Постанова

від 26.07.2023 по справі 910/268/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2023 р. Справа№ 910/268/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Жегулін Ю.М.

від відповідача: Гаврилова О.Ю.; Пушина Н.Л.;

від Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ): Руденко О.В.;

від ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК»: Горбатюк О.В; Цурка М.О.;

від ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК»: Трохимчук О.І.

від ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»: Кізленко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ),

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»,

Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2023 (про забезпечення позову)

у справі № 910/268/23 (суддя Босий В.П.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»;

3. Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»;

про стягнення 45 979 796 953, 50 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову, заяви про забезпечення позову та рух справи у суді першої інстанції

В січні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування 45 979 796 953, 50 грн шкоди (збитків).

Позов обґрунтовано тим, що діями відповідача, як особи, що мала вирішальний вплив на діяльність Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та його керівництво, та як особи-контролера цього банку, заподіяно банку, його вкладникам та іншим його кредиторам збитки, які полягали в організації видачі значних кредитів на підконтрольні йому підприємства без мети їх повернення, а також подальше виведення кредитних коштів через укладення компаніями-позичальниками валютних контрактів із компаніями нерезидентами, які так само контролювалися відповідачем. Від цих операцій відповідач отримав пряму майнову вигоду у розмірі 223 119 302, 36 доларів США та 18 392 644, 00 євро.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.01.2023.

30.01.2023 протокольно суд ухвалив підготовче засідання відкласти на 20.02.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2023 призначено підготовче засідання у справі на 13.03.2023.

В березні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

накласти арешт на частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», які опосередковано належать відповідачу через Компанію FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ);

заборонити Компанії FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ) здійснювати відчуження 50,3% акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК»;

заборонити відчужувати корпоративні права у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»;

заборонити Компанії FERREXPO PLC здійснювати відчуження своєї долі в FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ);

заборонити Компанії Fevamotinico SaRL здійснювати відчуження своєї долі в FERREXPO ;

заборонити Компанії Minco Trust (Singapore) здійснювати відчуження своєї долі в Fevamotinico SaRL;

заборонити державним реєстраторам, нотаріусам будь-яких нотаріальних округів, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо перереєстрації права власності на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»;

заборонити ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах підприємства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу вказаних підприємств.

Заява обґрунтована тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з недобросовісною поведінкою відповідача, яка полягає в: приховуванні активів та їх відчуженні; переховуванні від слідства, яке проводилося за фактом внесення відповідачем недостовірної інформації в декларацію; ухиленні від передбаченого законом обов`язку із розкриття інформації про належне йому майно (активи) та зобов`язання. Факт недобросовісної поведінки відповідача підтверджується оприлюдненими рішенням НАЗК та НАБУ та перебуванням відповідача у міжнародному розшуку. Заявник зазначив, що підставою звернення з позовом до відповідача у цій справі є факт виявлення позивачем масштабної шахрайської схеми із заволодіння коштами Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та виведення значної частини цих коштів за кордон на підконтрольні відповідачу компанії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, повністю задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову; накладено арешт на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282); на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» (Код ЄДРПОУ 35713283); на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» (Код ЄДРПОУ 36601298), які опосередковано належать Костянтину Жеваго через FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ); заборонено Компанії FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ) здійснювати відчуження 50,3% акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282), а також заборонити відчужувати корпоративні права у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» (Код ЄДРПОУ 35713283) та у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»; заборонено Компанії FERREXPO PLC здійснювати відчуження своєї долі в FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ); заборонено Компанії Fevamotinico SaRL здійснювати відчуження своєї долі в FERREXPO ; заборонено Компанії Minco Trust (Singapore) здійснювати відчуження своєї долі в Fevamotinico SaRL; заборонено державним реєстраторам, нотаріусам будь-яких нотаріальних округів, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо перереєстрації права власності на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»; заборонено ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах підприємства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу вказаних підприємств.

Постановляючи ухвалу суд зазначив, що у даній справі між сторонами виник спір щодо існування у відповідача обов`язку зі сплати значної суми грошових коштів для покриття збитків кредиторів банку, що перебуває в процедурі ліквідації, проте відповідачем протягом тривалого часу вчинялися дії з метою приховування факту володіння належним йому майном, за рахунок якого можливо виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позовних вимог. Беручи до уваги викладені заявником доводи та надані на їх підтвердження докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на корпоративні права, які опосередковано належать відповідачу, а також заборони відчужувати такі корпоративні права, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів. Позиції інших учасників справи.

Не погодившись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Підставами для скасування судового рішення скаржник вважає порушення норм процесуального права (ст.ст. 74, 76, 77, 136, п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 137, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст. 96, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В апеляційній скарзі Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) зазначає, що:

матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в обґрунтування підстав забезпечення позову, зокрема, виписки з рахунку у цінних паперах, яка би свідчила про власника акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК»;

наявні в справі документи не дають підстав для висновку про те, що відповідач є власником акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» та корпоративних прав ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», враховуючи відсутність Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідної інформації;

висновок місцевого суду про те, що відповідач є бенефіціарним власником ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» не підтверджується належними доказами;

місцевим судом визнано встановленими недоведені позивачем обставини щодо належності відповідачу акцій та корпоративних прав, щодо яких застосовано арешт та заборону вчиняти певні дії;

позивачем не надано доказів того, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду;

попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу складає 85 000 євро.

Також не погодившись із постановленою ухвалою суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Підставами для скасування судового рішення скаржник вважає порушення норм процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» зазначає, що:

суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України);

матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач є власником корпоративних прав ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»;

позивачем не надано виписки з рахунку у цінних паперах, яка би свідчила про власника акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК»;

висновок місцевого суду про те, що відповідач є бенефіціарним власником ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» не підтверджується належними доказами;

заходи забезпечення позову можуть стосуватися виключно майна відповідача, а не іншої особи;

місцевим судом накладено арешт на майно, яке відповідачу не належить;

позивачем не надано доказів того, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду;

позивачем не надано доказів співмірності вартості майна, на яке накладено арешт, сумі позову.

Компанії Ferrexpo AG, Ferrexpo PLC, Fevamotinico SaRL, Minco Trust (Singapore) є юридичними особами іноземного права;

попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу складає 200 000 євро.

Також не погодившись із постановленою ухвалою суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду звернулося ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Підставами для скасування судового рішення скаржник вважає порушення норм процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» зазначає, що:

суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України);

матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач є власником корпоративних прав ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»;

позивачем не надано виписки з рахунку у цінних паперах, яка би свідчила про власника акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК»;

висновок місцевого суду про те, що відповідач є бенефіціарним власником ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» не підтверджується належними доказами;

заходи забезпечення позову можуть стосуватися виключно майна відповідача, а не іншої особи;

місцевим судом накладено арешт на майно, яке відповідачу не належить;

позивачем не надано доказів того, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду;

позивачем не надано доказів співмірності вартості майна, на яке накладено арешт сумі позову.

Компанії Ferrexpo AG, Ferrexpo PLC, Fevamotinico SaRL, Minco Trust (Singapore) є юридичними особами іноземного права;

попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу складає 100 000 євро.

Також не погодившись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, до Північного апеляційного господарського суду звернулося від ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Підставами для скасування судового рішення скаржник вважає порушення норм процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

В апеляційній скарзі ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» зазначає, що:

суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України);

матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач є власником корпоративних прав ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»;

власником корпоративних прав ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» є Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ);

заходи забезпечення позову можуть стосуватися виключно майна відповідача, а не іншої особи;

позивачем не надано доказів співмірності вартості майна, на яке накладено арешт сумі позову;

взаємовідносини між компаніями Компанія Ferrexpo AG, Ferrexpo PLC, Fevamotinico SaRL, Minco Trust (Singapore) щодо володіння та розпорядження відповідним корпоративним правом регулюється іноземним правом (іншого позивачем доведено не було), а отже метою з`ясування можливості звернення стягнення на ці корпоративні права необхідно тлумачення норм іноземного права;

попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу складає 175 000 євро.

Позивачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та надуманість. Окремо позивач просить розглянути питання про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» на підставі п. 3 ст. 264 ГПК України, оскільки, на його думку, оскаржуваною ухвалою суду про забезпечення позову у цій справі не зачіпаються права та інтереси вказаних юридичних осіб, відтак останні не мають права апеляційного оскарження.

ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» подало заперечення на відзив, в яких посилаючись на судову практику Верховного Суду у справах № 335/1273/22, 917/1345/17, 910/14923/20, стверджує про безпідставність доводів позивача щодо відсутності порушених прав та законних інтересів ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» внаслідок накладення арешту на частку товариства у статутному капіталі та заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії. Зауважує на тому, що відповідач не був учасником справ №№910/18801/16, 910/19560/16, 910/19581/16, на які посилається позивач у відзиві на апеляційні скарги. Позивач додав до відзиву додаткові докази, при цьому не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції. Вважає, що накладення арешту на корпоративні права товариства та заборона вчинення реєстраційних дій впливає на можливість ведення нормальної, повноцінної діяльності. Заперечення на відзив обґрунтовано посиланням на судову практику Верховного Суду у справах №№335/1273/22, 917/1345/17, 910/14923/20.

ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» подало до суду відповідь на відзив позивача, в якій серед іншого зазначає, що: позиція позивача є лише його судженнями, які не підтверджені належними, достатніми і достовірними доказами; долучені позивачем документи, які на його думку, підтверджують той факт, що відповідач є кінцевим бенефіціарним власником 51 % акцій у статутному капіталі Ferrexpo PLC, яке є власником 100 % частки в капіталі Ferrexpo AG, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції з огляду на норми ст. 269 ГПК України; жоден з наданих позивачем документів не підтверджує право власності відповідача на корпоративні права ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»; відповідач не був учасником справ №№910/18801/16, 910/19560/16, 910/19581/16, на які посилається позивач у відзиві на апеляційні скарги; Компанія Ferrexpo AG та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» не можуть відповідати за зобов`язаннями відповідача у цій справі; скаржником було застосовано принцип «ex officio» в тому сенсі, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали самостійно був зобов`язаний встановити право, яким регулюються спірні правовідносини. Відповідь на відзив обґрунтовано посиланням на судову практику Верховного Суду у справах №№910/4922/19, 904/2104/19, 761/41709/17.

Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) подала заперечення на відзив, в яких вважає безпідставним посилання позивача на факт підконтрольності відповідачу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», встановлених в межах судових справ №№910/18801/16, 910/19560/16, 910/19581/16. Стверджує, що власником акцій вказаних товариств є Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), права та інтереси якої порушуються оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову, що фактично визнається позивачем у відзиві. Позивач не спростував доводи Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) про відсутність доказів можливості зменшення, зникнення за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Щодо співмірності заходів забезпечення позову, заперечує проти відповідних доводів позивача, при цьому посилаючись на те, що номінальна вартість акцій чи розмір статутного капіталу відрізняється від вартості акцій чи частки товариства. Заперечення на відзив обґрунтовано посиланням на судову практику Верховного Суду у справах №№917/814/16,741/605/17, 548/538/17, 760/23291/14-ц, 922/3109/21,910/4922/19, 2а/0370/3060/12, 905/447/22, 903/744/19.

ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» подало заперечення на відзив, в яких вважає безпідставним посилання позивача на судові рішення у справах №№910/18801/16, 910/19560/16, 910/19581/16, оскільки ні ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ні відповідач, ні Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) не брали участі у розгляді цих справ. Майно, щодо якого вжито заходи забезпечення позову не входить до предмета спору. Стверджує, що позивачем порушений порядок подання доказів до суду апеляційної інстанції. Заперечення на відзив обґрунтовано посиланням на судову практику Верховного Суду у справах №№905/447/22, 755/9322/20, 909/243/18, 905/447/22, 910/14923/20, 909/965/16, 913/632/17, 10/Б-921/1442/2013.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

Позивачем, в порядку ч. 4 ст. 42, ч. 3 ст. 43 ГПК України, до суду апеляційної інстанції заявлено клопотання про притягнення скаржників (Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК») до відповідальності за зловживання процесуальними правами з підстав введення суду в оману шляхом обґрунтування скаржниками своїх апеляційних скарг неправдивими поясненнями щодо дійсних обставин справи. Позивач стверджує, що скаржники неправдиво заперечують той факт, що відповідач є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК». Крім того, позивач стверджує, що апеляційні скарги не було вручено одному з учасників справи (відповідачу), оскільки представником відповідача Пушиною Н.Л. подавалися до суду першої інстанції клопотання, в яких остання інформувала суд про поточне місце проживання відповідача та його адресу для листування (31 Avenue Hoche - 75008 Paris, France), тоді як апеляційні скарги були направлені на неналежну адресу відповідача (01001, м. Київ, вул. Костельна, буд. 8, кв. 20). Також не направлялися апеляційні скарги на адреси представників відповідача в Україні - адвокатів Пушиної Н.Л., Гаврилової О.Ю.

Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» заперечили проти задоволення зазначеного клопотання з мотивів, викладених в їх запереченнях/відповідях на відзив на апеляційні скарги.

Згідно з п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 43 ГПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Частинами першою, другою статті 132 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Вартий уваги той факт, що механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 42 ГПК України).

Статтею 384 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Ознакою порушення законодавства (з метою введення суду в оману), зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України, є вчинення особою процесуальних дій, які полягають у наданні суду завідомо недостовірних або підроблених доказів.

Саме по собі заперечення скаржників того факту, що відповідач є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» не може свідчити про введення суду в оману.

Щодо клопотання позивача про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», мотивованого тим, що оскаржуваною ухвалою суду про забезпечення позову у цій справі не зачіпаються їх права та інтереси, відтак останні не мають права апеляційного оскарження, суд зазначає таке.

Право апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, передбачено нормами ст. 254 ГПК України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад (принципів) господарського судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині судового рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині судового рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Оскільки у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення судом прямо зазначено про права та обов`язки скаржників, колегія відхиляє відповідні доводи позивача про відсутність у них права апеляційного оскарження ухвали про забезпечення позову та закриття у зв`язку із цим апеляційного провадження з розгляду відповідних апеляційних скарг.

Подання вказаними особами апеляційних скарг не свідчить про вчинення цими особами дій, які мають ознаки зловживання процесуальними правами.

Судовою колегією враховується й те, що апеляційне оскарження вказаними особами ухвали місцевого суду про забезпечення позову не перешкоджає руху справи та її розгляду судом першої інстанції по суті.

Клопотання позивача не містить достатніх та обґрунтованих доводів та доказів того, що скаржники вводять суд в оману щодо фактичних обставин справи, а їх дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, які б могли бути розцінені як зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Отже, підстави для задоволення зазначеного клопотання позивача, відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги та явка представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 21.03.2023 матеріали апеляційних скарг Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» передані передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, з урахуванням ухвали від 05.04.2023 про виправлення описки, витребувано з господарського суду міста Києва копії матеріалів справи № 910/268/23, необхідних для розгляду вказаних апеляційних скарг та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаними апеляційними скаргами на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23 до надходження копій матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду копій матеріалів оскарження, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 за клопотаннями Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 03.03.2023, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/268/23 та призначено апеляційні скарги до розгляду на 24.05.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці телефонограмами від 22.05.2023 було повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 24.05.2023, не відбудеться, наступне судове засідання - 07.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 за клопотанням ТОВ "ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК" розгляд справи № 910/268/23, призначений на 07.06.2023, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі EasyCon.

У судовому засіданні 07.06.2023 протокольно оголошено перерву до 21.06.2023, про що присутніх у судовому засіданні представників повідомлено під розписку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 залучено Компанію Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача на підставі відповідних клопотань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 продовжено строк розгляду справи та оголошено перерву у судовому засіданні до 26.07.2023.

У судове засідання 26.07.2023 з`явилися представники скаржників, які підтримали свої апеляційні скарги і просили їх задовольнити.

У судове засідання 26.07.2023 з`явилися представники відповідача, які підтримали апеляційні скарги третіх осіб і просили їх задовольнити.

У судове засідання 26.07.2023 з`явився представник позивача, який заперечив проти апеляційних скарг і просив відмовити в їх задоволенні. Також представник позивача у судовому засіданні відкликав клопотання про відкладення слухання справи, поданого до суду 14.07.2023. Відкликання клопотання прийнято судом.

26.07.2023 до початку судового засідання представником відповідача подані письмові пояснення.

Згідно з ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 118 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду письмових пояснень представника відповідача, оскільки вони були подані поза межами процесуального строку, встановленого для їх подання. Клопотання про поновлення строку не заявлялось.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову.

Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

У відповідності до вимог статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що:

відповідно до річної декларації відповідач задекларував, що через Minco Trust є власником акцій Ferrexpo Plc. Відповідно до опублікованої звітності Ferrexpo Plc (Велика Британія) мажоритарним акціонером є Fevamotinico SaRL (Люксембург), яка володіє 50,3 % випущеного акціонерного капіталу Ferrexpo Plc. В свою чергу, Fevamotinico SaRL повністю належить Minco Trust (Сінгапур). Бенефіціарами Minco Trust є відповідач та двоє членів його родини;

згідно Проспекту емісії Ferrexpo Plc від 2007 про продаж 152,097,932 акцій компанії та допуск до офіційного списку Управління фінансових послуг та до торгів на Лондонській фондовій біржі (ІРО), зазначено, що акціонер-продавець (Fevamotinico S.a.r.l) повністю контролюється Minco Trust, серед бенефіціарів якого є відповідач;

відповідно до річного звіту Ferrexpo Plc за 2021, компанією розкрито інформацію про консолідовані дочірні компанії та розмір частки, якою володіє Ferrexpo Plc в цих компаніях, зокрема: Ferrexpo AG (Феррекспо АГ, частка 100 %); PJSC Ferrexpo Poltava Mining (ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», частка 100 %); LLC Ferrexpo Yeristovo Mining (ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», частка 100 %); LLC Ferrexpo Belanovo Mining (ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», частка 100 %);

згідно відкритої інформації, розміщеної на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (агентство здійснює організаційне, технічне та ресурсне забезпечення реалізації повноважень НКЦПФР в сфері розкриття інформації на ринку цінних паперів), єдиним акціонером ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Кількість акцій, що їй належить становить 310 000 000 шт. номінальною вартістю 9, 96 грн за акцію або 3 087 600 000, 00 грн. До 03.11.2016 К. Жеваго перебував на посаді заступника голови наглядової ради ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», на вказаній посаді К. Жеваго перебував 20 років. Відповідно до інформації про структуру власності ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», станом на 28.04.2020 (довідка ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» скріплена електронним цифровим підписом його керівника) кінцевим бенефіціарним власником цього товариства є ОСОБА_1 ;

власниками ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» зареєстровано швейцарську компанію Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (частка 100 %; 8 263 615 113, 00 грн) та ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33638786, частка 82 636, 00 грн). При цьому, засновником ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС» так само є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (частка 100 %, 1 476 399 396, 00 грн). Відповідно до фінансового звіту ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та незалежного аудитора за рік, що закінчується 31.12.2020 (сторінка 15 звіту), учасниками цього товариства є Ferrexpo AG та ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС». Контроль над ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС» здійснює компанія Ferrexpo AG, яка на 100% знаходиться у власності Ferrexpo Plc («Кінцева материнська компанія») (надалі разом із дочірніми підприємствами іменуються «Група компаній Ferrexpo»). Частку більшості в компанії Ferrexpo Plc у кінцевому рахунку утримує компанія Minco Trust, яка була створена для управління контрольованою часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить К. Жеваго та найближчим його родичам;

власниками ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» зареєстровано швейцарську компанію Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (частка 100 %; 1 476 401 470, 00 грн) та ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33638786, частка 2 073, 00 грн). Відповідно до фінансового звіту ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» та Звіту незалежного аудитора за рік, що закінчується 31.12.2020 (сторінка 11), так само зазначено, що ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС» та Феррекспо АГ знаходяться під контролем Ferrexpo Plc, мажоритарним власником якого є Minco Trust. В свою чергу, Minco Trust створено для управління контрольним пакетом акцій групи Ferrexpo, що належить К. Жеваго та найближчим його родичам;

відповідно до витягу з офіційного комерційного реєстру Кантону Цуг Швейцарії (Handelsregisteramt des Kantos Zug), в період з 21.11.2008 по 02.03.2020 К. Жеваго виступав уповноваженим підписантом компанії Ferrexpo AG з правом колективного підпису;

відповідно до витягу з Центрального реєстру підприємств Данії (Det Centrale Virksomhedsregister, CVR) починаючи з 14.04.2008 і до цього часу К. Жеваго є бенефіціарним власником компанії VORSKLA STEEL DENMARK A/S (CVR-номер 30700279, місцезнаходження: Хавневей, буд. 31, Фредеріксверк, Данія, 3300), опосередкована участь і право голосу становлять 100 %. При цьому, в період з 27.02.2009 до 24.03.2022 одним із власників компанії виступала вищезгадана Fevamotinico SaRL. Тобто, К. Жеваго здійснював контроль над VORSKLA STEEL DENMARK A/S та реалізовував своє право голосу в управлінні цією компанією, в тому числі через Fevamotinico SaRL, що свідчить про підконтрольність К. Жеваго останньої;

наведені факти свідчать про те, що ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС», Ferrexpo AG, Ferrexpo Plc, Fevamotinico SaRL та Minco Trust належать відповідачу у справі - К. Жеваго та перебувають під його контролем. Проте, відповідач використовує складні схеми структурування своєї власності, які включають залучення іноземних компаній, в т.ч. компаній офшорної юрисдикції, для приховання факту володіння належним йому майном (зокрема, вищевказаними частками у компаніях). Вказані дії вчиняються відповідачем з метою ускладнення ідентифікації належних К. Жеваго активів та уникнення майнової відповідальності за своїми зобов`язаннями;

30.08.2019 Національне агентство з питань запобігання корупції на своєму сайті в мережі Інтернет оприлюднило рішення №№ 2757, 2758, 2759 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування (виправлених), за 2015, 2016 та 2017 роки відповідно, поданих К. Жеваго, як народним депутатом України. В мотивувальних частинах цих рішень, зокрема вказується те, що суб`єкт декларування не зазначив відомості зокрема про ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС», кінцевим бенефіціарним власником яких він був станом на 31.12.2015, 31.12.2016 та 31.12.2017 відповідно. З резолютивних частин цих рішень НАЗК вбачається, що суб`єкт декларування при поданні декларацій за 2015, 2016 та 2017 роки зазначив недостовірні відомості, зокрема, про: категорію посади, яку обіймає; наявність квартири на праві власності у члена сім`ї (дружини); право користування ним та членами сім`ї (дружиною, дітьми) об`єктами нерухомості, які вони використовували для проживання на кінець звітного періоду та про право користування об`єктом нерухомості, в якому він та члени сім`ї (дружина, діти) зареєстровані; наявність корпоративних прав; наявність юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких він є. Констатовано недотримання суб`єктом декларування вимог пунктів 1, 2, 5, 51, 7, 9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;

30.08.2019 Національне агентство з питань запобігання корупції оприлюднило на своєму офіційному сайті рішення №№ 2801, 2802, 2803, якими затвердило обґрунтовані висновки щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та доручило профільному департаменту звернутися з цього приводу до Національного антикорупційного бюро України. За вказаним фактом, 11.10.2019 Національне антикорупційне бюро України оголосило Жеваго К.В. підозру.

Заявником надано до матеріалів Висновок (звіт) щодо виявлених фактів, рішень, дій або бездіяльності, пов`язаних з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» осіб, якими завдано шкоду (збитки) банку, та розміру завданої цими особами шкоди (збитків), підготовлений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в якому наведені зокрема факти здійснення володіння К. Жеваго через іноземні компанії, в т.ч. числі офшорної юрисдикції, відповідні відомості відповідачем не декларувались.

Заявник стверджує, що відповідно до наявної у нього інформації відповідачем відчужувались належні йому активи з метою уникнення відповідальності перед кредиторами. Так, в жовтні 2022 року після ознайомлення представників АТ «Банк «Фінанси і Кредит» з матеріалами досудового розслідування № 62019000000000890 від 14.06.2019, заявнику стало відомо, що кредитні кошти в загальній сумі 47 500 000, 00 доларів США, які компанію NASTERNO COMMERCIAL LTD отримала в якості кредиту від Meinl Bank AG під заставу коштів АТ «Банк «Фінанси і Кредит» (в подальшому кошти Банку було списано в рахунок погашення боргу NASTERNO COMMERCIAL LTD), в період з 30.11.2012 по 02.07.2013 було перераховано на компанію Collaton Limited (острів Мен). В свою чергу, за рахунок вказаних коштів, компанією Collaton Limited було здійснено оплату зобов`язань компанії INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED щодо збільшення статутного капіталу належного їй чеського заводу CDK Kutna Hora на суму 484 216 500 чеських крон (25 050 000, 00 доларів США). Власником INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED є компанія Collaton Limited, обидві контролювались К. Жеваго, про що прямо вказувалось у звіті INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED. Компанія INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED володіла іншим чеським заводом SCB Foundry. Як вказано на офіційному сайті заводу SCB Foundry після приватизації в 1995 році ливарний завод став частиною CKD Kutna Hora as, а в 2012 році був придбаний вищезгаданою INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED через процедуру банкрутства.

Відповідно до скороченого звіту INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED за рік, що закінчується 31.03.2013 компанії належало 100 % акцій CKD Kutna Hora as (оцінювалось в 43 млн. доларів США) та SCB Foundry (оцінювалось в 22,4 млн. доларів США).

Відповідно до звіту INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED за рік, що закінчується 31.12.2014 компанія продала 35% акцій CKD Kutna Hora as пов`язаній компанії Invertex ltd за 8,75 млн доларів США; станом на 31.12.2014 оплата за акції не надходила. Власником акцій CKD Kutna Hora , які було продано компанії Invertex ltd стала компанія Hollandsche IRS BV. При цьому, INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED почала опубліковувати борг перед іншою пов`язаною компанією Lioforce Ltd (компанії знаходились під спільним контролем К. Жеваго) в розмірі 2 млн. доларів США , які було авансовано Hollandsche IRS BV. Інформація про проведення із INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED розрахунків за продаж 35% акцій CKD Kutna Hora as в звіті за 2015 рік або наступні роки відсутня.

Відповідно до звіту INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED за рік, що закінчується 31.12.2016 компанія продала 100 % акцій SCB Foundry за ціною лише 4 634 дол. США. Згідно даних з Комерційного реєстру Чеської Республіки, акції SCB Foundry було продано тій самій пов`язаній компанії Invertex ltd. З 29.08.2019 року єдиним акціонером SCB Foundry стала компанія CURRUS LIMITED, а керівництво компанією здійснюють громадяни України (Голова ради директорів - Андрій Тертишко, заступник голови ради директорів - Тетяна Литовченко, член правління - Віталій Краплина, член Спостережної ради Максим Дронов), що в свою чергу, як зазначає заявник, вказує на те, що К.Жеваго не втрачав контролю над вказаним заводом.

Згідно Звіту INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED за рік, що закінчується 31.12.2017, в червні звітного року на виконання наказу Лондонського міжнародного арбітражу (The London Court of International Arbitration) Компанія здійснила продаж своєї частки в CKD Kutna Hora as (контрольний пакет в 65% акцій). При цьому, Компанія отримала збитки в звітному періоді в розмірі 22 303 359 доларів США, грошовий потік становив - 0. Згідно даних з Комерційного реєстру Чеської Республіки частку CKD Kutna Hora as було придбано вищезгаданою компанією Hollandsche IRS BV, яка до цього була міноритарним акціонером CKD Kutna Hora as. Як зазначалось, INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED мала заборгованість перед Lioforce Ltd за невідомими зобов`язаннями перед Hollandsche IRS BV за придбання 35 % акцій CKD Kutna Hora as або наступного придбання 65 % акцій CKD Kutna Hora as у звітах компанії не міститься, INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED обліковує нові збитки.

30.12.2019 щодо INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED було розпочато процедуру адміністрації (справа 008681 від 2019 року в канцелярському відділі Високого суду) відповідно до Закону про неплатоспроможність 1986 та Правил про неплатоспроможність (Англія та Уельс) 2016. Згідно звіту адміністраторів за період з 30.12.2021 по 29.06.2022 INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED здійснило продаж 100% своєї долі в чеській компанії SCB Foundry в червні 2019 року, а не в 2016 році, як про це зазначалося в звітах компанії. При цьому, за даними адміністраторів, продаж відбувався напряму на CURRUS LITMITED (в звіті фігурує, як компанія з Белізу), ціна продажу була визначена сторонами в розмірі 1,5 млн доларів США і не була сплачена, що стало підставою для окремого розслідування, яке проводять Адміністратори.

Заявник стверджує, що належні відповідачу долі в заводах CKD Kutna Hora as та SCB Foundry, якими він володів через компанію INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED були відчужені у непрозорий спосіб та, як мінімум частково, відчужені безоплатно (інформація про отримання компанією INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED будь-якої оплати за акції CKD Kutna Hora as так само відсутня). Після відчуження належних INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED активів, компанією було ініційовано процедуру своєї ліквідації. Загальний розмір заявлених вимог до компанії INTEGRATED RAIL-CASTING COMPANY LIMITED становить 51 681 450, 00 фунтів стерлінгів, що дає підстави для висновку про відчуження відповідачем належних йому активів для уникнення розрахунків із кредиторами. Обставини відчуження ативів можуть свідчити про те, що відповідач не втрачав контролю над CKD Kutna Hora as та SCB Foundry, натомість приховує вказані активи від кредиторів.

15.12.2022 на адресу відповідача та його представника (Ілляшева М.І.) позивачем, в порядку ч. 6 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», направлено вимогу про розкриття інформації про все належне йому (набуте на території України та за кордоном) майно (активи), накладені на таке майно (активи), обтяження, а також про наявні зобов`язання. Дану вимогу вручено представникам відповідача 21.12.2022 та 23.12.2022. Станом на дату подання заяви про забезпечення позову відповіді на вимогу заявник від відповідача не отримував.

Загальновідомою, як зазначає заявник, є інформація про те, що в липні 2021 року Державним бюро розслідувань відповідача оголошено у міжнародний розшук. Відповідач обізнаний про наявність щодо нього кримінальної справи, про що свідчать оприлюднені заяви його прес-служби. Приховування активів, порушення зобов`язань з декларування майна, виявлені ліквідатором Банку шахрайські схеми із заволодіння відповідачем коштами цього банку, ігнорування вимог позивача щодо розкриття інформації щодо належного йому майна та активів, а також переховування від органів досудового слідства однозначно ставлять під сумнів доброчесність відповідача.

Заявник повідомляє, що за фактом виведення відповідачем належних АТ «Банк «Фінанси та Кредит» коштів за кордон позивач та вказаний банк зверталися до Високого Суду Англії та Уельсу (англійський суд) із позовом до відповідача та інших осіб, які були задіяні в цій схемі, про відшкодування заподіяної ними шкоди. В межах даної справи позивач просив Суд видати наказ про всесвітній арешт активів відповідача. Англійський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позовних вимог шляхом видачі наказу про всесвітнє замороження активів відповідача. Водночас, англійський суд дійшов висновку про відсутність у нього юрисдикції для розгляду цієї справи по суті.

На думку заявника, невжиття судом заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з недобросовісною поведінкою відповідача, яка полягає в: приховуванні активів та їх відчуженні; переховуванні від слідства, яке проводилося за фактом внесення відповідачем недостовірної інформації в декларацію; ухиленні від передбаченого законом обов`язку із розкриття інформації про належне йому майно (активи) та зобов`язання. Факт недобросовісної поведінки відповідача підтверджується оприлюдненими рішенням НАЗК та НАБУ та перебуванням відповідача у міжнародному розшуку. Заявник зазначив, що підставою звернення з позовом до відповідача у цій справі є факт виявлення позивачем масштабної шахрайської схеми із заволодіння коштами Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та виведення значної частини цих коштів за кордон на підконтрольні відповідачу компанії.

В заяві про забезпечення позову Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить: накласти арешт на частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», які опосередковано належать відповідачу через Компанію FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ); заборонити Компанії FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ) здійснювати відчуження 50,3% акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК»; заборонити відчужувати корпоративні права у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»; заборонити Компанії FERREXPO PLC здійснювати відчуження своєї долі в FERREXPO AG (ФЕРРЕКСПО АГ); заборонити Компанії Fevamotinico SaRL здійснювати відчуження своєї долі в FERREXPO PLC; заборонити Компанії Minco Trust (Singapore) здійснювати відчуження своєї долі в Fevamotinico SaRL; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам будь-яких нотаріальних округів, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо перереєстрації права власності на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК»; заборонити ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах підприємства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу вказаних підприємств.

Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України «По систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

У даному випадку у цій справі між сторонами існує спір щодо наявності у відповідача обов`язку з відшкодування шкоди (збитків) в грошовій формі. Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присуджених до стягнення сум.

Згідно з абзацами 5, 6 частини 6 статті 52 Закону України «По систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову. Якщо підставами для пред`явлення Фондом вимог про відшкодування шкоди (збитків), зокрема, стали дії пов`язаних з банком осіб, направлені на приховування реального фінансового стану банку, у тому числі систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності щодо операцій з пов`язаними з банком особами, які були вчинені протягом трьох місяців до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, вчинені пов`язаними з банком особами правочини, визнані нікчемними, та/або правочини, визнані недійсними у встановленому порядку, або якщо шкода (збитки) виникла внаслідок вчинення пов`язаними з банком особами дій, передбачених пунктами 1-10 частини восьмої цієї статті, ці підстави є достатніми для суду для прийняття рішення про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно осіб та/або заборону вчиняти певні дії особам, до яких Фондом заявлені вимоги, у межах суми пред`явлених вимог, якщо інші обставини не встановлені в судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22.

За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.

Ані відповідач, ані скаржники не спростували наведені позивачем аргументи щодо вчинення вищевказаних дій та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Скаржники у своїх апеляційних скаргах стверджують про те, що кінцевим бенефіціарним власником акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» та корпоративних прав ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» є компанія Ferrexpo AG, на підтвердження чого надано виписку з рахунку цінних паперів. Так, у даній виписці вказано, що єдиним власником акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», однак ця виписка не містить інформації про кінцевих бенефіціарних власників, натомість відомості Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» вказують на те, що кінцевим бенефіціарним власником зареєстровано Ferrexpo PLC.

Обставини підконтрольності відповідачу ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, в господарських справах №№ 910/18801/16, 910/19560/16, 910/19581/16. Ці обставини мають преюдиційне значення для цієї справи. Зокрема, у справі №910/18801/16 судами, на підставі листа Компанії "ФЕРРЕКСПО АГ" від 23.09.2009, адресованого AT "Банк "Фінанси та Кредит", встановлено, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником 51% акцій у статутному капіталі FERRЕXPO PLC (кінцевий бенефіціарний власник (контролер) позивача та власник 100% частки в капіталі Компанії "ФЕРРЕКСПО АГ").

Зазначені обставини також підтверджуються інформаційною довідкою про структуру власності ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», фінансовою звітністю ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» та Ferrexpo PLC, а також декларацією відповідача, як народного депутата України.

Посилання скаржників на положення ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо достовірності відомостей з ЄДР та можливості їх використання в судовому спорі є безпідставними, оскільки вимоги цієї статті не застосовуються у правовідносинах, що регулюються законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, щодо статусу відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (ч. 5 ст. 10 Закону).

Тобто відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності або відсутності у К. Жеваго статусу кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» не можуть вважатися достовірними та використовуватися в судових спорах щодо цього питання, а виписка з рахунку цінних паперів не містить інформації щодо предмета доказування.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Частина 2 статті 10 зазначеного Закону прямо вказує на те, що внесені до ЄДР відомості можуть бути недостовірними і забороняє посилатись на такі відомості у спорі у разі, якщо особа знає або може знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В апеляційних скаргах скаржниками заперечується застосування норм українського законодавства, які регулюють правила визначення кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб та правила фінансового моніторингу.

Згідно останнього абзацу ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» терміни «кінцевий бенефіціарний власник» та «структура власності» вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до п. 58) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» структура власності - документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх кінцевих бенефіціарних власників, у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників.

В п. 30) ч. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Згідно п. 40) ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону номінальний власник - особа, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи - кінцевого бенефіціарного власника в інтересах останнього.

Скаржники не спростували належними та допустимими засобами доказування викладену у наданих позивачем джерелах інформацію про майновий стан відповідача та структуру власності ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК». Так, номінальним власником зазначених юридичних осіб виступає швейцарська компанія Ferrexpo AG. В свою чергу, власником Ferrexpo AG з часткою 100 % в статутному капіталі вказаної компанії є Ferrexpo PLC. Контролером Ferrexpo PLC із часткою 50, 3 % акцій (станом на дату подання заяви про забезпечення позову) є компанія Fevamotinico SaRL. Компанія Fevamotinico SaRL повністю належить Minco Trust, кінцевим бенефіціарним власником якого є відповідач та двоє членів його родини.

Таким чином, в розумінні українського законодавства, компанії Ferrexpo AG, Ferrexpo PLC, Fevamotinico SaRL, Minco Trust не можуть вважатися кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», оскільки щодо них існує інший контролер (кінцевий бенефіціарний власник) фізична особа - К. Жеваго (відповідач у цій справі). Зазначені компанії є номінальними власниками та посередниками корпоративних прав відповідача.

Зважаючи на вищенаведені положення законодавства, що стосуються визначення кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) підприємств, правил визначення структури їх власності та структуру власності ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» неможливо погодитися із твердженнями скаржників про те, що посередники корпоративних прав відповідача (номінальні власники) є окремими суб`єктами і арешт майна, яке в кінцевому рахунку належить К. Жеваго, якимось чином порушує права компаній, які використовуються відповідачем для реалізації свого права власності.

Також необґрунтованими є посилання скаржників на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитися за якістю на момент ухвалення судового рішення. Позивачем надано суду сукупність належних і допустимих доказів, аналіз яких дає підстави для висновку про недобросовісну поведінку відповідача, яка полягає у приховуванні активів, порушенні зобов`язань з декларування майна, відчуженні активів контрольованих відповідачем компаній, невиконанні законних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розкриття інформації щодо належних відповідачу активів, а також переховування від слідства.

Щодо співмірності заходів забезпечення позову, суд зауважує на тому, що саме на відповідача покладається процесуальний обов`язок довести їх недоцільність чи неспівмірність. З наданих позивачем документів вбачається, що номінальна вартість всіх акцій ПрАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» становить 3 087 600 000, 00 грн, розмір статутного капіталу ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК» становить 1 476 401 470, 00 грн, розмір статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» становить 8 263 697 750, 00 грн. Ані відповідачем, ані скаржниками не доведено недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення позову, вжиття яких просив у суду позивач. Отже суд доходить висновку про те, що такі заходи є співмірними до вимог, які вони забезпечують.

Як вже зазначалось, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Такий захід забезпечення позову як заборона проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу має на меті тимчасове унеможливлення зміни структури власності та зменшення долі відповідача в цих підприємствах.

Можливість накладення арешту на майно, включаючи й майнові права, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Отже, дослідивши викладені заявником доводи і надані на підтвердження цих доводів докази, відповідні заперечення скаржників, врахувавши наявність зв`язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу долі в підприємствах із забороною їх відчуження, і предметом спору, співмірність і адекватність, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про наявність підстав для забезпечення позову у повному обсязі.

Щодо тверджень скаржників про необхідність застосування норм іноземного законодавства слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Згідно з ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

Частинами 1 та 3 статті 38 цього ж Закону передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Місцезнаходженням цінних паперів, що існують в електронній формі, вважається держава місцезнаходження професійного учасника ринків капіталу - депозитарної установи або особи, яка провадить аналогічну діяльність у такій державі.

Вжиті місцевим судом заходи забезпечення позову застосовані до компаній-нерезидентів відповідно до положень ГПК та ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно із якою суди України розглядають будь-які справи з іноземним елементом, та Принципу національного режиму, який передбачає поширення на іноземців (іноземні компанії) загальний правил і норм, що діють в країні.

Положеннями ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторонам надано повноваження подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

В апеляційних скаргах скаржники не зазначають, які саме норми іноземного законодавства та законодавство якої саме країни, на їх думку, має бути застосовано до спірних правовідносин.

Щодо інших доводів, викладених в апеляційних скаргах. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, судовий збір за їх подання, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Матеріали оскарження у справі № 910/268/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 31.07.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова