Постанова

від 12.07.2023 по справі 911/1374/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 911/1374/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 12.07.2023

за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Катеринич-М"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2023

за заявою Фермерського господарства "Катеринич-М" про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 911/1374/23 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом Фермерського господарства "Катеринич-М"

до Державного реєстратора виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області Петровської Ірини Петрівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ржищівська міська рада Київської області

про забезпечення позову подану до пред`явлення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла заява Фермерського господарства «Катеринич-М» про забезпечення позову, у якій заявник просить заборонити Ржищівській міській раді (код ЄДРПОУ 04358218; місцезнаходження: 09230, Київська область, місто Ржищів, вулиця Соборна, будинок 22), третій особі на стороні відповідача, вчиняти будь-які дії (приймати рішення), що стосуються використання, розпорядження земельною ділянкою (в т.ч. продаж) на земельних торгах (аукціоні) - № 3211300000:69:003:0052 - до прийняття рішення суду по суті.

Подана заява обґрунтована тим, що 17.06.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 3211300000:69:003:0052), правокористувача - Фермерського господарства «Катеринич-М» (код ЄДРПОУ 43177005), номер запису про інше речове право: 32487816.).

На переконання заявника (позивача) такі дії, за наявності спору, можуть ускладнити або унеможливити ефективний захист власних майнових прав, що порушуються.

З урахуванням вищенаведеного, за твердженням заявника, виникає потреба у вжитті заходів забезпечення позову, шляхом заборони Ржищівській міській раді (код ЄДРПОУ 04358218; місцезнаходження: 09230, Київська область, місто Ржищів, вулиця Соборна, будинок 22), третій особі на стороні відповідача, вчиняти будь-які дії (приймати рішення), що стосуються використання, розпорядження земельною ділянкою (в т.ч. продаж) на земельних торгах (аукціоні) - № 3211300000:69:003:0052 - до прийняття рішення суду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2023 відмовлено Фермерському господарству "Катеринич-М" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою, 22.05.2023 (згідно дати звернення до підсистеми "електронний суд") Фермерське господарство "Катеринич-М" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2023 у справі № 911/1374/23, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2023 у справі № 911/1374/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заяву Фермерського господарства "Катеринич-М" про забезпечення позову шляхом заборони Ржищівській міській раді, третій особі на стороні відповідача, вчиняти будь-які дії (приймати рішення), що стосуються використання, розпорядження земельною ділянкою (в т.ч. продаж) на земельних торгах (аукціоні) - №3211300000:69:003:0052 до прийняття рішення суду по суті. Стягувачем за цією ухвалою визначити Фермерське господарство "Катеринич-М", боржником за цією ухвалою визначити Ржищівську міську раду.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення, оскільки за період розгляду справи в судовому порядку можлива передача в користування земельної ділянки третім особам.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1374/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Катеринич-М" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

01.06.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1374/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Катеринич-М" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2023 за заявою Фермерського господарства "Катеринич-М" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/1374/23 залишено без руху та роз`яснено Фермерському господарству "Катеринич-М", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі та докази направлення апеляційної скарги відповідачу та третій особі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

16.06.2023 (згідно дати звернення до системи "електронний суд") від Фермерського господарства "Катеринич-М" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2023 у вигляді квитанції про сплату судового збору №12 на суму 2684, 00 грн та докази направлення апеляційної скарги іншим сторонам у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Катеринич-М" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2023 за заявою Фермерського господарства "Катеринич-М" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/1374/23 та повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 12.07.2023 об 11 год. 00 хв.

26.06.2023 (згідно дати звернення до системи «електронний суд» від представника Фермерського господарства "Катеринич-М" адвоката Глеваського Віталія Васильовича до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 клопотання представника Фермерського господарства "Катеринич-М" адвоката Глеваського Віталія Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

В судове засідання 12.07.2023 з`явився представник позивача. Відповідач та третя особа не з`явились, своїх представників не направили, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу , заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача.

Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до господарського суду із заявою про забезпечення позову, заявник вказував, що Ржищівська міська рада має намір реалізації права оренди щодо предмета спору на земельних торгах (аукціоні), на підтвердження чого заявник надав скріншот з офіційного веб сайту Ржищівської міської ради, з якого вбачається, що 05.05.2023 заплановано засідання міської ради (сесія), де можливий розгляд питань, що стосуються предмета спору.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, заявник не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що Ржищівська міська рада на момент звернення з відповідною заявою про забезпечення позову розглядає питання, зокрема продажу права оренди спірної земельної ділянки, а також того, що такі питання включено до порядку денного найближчої сесії міської ради тощо.

Окрім цього, колегією суддів перевірено, що скаржником не подано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів, що Ржищівська міська рада на пленерному засіданні може прийняти рішення щодо розпорядження своїми правомочностями власника щодо спірної земельної ділянки.

Таким чином, саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

З огляду на відсутність доказів у даній справі, які б свідчили, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідні твердження позивача є нічим іншим, як припущеннями, та вжиття заходів до забезпечення позову по арешту грошових коштів та майна відповідачів не здатні покращити ефективність виконання рішення суду.

Отже, позивачем не було подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмовлення у задоволенні заяви Фермерського господарства "Катеринич-М" про вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Катеринич-М" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі №911/1374/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 4, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст. 280, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Катеринич-М" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2023 у справі № 911/1374/22 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 08.05.2023 у справі №911/1374/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на Фермерське господарство "Катеринич-М".

4. Матеріали справи № 911/1374/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст складено 01.08.2023, враховуючи перебування судді Шаптали Є.Ю. у відпустці)

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв