Постанова

від 02.08.2023 по справі 910/1646/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. Справа№ 910/1646/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023

у справі №910/1646/23 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» про стягнення заборгованості у розмірі 32091,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного договору №1051/305/1 від 04.03.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду відповідачу передано у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 6 для розміщення кафе, барів, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи 20,08 кв.м, для розміщення кафе, барів, що не здійснюють продаж товарів підакцизної групи 313,92 кв.м, та для розміщення суб`єктів господарювання, які здійснюють виробничу діяльність 126,90 кв.м. Відповідно до умов договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі (приміщення передано 04.03.2020), орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків громадської діяльності орендаря не пізніше 15 числа поточного місяця. Однак з березня 2022 року орендар неналежним чином виконує зобов`язання щодо сплати орендної плати, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 32091,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 відкрито провадження у справі №910/1646/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/1646/23 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також до апеляційної скарги додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду на підставі ч. 2 ст. 256 ГПК України.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги апелянт відмічає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків стосовно звільнення орендарів комунального майна територіальної громади міста Києва від сплати орендної плати з 24.02.2022 на підставі нормативно-правових, оскільки:

- у жодному нормативному акті, що регулює порядок оренди комунального майна, відсутнє застереження стосовно того, що звільнення від сплати орендної плати застосовується без окремого рішення орендаря;

- положення постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.02.2022 не поширюється на спірний договір;

- рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 набрало чинності 07.04.2022, рішення №4569/4610 від 15.04.2022 - 21.04.2022, а отже нарахування орендної плати здійснювалося по періодам відповідно до положень чинних нормативно-правових актів власника комунального майна територіальної громади м. Києва, в особі Київської міської ради;

- протокол Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 20.09.2022 №19/62 не може бути прийнятий до уваги, оскільки при його прийнятті комісія вийшла за межі своїх повноважень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу у справі №910/1646/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 поновлено скаржнику строк на апеляційне провадження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/1646/23, зупинено дію оскаржуваного рішення суду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

26.06.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач заперечує проти доводів скарги позивача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Зокрема, відповідач зауважує, що Київська міська рада звільнила орендарів від орендної плати з 24.02.2022 по 01.08.2022, а тому позивач як балансоутримувач не має права нараховувати орендну плату за договором оренди за цей період.

Також відповідач просить покласти його витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн на позивача.

За змістом ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 04.03.2020 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач, позивач) укладено договір №1051/305 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності №36/112 від 07.08.2018 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №489 від 11.09.2018 «Про продовження строку дії договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації», передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, який знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Драйзера Теодора, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1651399480000, для розміщення кафе, барів, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи 20,08 кв.м, для розміщення кафе, барів, що не здійснюють продаж товарів підакцизної групи 313,92 кв.м та для розміщення суб`єктів господарювання, які здійснюють виробничу діяльність 126,90 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата становить без ПДВ 104,86 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку станом на квітень 2018 року 48330,18 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.7 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

04.03.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

Додатковою угодою №1 від 01.10.2021 до договору №1051/305 від 04.03.2020 п. 3.1 договору викладено в новій редакції та погоджено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва становить без ПДВ 106,55 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку на квітень 2021 - 49111,90 грн.

За повідомленням позивача, відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов`язку орендаря по сплаті орендної плати за період з березня 2022 року по січень 2023 року в розмірі 32091,73 грн.

18.07.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №46-1394 про сплату заборгованості, а також 08.11.2022 претензію №46-2464. Проте, заборгованість за договором погашена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що в період з 24.02.2022 до 01.08.2022, відповідач був звільнений від сплати орендної плати. В обґрунтування наданих заперечень посилався на рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 та №4569/4610 від 15.04.2022, постанову Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» та на Протокол засідання постійної комісії Київської міської ради №19/62 від 20.09.2022.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, врахувавши рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час воєнного стану» та №4569/4610 від 15.04.2022, постанову Кабінету Міністрів України №634 від 27.02.2022, та здійснені відповідачем оплати, дійшов висновку про недоведеність позивачем існуючої у відповідача заборгованості в розмірі 32091,73 грн.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Частинами 1 та 4 ст. 286 ГК України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Товариству з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» належним чином та у встановленому порядку надано послуги з оренди нежитлових будівель на підставі укладеного договору у період з березня 2022 року по січень 2023 року.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків громадської діяльності орендаря не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем, заборгованість відповідача за договором №1051/305/1 від 01.03.2020 за період з 01.01.2022 по 31.01.2023 становить 32091,73 грн.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з березня 2022 року по січень 2023 року нараховано орендну плату в загальному розмірі 89876,26 грн, а саме: березень 2022 року - 34404,56 грн; квітень 2022 року - 49936,99 грн; травень 2022 року - 0,00 грн; червень 2022 року - - 7190,36 грн (мінус); липень 2022 року - 0,00 грн; серпень 2022 року - 3105,83 грн; вересень 2022 року - 3139,99 грн; жовтень 2022 року - 3839,58 грн; листопад 2022 року - 2639,67 грн; грудень 2022 року - - 3821,82 грн (мінус); січень 2023 року - 0,00 грн.

При цьому, за повідомленням позивача, відповідачем за період з березня 2022 року по січень 2023 року здійснено оплати на загальну суму 50527,80 грн, з яких: 15.09.2022 сплачено 6245,82 грн; 24.10.2022 - 3893,58 грн; 30.11.2022 - 3279,64 грн; 09.12.2022 - 37162,76 грн; 04.01.2023 - 3400,00 грн.

Доказів в підтвердження вказаних сум, а саме рахунків на оплату та платіжних доручень чи інших доказів часткової оплати позивачем до суду першої інстанції не подано.

За поясненнями позивача, нарахування орендної плати у різні періоди здійснювалась наступним чином:

- у період до 06.04.2022 (включно) нарахування орендної плати проводилося у розмірі 50% від орендної плати визначеної у діючому договорі, згідно п. 6 рішення Київської міської ради «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва на час дії обмежувальних заходів» від 24.12.2020 №25/25 (зі змінами). Також повідомлено, що перерахунок було здійснено на виконання рішення №25/25 від 24.12.2020 лише у червні 2022 року, після повернення працівників з вимушеної евакуації;

- у період з 07.04.2022 по 20.04.2022 (включно) нарахування орендної плати проводилося у розмірі 50% від орендної плати визначеної у діючому договорі, згідно п. 1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592;

- у період з 21.04.2022 по 30.07.2022 (включно) нарахування орендної плати не проводилося згідно п. 1.2 рішення Київської міської ради від 15.04.2022 №4569/4610;

- у період з 01.08.2022 по сьогоднішній день, згідно п. 1.2.2 п. 1 рішення Київської міської ради від 14.07.2022 №4909/4950 нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50% розміру орендної плати, установленої договором оренди, оскільки, відповідач підпадає під категорію орендарів, визначених у п. 7 додатку №1 до зазначеного вище рішення.

Здійснивши арифметичну перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості колегія суддів встановила його невірність, оскільки загальна сума здійснених позивачем нарахувань з березня 2022 року по січень 2023 року становить 86054,41 грн (за сумами вказаними у розрахунку позивача), сума здійснених відповідачем сплат за вказаний період становить 53927,80 грн. А відтак сума заборгованості відповідача з березня 2022 року по січень 2023 року (за сумами вказаними у розрахунку позивача) становить 32126,61 грн.

Поряд з цим до відзиву на позовну заяву відповідачем додано платіжне доручення №46 від 09.12.2022 на суму 33862,76 грн з призначенням платежу «оплата за фактичне використання в 02.2022 нежитлового приміщення згідно рах.-факт. №372 від 11.02.2022».

Відтак суми, які позивач та відповідач вказують як оплату здійснену відповідачем 09.12.2022 не співпадають, а саме за розрахунком позивача відповідачем сплачено 37162,76 грн, тоді як згідно платіжного доручення №46 від 09.12.2022 відповідачем сплачено 33862,76 грн.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що нарахування є вірними, однак в результаті людського фактору під час здійснення розрахунку не було враховано суму перерахунку за грудень 2022 у розмірі - - 3821,85 грн (мінус) та суму оплати в розмірі 3400 грн, в підтвердження чого надає суду банківські виписки по рахунку.

Північний апеляційний господарський суд не може прийняти вказані докази до уваги, оскільки системний аналіз ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з позовною заявою, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Оскільки подані позивачем до суду апеляційної інстанції докази не були предметом розгляду місцевим господарським судом, тоді як суд не встановив винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів у розумінні зазначених положень із підтвердженням цього документально, подані позивачем докази не приймаються Північним апеляційним господарським судом до уваги.

Отже, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» згідно договору №1051/305/1 від 01.03.2020 за період з 01.01.2022 по 31.01.2023 сума заборгованості становить 35426,61 грн.

З матеріалів справи слідує, що 23.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» подало до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації заяву від 20.05.2022 про звільнення від орендної плати за березень-квітень 2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні і прийняттям рішення Київської міської раді від 30.03.2022 №4551/4592. Однак відповіді не отримало.

31.08.2022 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації відповідачем подано адвокатський запит про повідомлення результатів розгляду зазначеної вище заяви, проте відповіді також не отримано.

06.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» направило заяву про звільнення від орендної плати за березень-квітень 2022 року до Постійної комісії Київської міської ради з питань власності з проханням перевірити законність нарахування орендної плати за оренду комунального майна та вжити передбачені законодавством заходи з метою недопущення нарахування орендної плати всупереч рішенням Київської міської ради.

08.11.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №46-2464 про сплату боргу за оренду нежитлового приміщення, згідно з якою просив сплатити заборгованість у розмірі 77116,31 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідачем повідомлено (лист №17/22 від 13.12.2022), що оскільки заборгованість у розмірі 77116,31 грн виникла за період з березня по квітень 2022 року, а саме в той період коли орендарі комунальних приміщень були звільнені від орендної плати з початку введення воєнного стану на території України, згідно рішення Київської міської ради у редакції від 15.04.2022 №4569/4950, нарахування орендних платежів є безпідставним. Також відповідачем повідомлено позивача, що він звернувся до Постійної комісії Київської міської ради з питань власності із заявою про звільнення від орендної плати за березень-квітень 2022 року. Додатково відповідачем зазначено, що з метою врегулювання даної ситуації товариством частково сплачено вказаний борг у розмірі 33862,76 грн.

14.12.2022 відповідач звернувся до Постійної комісії Київської міської ради з питань власності із запитом про надання інформації щодо результатів розгляду заяви про звільнення від орендної плати за березень-квітень 2022 року.

Постійною комісією Київської міської ради з питань власності (далі - комісія КМР) надано відповідачу відповідь до якої долучено копію витягу з протоколу засідання комісії КМР №27/70 від 02.12.2022, з якого слідує, що 20.09.2022 (протокол №19/62) орендодавцям та балансоутримувачам комунального майна надані роз`яснення з приводу нарахування орендної плати відповідно до рішення КМР №4551/4592 від 30.03.2022.

Згідно вказаного протоколу комісія вирішили доручити Департаменту комунальної власності м. Києва довести до відома орендодавців, що звільнення від нарахування орендної плати відповідно до рішення №4551/4592 від 30.03.2022 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану» (із змінами, внесеними згідно рішення №4569/4610 від 15.04.2022), введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, починається з 24.02.2022 та не потребує прийняття окремого рішення орендодавця та заяви орендаря. Також комісією відмічено, що 14.07.2022 КМР було прийнято рішення №4909/4950 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592», яким встановлено нарахування орендної плати з 01.08.2022 у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договорами.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідач звернувся до позивача з повторною відповіддю на претензію від 08.11.2022 №46-2464, відповідно до якої просив провести перерахунок заборгованості по договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду шляхом списання безпідставно нарахованого боргу у сумі 77116,31 грн по орендній платі за період з 24.02.2022 до 01.08.2022, а кошти сплачені 09.12.2022 в сумі 33862,76 грн просив направити в рахунок майбутніх платежів по орендній платі та надати акт звірки взаєморозрахунків по договору оренди за 2022 рік.

Позивачем заперечень щодо отримання повторної відповіді на претензію від 08.11.2022 №46-2464 не наведено.

Колегія суддів дослідивши рішення Київської міської ради щодо порядку нарахування орендної плати в період дії військового стану встановила наступне.

Так, згідно рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ», з метою забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану Київська міська рада вирішила встановити, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у сфері оренди комунального майна територіальної громади міста Києва у разі використання об`єкта оренди за цільовим призначенням та/або використання об`єкта оренди для потреб оборони, забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану, орендарі звільняються від орендної плати за договором оренди комунального майна територіальної громади міста Києва (п. 1.2.1).

Рішенням Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022», з метою підтримки суб`єктів господарювання міста Києва на час дії воєнного стану Київська міська рада вирішила пп. 1.2 п. 1 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 викладено в такій редакції:

« 1.2 У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати».

Рішенням Київської міської ради №4909/4950 від 14.07.2022 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022», з метою виконання завдань щодо надходження коштів до бюджету міста Києва Київська міська рада внесла зміни до пп. 1.2 п. 1 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022, відповідно до яких установлено, що з 01.08.2022 і на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарям, визначеним у додатку 1 до цього рішення, та орендарям які здійснюють підприємницьку діяльність на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають на балансі комунальних підприємств, зазначених у додатку 2 до цього рішення, орендна плата нараховується в розмірі 50% розміру орендної плати, установленої договором оренди (пп. 1.2.2).

Згідно з п. 8 додатку 1 до рішення Київської міської ради №4909/4950 від 14.07.2022, під визначення осіб зазначених у пп. 1.2.2 рішення Київської міської ради №4909/4950 від 14.07.2022 підпадають орендарі, які використовують об`єкт оренди для розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, ресторанів, закладів ресторанного господарства з постачання страв, приготованих централізовано, для споживання в інших місцях, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Законами України від 15.03.2022 року №2119-ІХ, від 21.04.2022 року №2212-ІХ, від 22.05.2022 року №2263-ІХ, від 15.08.2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні Укази Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757, від 06 лютого 2023 року №58 та від 26.07.2023 №451 якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, а також з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із офіційним тлумаченням цієї статті в рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.99 положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Так, відповідно до рішення Київської міської ради від 15.04.2022 №4569/4610, що було чинним до прийняття рішення Київської міської ради від 14.07.2022 №4909/4950 (яким встановлено орендну плату у розмірі 50%), визначено:

« 1. Встановити, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ:

1.2. У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати».

Таким чином, колегія суддів вважає, що датою початку застосування звільнення від орендної плати за рішенням Київської міської ради від 15.04.2022 №4569/4610 є дата початку періоду дії воєнного стану, а датою початку періоду воєнного стану є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N64/2022, тобто - 24 лютого 2022 року.

Відтак є помилковими твердження скаржника стосовно того, що оскільки в рішенні Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 та рішенні №4569/4610 від 15.04.2022 не встановлено дату з якої орендарі звільняються від сплати орендних платежів, таке звільнення здійснюється з дати оприлюднення вказаних рішень. А отже, згідно наведених нормативних актів Київської міської ради на період з 24.02.2022 по 01.08.2022 орендарі комунального майна, в тому числі і відповідач, були звільненні від сплати орендної плати.

Аргументи позивача з приводу перевищень Постійною комісією Київської міської ради з питань власності своїх повноважень при прийнятті протоколу від 20.09.2022 №19/62 є безпідставними, оскільки відповідні роз`яснення (щодо порядку нарахування орендної плати у період воєнного стану в Україні) були надані комісією у відповідності до повноважень наданих Положенням про постійні комісії Київської міської ради (затвердженого рішенням Київської міської ради №9/9 від 19.06.2014).

При цьому, як було зазначено, спірний договір укладено на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

Пунктом 2 рішення Київської міської ради від 23.07.2020 №50/9129 «Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва» уповноважено виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва районні в місті Києві державні адміністрації - щодо нерухомого майна і споруд, яке передане їм до сфери управління.

Отже, орендодавцем по спірному договору оренди є Київська міська рада, від імені якої діє Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація.

Згідно п. 1.1, 1.2 статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» засновником і власником Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада. У своїй діяльності підприємство керується Конституцію та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів У країни, рішеннями Київського міського голови, Київської міської ради, розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, іншими нормативно-правовими актами та цим статутом.

Відповідно до п. 6.3. статуту директор забезпечує виконання функцій і завдань, покладених Власником та Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією; забезпечує виконання рішень власника, розпоряджень Київського міського голови, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

З огляду на те, що Київська міська рада як уповноважений орган звільнила орендарів від орендної плати з 24.02.2022 до 01.08.2022, нарахування Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», як балансоутримувачем, орендної плати за вказаний період є безпідставним.

Одночасно, враховуючи рішення Київської міської ради №4909/4950 від 14.07.2022, позивачем здійснено правомірне нарахування орендної плати за період з серпня 2022 року по січень 2023 року.

Наведеним вище спростовуються і твердження скаржника про те, що звільнення від сплати орендної плати застосовується лише за рішення орендодавця. До того ж, слід звернути увагу, що відповідач звертався до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про звільнення від орендної плати за березень-квітень 2022 року, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та прийняттям відповідного рішення Київською міською радою. Проте, відповіді не отримано, з чого слідує, що відсутність рішення орендодавця про звільнення від орендної плати є наслідком бездіяльності орендодавця та позивача, який є балансоутримувачем за спірним договором оренди.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 та №4569/4610 від 15.04.2022, позивачем безпідставно нараховано відповідачу орендну плату за період березень-квітень 2022 року, у розмірі 77151,19 грн.

Відтак, враховуючи здійснені відповідачем оплати на суму 53927,80 грн (6245,82 грн + 3839,58 грн + 3279,64 грн + 37162,76 грн + 3400,00 грн), здійснивши перерахунок заявлених позивачем позовних вимог без урахування нарахованої орендної плати за березень-квітень 2022 року (3105,83 грн + 3139,99 грн + 3839,58 грн + 2639,67 грн - 3821,85 грн = 8.903,22 грн), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем існуючої у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період з березня 2022 року по січень 2023 року у розмірі 32091,73 грн та правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Стосовно розподілу судом першої інстанції витрат відповідача на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн, суд відмічає наступне.

Положеннями ст. 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 12 частини 3 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн відповідачем до суду першої інстанції (разом з відзивом на позовну заяву) надано копії таких доказів:

- договору про надання правової допомоги №19 від 23.11.2021;

- додаткову угоду №2 від 06.03.2023 до вказаного договору;

- квитанцію №20/2 від 06.03.2023 про оплату послуг за договором №19 від 23.11.2021;

- детальний опис робіт від 21.03.2023;

- ордер серії АА №0025883;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачем заперечень щодо понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу до суду не надано.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги №19 від 23.11.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Шенлі», адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову (правничу) допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити послуги адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом надання правової допомоги є: захист прав та законних інтересів клієнта як орендаря по договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 04.03.2020 №1051/305.

Згідно до п. 5.1 договору вартість послуг (винагорода) адвокатського об`єднання визначається сторонами у додатковій угоді.

06.03.2023 між відповідачем та адвокатським об`єднанням укладено додаткову угоду №02 до договору про надання правової допомоги №19 від 23.11.2021, відповідно до якої сторони визначили, що за представництво інтересів клієнта у суді по справі №910/1646/23 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» про стягнення боргу, що включає вибір правової позиції, збір доказів, підготовка клопотань, відзиву на позовну заяву і заперечень тощо, клієнт зобов`язується сплатити винагороду у сумі 12000,00 грн в момент укладання даної додаткової угоди.

Винагорода виплачена відповідачем адвокатському об`єднанню в розмірі 12000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру №20/2 від 06.03.2023.

Матеріали справи також містять детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) за підписом адвоката - Братищенко Ю.О., згідно якого в період з 06.03.2023 по 20.03.2023 надано професійну допомогу по справі №910/1646/23, а саме: підготовка і подання відзиву по справі (що включає ознайомлення і фотографування матеріалів справи, їх аналіз, формування правової позиції, складання і подання відзиву, підготовка необхідних клопотань, копіювання письмових доказів).

Отже, вищевказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між об`єднанням та клієнтом розмірі, а саме у сумі 12000,00 грн.

Колегія суддів відмічає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем крім відзиву на позовну заяву подано до суду першої інстанції заяву про прийняття нових доказів та заперечення на відповідь позивача на відзив. Тобто, перелік наданих адвокатом послуг клієнту відповідають тим, що зафіксовані в додатковій угоді №02 від 06.03.2023 до договору про надання правової допомоги. Наданими відповідачем документами підтверджується розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн.

Враховуючи викладене та беручи до увагу, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено підстав незгоди з оскаржуваним рішенням суду в частині розподілу судових витрат, рішенням суду у справі №910/1646/23 в задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» відмовлено повністю, враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, погоджений між клієнтом та адвокатським об`єднанням розмір гонорару, Північний апеляційний господарський суд не вбачає порушень норм законодавства при задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат та стягнення з позивача відповідних витрат у розмірі 12000,00 грн, та вважає, що присуджений до стягнення їх розмір відповідає критеріям справедливості, пропорційності та верховенства права, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги та розподіл судового збору.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/1646/23 ухвалене з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» просило суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

На підтвердження згаданих витрат відповідачем надано: додаткову угоду №03 від 12.06.2023 до договору про надання правничої допомоги №19 від 23.11.2011; квитанцію №20/3 від 12.06.2023 про оплату послуг правничої допомоги; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер серії АА №0030558 від 22.06.2023.

Згідно додаткової угоди №03 від 12.06.2023 укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Шенлі», за представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції по справі №910/1646/23 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» про стягнення боргу, що включає підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, копіювання документів, послуги поштового пересилання, клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню винагороду у сумі 6000,00 грн в момент укладання даної додаткової угоди.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Дослідивши надані відповідачем докази, ступінь складності справи/апеляційного провадження, підтверджену документально вартість робіт, Північний апеляційний господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн є такою, що підтверджена наданими доказами, є реальною та необхідною під час апеляційного перегляду.

За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки за результатами апеляційного провадження у справі №910/1646/23 Північним апеляційним господарським судом подану позивачем апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 - без змін, судова колегія дійшла висновку, що понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» 6000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/1646/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/1646/23.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

5. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 39605452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Алігатор» (02217, м. Київ, вул. Драйзера Теодора, 6, код ЄДРПОУ 32222595) 6000 (шість тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко