Постанова

від 26.07.2023 по справі 910/9015/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2023 р. Справа№ 910/9015/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 25.11.2022

у справі № 910/9015/22 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Вуд Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс"

про стягнення боргу, неустойки, ціна позову 70948,14 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Вуд Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Вема Кідс" про стягнення 70 948, 14 грн., а саме 64 498,31 грн. заборгованості за договором поставки № 05/01 від 05.01.2022 та 6 449, 83 грн. штрафу, а також судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що між сторонами 05.01.2022 було укладено договір поставки № 05/01. Позивачем в обумовлені договором строки 09.02.2022 виконано зобов`язання з поставки товару, однак відповідачем не виконано свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару, у зв`язку із чим відповідачу на підставі п.6 2 договору нараховано штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 року позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 64 498, 31 грн. боргу, 1000 грн. штрафу, 2 481 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції визнав обґрунтованим позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу, однак враховуючи обставини щодо розміру простроченого зобов`язання, відсутності даних про заподіяння позивачу у зв`язку з цим збитків, співрозмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 233 ГК України, ст. 616 ЦК України дійшов висновку про зменшення розміру належних з відповідача на користь позивача штрафних санкції до 1000, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, а саме відсутість вини відповідача в порушенні зобов`язань за договором поставки від 05.01.2022 № 05/01.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач здійснював свою господарську діяльність за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-В. З початком військової агресії відповідач був змушений припинити господарську діяльність, а у період з 28.02.2022 по 30.03.2022 відбувалися бої за Ірпінь, що є загальновідомим фактом. Судом першої інстанції не було враховано, що внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків у виробничо - складські приміщення відповідача виникла пожежа, якою було знищено стіни та стелю виробничих та складських приміщень, а також виробниче обладнання, інженерно - технічні системи та товарно - матеріальні цінності. Зазначений факт підтверджується актом про пожежу від 22.06.2022, який не був досліджений судом першої інстанції.

Апелянт зазначає, що на даний час він не має можливості здійснювати господарську діяльність та здійснювати розрахунки з незалежних від нього обставин ,а отже вина відповідача в порушенні зобов`язань за договором № 05/01 від 05.01.20212 відсутня.

Позиції учасників справи

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05 січня 2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Вуд Трейд" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (покупець за договором) було укладено договір поставки № 05/01.

Згідно з умовами пункту 1.1. договору позивач зобов`язався поставити відповідачу фанеру продукцію/товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до п. 1.3 договору найменування, асортимент, одиниці виміру, ціна, кількість кожної окремої партії товару та строк поставки визначаються у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна товару, в т.ч. ПДВ визначається у видаткових накладних (специфікаціях), які видаються на кожну окрему партію товару (п.3.1. договору).

Згідно п.п. 3.3. договору оплата товару здійснюється наступним чином: 100% вартості товару покупець оплачує шляхом внесення попередньої оплати постачальнику, або відтермінування платежу на строк 14 календарних днів.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару на умовах відтермінування платежу покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1. договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 р., в будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 308 057, 15 грн. за видатковими накладними № 347, № 348 від 9 лютого 2022 р. підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару.

За доводами позивача, відповідач частково оплатив вартість поставленого товару у розмірі 243 558, 84 грн., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 64 498, 31 грн.

Крім того, позивач просить суд, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати за поставлений товар, відповідно до п. 6.2 договору стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексуУкраїни та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 308 057, 15 грн. за видатковими накладними № 347, № 348 від 9 лютого 2022 р., який був отриманий відповідачем.

Платіжними дорученнями № 5239 від 11.02.2022 на суму 128 996, 56 грн., № 5240 від 11.02.2022 на суму 50064,00 грн., № 5316 від 21 лютого 2022 р. на суму 64 498, 28 грн. стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару, що разом складає 243 558, 84 грн.

Доказів того, що відповідачем виконано у повному обсязі зобов`язання по сплаті наданих послуг за договром поставки суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 64 498, 31 грн. (308 057, 15 грн. - 243558,54 грн.).

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати за поставлений товар, відповідно до п. 6.2 договору, що складає 6 449,83 грн.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Відповідач не заперечує той факт, що розрахувався з позивачем не у повному обсязі, однак звертає увагу на те, що внаслідок військової агресії, яка розпочалася 24.02.2022 відповідач був змушений припинити господарську діяльність за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-В. Крім того, є загальновідомим той факт, що у період з 28.02.2022 по 30.03.2022 відбувалися бої за Ірпінь і внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків у виробничо - складські приміщення відповідача виникла пожежа, якою було знищено стіни та стелю виробничих та складських приміщень, а також виробниче обладнання, інженерно - технічні системи та товарно - матеріальні цінності. Зазначений факт підтверджується актом про пожежу від 22.06.2022 (а.с. 35-36).

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 зазначено: що аналіз приписів частини першої статті 617 ЦК України та частин першої і другої статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Колегія суддів враховує, що російською федерацією з 24.02.2022 систематично здійснювалися ракетні обстріли, у тому числі міста Ірпінь, крім того, у місті йшли бої, які не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є надзвичайними та невідворотними, підприємство відповідача внаслідок бойових дій було частково знищено, що унеможливлювали здійснення господарської діяльності відповідачем та виконання умов договору щодо оплати поставленого товару у повному обсязі.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Суд враховує, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце за день до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір штрафу, оскільки у даному випадку мова йде не про звільнення від сплати неустойки у зв`язку з відсутністю вини відповідача, а про зменшення її розміру відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України з урахуванням того, що відповідач є об`єктом критичної

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за державним контрактом за першим етапом поставки, а саме відмовити в частині стягнення штрафу у розмірі 6 449, 83 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині відмови у задоволенні стягнення штрафу.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 було відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/9015/22 до прийняття постанови у даній справі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, апелянт за подання апеляційної скарги повинен сплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3721,50 грн., сплату якого було відстрочено до прийняття постанови у справі.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/9015/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/9015/22 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Вуд Трейд" м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, код 39831287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Вуд Трейд" (04080, м. Київ, вул. Корабельна, 6, код 43155636) 64498,31 грн. боргу, 2481 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Вуд Трейд" (04080, м. Київ, вул. Корабельна, 6, код 43155636) в дохід Державного бюджету України (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, розрахунковий рахунок UA668999980313121206082026001, код класифікації доходів бюджету 22030101) 3721,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/9015/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова