата реєстрації 31.10.2023 року, реєстраційний номер 198910380000 (міститься у справі, а. с. 84), іншого нерухомого майна в її власності не значиться.

Релевантні норми та джерела права, а також роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, та мотиви їх застосування.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо здійснення права власності у багатоквартирному будинку, невиконання зобов`язання на підставі правочину з надання/отримання житлово-комунальних послуг, у тому числі з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Житловим кодексом України (у редакції Закону України № 2215-ІХ від 21.04.2022 року «Про дерадянізацію законодавства України») (надалі - ЖК України), Законом України Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», профільними підзаконними нормативними актами.

Так, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами та зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

За змістом ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені законом.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний, крім іншого: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

Статтею 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.

У постанові від 11.11.2015 року за єдиним унікальним номером судової справи 3-945гс15 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що особа, яка є власником приміщення і у свою чергу співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено об`єднання, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій, звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог за результатами розгляду цієї цивільної справи.

Надаючи юридичну оцінку доводів та аргументів сторін у цій справі, варто підкреслити, що її матеріалами не встановлено тієї обставини, що відповідачка ОСОБА_1 , за час періоду згідно з наданого розрахунку заборгованості, перебувала у договірних з позивачем ОСББ «ЗЛАДА» відносинах чи/та була власницею, співвласницею, наймачкою або фактично проживала за адресою нерухомого майна по АДРЕСА_3 .

Натомість встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 являється власницею лише квартири, в котрій зареєстрована, а саме за адресою: АДРЕСА_5 . До реєстрації у вказаній квартирі, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачка ОСОБА_1 була зареєстрована у встановленими чинним законодавством спосіб та порядку за адресою: АДРЕСА_6 . Будь-яких документів/доказів, які б встановлювали у минулому чи теперішньому зв`язок між відповідачкою ОСОБА_1 та позивачем ОСББ «ЗЛАДА», або між відповідачкою ОСОБА_1 та об`єктом нерухомого майна - квартирою за адресою: АДРЕСА_3 , зібрані матеріали справи та наявні у ній докази, не містять.

Резюмуючи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території, не підлягають задоволенню з наведеної вище узагальненої оцінки доводів та аргументів у даній цивільній справі, оскільки позивач ОСББ «ЗЛАДА» не довів своє право вимоги, у зв`язку із тим, що не доказано, що відповідачка ОСОБА_1 за час періоду згідно з наданого розрахунку заборгованості, перебувала у договірних з позивачем ОСББ «ЗЛАДА» відносинах чи/та була власницею, співвласницею, наймачкою або фактично проживала за адресою нерухомого майна по АДРЕСА_3 .

Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Розподіл судових витрат у справі, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог повністю, слід здійснити у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, зокрема сплачений судовий збір слід залишити за позивачем ОСББ «ЗЛАДА». Щодо інших судових витрат, зокрема зазначених позивачем ОСББ «ЗЛАДА» у позовній заяві, а саме за отримання ним професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн., то такі, в силу відмови у задоволенні його позовних вимог, слід також залишити за вказаним позивачем.

Щодо судових витрат, зазначених відповідачкою ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, а саме за сплату витрат, пов`язаних з розглядом справи, та за отримання професійної правничої допомоги, у загальному розмірі 5 101 грн., належить вказати наступне.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесення судових витрат відповідачкою ОСОБА_1 надано: інформаційне повідомлення про зарахування коштів №@2PL240267 від 26.06.2023 року, з призначенням платежу - оплата за адвокатські послуги, ОСОБА_3 ; Квитанція № WE-L6939JCK00-EP на суму 30 грн. за запит по нерухомості; рахунок-фактура № 218 від 21.06.2023 року постачальника АБ «Сергія Лисенка», платник ОСОБА_1 (Договір № 301 від 21.06.2023 року), про оплату за правову допомогу ОСОБА_1 на суму 5 000 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги з переліком виконаних робіт, та видів витрат, серед яких, гонорар адвокатського бюро - 5 000 грн., витрати на відправлення відзиву - 70 грн., оплата інформаційної довідки - 31 грн.; ордер серії АІ № 1416403 від 27.06.2023 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до роз`яснень, котрі містяться у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 3 ст. 141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, чинним ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 755/9215/15-ц та номером провадження 14-382цс19. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 9901/350/18 та номером провадження 11-1465заі18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 826/1216/16 та номером провадження 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 755/9215/15-ц т а номером провадження 14-382цс19.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові за єдиним унікальним номером судової справи 910/12876/19, зауважила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При цьому, суд, звертає увагу на ту обставину, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду за єдиним унікальним номером судової справи 905/1795/18 та за єдиним унікальним номером судової справи 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, ціни позову, сумою задоволених вимог, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ціна позову складає 30 996 грн. 92 коп., в задоволені позову відмовлено повністю, послуги адвоката відповідачки ОСОБА_1 складають 5 000 грн., тому суд, вважає, що витрати на правничу допомогу є не співмірними, з урахуванням чого, суд приходить до висновку про зменшення судових витрат за правничу допомогу до 3 000 грн., що відповідатиме 10 % від ціни позову без інших процесуальних витрат, а також доведені витрати з надання поштових послуг у розмірі 61 грн. 20 коп. та витрати з користування державними реєстрами у розмірі 30 грн. (без комісії фінансової установи), що в загальній сумі судових витрат складає - 3 091 грн. 20 коп..

Доказів понесення учасниками цієї справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-82, 89-90, 95, 133, 137, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЛАДА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території, - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЛАДА» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 3 091 грн. (три тисячі дев`яносто одна) 20 коп..

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗЛАДА», місцезнаходження юридичної особи: вул. Ф. Колесси, 55, м. Стрий, Львівська область, 82400; код у ЄДРПОУ: 40522359.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення: 01 серпня 2023 року.

Суддя Володимир МИКИТИН